Вероніка
- 27.04.26, 18:28
Вероніка біжить зеленкою, їй у горлі сухо і вузько.
Вона на бігу зриває зі своєї голови сіру хустку.
Падає поряд із Ним, дістає тремтячими руками ніж,
розрізає Його форму й шепоче: "Не залиш мене, не залиш!"
Затискає Його чорні рани, витирає хусткою Його кров і піт.
"Не смій, – стогне Вероніка, – Тобі не можна, не можна Тобі!
Ти не можеш піти, ніхто із них не вартий Твоєї смерті!
Уся земля не варта Твоєї крові навіть на одному сантиметрі!"
Вона тримає Його рани руками, зубами, пов'язками – будь-чим,
і слухає, як Його серце мовчить, як Його серце мовчить...
І вона розуміє, що пізно, що уже не буде нічого ні завтра, ні потім.
Що ж це за земля, на якій навіть такі, як Він, – двохсоті?!
І ховає своє сіре обличчя у скривавленій плащаниці.
Нас було сорок два мільйони. Хто залишиться? Одиниці...
І вона стає майже прозорою, невагомою, напівзниклою,
наче сонце погасло. Не всюди. Лиш над Ним і над Веронікою.
Як їй вижити? У що вірити? Якщо навіть Він, навіть Він...
Хто залишиться, як закінчиться ця одна з найсвятіших війн?
Вона лягає на Його рани, ставши раптом спокійною й тихою.
І зітхає, ніби прокинувшись. Бо Він дихає! Чуєш? Дихає!
2024
#ольга_криштопа
Ольга Криштопа з фб
Вона на бігу зриває зі своєї голови сіру хустку.
Падає поряд із Ним, дістає тремтячими руками ніж,
розрізає Його форму й шепоче: "Не залиш мене, не залиш!"
Затискає Його чорні рани, витирає хусткою Його кров і піт.
"Не смій, – стогне Вероніка, – Тобі не можна, не можна Тобі!
Ти не можеш піти, ніхто із них не вартий Твоєї смерті!
Уся земля не варта Твоєї крові навіть на одному сантиметрі!"
Вона тримає Його рани руками, зубами, пов'язками – будь-чим,
і слухає, як Його серце мовчить, як Його серце мовчить...
І вона розуміє, що пізно, що уже не буде нічого ні завтра, ні потім.
Що ж це за земля, на якій навіть такі, як Він, – двохсоті?!
І ховає своє сіре обличчя у скривавленій плащаниці.
Нас було сорок два мільйони. Хто залишиться? Одиниці...
І вона стає майже прозорою, невагомою, напівзниклою,
наче сонце погасло. Не всюди. Лиш над Ним і над Веронікою.
Як їй вижити? У що вірити? Якщо навіть Він, навіть Він...
Хто залишиться, як закінчиться ця одна з найсвятіших війн?
Вона лягає на Його рани, ставши раптом спокійною й тихою.
І зітхає, ніби прокинувшись. Бо Він дихає! Чуєш? Дихає!
2024
#ольга_криштопа
Ольга Криштопа з фб
6
Коментарі
Anne
127.04.26, 18:53
52...............................
Дормідонт
227.04.26, 18:54
Голомозий мудак-естет і справедливий богобоязний кондрат і болтолог з широким світоглядом не напишуть що це гарний вірш))А це й не вірш це чиясь конвертована біль,яку якесь людиноподібне висміє як показушність і псевдопатріотизм))
Anne
327.04.26, 18:55
Чисельність населення України у 52 мільйони була зафіксована лише на початку 1990-х років (пік — 52,2 млн у 1993 р.).
Lukas-67
427.04.26, 19:00
Whiskey*
527.04.26, 19:48Відповідь на 1 від Anne
37....
Обіймаю
Whiskey*
627.04.26, 19:49Відповідь на 3 від Anne
Не знаю, чому у авторки там 42...
Я так плакала, коли вперше прочитала цей вірш. І вона, ця жіночка, просто відкриття на фб. Вона вчитель у не пам'ятаю якій громаді...
Whiskey*
727.04.26, 19:51Відповідь на 2 від Дормідонт
Привіт, Дормі, так, вони все напишуть, що псевдо....лише їх відірвана від реалу дійсність правда.
Дормідонт
827.04.26, 19:57Відповідь на 7 від Whiskey*
То нам проплатили,щоб ми таке казали і постили))Хворі виблядки інших слів нема,насрать людям з фізичними недугами безпідставно,бо не відповідають їхнім хворим уявленням про справедливість і чесність,а тоді бажати одужати як найшвидше.І хто сказав що здохнути це не людяніше,багато хто б хотів умерти щоб не мучитись.коша лицемірний шмат лайна))
Anne
927.04.26, 23:05Відповідь на 6 від Whiskey*
Населення України складало близько 42 мільйонів осіб (у кордонах 1991 року) безпосередньо перед повномасштабним вторгненням — на початок 2022 року.
nebosklon
1028.04.26, 06:29