не утікай за океани...
- 04.08.26, 20:00
не утікай за океани
моя надіє – не пора
бо там живуть лише омана
і згуба – поспіху сестра
там терняки до небокраю
там щось тривожне у добі
і знаєш там мене немає
хто буде вірити тобі?
так це бачить ШІ
10
хочу сюди!
-
-
54 роки, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
О погоде за окошком
- 04.08.26, 19:17
- одной фразы достаточно
На сиренах обжегшись, на гром крестимся.
8
Поламане літо
- 04.08.26, 04:27
Поламане літо, і ми всередині поламані. Заходжу в інстаграм, а там стабільність - реклама марафону проти целюліту та ретриту з очищення чакр. Заходжу у фб - тотальний жах війни та божевільні новини зносять у безодню розпачу. Заходжу в тредс - знаходжу дописи дружин військових, які разом зі мною п'ятий рік чи більше живуть у липкому очікуванні й шаленій втомі, від якої, здається, не зарадить вже ніщо й ніколи. У цих дописах справжня підтримка…
Уранці сусід подзвонив у двері - приніс домашніх огірків. Але перш ніж відчинити, я відчула просто дикий страх, із сильним тремтінням у руках і прискореним серцебиттям, наче перед стрибком із висоти. Він про це навіть не здогадувався - що звичайний дзвінок у двері може розхитану психіку штовхнути до краю. Огірки були дуже смачні. Я й забула, коли такі їла... Та чи куштувала такі взагалі? Тільки вгамувала тіло й калатання серця, стоячи їла огірок на кухні, коли пролунав ще один дзвінок у двері. Від повторної реакції зовні й усередині, майже не відчуваючи ніг, дійшла до вхідних дверей і відчинила - сусід приніс ще винограду… Щиро подякувала, зачинила й відчула, що найбільше тепер тремтять не руки й ноги, а підборіддя та губи. Захотілося розплакатися, але не вийшло. Я просто доїла огірок навпроти дзеркала.
За кілька днів мені виповниться 43. Останні роки минули як один суцільний страх. Як дим після обстрілу, як серцевий біль в очікуванні (найгірших) новин. П'ятий рік поспіль я отримаю квіти від чоловіка з рук інших людей. Добре, що отримаю…
Поламані життя, сім'ї, домівки й міста. Іноді заходжу в інстаграм, а там, на щастя, хоч якась стабільність. Зайшла у фб, аби написати, що поміж жаху війни та божевільних новин усе ще залишилося трохи місця для життя, для доброти, підтримки, любові всупереч усьому та смаку літа...
А.Енберт
(допис не про мене, він про людей та життя під час війни...)
Дякую!
12
Насичений день/Додаткові обов'язки
- 03.08.26, 20:25
В минулу п'ятницю на новій роботі "порадували" тим, що треба самостійно записувати продажі платних аналізів. "Це не займе багато часу". Але треба записувати, а це теж піде якийсь час. Плюс — страх помилитись. Як мінімум, додаткова морока. І це до того, що й так переживаю щодо правильності консультацій.
Ще один нюанс — необхідність підключення енергонезалежного інтернету. А модем, безперебійник і кабелі можуть обійтись мінімум в 5000 грн. Чесно, я не готовий інвестувати такі кошти у роботу, в якій не впевнений. Та ще й невідомо, скільки грошей зможу заробити.
Правда, збільшений робочий день якось пережив. Але повертатись фактично нікуди: на старій роботі, на жаль, немає нових задань. Хоча в попередні роки у липні-серпні був аврал. Тому доведеться якось терпіти. Якщо, звісно, організм витримає. Бо робота оператором кол-центру мені явно не підходить.
Ну а ще сьогодні я погладив вуличних котів. А психіатр виписав нове заспокійливе. Сподіваюсь, воно зможе побороти реакцію організму на тривогу.
7
Загублений слід: Подорож крізь спалений світ
- 03.08.26, 20:11
Повітря пахло сирістю та іржею. Бетонні скелети колись величного міста повільно потопали у крижаному тумані. Він йшов попереду, звично тримаючи палець біля спускового гачка потертої рушниці. За його спиною, ледь встигаючи переступати через уламки минулого життя, тихо ступала вона — мовчазна дівчинка-підліток у завеликій брудній штормівці.
У цьому світі більше не було законів, їх стерла катастрофа. Залишився лише холод, який витягував надію до самісінького дна, та вулиці, що диктували свої жорстокі правила. Але ця дівчинка була особливою. В її венах текла єдина у світі протиотрута від зарази, що перетворила планету на суцільний цвинтар. Він дав слово довести її до безпечної зони, навіть якщо доведеться йти крізь самісіньке пекло.
Вони рухалися крок за кроком у пітьмі. Темні квартали та розбиті мости дихали небезпекою, а кожен раптовий звук змушував серце битися швидше, відбиваючи важкий, агресивний ритм. Іноді, коли сили залишали його, здавалося, що вони назавжди загубилися на цій землі, а попереду на них чекає лише холодна, безкінечна зима. Ніхто не напише для них щасливий сценарій.
Та варто було йому озирнутися і побачити її втомлені, але вперті очі, як він стискав зуби і йшов далі. Крізь бурю і дим від вогнищ. Вони мусили знайти той загублений під зливами слід. Слід, який виведе їх до світла і змусить людство знову повірити у цей спалений світ.
6
81% українців вважають, що корупція найбільше руйнує Україну.
- 03.08.26, 17:10
81% українців вважають, що корупція найбільше руйнує Україну, обстріли – на другому місці
81% громадян України вважають, що найбільш негативно на ситуацію в Україні впливає корупція. На другому місці - російські обстріли.
Про це свідчать результати дослідження, проведеного міжнародною дослідницькою компанією Ipsos 14-28 листопада 2025 року,.
Про це свідчать результати дослідження, проведеного міжнародною дослідницькою компанією Ipsos 14-28 листопада 2025 року,.
Другим за значущістю негативним фактором українці назвали обстріли (63%), причому серед жінок цей показник значно вищий, ніж серед чоловіків — 69% проти 56%.
Далі в переліку проблем ідуть мобілізація (52%) та бідність (48%).
Ще 14% опитаних вказали на інші причини.
Майже чверть українців (24%) вважають курс країни правильним, тоді як майже половина (47%) висловлюють протилежну думку.
Найменше вважають, що ситуація розвивається в правильному напрямку, респонденти у віці 25-34 роки (16%), що в неправильному – у віці 18-24 роки (36%) та 55-64 роки (39%).
(s)tybreno
8
Сила духу українця...
- 03.08.26, 14:56
На цій світлині ви бачите військовополоненого українця Василя Рамбовського, якого притримують за лікті два норвезьких офіцера. Нині це фото виставлене на сторінці MilitaryHistoria.
.
В такому вигляді сфотографували нашого земляка у 1947 році після цілої низки його поневірянь.
.
Судіть самі: під час війни Василь Рамбовський якимось чином потрапив у полон до норвежців (частина з яких воювала на боці нацистської Німеччини), а ті - запроторили його до концтабору Моан поблизу Левангера у Норвегії.
.
Яким чином Василь Рандовський утік з того концтабору, я не знаю, але впродовж наступних двох зим він жив у тамтешніх лісах абсолютно оминаючи спілкування з людьми (він потім розповідав, що найбільше йому докучав дикий холод і голод). Так тривало до 1947 року, коли Василя Рамбовського місцева поліція знайшла у покинутому сараї в Бімарці у провінції Тронгайм. У той момент наш земляк перебував вже у стані крайнього виснаження і ледь тримався на ногах.
.
На момент затримання поліцією, Василь Рамбовський, судячи з цього фото, міг мати яких років 30-35, не більше. У той момент, який зафіксувала світлина, Василь має чорне скуйовджене волосся і давно нестриглу бороду.
.
Але оті його глибоко посаджені очі..! Вони, як мені здається у ту хвилю випромінюють якусь крайню впертість і віру в те, що він виживе. Ноги, а особливо ступні у Василя, обмотані тим ганчір'ям, яке йому вдалося десь відшукати. А, те, що можна назвати його верхнім одягом, є підперезане у попереку кількома мотузками.
.
Норвезька поліція, виявивши Василя Рамбовського, одразу ж доправила його до місцевої лікарні. Однак, є одна річ, яка всіх тоді здивувала - Василь Рамбовський ще не знав, що Друга Світова війна вже закінчилася... (нагадаю, йшов 1947 рік).
.
Усе подальше своє життя Василь Рамбовський провів частково у лікарнях, а частково у пошуках праці і хоч якого-небудь помешкання. Врешті, йому надали норвезьке громадянство і він дожив до 1992 року.
.
...Цьому нашому українцеві Василеві таки пощастило, бо в інших європейських країнах таких військовополонених-втікачів запросто могли відправити до радянського союзу. А, вже там - у тих Гулагах, розмова з "такими" була зазвичай короткою і жорстокою...
.
От цікаво: з якої місцевості України міг бути родом Василь Рамбовський, який мав таку сталеву волю до життя..?
4
Я протестант!
- 02.08.26, 19:10
Если я говорю языками человеческими и ангельскими, а любви не имею, то я--медь звенящая или кимвал звучащий.
Если имею [дар] пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что [могу] и горы переставлять, а не имею любви, --то я ничто.
И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы! Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится,
не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла,
не радуется неправде, а сорадуется истине;
все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит.
Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.
Если имею [дар] пророчества, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что [могу] и горы переставлять, а не имею любви, --то я ничто.
И если я раздам все имение мое и отдам тело мое на сожжение, а любви не имею, нет мне в том никакой пользы! Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится,
не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла,
не радуется неправде, а сорадуется истине;
все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит.
Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится.
5
