Після тяжкого робочого тижня, нагнітання невтішних новин від брехливих політиків і повсякчасного очікування світлого майбутнього, тілу хочеться відпочити, мізкам перегрузитися та розслабитися... Тож одного вихідного ранку, взяли в руки кольорові олівці, дитячу книжку-розмальовку, фарби з пензликом та білого (спеціального) слона-копілку, і заходилися малювати...  Ось що з цього вийшло:

Взагалі, рекомендую всім... Дуже розслабляє, дає відпочинок душі у наш час новітніх технологій та дурацьких, надуманих нами ж, проблем. Таке корисне окунання в дитинство...

Пориньте і ви! Рекомендую! І всього найкращого!

Прогулюємось Хрещатиком.

-Молоді люди, Дозвольте хвилину Вашої уваги.

-Так.

-Ви були коли-небуть на футболі?

-Були.

-Брали участь у «хвилі» на стадіоні? Вам сподобалось? Коли ось так всі разом?

-Так.

-тоді запрошую вас до участі у Флеш-мобі, сьогодні о 17:20 біля ялинки.

-Дякую, ми подумаємо…

Далі наш діалог:

-         … А знаєш, як робляться Флеш-Моби?

-         Ну?

-          На тренінгах по подоланню невпевненості у собі дають завдання вийти на вулицю і зібрати кілька людей для якоїсь акції… У одних виходить веселий Флеш-Моб, у інших Революція.

-         Хм, може так і є!

А дійсно, лідери нації, а в основному диктатори, це люди з купою власних комплексів, та схильністю до параної та шизофренії. Нормальній, впевненій у собі людині не потрібно доказувати всьому людству, що ти найкращий, найсміливіший, най…, най…, най!

Багата земля Українська талантами...Вже й колядки на "злобу дня" рифмують...Мені, наприклад, такі смс вітання приходили: 

Нехай Різдво у вишиванці
Розбудить Вас щасливо вранці
І принесе у Вашу хату
Усмішку, радості багато,
Розбудить приспані надії,
Зерном і щастям Вас засіє,
Зігріє сонцем і любов’ю
І подарує Вам здоров’я!

Цього і Вам бажаю у Новому році!

Кошка зі зброєю, що мавпа з гранатою!

Кошка в тилу ворога...   

Ну, нагороджуйте вже мене!  

Народна прикмета: Якщо синоптик заклеює вікна, то на вулиці холодно!

Сьогодні в новинах показали бабцю, яка не знає що таке депресія. Вона давала пораду як не нажити поганих думок: "Треба робити людям добро, навіть якщо тобі роблять зле, то ти все одно відповідай добром. Мене так батько вчив! " Цікаво, а чи вчать зараз батьки цьому? І чи це є досі актуальним у наш час? Здається ця фраза з далекого забутого минулого, коли "без просу ходили в гости..., и в последний путь проважали всем двором..."

Хто зараз з молоді каже: "мене так батьки вчили"?

Випав перший сніг, утворилася перша ожеледь та з"явилися перші ковзанки... І чогось так, їдучи в трамваї по нічному Києву закортіло якогось свята, захотілося в Карпати на гірськолижні спуски, закортіло випити кави у передріздвяному Львові, закортіло подарунків...

Що це? Меланхолія? Ностальгія? Чи рудиментні залишки безтурботного дитинства?

Страшно навіть подумати як багато людей хворіють на рак... Страшно навіть уявити яка безжальна та страшна ця хвороба... Зараз багато говорять про проблему СНІДу, рекламують використання презервативів і таке інше, але СНІД є більш гуманною хворобою... Якщо, не дай Боже, хтось підчепив цю заразу, то мабуть винен сам, або до цього призвела халатність медперсоналу, хоча це велика ціна за єдину помилку... З раком все ще гірше... Наприклад я не знаю як попередити цю хворобу, як її запобігти...І ця хвороба вже набрала розмаху епідемії... Я, на щастя, не маю жодної людини хворої на СНІД, не так вже багато з моїх знайомих минулий рік хворіли на грип, а от знайомі хворі на рак, на жаль, є, і їх не так і мало... У нас на роботі одна жінка хвора, нещодавно від раку помер чоловік нашої зам-начальника... І що саме страшне, це те, що це ще не старі люди, які дуже люблять життя, у яких ще є плани та мрії... Кажуть, що рак, це не вирок, але я якось цьому не вірю... При повному обмеженні себе у більшості радощів життя це просто незначна відстрочка жахливого вироку. Це страшна смерть, від повного знесилення та виснаження. Нізащо у світі не хотів би так померти, або щоб так помирав хтось з моїх близьких чи будь хто у цьому проклятому світі!