Саме так, святкують факельним спалюванням йолок на центральних площах міст. Гугліть.
З новим роком, болгосфера! Бажаю вам зберегти те, що маєте, отримати те, про що мрієте, та примножити свої статки пропорційно потребам. Нехай кожна сім'я дочекається свого Бійця цілим та неушкодженим! І Перемог на всіх фронтах.
Тепер я засну :)

Писала Нагібаторові в камах, не побачив. Для тих, хто не бачить лінком, дивіться так:

Приїхав до мене минулого місяця шеф зі столиці, дивлюся, ґудзик відірваний на пальті. Він помітив мій погляд і каже, що не має часу здати в ательє те пальто, а сам не вміє пришивати. То, кажу, пора вже кралю яку завести (дяді 34 роки!!), хоча би щоб по кулінаріях після роботи не ганяти та ґудзики всі на місці мати. А він відповідає: "Так аби ж то вони готували та пришивали, сучасні дівчата одразу в ліжко лізуть".

http://blog.i.ua/user/7751697/2054517/
Розвиваю Помадкину тему...

Є в мене подружка Полінка - котяча мама ще та: всіх знайдених пухнастиків до хати тягне, вилюднює та по людях влаштовує. Ну, або собі лишає. Підібрала вона кілька років тому білу гарну кицю з блакитними очима, знайшла на смітнику, відмила, годувала, синок її тішився. Аж тут випала гаряча путівка до Єбіпту, дзвонить, просить мене, щоб узяла оте біле чудо на перетримку, я тоді безкітна якраз була, погодилася. Поки принесла її з сусіднього будинку - вся подряпана майже до м'яса, особливо виривалася та Снєжка біля того смітника, де підібрана два тижні тому, алеж я сильніша - притарабанила до себе на 4 поверх, лоток показала скотинці, їсти дала, з свм'єю познайомила. Але за три дні це волохате чудовисько зробило мені "веселе життя": випорожнювалося під батарею або в наші чобітки, їсти відмовлялося, гладитися не давалося, вночі по столу шастало. Капєц просто. Видзвонюю я Полінкиного другана, кажу, забирай те чудовисько, хай живе в Полінки до кінця її відпочинку, я приходитиму туди за нею доглядатиму, бо хата вже смердить і прибирати я замахалася :( Хух, позбавилася...
Поліна приїхала з відпочинку й кицька днів за 10 від неї втекла з теплої хати, знову на смітник. Ми вже не знали, що думати. Коли виявилося, що ту Снєжку звати Вайт, вона має господарів, а на смітник ходить гуляти. Бо там добрі сусіди м'ясце-ковбаски виносять для братів менших. Цієї зими дивлюся, Мурка-Вайт оселилася на другому поверху мого під'їзду на підгодовування, а на ніч ходить додому спати))
Це до того, що не всі вуличні коти нічиї, іноді вони мають хазяїв та дуже полюбляють отакий гаврошівський спосіб життя :)

- Тату, а що означають кольори на нашому прапорі?
- Жовте - то пшениця, а синє - небо.
- Тату, а що означають кольори на москальському прапорі?
- То білі хрести на червоному цвинтарі.
- А синє?
- А синє - то вони в нас вкрали
;)