Найцікавіше, що описаний сценарій насправді не вигадка. Це буквальний переказ біографії нинішньої першої віцепрем'єрки-міністерки економіки. Про урядовий злет Юлії Свириденко УП писала детальний текст, коли Юлії Анатоліївні пророкували крісло прем'єра.

А от про свої академічні досягнення віцепрем'єрка повідомила сама в рамках цьогорічної хвилі декларування. 

Виявилось, що 2024 року за шість місяців викладання в Київській школі економіки (КШЕ) Свириденко отримала три мільйони сто дві тисячі п'ятсот шість гривень. 

Але, на відміну від красивого роману, замість того, щоб надихнутись, читачі реальної декларації Свириденко в Україні обурились. 

Можливо, тому, що місячна оплата праці міністерки в рази перевищує зарплати професорів у топових державних вузах. Можливо, хтось побачив у таких великих гонорарах спробу легалізувати доходи…

Злі язики з медійної обойми п'ятого президента навіть почали стверджувати, що оплата Свириденко – це свого роду "національний кешбек" від президента КШЕ Тимофія Милованова за просування його в наглядові ради держпідприємств. А також мільйони доларів грантів від міжнародних партнерів, на які Мінекономіки закуповує аналітику і послуги в "Інституту КШЕ".

"Українська правда" далека від такої манери безпідставних звинувачень, хоч би й з поваги до високого професійного рівня аналітичного підрозділу Київської школи економіки. 

Тому ми звернулись по коментарі безпосередньо до учасників історії, розіслали відповідні запити, проаналізували документи і пропонуємо читачам та Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) спокійно в усьому розібратись.

                         Викладачка на мільйони.

Почнімо з фактів. 22 березня Юлія Свириденко подала щорічну податкову декларацію за 2024 рік. 

Судячи з неї, життя віцепрем'єрки за рік мало в чому змінилось: та ж маленька квартира у власності і більша, орендована, в Києві, ті ж дві квартири в Чернігові, та ж уживана BMW Х3 у користуванні.

Єдине, що змінилось відчутно з 2023-го – це гонорари за викладання.

Якщо два роки тому за свої послуги КШЕ Свириденко отримала трохи менше ніж 852 тисячі гривень, то в 2024-му сума гонорарів зросла більш як у три з половиною рази – до згаданих 3,1 мільйона гривень.

Постає логічне запитання: чи це багато для викладача? Подібних приватних вузів, які б активно залучали викладати урядовців, в Україні, по суті, немає.

Якщо ж порівнювати з державними, то гонорари Свириденко здаватимуться захмарними навіть у зіставленні із найкращими українськими вузами.

Наприклад, Анатолій Мазаракі, ректор Державного торговельно-економічного університету, який колись із відзнакою закінчила нинішня міністерка економіки, отримав за рік повної зайнятості "погодинку" і гонорари 1 мільйон 23 тисячі гривень. 

У Києво-Могилянській академії, яку мріє купити Тимофій Милованов, президент Сергій Квіт отримав за рік роботи трохи менше ніж 907 тисяч гривень. 

Ректор головного економічного університету країни КНЕУ імені Вадима Гетьмана Дмитро Лук'яненко мав річної зарплати 868 тисяч гривень.

Тобто усі троє разом вони отримали за рік роботи менше ніж Юлія Свириденко за 7 місяців. 

Не меншу "фору" Свириденко-викладачка могла б дати і Свириденко-другій людині в уряді. Перша віцепрем'єрка отримала в Кабміні річний дохід більш як удвічі менший за викладацький гонорар: 1 мільйон 205 тисяч гривень.

Тут варто сказати, що навіть деякі заступники міністерки економіки отримують більше за неї. Наприклад, Віталій Кіндратів мав за рік зарплати майже 1,6 мільйона, Тарас Качка – 1,53 мільйона, Ігор Безкаравайний – 1,22 мільйона, а перший заступник міністра Олексій Соболев – 1,57 мільйона гривень.

До речі, Соболев теж викладає в Київській школі економіки. Але якщо в уряді він заробляє більше, ніж Свириденко, то в КШЕ його дохід за 2024-й рік удвічі менший – 1,5 мільйона гривень.

УП звернулась по коментар до очільниці Мінекономіки, щоб вона пояснила природу таких високих гонорарів.

Для максимальної коректності наводимо відповідь Свириденко з мінімальними скороченнями:

"Я викладаю в Приватній установі "Університет "Київська школа економіки" з 2023 року в якості запрошеного викладача (professor of practice)... 

Під кожен із напрямків освітньо-наукових програм укладається окремий договір. У моєму випадку це "публічне адміністрування", "економіка" і "менеджмент" (у декларації справді вказані три окремі угоди – УП).

У рамках цих напрямків я викладаю різноманітні теми на курсах "Стратегічний менеджмент", "Економіка повоєнної відбудови", "Макроекономіка", "Дослідницький семінар". Теми лекцій стосуються глобальних шоків у світовій економіці, особливостей економіки воєнного стану, управління відбудовою в Україні тощо. Лекції проводяться у позаробочий час (пізно ввечері або на вихідних), щоб не зашкодити виконанню моїх обов'язків за основним місцем роботи в Кабінеті Міністрів України.

Окрім лекційного навантаження, я консультую здобувачів щодо написання дипломних робіт, а також веду дослідження і готую матеріали для вдосконалення навчальних програм. Наприклад, я залучена до підготовки курсу зі стратегічного менеджменту, готую до запуску програму з лідерства в стратегічних інноваціях".

Тобто, якщо резюмувати, то пані міністерка читає лекції на кількох програмах, консультує студентів і готує до запуску нову навчальну програму. І, що важливо, усе це в позаробочий час. Таке собі академічне хобі в умовах війни, коли у міністра економіки, здавалось би, не може бути зайвого часу...

"Я сам офігів трохи, коли дізнався, скільки ми платимо Юлії Анатоліївні. Ну там 100 тисяч в місяць – я розумію. Але такого я сам не чекав", – зізнається в розмові з УП президент КШЕ Тимофій Милованов.

"Але ми – приватна структура з бюджетом десь в районі 50 мільйонів доларів на рік. Якщо керівництво уіверситету вирішило, що треба стільки платити Свириденко, то, мабуть, так і є. Хоча ми зараз проведемо внутрішнє розслідування, чи це було коректне рішення. У нас є внутрішній документ, яким визначається рівень оплати викладачам, і там, як виявилось, діючим міністрам і справді можна платити такі гроші. Їх прирівняли до рівня Нобелівських лауреатів і інших супервідомих людей", – пояснює Милованов.

«Аргумент»

У влади є постійне бажання втрутитися в роботу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Про це в коментарі журналістам сказав керівник САП Олександр Клименко.

"Постійно є бажання втрутитися в нашу роботу зі сторони влади… Лідером є Служба безпеки - взагалі непідконтрольний нікому орган, який займається тим, чим не має займатися. Чому їм цікаво моніторити наших експертів? Чому вони моніторять рішення суду в наших справах? Що таке відбувається? Для чого це їм? Вони так виконують якісь свої обовязки?", - зазначив він.

За словами Клименка, роботу САП постійно моніторять.

"Це може бути перешкоджання в експертизах, тиск на експертів невідомими людьми, плюс моніторинг результатів нашої роботи - збирають довідки про експертів, погрожують їм та їхнім родичам, наприклад, мобілізацією. Після цього ці експерти відмовляються проводити експертизи. Ми здійснюємо пошук інших… Це величезна проблема. Саме тому ми артикулюємо, що нам потрібна незалежна експертна установа - і від нас також. Тобто загалом незалежна від усіх органів", - пояснив керівник САП.

Говорячи про тиск на прокурорів САП, він зауважив: "Особливо це стосується тих прокурорів, які задіяні у найбільш сенситивних провадженнях, наприклад, справи Чернишова та інших гучних справах. Спостерігаються постійні спроби зламу аккаунтів, пошти тощо".

Фото САП

«Аргумент»