хочу сюди!
-
-
49 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 49-58 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
І знову брехня.Главарь мародерів бреше!
- 29.04.26, 10:44
І знов брехня. Санкції введені проти громадянина Ізраїлю Тимура Міндича. Але громадянин України Тімур Міндич, який обікрав нас з вами, санкцій не має!
Введення санкцій проти "громадянина Ізраїлю Тимура Міндіча" президентом України Володимиром Зеленським, вірогідно, є спробою ввести в оману суспільство та зарубіжних партнерів. Та унебезпечити друга, бізнес-партнера, поплічника та його активи від реальних санкцій . Та можливого арешту та конфіскації антикорупційними правоохоронними органами Украіїни.
Бо санкції проти ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ ТІМУРА МІНДІЧА (ім'я пишеться через "і"), яким цей кримінальник значиться у державних реєстрах України - НЕ ВВОДИЛИСЯ.
7
Десь...
- 29.04.26, 08:26
Десь зараз сміються діти,
По справах їдуть машини,
Причини є, щоб радіти,
Щоб мріяти є причини,
Цвітуть дерева весною,
Співають птахи життю оди,
Час мирною йде ходою,
Й гармонія десь в природі.
А поруч десь морок гуляє,
Кіл-зона і фабрика смерті...
Життя за життям забирає
Чиєсь божевілля вперте.
Розбиті й скалічені долі
На цифри перетворились,
Не бачить статистика болю -
Лиш цифри, які оновились.
За цифрами розпач і сльози,
Серця, що від болю рвуться...
Кати роблять нові погрози
Та горем людським не нажруться
6
Весна синоптична
- 28.04.26, 22:22
Синоптики прогнозували теплу, майже жарку весну.
Не пропустити б цей день...
8
Вероніка
- 27.04.26, 18:28
Вероніка біжить зеленкою, їй у горлі сухо і вузько.
Вона на бігу зриває зі своєї голови сіру хустку.
Падає поряд із Ним, дістає тремтячими руками ніж,
розрізає Його форму й шепоче: "Не залиш мене, не залиш!"
Затискає Його чорні рани, витирає хусткою Його кров і піт.
"Не смій, – стогне Вероніка, – Тобі не можна, не можна Тобі!
Ти не можеш піти, ніхто із них не вартий Твоєї смерті!
Уся земля не варта Твоєї крові навіть на одному сантиметрі!"
Вона тримає Його рани руками, зубами, пов'язками – будь-чим,
і слухає, як Його серце мовчить, як Його серце мовчить...
І вона розуміє, що пізно, що уже не буде нічого ні завтра, ні потім.
Що ж це за земля, на якій навіть такі, як Він, – двохсоті?!
І ховає своє сіре обличчя у скривавленій плащаниці.
Нас було сорок два мільйони. Хто залишиться? Одиниці...
І вона стає майже прозорою, невагомою, напівзниклою,
наче сонце погасло. Не всюди. Лиш над Ним і над Веронікою.
Як їй вижити? У що вірити? Якщо навіть Він, навіть Він...
Хто залишиться, як закінчиться ця одна з найсвятіших війн?
Вона лягає на Його рани, ставши раптом спокійною й тихою.
І зітхає, ніби прокинувшись. Бо Він дихає! Чуєш? Дихає!
2024
#ольга_криштопа
Ольга Криштопа з фб
Вона на бігу зриває зі своєї голови сіру хустку.
Падає поряд із Ним, дістає тремтячими руками ніж,
розрізає Його форму й шепоче: "Не залиш мене, не залиш!"
Затискає Його чорні рани, витирає хусткою Його кров і піт.
"Не смій, – стогне Вероніка, – Тобі не можна, не можна Тобі!
Ти не можеш піти, ніхто із них не вартий Твоєї смерті!
Уся земля не варта Твоєї крові навіть на одному сантиметрі!"
Вона тримає Його рани руками, зубами, пов'язками – будь-чим,
і слухає, як Його серце мовчить, як Його серце мовчить...
І вона розуміє, що пізно, що уже не буде нічого ні завтра, ні потім.
Що ж це за земля, на якій навіть такі, як Він, – двохсоті?!
І ховає своє сіре обличчя у скривавленій плащаниці.
Нас було сорок два мільйони. Хто залишиться? Одиниці...
І вона стає майже прозорою, невагомою, напівзниклою,
наче сонце погасло. Не всюди. Лиш над Ним і над Веронікою.
Як їй вижити? У що вірити? Якщо навіть Він, навіть Він...
Хто залишиться, як закінчиться ця одна з найсвятіших війн?
Вона лягає на Його рани, ставши раптом спокійною й тихою.
І зітхає, ніби прокинувшись. Бо Він дихає! Чуєш? Дихає!
2024
#ольга_криштопа
Ольга Криштопа з фб
6
