Україна не Росія!

Вся суть сьогоднішньої України в одній фотографії.


Перший Президент України, Леонід Кравчук и голова Європейського оборонного агентства, Хавьєр Солана, провели зустріч в неформальній обстановці під час форуму Yes. Ось вже за ради цього варто боротися і перемагати, друзі. (с)

Сімейні трагедії під час війни

В Фейсбуці натрапила на таку болючу тему. Багато кого така ситуація зараз торкнулась. unsmile

Ось розповідь з деякими коментарями....

У меня есть брат. Или был. Не знаю. 
Завтра ему 52. И он - сепаратист.
Когда мне было 5, он был моим кумиром и таскал меня с собой на свои свидания.
Когда мне было 15, он меня напрягал однообразием своих вопросов "Чем собираешься заниматься в жизни?"
Когда мне было 25, он был никем, потому что уже несколько лет на тот момент не разговаривал с мамой, заподозрив ее в соперничестве за наследство моей тетки (маминой старшей сестры).
Когда мне было 30, мама умерла. Мы с братом познакомились заново. Он был немножко наивный, до ужаса меркантильный, но такой родной.
Год назад он попросил у меня взаймы денег. У меня не было. Он расстроился. Мы долго не созванивались. У него сменился мобильный (я пыталась ему дозвониться зимой). Я не говорила с ним год.

Мой брат - пенсионер МВД. А еще он чемпион отраслевых соревнований по стрельбе. А еще он - экс-преподаватель военного дела в донецкой школе милиции. А еще он краматорчанин. И теперь его в городе нет. С тех пор, как туда вошла украинская армия. Уехал, ушел или убежал.

Я пытаюсь понять. Хочу ли я знать, есть брат или был. И да, хорошо, что мамы нет. (Катерина Городнича)

Коментарі:

Это грустно. Такое уже было, например, 17-й год... Грусть. И , знаете, очень плохо, что мамы нет... Она все могла исправить, мамы могут, они такие. Может и Вы сможете? Нет, не переубедить, склонить... нет-нет. Просто сможете остаться родным человеком тому, кто думает по-другому. Знаете, так важно остаться близкими даже думая и живя по-разному. А жизнь все расставит на свои места. ... Очень грустная история. Это не просто история, это наша трагедия...


У меня есть двоюродная сестра. Из Харьковской области. И всегда она была звездочкой для всех родственников. И ей скоро 52. Больше 30 лет назад она уехала в Донецк, и там осталась. Сначала она добродушно и с оптимизмом строила жизнь, семью, карьеру. Стала даже директором ПТУ. И все получалось. А недавно кувырком пошло все. Как у многих. Просто в Донецке это было более драматично. Потому что страна уходила от СССР к новой Украине. И уходила крайне неравномерно. В Донецке еще год назад совок был еще тот. И тут вдруг - бах - и резкий рывок целой страной, что-бы оторваться от российского затягивания в СССР. Она не стреляет из автомата и не кормит боевиков. Но она всеми душевными силами тянет ситуацию обратно, в долбанный СССР. Ключевой вопрос по телефону "Ну мы-же как-то жили. Зачем все менять"


Приблизительно также я потерял родину! Она была! 

И она была доброй, дружной, отзывчивой и очень красивой. Там я первый раз услышал украинскую песню. Там я в музыкальной школе на академ концерте играл "Реве та стогне Дніпр широкий". И она любила гостей и имела широкую украинскую душу. А потом пришёл карлик и отравил её. (
Она умерла. Она жива только в памяти. В настоящем она отравлена и мертва. И желает мне смерти. ( 
И я больше не хочу её навещать! Мою Камчатку! (((

А я во всех этих последних событиях, Родину нашла! Я уехала из Украины почти 20 лет назад в Америку. И никогда до последнего времени не чувствовала ничего по отношению к Украине. Да, два раза приезжала в гости, и вздыхала с облегчением когда приезжала назад.. Но сейчас, что-то во мне поломалось, и я поняла, что место где я родилась и прожила пол-жизни, мне дорого! Я горжусь родным Днепропетровском, я готова разорвать на куски каждого ватника! Мы открыли свой Второй Фронт и помогаем как можем... Как-то так

мой брат умер прошлым летом в Крыму, было 50, инсульт. Я всегда его очень любила.А теперь невестка говорит, был бы он жив - вы бы так переругались. На политической почве. и уже думаю, наверное, хорошо что он ушел, когда мы были в мире... Но вот в маме уверена. Она хотя и была русской, учителем русского языка в Крыму, но сепаратисткой бы точно не была.

Эта война смывает всё наносное, весь налет бытовой и обнажает истинную сущность человека, к сожалению у многих она гнилая с червоточиной

 

Ура! наконец-то можно отдохнуть )))

Целый день работала аки пчела, если бы не помощники, уже упала бы с ног.


Люди добрі, не бійтесь, не замерзнемо!

      От читаю тут різні жахіття про те, як нам буде холодно взимку, як ми майже не зможемо існувати без гарячої води і т.д. і т.п... 
        Люди добрі! Ще не так давно, наприкінці минулого століття, будинки, навіть багатоповерхові опалювались вугіллям. Я пам"ятаю це особисто. Були централізовані котельні, які подавали тепло в поряд стоячі будинки і установи. 
Ви думаєте зараз все на газу? Ні, шановні, ви дуже помиляєтесь. Розумієте, світ не закінчується вашою власною оселею. Є люди, які і в XXI столітті не опалюють свої будинки газом. Наприклад, на Західній Україні ціле літо йде заготівля дрів і люди топлять всю зиму дровами. А у нас, здавалося б такий великий обласний центр Дніпропетровськ, теж є люди, і їх все більше, які опалюють будинки вугіллям. Та що там будинки? Є державні установи, які опалюються вугіллям. І це не десь там у віддаленому селі, а саме в Дніпропетровську. Також є установи, які ще декілька років назад перейшли на опалення електричними котлами. Ціна опалення вугіллям, електрикою і газом майже однакова.

      А тепер розповім Вам коротеньку історію з власного життя минулої зими:
Всим відомо, які події відбувались у нас в країні в січні-лютому цього року. І от за збігом обставин наша сім"я, як і сім"ї багатьох українців потрапила під прес влади.... Подробиці писати не буду, не хочу... Так от один епізод: В один з морозних січневих вечорів (в той вечір було -20 С) до нас "завітали" люди, їх було 6 чоловік, а я вдома була з молодшим сином, в той час коли старший, побитий тітушками лежав в лікарні. До лікарні мені їхати довго, отже щоб зварити сину супик (іншого він їсти не міг) і добратись до лікарні мені треба було просинатись о 5 годині ранку. Можете уявити який був мій емоціональний стан, плюс до того фізичне виснаження.... І от я о 20-00 була вдома, почала топити котел, який у нас на вугіллі, а тут неочікувані гості - Здравствуйте Отдел с организованной преступностью. У нас постановление на обыск... Выходить из дома Вам запрещено, звонить по телефону - запрещено, передвигаться по комнатам без нашего разрешения и присмотра тоже запрещено... 
Звичайно мій котел, без підкидання туди вугілля, перестав топитись... Обшук продовжувався до 2 годин ночі. І коли наші "гості" вже пішли, сенсу топити знову котел зовсім не було, бо спати мені залишилось 3-4 години, тому що з ранку знову треба було готувати їсти хлопцям у лікарні. Так ми з малим і лягли спати, обійнявшись і вкрившись трьома ковдрами.
І знаєте, що мене вразило? Ми навіть не захворіли, навіть нежиті не було. Мабуть Бог знав, що нам ще 2 місяці потрібно буде багато сил.....

Так що, шановні мої друзі, все можна пережити. Саме головне залишатись людиною! І жити не на колінах, пресмикаючись перед кимось, а достойно, з високо піднятою головою!

Бажаю Всим сил, терпіння, поваги один до одного, нашої перемоги і МИРУ! druzhba  

Ребята, ремонтники, подскажите про линолеум ;)

Переделываем полы, делаем всё сами. Бетонная стяжка уже высохла, теперь возник вопрос как лучше постелить линолеум. Много всего перечитали, решили, что наверное лучше делать его с подложкой, чтобы и линолеум лучше лег, и теплее было. Вроде как остановились на вспененном полиэтилене (полотно ППЭ). 
Но возник вопрос: какой лучше брать? вот такой?
  Как его правильно укладывать? Фольгой вниз или вверх?
Чем закреплять?
Большое спасибо за помощь!

Мари_НКа, ты настоящий друг ))

 Ну что можно сказать? Наш Ы.ЮА пАчти кАрмилец lol  Походишь тут,  фоток насмотришься, начитаешься, с людями пообщаешься, там глядишь и над ужином голову ломать не придётся. Вчера смотрела фотки, узнала интересный рецепт, спасибо Маринке spasibo  Вчера же и испекла вкуснявку. Вся братва довольна осталась, вот крохи отбила для фотосессии lol 



Завтра собираюсь с другой начинкой забацать, уже даже придумала с чем mmmm 

Так ось для чого він потис йому руку )))

А колись же вони були простими хлопчиками

Все починається з пісочниці.....


Враг не пройдет! )))

А вот это мои фотки. Попробуй подойди к ним ближе чем дозволено папашкой и мамашкой podmig


Пікантні сливи під водочку ;)

        Ось ще одну консервашку вчора закрила. Ми з друзями називаемо це блюдо - українські оливки lol  А все елементарно просто: сливи і часник прижились у нас українців. В наших садочках ростуть не тільки вишні, але і різноманітні сорта слив. А часник так це взагалі кладізь: його і до смачного сальця з прорістю додають, і борщ без часника немає того пікантного смаку, і в куліш обов’язково бабуся вчила додати. А ще часник оберігає від різної нечисті і має лікувальні властивості. 

    Ну та ладно, перейдемо до головного: рецепту Слив із часником.

 На 2 кг слив, 750 гр. води, 300 гр. цукру, 100 гр. оцту, 6 горошинок духмяного перцю, 3 цяточки гвоздики, часник – по кількості слив.

     Сливи миємо, виймаємо кісточку, на її місце вкладаємо часточку зубчика часнику. Зубчики я розрізаю, щоб часник віддав більше свого смаку сливі. В стерильні літрові банки кладемо по 2 шт. духмяного перцю горошку, по 1 шт. гвоздики і сливи  – з порції виходить 3 банки.  З води, цукру та оцту варимо розсіл і заливаємо ним сливи, даємо постояти 5-10 хвилин. Розсіл зливаємо, знову закипячуємо, заливаємо ним сливи і закатуємо. Банки вкутати і залишити до ранку.

 Ці сливи дуже смакують до м’ясних страв ну і на закуску  mmmm  

               


Картинки не мої, знайшла для наглядності ))