Таке рішення, правда на словах, чи то правильніше сказати на вигуках багатотисячного натовпу було прийнято на театральному майдані.

Сьогодні мені пощастило пройнятись піднесеним гарячим духом народу і побувати на території війни за владу. Десь біля дванадцятої години на площі вже було трохи люду, а після першої дня було важко рухатись по периметру. Зі сцени лунали цифри у вісім тисяч чоловік, і голос кожного, хто виступав зі сцени був пронизаний гордістю за ту величезну кількість, яка прийшла підтримати зміну влади в Україні.

Та чи кожен з присутніх був дійсно патріотично налаштованим і чи дійсно стояв тут за Україну? Ті обличчя, які привертали велику увагу до себе - мали на собі символіку Української держави, але коли я стикався з ними віч-на-віч, очі деяких здавались мені сліпими і байдужими. І просто гидко було спостерігати за одним обличчям дівчини, де одночасно можна було побачити і "За Україну" і цигарковий дим.

Ще вчора мені було якось байдуже на той папірець, адже вигода України з нього мізерна, а то й взагалі збиткова. Але коли я побачив як беркут  скоти  калічать мирних людей  о четвертій ранку, мій і багатомільйонний терпець увірвався.

 Тепер у майдану нові цілі, нова мета. Прибрати мільйонерів януковичів, і посадити на престол своїх мільйонерів. Чітких цілей і вимог на зразок " Знищення панівного класу населення і кріпацтва", " Запровадження 75% податку на доходи для мільйонерів", "Запровадження ліміту на багатство" я не чув, а отже Україна як була в багні так і залишиться. Багаті стануть ще багатшими, а бідні - ще біднішими.


"Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має." - як гласить слово Біблії. Та тут я не бачу нічого дивного, адже більша частина ВР - євреї. Євреї стануть ще багатшими, українці стануть ще біднішими.

Одного разу, гортаючи стрічку новин, я натрапляв на одне і те ж посилання під синьою обгорткою із яскраво - жовтими зірочками, розташованими по колу, все частіше. В Євросоюзі щось трапилось. Однак мою цікавість охопило звичайне людське розчарування, коли я відкривав новину за новиною. Це не в Європі, як виявилось, а в Україні. Ні, Чорнобиль був 86, а зараз новою хвилею тільки вже нерадіоактивного, але все ж таки бруду накрило усіх, хто має доступ до існування. Це якщо в двох складах про нинішню важку ситуацію.

Подібна до держави Україна тоне у в"язкій системі корупції, продажності, нікчемності...І поки вона час від часу виринає, щоб ковтнути свіжого повітря справжніми патріотами і чесними людьми, хтось говорить, що у нас буде єврожиття, і все залежить від підписання якогось папірця вагою в кілька тисяч сторінок, і відстанню від українських злиднів до елітних євростандартів.Стрічка новин божеволіла і танцювала, тицяла пальчиком наліво і направо, прогнозувала, як нам буде добре в європі, і як нам буде погано в азії. Таке відчуття, що Україну, яку вже і так давно продали псевдопатріоти і владні структури, зараз погрузять у вагони і вивезуть нафіг. Взагалі всю. Разом з повітрям і космічним простором над небом.


 Та  взагалі я згадую 2004. Той день, коли можна було просачкувати пари, і за ті прогули тобі не знімали стипендії.Ті самі вудочки. Та сама завзятість, настрій, піднесення, віра в майбутнє, колір тоді був просто інший. Зараз усе те саме. Той самий наївний недалекий український народ, якому було мало одного разу,якому все рівно де стояти, і під яким прапором. Ти стоїш мерзнеш за ідею, а десь в розкішному кабінеті ідейний лідер рахує, скільки мільярдів він отримає прибутку, на скільки поділок підвищився його рейтинг, адже він засвітився там, на сцені, перед народом.



А що Європа? Якщо ми самі не здатні побудувати якісну ієрархічну безперебійну, безкорупційну, безолігархічну систему влади, не здатні побудувати повноцінну державу з нормальними законами, освітою, медициною, то європа приїде, і сама все зробить?

Поки в Україні хтось не наведе залізний порядок, як от президент Білорусії у себе дома на прикладі деревообробної промиловості,  держави у нас ніколи не буде. А боротьба, яку демонструють зараз влада і опозиція, взагалі не цікава для перегляду. Красномовство, перегук, ляпаси, кулаки, кнопкодавство, хамство, неповага до українського народу - чи не найбільший перелік того, на що здатна наша нікчемна влада. Адже реальну владу в Україні мають лише США, МВФ і Росія.

З висоти траєкторій польоту супутників і глибин безкінечного всесвіту цей день виглядає малозначимо для великої хронологічної книги, але для своєї сторінки у ній Україна все ж постаралась, і починаючи з 1991 року щорічно вписує туди свій День Незалежності, і як суверенна східноєвропейська держава розвивається, модернізується, і крокує в просторах земного часу. Це День початку відліку чергового існування української держави, День, який починається і  закінчується словами Павла Чубинського, рясніє щирими посмішками, українською вишивкою, і жовто-блакитними кольорами.

То ж якою б не була залежною Україна від хворобливих амбіцій окремих людей, олігархії, різного роду нав"язування шкідливого способу життя через ЗМІ, Україну все одно хотілося б привітати із цим світлим Днем, з побажаннями і надією на те, що колись зміни на краще не будуть містити в собі "пакращення життя вже сьогодні" для окремих сімей впливових людей і нардепів, а дійсно покращення життя для всіх українців.

" Я мав сімнадцять років, я вчитися не хтів, я втік від мами з татом, я болт на все забив ", " Ми є хлопці з Бандерштату", "Їхав, їхав  козак містом, під копитом камінь тріснув"  такими ритмами и духом украинских песен,  а также различными автобусными и транспортными средствами со всей Украины, народ ехал на запад. Не все купили права на вождение, и не все владеют транспортными средствами, так что многие добирались не только сидя, но и стоя, и в таких позах, что авторы всяких йог и камасутр только убедятся в несовершенстве своих иллюстраций и изгибов. Мне как раз досталась комфортабельная зона возле двух, но не очень привлекательных поз девушек.


 Организаторы побеспокоились о доставке со Львова фестивалирующих потребителей на мероприятие в Родатычи, и наняли несколько автобусов, но к сожалению, их было очень мало. "Эй, а есть место в багажнике? Я с удовольствием!", громко прозвучало з галерки, как только где-то между первыми сидениями речь зашла о вещах, и что их можно закинуть в багажник, а у каждого их было много. Народ ехал большими компаниями, потому толпиться у входа в автобус, а тем более толкаться и заноситься в надежде занять себе место не было смысла, так как первые три человека, которые с невероятной удачей первыми падали во внутрь, занимали по 10-15 мест сразу. Борьба за места - это был полный пиздец. Билеты и проезд дороговаты, но и на то и рассчитывали бизнесмены и леди. Фестиваль длится три дня, так что купить билет на один день, и сэкономить на этом ни у кого не получилось.

 Я по ходу попал в самый разгар съезда , так как у входа со скоростью пропуска один чел на минуту, толпилось более тысячи, или даже двух тысяч человек. Но это не КПП был медленный, а сломались инновационные чипированные несовершенные компьютеры, которые считывали коды с билетов, и на территорию вообще никого не пускали. Решил подождать пару часиков в номере отеля.В первый день на фестивале было много чего интересного, так как территория велика, две музыкальные, и арт-сцена, за территорией неограниченные украинские поля, свежесобранный урожай овощей и фруктов, озера, ставки, речка,и прохладный не засаленный воздух. Любко Дереш, Тельнюк:Cестри, Брем Стокер, Сергей Жадан, Крихітка, Los Colorados, Sciana, O.Torvald, и так далее, по периметру трех сцен. Никаких листовок, что куда, где и как никому не раздавали,и в бумажной индивидуальной дезориентации уже второе разочарование.

[ Читати далі і дивитись фото ]

3-4 серпня у місті Луцьку відгриміли, відзмагались, відіграли та відгуляли два фестивальні дні української культури та опору. Дві музичні і літературна сцени, спортивні змагання, дитяче містечко, зустрічі з ветеранами УПА, політиками і журналістами - далеко не все, чим був багатий цьогорічний Бандерштат. Це і спілкування, спорт, відпочинок, свіже повітря, відмова від тютюнопаління і вживання алкоголю, тверезий і здоровий образ життя, перемоги і поразки, щирі посмішки, справжня історія і патріотичний дух. Єдиним алкогольним напоєм на фестивалі був квас, яким усі охочі рятувалися від спеки. Та і як би я його не любив, але все ж сила волі взяла своє і придбала мені пляшку звичайної води, якої начебто у світі більше, ніж будь-чого іншого, звісно за гроші...



Цьогоріч Бандерштат зібрав кілька тисяч гостей з різних куточків України, і ця цифра не має собі за мету зупинятись. Це вам не примусове таємне нікому не відоме зборище простого народу на мітинг проти фашизму внутрішніми окупантами, і розтрата грошей того ж народу. Це Бандерфест, який єднає, який не нівечить і не паплюжить українську історію, робить опір українською культурою, опір режиму Януковича, опір всяким українофобам при владі і олігархам, пропагує спорт і здоровий спосіб життя. У час, коли влада лише здатна доїти гроші з народу, рекламуючи алкогольні напої цілодобово, організатори закликають відмовлятись від вживання отрути не тільки на час проведення фесту, а назавжди залишити шкідливі звички.

Без всяких забаганок, без детекторів брехні, не на броньованих лексусах можна було потрапити на територію фестивалю, просто показавши вміст своєї сумки охороні, у моїй ще на той час ховалась і чекала на свою місію маленька камера. Ну і без квиточка теж ніяк. 3 серпня його можна було придбати за 100 гривень.


О дев"ятій ранку на території фестивалю ще монтували і налаштовували світло і звук, наметове містечко потрошки збільшувалось, борячись із наслідками нещодавнього потопу, територія готувалась до початку фестивалю.



 В одинадцятій годині спекотного суботнього дня традиційно розпочалась зустріч із ветеранами УПА, і далі все помчалось по програмі: презентація націоналістичної збірки поезії, складання пазлів, турнір з армреслінгу.. Свій час для зустрічі приділили громадський і культурний діяч, український політик Олесь Доній, екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, екс-гендиректор телеканалу ТВI Микола Княжицький. Але не все склалось так, як хотілось, адже на зустріч не зміг приїхати журналіст і телеведучий Юрій Макаров, а гурт "Механічний апельсин" потрапив у аварію, добираючись до Бандерштату. Щоб не робити ями в програмі, з промовою виступив Ігор Гузь, голова оргкомітету фестивалю, а лідер гурту "Механічний апельсин", який прибув раніше на фест - зіграв на акустиці.


На гутірках було багато питань і відповідей, діалогів і монологів. "Я скрізь кажу одне і те саме. Ви можете по різному ставитися до прізвищ Бандери і Шухевича, Петлюри, Махна, інших, але ви маєте зрозуміти, що ці люди жертвували життям заради того, щоб бути людиною, а не рабом.Ви можете говорити що завгодно, але не можна підтримуати незалежність України, не підтримуючи жертовну місію УПА. Для мене є аксіомою. Той хто не визнає місії УПА -  не може вважатись громадянином незалежної України." Так висловився Луценко і закликав усіх готуватись до зміни влади в 2015 році, і голосувати не серцем, а головою, при цьому зазначивши, що ще немає єдиного кандидата, він нікого не підтримує  ні за кого не агітує.


На головній сцені фестивалю виступали гурти "Залізний Хрест" зі Львову,Golev з Луцька, Злам (Київ), Різак (Калуш), Холодне Сонце (Тернопіль), та і хедлайнери Тартак і Скрябін. Неймовірною енергетикою мегатоннами децибел зі сцени заряджали публіку хіти Кузьменка і Положинського .  "Вперше бачу тверезий драйв. Якби знав, що так можна, то півжиття поводив би себе по-іншому", "Я гордий, що живу з вами під одним небом. Я хочу жити в "Бандерштаті" - в основному вів діалог з бандерштатівцями Кузьма, а в перерві виконував свої пісні. Та особливою атмосферою радувала і зігрівала нічна акустична сцена, і нічна ватра. Після завершеня офіційної денної програми, Бандерштат продовжувався показом короткометражних фільмів, та витсупами різних виконавців.





У неділю з неба падала земля, хтось заліз на дерево і потім щиро вибачався за кілька падаючих на глядачів гілочок, а на полі битви українські повстанці воювали проти військ армії "Вермахту". Події тих часів було відторено театралізовано , але враження глядачів були не награні.

Про Бандерштат можна писати багато, оскільки залишилось багато приємних спогадів, але все ж зупинюсь і більш зконцентрую вашу увагу на фото, яких є дуже багато, і найближчим часом будуть усі закинуті у альбом.



Організаторам і всім, хто допомагав створювати цей фестиваль, великий респект і подяка, надіюсь, наступна версія  "Бандерштат-2014" все ж вийде в світ, буде кращою, насиченішою,і численнішою, програма оновиться і виправляться усі баги.

Слава Україні!

В преддверии скандальной даты 1025-летия крещения Руси на разных форумах в интернете, да и во всех пространственных информационных плоскостях, возникало много шума из-за разнообразия мнений, точек и ракурсов зрения. По-моему, шум имеет такой же источник, как и крик, раздающийся в границах даты 9 мая. Напомню, что даже в период стабильной навязчивости с боку Москвы, в Украине некоторые структуры власти еще не забыли, что Украина - это страна, и страна, которая сама в праве решать, что праздновать или не праздновать в этот день -  день победы одного тоталитарного режима над другим, или же сделать этот день днем памяти жертв идеологий сталинизма и нацизма.



Крещение Руси - религия или политика? Скорее всего политических факторов здесь больше, потому к вере - минимальное отношение. За времен Иоанна Крестителя у людей был выбор - покаяться и принять крещение, или  продолжать грешить дальше. Когда же мировые правители увидели в новой еврейской традиции спасение и укрепление своих государств и империй, они начинали принимать веру в единого Бога, и добровольно-принудительно массово крестили народ. 1025 лет назад христианство становится единственной государственной религией в Киевской Руси.

Но и такие меры религиезации и объединения не застрахованы от акций протестов. В 1054 году крепкий фундамент христианской церкви разрывается, как завеса в храме в день смерти Христа. В 1517 он раскалывается на камешки еще помельче, а сегодня я вообще не вижу того камня, на котором Иисус создавал свою Церковь, лишь песок. Песок из РКЦ, РПЦ МП, УПЦ КП, ЕХБ, ХВЕ, ХТ, ЛЦ, АСД, МЦ, ЦБ, ИЦИ, СИ. И это лишь центральные точки распада, последние песчинки на пирамиде, которые зависли в невесомости. Правда была попытка объединить православную и католическую церковь  в 1596, но неудачно, так как католическое вероучение приняло очень мало православных церквей, и сейчас в Украине результатом Брестской унии есть УГКЦ.

Христиане сейчас настолько умные, что недалеко то время, когда так называемая церковь будет состоять из трех-пяти человек, и каждая из них будет занимать единственное первое место в соревнованиях по запуску своих толкований Библии в космос. Даже дружба не победит. Сейчас очень много групп, которые помимо служений, очень активно изучают один из искаженных, несовершенных и политических переводов Библии, и со временем отлучаются от основных христианских течений.

В то время, когда все страны мира погрязли в долгах перед частными банками евреев, а границы государств - лишь линии на карте, Украина кроме этого умудряется еще сильно зависеть от внешней политики соседа, и выполнять все, что скажет Кремль. Да и этот каменный праздник объединения во время "песочного кризиса" находится далеко от веры, и далеко от надежд народа.

Что же мы празднуем, если в сегодняшнем христианстве один христианин не признает крещения другого, брат брату - не брат, и каждый, кто принимает участие в развитии новых течений христианства, уверен, что именно его вероучение истинное?

Каждый, кто тонет в этой современной стихии, или плывет по течению, наверное имеет какое-то отношение к этой секте. Экономика стран, экономика развивающихся предприятий, чьи-то сбывающиеся мечты - все это сегодня зависит только лишь от нее одной . От нее зависят не только показатели производственного роста, покупка нового автомобиля, но и то,  будете ли вы иметь право завтра купить что-нибудь поесть. Если эта глобальная система рухнет в одну минуту, вас уже не спасут часовые очереди к сектоматам, и даже те бумажки, которые будут уже пригодны лишь для растопки печки.

Все сейчас боятся биопаспортов, как когда-то и не думали бояться очередной выходки господинов мирового порядка -  модернизации сектантства и внедрении в жизнь каждого пластиковых карточек. Что положительного в  том, что у тебя в доме теперь есть кусок пластмассы с чипом вместо кучи бумажек? Теперь они знают все твои финансовые данные, и что ты будешь делать, как и чем будешь жить, дышать, что и где будешь покупать. Миллионным амбарзитам - бешеные дивиденды. Мизерным заемам - гигантская пеня. Глазаналобвыкатывающаяся прибыль владельцев сект.


Деньги, деньги, деньги. На каждом столбе. В каждом объявлении. Даем в кредит, без залога, без справки о доходах. Везде. Сейчас сектантство более популярно чем честная работа и труд. Было время, когда на улицах городов Украины, почти в каждом многоквартирном доме присутствовал игровой автомат, а через дорогу секта  с сектоматом, и обменный пункт. Ничего не поменялось.  Не смотря на запрет продажи детям спиртного, детский алкоголизм не сокращается, азартные игры и автоматы никуда не делись, выросло количество ломбардов. Прогуливаясь по улице, эти вершины бизнеса мне встречаются даже чаще, чем всегда и чаще, чем регулярно. Украина достигла необыкновенных высот в развитии... да, в развитии деградации.

Благодаря кредитам сейчас деньги могут иметь абсолютно все слои населения. Хотя кто кого имеет. По моему власть денег выше всякой другой власти на Земле. При чем за эти деньги часто приходится платить очень дорого. Секты требуют деньги назад, и их не интересует то, что ты не можешь выплатить кредит, они давят, давят, давят. До тех пор, пока  в СМИ не появится еще один заголовок "Парень повесился из-за кредита". А таких не один десяток , и не одна сотня. А скольких директоров  и владельцев банков посадили за содействие и доведение до самоубийства?


Законы писаны под конкретные жопы, избранные карманы, властными руками, хитрым складом ума, лицами еврейской национальности.

Подземного вам счастья, да пламенной не обоюдной любви вам, и дьявольского благополучия, адского тепла и невыносимо прекрасных и разнообразных горькостей и кислотностей, господа властелины вселенной.

Когда-то  в последствие моего неправильного воспитания у меня сложилось неправильное отношение к некоторым вещам. Вместо того, чтобы приобретать и накапливать, я терял то,чего не было, ничего при этом не делая. Какой бы верной не была теория жизни, практика показывает, что без ошибочных действий и поступков жить просто невозможно. Одной из таких ошибок была моя дегустация огненных напитков.

Первое впечатление после первого глотка у каждого свое, как правило ошибочное. Со временем, видя разрушительные последствия употребления независимо от количества, начинаешь понимать, что если в жизни человека присутствует алкоголь, то радиус действия не ограничивается разложением его мозга и печени. Из-за этого негативное отношение к алкогольным напиткам становится еще сильнее, при этом игнорируются так и не прожитые с его помощью счастливые времена.

В мире много веществ, которые вызывают привыкание. С первой ложки, затяжки, шприца. Спиртное - не исключение. В наше время трудно встретить тех, чья жизнь полностью исключает употребление алкоголя. Но зато везде есть те, кто относится к этому как положительно, так и нейтрально. Исторически сложилось так, что истинно единого трезвого образа жизни просто не существует. Зато существует невероятно огромное количество видов пьянства, и распространяемых при этом теорий и инструкций правильного употребления, рекламы и одобрения влиятельных структур в обществе. Наиболее эффективным распространителем теории культурного пития в наше время является  СМИ, фантастические современные переводы Библии, традиции и ритуалы церкви.

 Теория малых доз, теория культурного пития, пьянство - большая ли разница в количестве употребления?

Если пытаться лечить душу, побочные эффекты обязательно проявят себя на физическом теле.
Проснувшись ночью от посторонних шумов у себя на балконе , я опять все спихнул на ветер. Только звуки струн акустической гитары вызвали подозрение. Такую игру мог издавать лишь ветер, гуляя между ладами. Когда я вышел на балкон, чтобы закрыть окно и прогнать незваного гостя, обнаружил лишь глухую и пустую тишину. Как будто его здесь никогда и не было. Странно.

 И  сегодняшнее вечернее событие во дворе было не менее ненормальным.  Когда я выходил на улицу, через окно в подьезде заметил небольшую толпу детей и людей , которая смотрела вверх.Спускаясь вниз и сняв наушники, я услышал сильний грохот осколков стекла. Потом звук столкновения мебели с асфальтом. Мир сходит с ума. Мой пофигизм не позволил мне поинтересоваться в свидетелей происшествия, что же случилось на самом деле, да и не хотелось связываться с немного опоздавшими охранниками порядка, которые что-то спрашивали очевидцев, и записывали.