Одного разу, гортаючи стрічку новин, я натрапляв на одне і те ж посилання під синьою обгорткою із яскраво - жовтими зірочками, розташованими по колу, все частіше. В Євросоюзі щось трапилось. Однак мою цікавість охопило звичайне людське розчарування, коли я відкривав новину за новиною. Це не в Європі, як виявилось, а в Україні. Ні, Чорнобиль був 86, а зараз новою хвилею тільки вже нерадіоактивного, але все ж таки бруду накрило усіх, хто має доступ до існування. Це якщо в двох складах про нинішню важку ситуацію.

Подібна до держави Україна тоне у в"язкій системі корупції, продажності, нікчемності...І поки вона час від часу виринає, щоб ковтнути свіжого повітря справжніми патріотами і чесними людьми, хтось говорить, що у нас буде єврожиття, і все залежить від підписання якогось папірця вагою в кілька тисяч сторінок, і відстанню від українських злиднів до елітних євростандартів.Стрічка новин божеволіла і танцювала, тицяла пальчиком наліво і направо, прогнозувала, як нам буде добре в європі, і як нам буде погано в азії. Таке відчуття, що Україну, яку вже і так давно продали псевдопатріоти і владні структури, зараз погрузять у вагони і вивезуть нафіг. Взагалі всю. Разом з повітрям і космічним простором над небом.


 Та  взагалі я згадую 2004. Той день, коли можна було просачкувати пари, і за ті прогули тобі не знімали стипендії.Ті самі вудочки. Та сама завзятість, настрій, піднесення, віра в майбутнє, колір тоді був просто інший. Зараз усе те саме. Той самий наївний недалекий український народ, якому було мало одного разу,якому все рівно де стояти, і під яким прапором. Ти стоїш мерзнеш за ідею, а десь в розкішному кабінеті ідейний лідер рахує, скільки мільярдів він отримає прибутку, на скільки поділок підвищився його рейтинг, адже він засвітився там, на сцені, перед народом.



А що Європа? Якщо ми самі не здатні побудувати якісну ієрархічну безперебійну, безкорупційну, безолігархічну систему влади, не здатні побудувати повноцінну державу з нормальними законами, освітою, медициною, то європа приїде, і сама все зробить?

Поки в Україні хтось не наведе залізний порядок, як от президент Білорусії у себе дома на прикладі деревообробної промиловості,  держави у нас ніколи не буде. А боротьба, яку демонструють зараз влада і опозиція, взагалі не цікава для перегляду. Красномовство, перегук, ляпаси, кулаки, кнопкодавство, хамство, неповага до українського народу - чи не найбільший перелік того, на що здатна наша нікчемна влада. Адже реальну владу в Україні мають лише США, МВФ і Росія.