хочу сюда!
 

Ксюша

38 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «світлини»

А окопна війна – це щонайменше 90% логістики

Андрій Дубчак, один із небагатьох фотожурналістів, який висвітлював війну на Сході України від самого початку, ділиться глибоко особистими спогадами з лінії фронту

Його звали Федоров Едуард Юрійович – матрос морської піхоти України. Це фото я зробив у березні, коли він проводжав мене з передової позиції до центру Водяного, поблизу Маріуполя. Він каже: «А зроби-но мені пару фоток. На пам’ять». 27 червня у нього влучила ворожа куля. П’ять днів поспіль лікарі боролися за його життя, але... не вдалося. 2 липня його серце зупинилося. У бійця залишилася вагітна дружина, з якою він побрався наприкінці квітня. 17 вересня у нього народилася донька, яка свого тата знатиме лише на світлинах... Я знав його пару годин. Пам'ятатиму все життя».

Це слова 42-річного українського фотографа Андрія Дубчака (Instagram), який спершу, з кінця 2013 року, висвітлював Революцію гідності, коли біля його робочого офісу поблизу майдану Незалежності в Києві почалися акції протесту. А потім висвітлював воєнне протистояння на сході його батьківщини, коли, після окупації Росією українського Криму, розпочалося збройне протистояння на Донбасі між російськими гідридними силами і Збройними силами України. На сьогоднішній день збройний конфлікт забрав життя понад 13 000 людей.

Фотограф Андрій Дубчак, який працює на Радіо Свобода з 2003 року.

У міру того, як бої затягувалися, а закордонні кореспонденти висвітлювали історії в інших місцях, Андрій Дубчак, давній співробітник Української служби Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, регулярно виїздив на лінію фронту на сході України. Наступні 14 зображень і спостережень є результатом цих поїздок.

«Вбите» ворожим снайпером опудало на передовій під Попасною. Андрій каже, найімовірніше, ворожий снайпер знав, що це опудало, і вистрілив просто, мовляв, – «я все бачу».

Під час перестрілки біля Горлівки в червні 2018 року, коли кулі «гудять і кричать» над головою, солдат розвертається, щоб замінити кулеметну стрічку.

Колекція того, що «прилітає» до посадки навколо землянки українських вояків. Десь раз на годину у бліндажі, де Андрій робив це фото, було чутно, як щось вибухає на поверхні. Це бойовики прострілювали розривними кулями верхівки дерев у посадці навколо бліндажів. «Вогонь вівся неприцільний, для психологічного тиску на бійців» – каже журналіст.

У суцільній темряві бліндажа під час спостереження на передових позиціях під Попасною у грудні 2017 року боєць Михайло (ліворуч) ділиться з Дубчаком болісними наслідками втрати одного з молодих солдатів. «Коли дзвонить телефон і тебе змушують брати слухавку, і ти чуєш, як на тому боці жінка говорить: «Алло! Алло! Сашко, Сашко, як ти? Привіт! Чого мовчиш?», – і ти стоїш у ступорі, і не знаєш, із чого почати. Говориш якісь тупі слова, висловлюєш свої вибачення і співчуття. В той момент у мене, дійсно, і голос тремтів, і руки, і ноги ватяні були. На тому боці тиша, потім плач й істерика. Це найважче було», – розповідає боєць.

Згодом повну темряву освітлює спалах, через лічені секунди – звук. Це «вихід». Хлопці спостерігають за ситуацією. Ворог вистрілив із СПГ по сусідніх позиціях, на яких стояла інша бригада.

Українські солдати проходять повз огорожі в Широкині з написом: «9 мая, спасибо деду за победу!». Напис був зроблений бойовиками російських гібридних сил у Широкині ще до того, як українські морські піхотинці вибили їх із села у 2016 році. Нині все Широкине перебуває під контролем української армії. Позиції бойовиків починаються за кількасот метрів за селом.

Вечеря під час бою. Українські військові вечеряють у бліндажі на передовій під Попасною, у той час як інші бійці придушують вогонь противника. Андрій Дубчак каже, що ворог якимось чином дізнався про приїзд журналістів на позицію (це з’ясували з радіоперехоплення). Того вечора він і колега з Радіо Свобода – Мар’ян Кушнір – тричі потрапляли під обстріл зі стрілецької зброї. У темряві мікрофон Андрія зафіксував майже смертельні постріли.

Платформа «Українська мить»



Київ, 05 липня 2017.

Платформа «Українська мить» – унікальна національна світлинотека візуального контенту від XIX століття до сьогодення. Працює ресурс з кінця травня. Головна ідея – це концентрація та систематизація старої та сучасної української фотографії. «Приємно дивитися на світлини старого Харкова, порівнюючи їх з сучасними новими фотографіями», – зазначив керівник та співзасновник національної світлинотеки «Українська мить» Юрій Баланюк під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

На сайті вже розмістили близько 1700 фотографій українських фотографів. Серед них – Костянтин Грішин, Богдан Бабак, Юлія Кулеба, Анатолій Ігнатович, Ірина Старик та інші. Однією з ідей «Українською миті» є створення позитивного іміджу України у світі. «Це найдешевший спосіб популяризувати Україну як країну, її культуру, її життя, її проблеми», – додав відомий український фотограф Ігор Гайдай, автор 3-х фотокниг: «Українці. Початок третього тисячоліття» (1996-2003), «9 місяців + 3 дні» (2006-2008), «РАЗОМ.UA» (2004-2011).

Платформа має два основні завдання. «Перше – розкрити грані українських традицій, історії та позиціонувати нас у світовому контексті. Друге – платформа консолідує у собі українську фотографію», – зауважив співзасновник національної світлинотеки «Українська Мить» Данило Цьвок.

Назва світлинотеки обрана невипадково.  «Ці два слова – українська мить – дуже чітко передають головний меседж платформи: ціну миті, вартість миті, вартість історичного моменту, який зафіксований у світлинах майстрами і який в цей же момент стає історією», – підкреслив Сергій Проскурня, театральний режисер, культурний діяч та креативний директор «Євробачення-2017».

Серед головних задач платформи – просування ідеї національної ідентичності українського народу. «Я дуже хотів би, щоб кожен громадянин, який проглядає світлини чи то історії, чи то сучасності, відчував себе українцем. Історія завжди з нами», – зауважив співзасновник світлинотеки Олександр Святоцький, академік Національної академії правових наук України, Президент Благодійної організації «Всеукраїнський благодійний фонд європейської інтеграції, безпеки і гуманітарних проектів «Відродження України».

Директор Центрального державного кінофотоархіву України ім. Г.С. Пшеничного Владислав Берковський наголосив на тому, що платформа є одним з можливих шансів просування не лише українського продукту, але й українського духу та ідеї. «Це можливість показати, що Україна існує з давніх часів… і український народ – це не є якась придумка», – підкреслив пан Берковський.

«Українська мить» гарантує повне забезпечення авторських прав, дотримання прав людини та гарантування юридичного захисту тих учасників, що завантажують власні світлини на платформу», – додав Микола Стефанчук, директор видавничого дому «Ін Юре».

«Дизайн сайту – поєднання зручного та функціонального змісту. Мінімалізм, лаконічність та простота в зовнішньому вигляді», – зазначила дизайнер та співзасновник платформи Юлія Мартин. Поки що сайт працює у тестовому режимі.

Україна через об'єктив (Ukraine through the lens)

Запрошую до себе в фотоблог andriyhartкрапкаblogspotкрапкаcom

(замість слів "крапка" ставте крапку бо по другому не дає розмістити посилання.)

В міру вільного часу буду наповнювати його з архіву своїх фото, що знімав у поїздках по Україні. 

Приємного перегляду!

Світлини з кладовища.

Напрочуд гарні чорно-білі світлини з кладовища

Лихе місце

Чудовий набір світлин, який можна назвати загальною назвою "лихе місце".

Новый дизайн фотоальбомов

Мне пока что нравится: 
А вам?!

50%, 8 голосов

13%, 2 голоса

31%, 5 голосов

6%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Mісто Лева


ось днями походила нетуристичними вуличками.

і що з того вийшло


пів на сьому ранку

троха пізніше


ще поготів - просто не втрималася...

голубиний консиліум опівдні