Если неправильно управлять страной, все умные люди уедут.

Ли Куан Ю, первый премьер-министр Сингапура

Я вам, граждане Украины, один умный вещь скажу, только вы не обижайтесь. Вы прямо сейчас теряете свою страну. Каждый день. И с каждым днём всё больше и больше. Потому что каждый день из Украины уезжают те единственные, кто способен вытянуть страну из жопы, в которой она оказалась - предприниматели.

"Да и хуй, с ними, с этими предпринимателями!" - скажете вы. - "Пусть пиздуют отсюда, если хотят!" Но рабочие места создаёт не государство, их создают предприниматели. И зарплаты платит не государство - их платят предприниматели. И даже если вы бюджетник или пенсионер, и зарплату или пенсию вы получаете якобы от государства - оно платит её вам из тех денег, которые оно собирает в виде налогов с предпринимателей. А не будет предпринимателей - не будет и налоговых поступлений. Не будет налоговых поступлений - не будет денег на зарплаты бюджетникам и пенсий для пенсионеров. Единственный способ при этом для государства выплатить зарплаты бюджетникам или пенсии - напечатать деньги. Но в этом случае деньги обесценятся, и купить на них вы сможете чуть больше, чем ничего.

Возьмём, например, меня. Я - предприниматель. Я уехал перед Новым Годом - в Италию, по стартап-визе. Я отослал заявку на стартап-визу по электронной почте, а через 2 недели и 5 дней после этого, по той же электронной почте, мне пришли документы для оформления визы. Когда в визовом центре Италии в Киеве мне сказали, что визы для выезда на ВНЖ они делают 120 дней, я написал об этом по электронной почте в Министерство экономического развития Италии, те в этот же день созвонились с МИДом, МИД в этот же день - с консулом, и, в итоге, на следующий день после подачи документов на визу, мне позвонили из визового центра с просьбой приехать и забрать паспорт с готовой визой.

Приехав в Италию, я занялся регистрацией компании. Для стартапов в Италии недавно приняли фактически отдельное законодательство, сильно либерализовав для них ведение хозяйственной деятельности и создав неслабые налоговые льготы. Поскольку эти законы свежие, многие коммерчиалисты (это гибрид бухгалтера и налогового юриста, который ведёт всю отчётность компаний) с ними не сталкивались. Мой коммерчиалиста - тоже. Когда после изучения законодательства у него возникло несколько вопросов, требующих разъяснения, я задал их по электронной почте советнику министра экономического развития Италии, который курирует программу развития инновационного предпринимательства Италии. Знаете, через сколько он мне ответил на них? Через 1 час и 48 минут. И это были не отписки, а подробные ответы, которые разъяснили мне и моему коммерчиалисте все неясности. И, кстати, поскольку я пока ещё в недостаточной степени владею итальянским языком, для моего удобства все ответы советником министра были даны на прекрасном английском.

А тем временем в Украине бандиты с легальными автоматами и настоящими корочками Налоговой милиции по беспределу отжимают у предпринимателей грецкие орехи в Одесской области и в Умани. Официальная причина - отсутствие у коммерсантов сертификатов происхождения на орехи. Предприниматели закупают орехи у населения, а те, естественно, не могут выдать эти сертификаты. А знаете, чем обосновывает украинское правительство требование сертификата о происхождении для экспорта грецких орехов? Защитой, блядь, иностранных покупателей этих орехов! Как будто иностранный покупатель идиот и не прописал в контракте требования к качеству товара! Как будто иностранный покупатель идиот и примет товар, который ему не подходит! Как будто, блядь, покупка такого сертификата у коррумпированного чиновника, хоть когда-то свидетельствовала о том, что с товаром действительно всё в порядке!

А теперь скажите мне: что выберет человек в здравом уме и при ясной памяти? Создавать рабочие места в стране с уже развитой инфраструктурой, хорошо отлаженной судебной системой и помогающими ему чиновниками, или же создавать рабочие места в государстве с убитой инфраструктурой, дебилами-парламентариями, коррумпированными прокурорами и судьями и бандитствующими налоговиками?

"А как же патриотизм?" - спросите вы. А я отвечу вам, что не нужно путать тупость с патриотизмом. Предприниматель готов долбить тоннель днём и ночью - если он видит свет в его конце. Этот свет даёт ему вдохновение долбить. А если света нет, то вдохновение быстро уходит, и предприниматель начинает искать другое место, в котором он сможет таки добиться результата. Предпринимательство - это жёсткая вещь, идиоты (пусть даже сверхпатриотичные) тут не выживают. Да и вы, думаю, не согласитесь, чтобы ваш работодатель платил вам не деньгами, а патриотизмом.
Сколько времени прошло после Майдана? Два с лишним года! Покойный ныне Каха Бендукидзе специально сразу после Майдана, в марте 2014 г., приезжал в Киев и всем объяснял, что дерегуляцию сделать очень просто, для этого нужно не более пары месяцев. И даже конкретный рецепт он давал: нужно представить себе, что в здание, где сидит регулирующий орган (например, санэпидемстанция) попала ракета и никто не выжил - сможет ли после этого работать экономика? Если да - нужно упразднять этот регулирующий орган.

Сколько времени нужно для того, чтобы написать и принять закон, упраздняющий регуляторные функции санэпидемстанции? Написать, блядь, что кровопийцы из санэпидемстанции больше не имеют полномочий приходить к предпринимателям, и проголосовать за это? Для этого что - нужны доктора наук и выпускники Гарварда? Для этого, блядь, нужен только человек, умеющий писать! Кто из вас, окончивших среднюю школу, не способен написать слова, что для экспорта грецких орехов (и любых других товаров и услуг) запрещено требовать любые документы, кроме контракта с покупателем?

"Но при чём же тут мы?" - спросите вы, дорогие граждане Украины. А при том, что вы сидите на жопе ровно и смотрите на то, как из страны уезжают те, кто способен вытащить её из жопы.

Проблема Украины в том, что терпение её граждан практически безгранично. Я не сомневаюсь в том, что когда чаша вашего терпения переполнится, вы снова найдёте в себе силы выйти и сместить нынешнюю саранчу, засевшую в Печерском треугольнике. Вот только боюсь, что когда это произойдёт, в стране останется слишком мало предпринимателей, способных вытащить страну из жопы.
Однако вы можете не ждать, пока вам придётся выходить на Майдан и стоять там 3 с лишним месяца. Вы можете выйти к Раде прямо сейчас, и не выпускать оттуда депутатов, пока они не примут, например, "Одесский пакет реформ". А если какая-то сука попробует вам сказать, что, дескать, упразднение кровопийц якобы противоречит Конституции, вы можете сразу бить её по морде. Ведь можете? Так почему не делаете?

Вы можете прийти на Банковую и не выпускать оттуда никого, включая шоколадного Петю, пока он не объявит открытый конкурс на должность Генерального прокурора.

А потом вы можете снова прийти к Раде и не выпускать оттуда никого, пока не примут закон о выборах по открытым спискам, за который все обещали проголосовать, но который "забыли" вынести на голосование.

И не расходитесь после этого от Верховной Рады. Потому что депутатов надо заставить ещё принять Налоговый кодекс, в котором нужно резко сократить количество налогов, а ставки по оставшимся - уменьшить. Потому что прежде чем доить предпринимателя, ему нужно дать заработать. И работа, блядь - это не круглосуточное заполнение отчётности для налоговой, как думают украинские депутаты-дебилы!

Когда кардиналы избирают Папу Римского, их не выпускают из помещения до конца выборов. Если процедура затягивается, кардиналам перестают передавать еду, за исключением хлеба и воды. А если и это не помогает, то разбирают над ними крышу.

Если подобные меры применить к Верховной Раде и Администрации президента, то вы можете заставить их за неделю сделать то, что они не хотели делать два с лишним года. Но если вы будете ждать, пока ваше терпение иссякнет, вам придётся стоять не неделю, а несколько месяцев. А после этого вы обнаружите, что все умные и предприимчивые люди уехали.

После Майдана я, как и многие, ожидал кардинальных перемен. В марте 2014 я договорился со своими знакомыми IT-предпринимателями, которые разрабатывали системы e-government для нескольких государств, о том, что они предоставят эти системы и доработают их для Украины бесплатно. Предложив это министру экономического развития Украины пану Шеремету, я был послан в жопу, так как Минэкономразвития никак не могло поделить с Министерством регионального развития (привет, тогдашний министр и нынешний премьер Гройсман!), кто же из них будет заниматься e-government.

Летом 2014 года, в упор не видя реформ, я в своём Фейсбуке я написал, что если правительство страны не начнёт реальные реформы, то я уеду. Но Яценюк не читает мой Фейсбук (кто я, блядь, такой, чтобы сам Яценюк читал мой Фейсбук?). Через год после этого я начал собираться, а ещё через полгода - уехал.

Думаю, примерно то же самое случится и с этим постом. Большинство не прочитает его, а те, кто прочитают, либо обвинят меня в отсутствии патриотизма (сразу посылаю вас нахуй, пионэры), либо нихуя не сделают для того, чтобы предприниматели перестали уезжать. Да, да, я знаю - "моя хата с краю", "от меня ничего не зависит" и т.д. Впрочем, каждый баран висит за собственные яйца, и висит так долго, как он этого заслуживает.

Артур Вельф

Запрошую до себе в фотоблог andriyhartкрапкаblogspotкрапкаcom

У м. Кременчук Полтавської області невідомий розстріляв суддю Автозаводського райсуду і поранив його в хребет і стегно.

На місці стрілянини правоохоронці виявили велику кількість крові.

Суддя серйозно постраждав від отриманих кульових поранень і медики доправили його до реанімаційного відділення на кареті швидкої.

У чоловіка діагностували поранення хребта та стегна, пише УНІАН. Невідомий вистрілив у суддю декілька разів.

Наразі на місце події виїхало керівництво міліції та прокуратури міста.

Джерело

P.S. От же негідник який, треба було сісти за стіл переговорів з суддею і вирішити всі питання, ну або заспівати гімн перед судом раз 500.

Насколько мне стало известно, завтра (среда, 12 февраля) консульство Республики Польша в Харькове будет рассматривать вопрос выдачи шенгенской мульти-визы председателю Днепропетровского областного совета Евгению Удоду и его заместителю Виктору Науменко. Насколько удалось узнать, оба чиновника ходатайствуют об открытии въездного документа сроком на 5 лет.

Разумеется, в сопроводительных документах могут быть написаны самые красивые и правильные фразы. Например, о перспективах взаимодействия на ниве местного самоуправления и территориальных общин, выгодном экономическом сотрудничестве и развитии партнерских связей...И так далее. Однако польский посол Генрик Литвин и его коллега Ян Гранат, руководящий харьковским консульским округом, должны бы вспомнить: именно Евгений Удод вместе с вице-премьер-министром Александром Вилкулом и председателем облгосадминистрации Дмитрием Колесниковым несет политическую ответственность за днепропетровские события 26 января. За то, что что вооруженные дубьем и травматическим оружием "титушки" избивали мирно протестующих горожан. За выстрелы в спины женщинам и сотрудникам СМИ. За колючую проволоку в здании облсовета и вокруг ОГА. За административное давление на городских работников бюджетной сферы, под угрозой увольнения сгоняемых на провластные митинги...

За унижение и позор Днепропетровщины в целом.

Вероятно. дипломатический протокол не позволит господам Литвину и Гранату задать VIP-претенденту на мультивизу все эти вопросы открытым текстом, а тем более - настаивать на получении внятных и честных ответов. Такова хваленая европейская политкорректность. Однако не сомневаюсь, что прикрепленные ниже фото и видео заставят польских дипломатов задуматься.

https://www.facebook.com/imsamurai/media_set?set=a.587528101321246.1073741828.100001921850606&type=3

https://www.facebook.com/imsamurai/media_set?set=a.587533657987357.1073741829.100001921850606&type=3

https://www.facebook.com/oshamray/media_set?set=a.717155648318484.1073741839.100000721658953&type=3

Уважаемые народные депутаты Украины, дорогие коллеги из Днепропетровска и Киева, а также представители местных общественных организаций! Задумайтесь о перепосте.

Джерело

Заява «Правого сектору» з приводу небезпеки антидержавних провокацій.

Ми з кількох джерел отримали оперативну інформацію про те, що в найближчому часі є невиключеним проведення низки терористичних актів, спрямованих на очорнення «Правого сектору» та інших силових структур Майдану, сіяння паніки у суспільстві, наростання сепаратистських тенденцій та створення базису для розширення репресій. Ці теракти можуть бути вчинені агентурою ФСБ за можливої підтримки окремих представників МВС України.

Про імовірність здійснення терористичних актів також свідчить заява внутрішньо-окупаційного міністра МВС Захарченка, згідно з якою «праворадикали» ніби то самі готуються до здійснення терактів. Знаючи специфіку МВС та його найвищого керівництва, неважко здогадатися, що якщо Захарченко заявляє про можливість терактів, то такі теракти можуть бути вчинені з його відома.

«Правий сектор» офіційно заявляє, що не готує жодних терористичних актів. Сама думка про використання терактів, під час яких могли б постраждати невинні люди, для нас є неприпустимою. При чому мова іде не лише про неетичність подібних «методів боротьби», але й про те, що вони не мають нічого спільного зі стратегією Національної революції.

Наполегливо звертаємося до ЗМІ з проханням максимально поширити подану вище інформацію. Ймовірність влаштованих іноземними спецслужбами терактів є досить високою. Попередити їх технічно дуже важко. І лише викривши ворожі плани, можна звести їх на нівець. Вороги державності української нації готові пожертвувати життям пересічних громадян задля того, щоб створити образ «екстремістів». Ми, натомість, повинні сформувати таке інформаційне поле, у якому реалізація ворожих задумів буде не ефективною.

Центральний штаб «Правого сектору»

На сайті міністерства внутрішніх справ України в розділі «Особи, які переховуються від органів влади», розшукується громадянин України Лабайчук Василий Иванович 1990 року народження, фото – Василя Лабайчука, який є керівником Правого сектора на Тернопільщині.

«Я ні від кого не ховаюся. Живу звичним життям, як і жив, – повідомив він журналістові «20 хвилин» телефоном. – Про те, що мене розшукують, я почув від друзів, які випадково побачили цю інформацію»

У секторі зв’язків із громадськістю обласної міліції наразі цієї ситуації не коментують.

Як нам вдалося з’ясувати із власних джерел, кримінальна справа проти Василя Лабайчука за «штурм» і «захоплення» будівлі Тернопільської обласної ради.

Зауважимо, що тернопільського опозиціонера Володимира Стаюру, також судили за фактом захоплення будівлі обласної ради, однак до кримінальної справи не дойшло.

Цікаво, що на сайті міністерства Захарченка, вже розпочали використовувати іноземну мову, а саме російську.

Джерело

Похована надія, або Де зник Михальчишин

Євромайдан, що починався з мирних та підкреслено аполітичних студентських протестів, поступово переріс в основний геополітичний чинник для, без перебільшення, всієї Європи, упевнено перегнавши за рівнем згадувань зимову Олімпіаду в Сочі.

Проте, акції протесту могли б поступово затихнути, якби не кілька сотень відчайдухів, які вчергове переконавшись у нерішучості лідерів «реєстрової» опозиції, вирішили діяти на свій страх.

Відтак протести з традиційно українських танців та співів навколо Майдану набули абсолютно європейських рис – з барикадами та «коктейлями Молотова». Як і під час будь-яких радикальних суспільних процесів, тут з’являються нові герої з притаманними для такої ситуації рисами характеру. Як зворотний бік цього – зникають ті, хто лише декларував свою радикальність та прагнення боротьби.

Свідками останніх процесів і є сьогодні Україна, особливо Галичина. Мабуть, найрізкіше події Євромайдану-2014 відіб’ються на партії-надії галичан з 2010 року, «єдиній силі українців» ВО «Свобода».

Зокрема, революційне обличчя цієї партії – народний депутат Юрій Михальчишин. Полум’яний ритор, який здобув яскраву перемогу на виборах до парламенту, здавалося б, нарешті реалізував давню потаємну мрію галичан. Молодий, розумний, радикальний та дієвий політик Юра Львівський або ж Нахтігаль, як зве сам себе у соцмережах, мав усі можливості, аби стати новим Беніто Муссоліні чи, як мінімум, Ле Пеном – якщо не всеукраїнського то, принаймні, галицького масштабу.

Проте, як це часто трапляється саме з виходцями із Західної України, далася взнаки стара галицька хвороба усіх «делегатів до Сойму». Отримавши нардепівський значок, Юрій Андріанович раптово втратив усю радикальність та запал, набувши, натомість, властивого обранцям депутатського лоску та поважності.

Можливість очолити бандерівську армію чи бодай її радикальний підрозділ задля реалізації плану витурення «синьожопої банди» з України, здається, втрачена.

Ще рік тому, в інтерв’ю виданню «LB.ua», новоспечений нардеп проголошував, що «нам терміново потрібна революція. В будь-якій європейській державі, якби життя було таке, як в Україні, уже б три революції здійснили», однак коли власне революція почалась, виявилось, що сам Михальчишин до неї, як мінімум, не готовий.

Однак, починалося все так добре… На початку діяльності українського парламенту 7-го скликання Михальчишин навіть поривався до трибуни – в горнило битви – розказувати «по-пацанячи» донецьким регіоналам про те, що він бандерівець і його образа – це назавжди. А як ви думали?!

Однак пізніше почалися проблеми.

Пробіл між полум’яним виступом: «Запевняю український народ в одному – ми ніколи не відступимо і подолаємо цю донецьку навалу тоді, коли біля Верховної Ради, біля Адміністрації президента, біля Кабміну буде вся повстала Україна. Коли бандерівець подасть руку петлюрівцю і махновцю, коли прийдуть гуцули з трембітами і шахтарі з битами – тоді начувайтеся, донецько-фашистські загарбники!» і заявами про «сопляків, що бавляться в революцію» очевидний.

Спробуймо проаналізувати, що ж відбулось між цими двома промовами. Проблеми почались там, де їх ніхто не очікував – у рідному бандерівському Львові.

Розкол і, відповідно, скандал між Михальчишиним та його «вихованцями» – Автономним опором у Львові – наробив свого часу достатньо галасу. Достатньо лише згадати про заяви свободівця в міліцію на дівчат з АО щодо «замаху на життя» чи звинувачення націоналіста у «стукацтві» органам внутрішніх справ. Пізніше були протести проти будівництва на Озаркевича, де Автономний опір опинився по інший бік барикад з місцевою «Свободою». Молоді бунтівники звинувачували партійців Тягнибока в тому, що саме вони лобіювали виділення земельної ділянки для скандального будівництва. Не забули загадати і посібництво «Свободи» в міській раді виділенню земельної ділянки для будівництва супермаркету «Епіцентр», що належить регіоналу Герезі. Зважаючи на давні «теплі» стосунки, заспокоювати радикалів з АО вийшов саме народний депутат Михальчишин, який «випадково» опинився в будівлі міськради під час скандальної сесії. «Миле спілкування» народного депутата-націоналіста та його охоронців лише підсилило ворожнечу між колишніми однодумцями.

... У листопаді минулого року сталася подія, яка могла б виправити всі «проколи» депутата-початківця й надати йому ще одну можливість відновити імідж захисника інтересів пересічних українців. Безумовно, після того, як Євромайдан перейшов у радикальну фазу, можна було брати керування у свої руки, очолювати бодай сотню відданих бійців, якщо не весь «Правий сектор».

Однак, замість реалізації радикальних сценаріїв, що відповідають усталеному іміджу, відбулась примітивна і відверто млява спроба захопити сцену на студентському Євромайдані у Львові. Після того, як народного депутата з свистом та під вигуки «ганьба» спустили зі сцени, політичний імідж свободівця серед молоді був зіпсований остаточно.

Та замість того, щоб рятувати своє реноме героїчними вчинками в Києві на барикадах, Юрій Михальчишин… просто зникає з поля зору, для того, аби за кілька тижнів потрапити «в обійми» місцевих журналістів в одному з торгово-відпочинкових центрів Львова.

Свідками «другого пришестя» Михальчишина до Львова стали учасники пікетування «Епіцентру» на околицях Львова в ніч на 9 лютого. Уночі з суботи на неділю там склалась доволі дивна ситуація, коли після пікету працівників торгового центру барикади розібрали, на місці з’явились дуже дивні «пікетувальники», які погодилися звільнити проїзд лише після фінансового стимулювання у розмірі півтора десятка тисяч доларів. Працівники торгового центру намагалися заблокувати шантажистів і викликали міліцію, оскільки про жоден бойкот не йшлося, а виглядало все це на банальний наїзд. Саме тоді, на виручку заблокованим «протестувальникам», оперативно виїхав народний депутат Михальчишин, який після недовгої перепалки з міліціянтами і звільнив «горе-пікетувальників».

У будь-якому випадку, у той час, коли в Києві щодня молоді люди ризикують власним здоров’ям і життям, колись найрадикальніший депутат найрадикальнішої партії «випливає» у Львові у виключно комфортних для себе умовах.

Щоби зрозуміти, чому одна з найбільших надій Львова перетворилась на розчарування такого масштабу, в автора цих рядків є дві версії.

Перша з них – в тому, що насправді мало місце якісне виконання добре прописаної політичної ролі. Тобто насправді не було ніякого революціонера Юрія Михальчишина. А був хороший політичний актор, який талановито грав свою роль. Говорив те, чого від нього потребували виборці, декларував такі солодкі нашому галицькому вухові гасла. Як мінімум, є сенс привідкрити завісу на одну історію 2012 року. Тоді Михальчишин – ще у статусі полум’яного революціонера, котрий боровся разом з Тетяною Чорновол проти вовків у овечих шкурах на виборчих округах Львівщини – пообіцяв журналістці сприяння в одній справі. В гості до Януковича у Межигір’я Тетяна мала йти не сама. А в компанії з Юрком Львівським. Проте в останній момент Михальчишин позадкував і просто перестав брати слухавку. Це не було оприлюднено широкому загалові лише тому, що Чорновол не хотіла зменшити шанси Михальчишина побороти свого конкурента Богдана Дубневича. Відтак в таких критичних моментах, коли просто виконання ролі і просто декларації не допомагали, й проявлялась справжня суть цього політика.

Однак, є й друга версія. Теж проста. Французи кажуть «шерше ля фам». Обізнані у парламентських інтригах, розповідають про несподівано дружні стосунки комуністки Калетник і Михальчишина. Львів’яни теж мали змогу бути свідками їх навдивовижу теплої зустрічі опісля одного з ефірів на Львівському телебаченні. Тому цілком може статися, що у молодого політика зараз просто немає часу на революцію.

Як би там не було, після комуністки у минулому Фаріон, Михальчишин став другою розбитою надією радикально, націоналістично налаштованих галичан. І якщо мешканці Львівщини дуже швидко знайдуть собі нові об’єкти для політичних симпатій, то відновити свої позиції після Євромайдану «Свободі» буде дуже не просто. А головному герою цієї статті – практично неможливо.

Валерій Нестерук

На затвердження Кабінету міністрів України передано "перелік територій та вулиць у місті Києві, на яких застосовуються додаткові заходи захисту безпеки громадян".

Як пише Дзеркало тижня, посилаючись на джерело в МВС, список місць, які правоохоронці візьмуть під додатковий контроль є доповненням до раніше прийнятої постанови уряду. Повідомляється, що даний документ носить закритий характер, а сенс терміну "додаткові заходи захисту безпеки громадян" не розшифровується.

Як повідомляє джерело видання, на вулицях, прилеглих до урядового кварталу, буде введений спеціальний режим пересування. Дзеркало тижня Джерело стверджує, що документ є спробою узаконити право співробітників МВС перекривати столичні вулиці, обмежувати свободу пересування громадян у центрі Києва, а також затримувати осіб, які "загрожують безпеці громадян".

Планується, що перелік вулиць буде затверджений Кабміном найближчим часом. Видання також повідомляє, що застосовувати особливий режим планують з початку наступного тижня.

http://tsn.ua/politika/u-centri-kiyeva-nastupnogo-tizhnya-hochut-vvesti-osobliviy-rezhim-zmi-333913.html