Повідомлення адресовано начальнику Нетішинського міського відділку МВС підполковнику Роману Гаврилюку. Копії передано в місцеве управління СБУ та міську раду.

В канцелярії довго вчитувались у зміст, але все ж зареєстрували. Сподіваємось ну хоча б на взвод автоматників. Друзів попередив, аби не віталися "Слава Україні!", бо долучать ще екстремізм", - прокоментував ініціативу її автор.

"Через 20-30 хвилин передзвонив на мій мобільний заступник начальника міліції. Спочатку запитав, навіщо нам для супроводу у лазню міліцейські спецавтомобілі з проблисковими вогнями, згодом опустився до рівня погроз, мовляв, попробуйте провести, побачимо, побачимо".

Коли ж у зазначений час учасники автоколони зібралися біля міліції, у супроводі їм ввічливо відмовили.

"Черговий був в шоці, на що я його запевнив, що начальник міліції в курсі, бо ми вдень занесли повідомлення. Викликали начальника ДАІ. Кругом всі ледве не луснули від сміху, але черговий і начальник ДАІ не сміли. В кабінеті начальник ДАІ пояснив, що про закон чув, але інструкцій щодо його виконання ще не отримав. Тому ми можемо вільно їхати", - повідомив Рижук.

25 листопада 1844 народився Карл Фрідріх Міхаель Бенц, інженер, винахідник і один з основоположників автомобілебудування. У цьому матеріалі ми згадуємо машини, які розроблялися за особистої участі і виходили за життя легендарного Бенца.

Карл Бенц народився 25 листопада 1844 року в Карлсруе в сім'ї робітника - машиніста паровоза. У 1846 році в родині сталася трагедія. Від запалення легенів помер батько Карла , залишивши дружину з дворічною дитиною на руках. Невеликий пенсії вистачало лише на найнеобхідніше , але матушка Карла бралася за будь-яку роботу, аби виростити сина і дати йому гарну освіту. У 1850 році Бенц надійшов у початкову школу Карлсруе. У 1853 році закінчив її і вступив в технічний ліцей. Хлопчик відрізнявся видатними здібностями , особливо йому давалися точні науки . Закінчивши ліцей у віці 15 років , Карл без особливих зусиль поступив на факультет технічної механіки університету Карлсруе. А через чотири роки ( повний курс навчання тривав п'ять років) , 9 липня 1964 року народження, у віці 19 років Карл Бенц отримав диплом інженера.

У 1883 році Бенц  вклав гроші в невелику велосипедну майстерню. Нова компанія отримала назву Benz & Company Rheinische Gasmotoren-Fabrik, а пізніше була перейменована в Benz & Cie. Саме на цьому підприємстві Карлу Бенцу вдалося налагодити серійне виробництво бензинових двигунів. У наступні три роки Бенц поряд з удосконаленням конструкції мотора займався створенням першого автомобіля.

Згідно з документами, Карл Бенц отримав свій патент на триколісний екіпаж за номером 37435 29 січня 1886.Ця машина, що отримала назву Motorwagen - «Моторна візок» - була закінчена наприкінці 1885 і запатентована в січні 1886.

Карл Бенц за кермом своєї першої машини.

Переломним для Бенца став саме 1888. Всього з 1886 по 1893 роки Карлу Бенцу вдалося продати 25 автомобілів першої моделі Motorwagen.

У 1893 році була підготовлена до виробництва друга модель Victoria.

Машина отримала чотири колеса і більш потужний (приблизно втричі) двигун в 3 кінські сили. Максимальна швидкість автомобіля складала 20 км / ч. За рік Бенцу вдалося реалізувати 45 екземплярів автомобіля.

В останні роки життя Карл Бенц відійшов від справ. Він користувався бездоганною репутацією батька-засновника світового автомобілебудування.  В об'єднаній компанії Daimler-Benz працювали видатні інженери сучасності. Зокрема, Фердинанд Порше-старший, творець найзнаменитіших моделей «Мерседесів», винахідник, великий автоконструктор ...  Карл Бенц помер 4 квітня 1929 від запалення легенів у Ладенбурзі на 85 році життя.

з часів першого автомобіля і до наших днів вони завжди були одними з кращих.

 а нас так і не навчило....

Сьогодні в тебе день народження мама! Вітаю тебе моя рідна матуся! Дякую тобі за все.

 Майбуть "Батя" непривітав? Та привітав, але скзав що "плохо работаю". А сам сказав - "Ну, давай, - говорит, - работай, а я на Турцию".

Вся семья, как можем , стараемся ... для Вашого покращання!

Хто живе в Києві, тому не потрібно нагадувати, а тим паче розказувати як чудово зараз добратись на роботу. А якщо ще й з лівого на правий беріг… Все, мовчу! Справа в іншому. Вчора, вул. Закревського я проїхав всього на всього за 45хв (від перехрестя з вул. Драйзера), звичайно витрачаю пару хвилин. На світлофорі стоїть 101 автобус, який зупинився з технічних причин, і всі пасажири бредуть по коліна в снігу до зупинки Радужний. Дивлячись з вікна авто, де тепло, лунає приємна музика, згадалось як я брів таким снігом, було холодно та сумно… От я вирішив якось допомогти, а саме перелаштувавшись з величезним зусиллям в правий ряд, під гучні сигнали та моргання світлом, але все ж таки зупинившись біля зупинки де стояло більше сотні людей. Відкрив вікно й почав запрошувати всіх кому до Петрівки, особливо дивився в очі мамі з синочком років 8. Чомусь ніхто не відзивався на мої заклики… Крім молодої жіночки з хлопчиною, які підбігли, перепитали чи на Петрівку та з радістю заскочили в теплий салон авто. Їхали ми не швидко, хвилин 40, розмовляли на всякі теми, шуткували та жалілись на сніг та на стан доріг. Дивувались та сварились на водіїв які їдуть по правилам які вони самі собі видумали. Ось Петрівка, припарковуюсь  біля  переходу… чую питання – сколько с нас? Ні скільки! Я зупинився не заробити, допомогти – просто так! Усмішки моїх нових знайомих зникли, вони переглянулись збільшеними від подиву зіницями. Жіночка сказала – что значит просто так? Єто что без денег? Так, без грошей. Я еще так не ездила! І кинувши на сидіння 30 грн. пішли до переходу періодично озираючись.

З посмішкою я поїхав далі, і ніяк не міг збагнути, чому так дивно що допомогти це так просто?  Невже в нас пропала віра в безкорисні поступки? Невже в цьому світі все можливо тільки за гроші?

Хто їде з Троєщини й побачить  Mercedes-Benz W124 махайте всім чим зможете, як що по дорозі підвезу просто так!

Як це було. На протязі 20 днів команда з сайту http://www.drive2.ru збирала все що могла, а саме кошти та речі, продукти, канцелярію.

В свою чергу обзвонивши друзів та знайомих також зібрав вище згаданий перелік, окрім грошей, я принципово не згадував і не просив, щоб не було підозри. (часи такі що крадуть навіть у онкохврих).

Зібралась нас ось така команда, в кількості 10 авто, та біля 20 пасажирів.

Кожна машина була завантажена повним багажником, автобус до стелі, а декілька автівок були завантажені щей задні сидіння салону.

Декілька водіїв були знайомі, хто був з товаришами, але 90% команди бачились вперше, але дуже швидко була знайдена спільна мова, було обговорено маршрут та швидкість та правила поведінки в дитячому будинку і  рушили в дорогу. Перша та єдина запланована зупинка була біля Житомира, і на здивування більшості ми побачили як наші нові друзі вийшли з заправки в такому от вигляді.

та була проведена репетиція виступу перед дітками.

В місті Житомир нас зустріли водії з того ж таки сайту http://www.drive2.ru та провели до дитячого будинку. Заїхавжи на територію дитячого будинку в нас не було можливості припаркуватись на самій території, тому ми заїхали до сусідів, і були в край здивовані, коли прибіг капітан (не зрозумілої служби, ніби лісничої) і з піною почав кричати щоб ми терміново прибрали автівки з їх паркувального майданчика, на пояснення що ми до дітей він почав кричати ще голосніше, а на прохання тимчасово залишитись до вивантаження автівок перейшов просто на матюки.... Ми виїхали та припаркувались як і де могли в найближчій території до дитячого будинку. Та почали збиратись до дітей!  

Ось як це було. Найпершими йшли наші казкові герої, які несли кошики з цукерками та невеликими подарунками. Дітки зібрались в коридорі, і побачивши наших казкових героїв підняли страшенний галас, здавалось не чути нічого крім хлопання, сміху та звичайного дитячого галасу.

Заспівали діткам пісеньку про млинці та привітавши їх з святом ми перейшли до спортивної зали, де було ось що.

наші казкові герої пригощали діток млинцями з медом!!! У медведя мед був не тільки на лапах. а навідь на спині.

Потім були проведені конкурси, танці та ігри.

Дітки пішли обідати та на тиху годину, яка до речі через пів години була відмінена, в звязку з неможливістю вкласти дітей спати, та враховуючи їхні прохання! :-) Ми цим часом зайнялись розвантаженням авто, та занесенням всього в виділенні нам приміщення. На зібрані кошти було придбано морозильну камеру.

Було передено 2 компютери, хоч і найновішої конфігурації. але все таки працюючі.

з речей було складено ось такий склад))

Цим часом чоловічою половиною нашої команди було проведено чемпіонат по футболу серед команд дитячого будинку, в результаті фіналу наша команда програла, а переможці отримали приз ДВДі плеєр та дискі в кількості близько 50 шт.

Під час чемпіонату по футболу дівчатка були зайнаті в мастер класі по валянню та малюванню.

Спікуючись з Юлією (ща надала допомогу, та одна з двох, хто допоміг відгукнувшись на мою попередню замітку) дізнався, що були прикрі випадки коли вихователі та співробітники дитячих закладів яким надається саме така допомога, інколи не дуже чесно себе поводять, ті відбирають більк кращі речі. Щоб максимально знизити таку можливість, порадившись ми вирішили відкрити магазин з речами які ми зібрали для дітей. Всі нові, та гарні речі було занесено в надану нам ігрову кімнату та складено максимально по розмірам, та призначенням.

Почали заходити з невеликим острахом, але з цікавістю дітки, довідавшись що це не подарунки, а магазин вони трошки засмутились, сказавши що в ніх зовсім не має грошей, і нажаль не можливо щось придбати в нашому магазині. Але ж наш магазин був не звичайний, і замість грошей ми приймали вірші, пісні, танці. Було зроблено наступним чином, до кожного з нас (продавців було 6) підходили дітки, розраховувались хто на що здатний та отримував речі які ми підбирали по розміру, та враховуючи бажання, а саме декілька пар носочків, спідньої білизни, взуття, а потім все що їм приглянулось. Все це пакувалось в пакети та просили віднести це в особисті свої речі. Через декілька хвилин деякі прибігали в нових речах з посмішкою на обличчі та радістю в очах.

В той час коли діти вибирали речі та бігали радіючи, один хлопчик років 12 стояв осторонь опустивши голову та зкоса подивляючись на все це дійство. На мої питання та спробу його розговорити він всякими шляхами відмовлявся вступати в розмову, але через деякий час виявилось.... він не тільки не знає віршів, що таким чином придбати собі речі, він не вміє читати та писати... Звичайно все було йому підібрано з того що було, він відніс до своїх речей, потім підійшов тихо так, смикнув за рукав і запитав - дядьку, а як Вас звати? Валерій. Дядь Валера, а мені сорочку можете знайти щоб на мене, бо вмене не має, а в школу потрібно йти, а там всі в сорочках. Бігом, в тій коморі було знайдено сорочки, пару регланів та джинсів і все було вручено хлопчику. Він швидко переодівся та прийшов і тихо тихо подякував. Він так змінився в нових речах, але фотографувати його дивлячись йому в очі зовсім не хотілось. Після візиту до дирекції зясував, що хлопчик в дитячому будинку зявився днів 20 тому, після того як матір позбавили батьківських прав....

З слів дітей, все що опинилось в їх особистих речах вже ніяким чином не попаде ні докого іншого. Маю надію що таким чином ми запобігли несправидливому розподілу. Хоч було одягнено всіх діток, в коморі залишилось більше ніж половина привезеного.

Потім ми поділились на групи і просто сиділи з дітьми, розмовляли, фотографувались, разом щось старались вивчити, рзповізти про автомобілі.

Дуже швидко промайнув день і саме час нашого останнього подарунку дітям. Ми всі гуртом вийшли на вулицю, дітки отримали шматочки паперу на яких вони писали свої самі найзаповітніші бажання.

Коли бажання було записано, всі без виключення папірці ми закріпили на китайських ліхтариках та запустили їх в небо... маючи велику надію, що бажання та мрії цих діток обовязково збудуться.

Від всієї душі я хочу подякувати тим хто мені допомагав, а саме no-sense, Тані, Юлі, Аліні, Вані, а також моїм близьким, синові та дружині за підтримку та допомогу!

Дякую ВАМ друзі!

На одному з автомобільних сайтів знайов ось таку ніби рекламу, на замовлення футболки на літо. "Обманка для ДАІ". Додана картинка яка наглядно показує переваги.

але знайшовся варіант з продовженням.

Сам чомусь звик користуватись ремінем виключно за містом. Чому так, не можу пояснити навідь собі, майбуть надія на те що в місті більше 100 не поїдеш... (але 100 це добра ж швидкість!).Погоджуюсь з тими хто скаже - моє життя! Хочу пристебнусь, не хочу не буду!Але наше життя належить не тільки нам, ще є наші рідні та близькі.

Одна з найкращих соціальних реклам Канади.

Автомобільне страхове товариство Канади: «Пристебніть і залишся живим».