Два роки безвізу України з Євросоюзом
- 11.06.19, 12:30
- Ми любимо тебе, Україно!
У Європу по безвізу з'їздили майже 3 мільйони українців. Про це повідомила Державна прикордонна служба України у вівторок, 11 червня.
У Європу по безвізу з'їздили майже 3 мільйони українців. Про це повідомила Державна прикордонна служба України у вівторок, 11 червня.
Посол Італії в Україні Давіде Ла Сесілія заявив, що Україна може стати черговим "економічним дивом".
13 червня в Римі відбудеться італійсько-український бізнес-форум, присвячений трьом секторам: енергетиці, інфраструктурі та сільському господарству.
"Якою б фантастичною країною для візиту вона була, якби були кращі дороги", - сказав посол. "Це велика, велика країна; вдвічі більша, ніж Італія, а сполучення - це все. Є компанії в Італії, які мають високі позиції в будівництві інфраструктури та електронної інфраструктури також", - сказав він.
"Ми дуже спеціалізуємося на сільськогосподарській техніці, тому ми можемо забезпечити ключове обладнання для українського сільського господарства", - зазначив дипломат.
"Я вважаю, що Україна - це чергове економічне диво. Це дійсно маленький Китай з точки зору ресурсів, талантів і простору", - сказав Ла Сесілія.
"Наші компанії повинні мати всі можливості, щоб максимально використати той момент, коли законодавство та його впровадження почнуть цей економічний бум", - додав він.
На одного засудженого країна виділяє майже 300 євро на день. Показник кількості засуджених у цій країні: 74 особи на 100 тисяч населення. Це втричі менше, ніж в Україні.
Неповнолітніх засуджених — сім на всю країну. Убивства тут скоюють у вісім раз рідше, ніж у нас. Рівень злочинності невпинно знижується і на 2017 рік досяг мінімуму за останні 24 роки.
А ще у Норвегії рівень рецидивів один із найнижчих у світі — 19% (в Україні та країнах Західної Європи — близько 50%). Це означає, що повторно до в'язниці потрапляє лише кожен п'ятий.
Очевидно, що норвежцям вдається успішно перевиховувати злочинців. Але як? З'ясуємо це у в'язниці Берг — після перемовин з норвезьким мін’юстом мені вдалося отримати дозвіл на відвідування цієї установи.
Місце, звідки не хочуть утікати
В’язниця Берг розташована неподалік містечка Тонсбергф, що за 80 кілометрів від Осло. Тут відбувають покарання 48 ув’язнених за тяжкі й особливо тяжкі злочини.
Директор в’язниці, Тор Меркесвік, заїжджає на територію установи. Перше, що вражає, — ворота тут відчинені! Немає колючого дроту навколо, високих стін, веж з охороною.
"Ворота зачиняємо лише вночі. Чи не боїмося, що хтось може втекти? Ні. За останні десять років втік тільки один в’язень, — пояснює директор. — Тут засуджені самі хочуть виправитися".
"Ми переконані, що перебування у в’язниці має бути максимально наближеним до життя на волі -- щоби не пригнічувати в’язнів, а навпаки, готувати їх до виходу в суспільство", — пояснює Ганс-Ганнер Стей, старший радник виправної служби норвезького мін’юсту.
Якби не знав, де я, то подумав би, що потрапив у сучасний санаторій. Акуратні одноповерхові будівлі, доглянута територія. Один із в'язнів кружляє на велосипеді, який йому передали батьки. На лежаках засмагають ще двоє в’язнів... Зараз у Бергу — вільний від навчання чи роботи час. Збоку від будівлі — столик із грилем. Трохи далі —велике футбольне поле.
"Потім засуджені вийдуть на свободу і житимуть поруч з нами, — додає Ганс. — Навіщо у в'язниці породжувати в них агресію? Краще зробити так, аби вони мали мету та знали, чого хочуть від життя".
Заходимо у будинок, де перебуває десятеро засуджених. Кожен в’язень живе в окремій кімнаті, від якої має ключі. На спільній кухні — мікрохвильова піч, кавоварка, дезінфектор для рук. Бачу й сім великих ножів. Обмежень у доступі до них немає.
Тор Меркесвік стукає у двері одної з кімнат. Її мешканець пропонує нам зайти. Всередині — акуратно й світло, на столику біля ліжка — цифровий годинник, ноутбук.
Йораму — 22 роки. Його засуджено за згвалтування. Сьогодні — рівно 300 днів, відколи він у в’язниці.
"Чому скоїв злочин? По дурості, — зітхає Йорам. — Я вже усвідомив, які наслідки це мало для людини, над якою я вчинив насильство. Дуже шкодую про це".
Другий шанс для кожного
Більшість в’язнів працює на місцевій фермі. Тут розводять овець, вирощують помідори, картоплю та яблука. Є у Бергу і своя автомайстерня.
"Робота оплачується, як і навчання у школі, — пояснює Ганс Стей. — Ставка фіксована — 68 крон (близько 230 гривень) на день".
У школі та коледжі навчають на кухарів, будівельників, механіків та фермерів. Також ув’язнені можуть відвідувати заняття з інформатики, іноземної мови, навіть акторського та образотворчого мистецтва.
Заходимо до школи. Інтерактивна дошка, на кожній парті — комп’ютер. Учні готуються до екзамену з алгебри. Жодної уніформи — усі одягнені по-домашньому.
Директор заводить нас у шкільну бібліотеку. Тут — стелажі з книжками, фільмами та музикою — на всі смаки.
"В’язні можуть переглядати фільми або користуватися інтернетом у вихідні та ввечері, коли в них вільний час", —розповідає Тор.
План виправлення
До речі, те, як і де засуджений відбуватиме кару, в Норвегії визначає спеціальна комісія. За добру поведінку його можуть перевести у колонію з м’якшими умовами утримання — таку, як Берг, де переважно відбувають кінцеву частину покарання. Сюди потрапляють ті, хто подав адміністрації план виправлення й успішно пройшов особисту співбесіду.
Після прибуття в установу кожному в’язневі призначають координатора, до якого можна звернутися по допомогу, спитати поради.
Після скерування до в’язниці засудженим у разі потреби надають медичну допомогу або ж вони проходять курс позбавлення залежності від наркотиків. Їм допомагають навіть упоратися з боргами, які у них виникли перед кримінальними угрупованнями — надають консультації та психологічну підтримку, пояснюють, як краще заробити гроші та їх повернути.
Шлях, яким не варто йти
Неподалік міста Ларвік міститься нетипова для Норвегії в’язниця суворого режиму, де відбувають кару особливо небезпечні злочинці. Тут —16 засуджених віком від 18 до 25 років і 17 працівників.
У схожій в’язниці, за 30 кілометрів звідси, перебуває Андерс Брейвік, норвезький терорист, який у 2011 році вбив 77 осіб. При згадці про нього Ганс Стей відводить погляд.
"Є певні випадки, які можна вважати безнадійними, — перериває мовчанку Тор. — Однак абсолютну більшість засуджених можна перевиховати і підготувати до повернення у суспільство".
Колонія неподалік Ларвіка більше схожа на українські тюрми. Територія закрита, двері камер — металеві. Ці будівлі зводили ще у 1862 році, вони є історичною пам’яткою.
Заходимо в одну з камер. Всередині вона майже така ж, як і кімнати в Бергу. У кутку — гітара, на столі — книги англійською мовою про шахи.
У кімнаті відпочинку — великий телевізор з ігровою приставкою, стелаж із книжками, настільними іграми. Поряд — кімната з комп'ютером, синтезатором та професійним мікрофоном. Тут в’язні можуть записувати власну музику. На стіні — плакат із відомим американським репером Тупаком Шакуром.
...Сендерові — 21 рік. Він уже дев’ять місяців перебуває під вартою за замах на вбивство. Зараз він сидить за столом у тюрмі, обговорює з учителем математики завдання. Уже будує плани на нове життя...
"Погане оточення — основна причина, чому я скоїв злочин, — мовить Сендер. — Утім повірте, у в"язниці я зрозумів свою вину".
28-річний Сем опинився за гратами через розбійний напад.
"Моя біда — наркотики, — розповідає свою історію. — Я тривалий час сидів на кокаїні й таблетках. Тільки тут зрозумів, що життя — це велика цінність, яку не можна марнувати".
Стажування для в'язнів
"Найважливіша частина виправлення — останній рік, коли засуджених готують до виходу на свободу, — розповідає Ганс Стей. — У нас діють договори з численними підприємствами в околицях, які приймають в’язнів на стажування. Якщо воно проходить успішно, їх беруть на роботу після звільнення. Також ми допомагаємо їм знайти житло. Усе майно засуджених залишається у їхній власності, поки вони у в’язниці".
А в нас, виходячи з в’язниці, люди часто не мають ані житла, ані роботи. Чи варто дивуватися, що половина всіх засуджених знову стає на злочинний шлях? Норвежцям же саме завдяки пріоритету реабілітації над покаранням вдалося звести злочинність до мінімуму.
"На мою думку, це і має бути головною метою будь-якої в’язниці, — додає Тор перед тим, як попрощатися зі мною. – Змінити те, як поводиться і у що вірить ув’язнений. Дати йому можливість віднайти себе поза кримінальним світом".
Назар ЗАДОРОЖНИЙ
“Експрес” поспілкувався з українцем Назаром Бартосіком, що разом із іншими науковцями розгадує принципи побудови Всесвіту.
Назарові — 29, він — науковий співробітник Національного інституту ядерної фізики в італійському Турині. Заклад має контракт про співпрацю із CERN (ЦЕРН) — Європейською організацією з ядерних досліджень, яка створила найбільший у світі прискорювач елементарних частинок. Тож Назар регулярно працює на Великому адронному колайдері (ВАК) поблизу Женеви, у Швейцарії.
Що відбувається всередині нього? Скільки грошей вкладають у ВАК? Як це — бути частиною великої команди, яка вивчає принципи побудови Всесвіту? Розповідає Назар Бартосік.
— Назаре, як ти потрапив на роботу за кордон?
— Навчався у Києво-Могилянській академії. Коли здобував рівень магістра, то поїхав на стажування у Німеччину, в дослідницький центр DESY, там раніше був свій прискорювач. Потім отримав контракт на аспірантську позицію у центрі. Відтоді весь час працюю за кордоном.
— Сьогодні ти — один з тих, хто працює на ВАК. Яка глобальна мета досліджень на колайдері?
— Ми шукаємо прояви фізики поза стандартною моделлю. Вона описує елементарні частинки, проте нею неможливо пояснити усе — наприклад, темну матерію. Намагаємося підтвердити чи заперечити теорію про суперсиметрію — що у кожної частинки є своя частинка-партнер з дещо іншими властивостями. Якби ми експериментально довели, що це так, то змогли би пояснити темну матерію.
У фізиці ще багато чого незвіданого, і колайдер — це тунель, через який ми проходимо, аби побачити новий світ.
Не можемо обіцяти, що знайдемо якусь дешеву енергію чи навчимось отримувати її з повітря. Проте фундаментальні дослідження дозволяють зрозуміти принципи побудови Всесвіту.
ДОКЛАДНІШЕ ПРО РОБОТУ КОЛАЙДЕРА
— Хто і коли вирішив створити ВАК?
— Головним ініціатором був ЦЕРН, найпотужніший в Європі центр з дослідження елементарних частинок. Проект задумали ще у 1984 році, реалізовувати його почали у 2001-му, а офіційно запустили наприкінці 2009-го.
На будівництво та запуск ВАК витратили приблизно 7 мільярдів євро, ще понад мільярд витрачається щороку.
— Якщо простими словами, що саме робить колайдер?
— Колайдер — це прискорювач, який має завдання розганяти елементарні частинки майже до швидкості світла, направляти їх для зіткнення одну з одною.
Що таке елементарна частинка? Це частинка, яка не має ніякої внутрішньої структури. Раніше такою вважали атом, проте довели, що в ньому є електрони та ядро. Електрон — елементарна частинка, а от ядро — ні. Воно складається із протонів та нейтронів. Протон — з кварків та глюонів. Ось вони вже є елементарними частинками. Саме з таких частинок створена уся матерія навколо нас.
У колайдері використовують саме протони — їх нескладно отримати з газоподібного водню. Проте зіштовхнути один протон з іншим не так легко — через неймовірно малі розміри. Тож у прискорювачі зіштовхують цілі скупчення з трильйона протонів, які проходять один крізь інший 40 мільйонів разів на секунду!
— До речі, у ВАК взаємодіють протони, чому колайдер називається адронним?
— Адронами називають комбінацію кварків. Оскільки протони також належать до адронів, то й колайдер називають адронним.
ВАК НАГАДУЄ БУБЛИК
— Який вигляд має колайдер?
— Це величезний тунель, окружність якого — 27 кілометрів. Створений у формі тора, простіше кажучи, нагадує бублик. Розташували колайдер на глибині до 175 метрів під землею. Чому? По-перше, земля на поверхні коштує значно дорожче. По-друге, у прискорювачі — високий рівень радіації, тому його розташування під землею — можливість подбати про безпеку навколишнього середовища.
— Скільки людей працює у колайдері?
— Загалом — понад 10 тисяч осіб. А коли запускають колайдер, до цього процесу задіяні, може, з півсотні людей. Коли прискорювач вимкнений, у тунель можна спуститись, проте лише за пропускною системою. Коли ж працює — вхід суворо заборонений, адже там — радіація.
— До речі, наскільки її контролюють у ЦЕРНі?
— У працівників, які мають доступ до детекторів, є дозиметри. Вони — персональні, і якщо треба спускатись під землю, без дозиметра — не пройти. У нього вмонтований електронний ключ, яким можна відчиняти двері. Раз у місяць ми перевіряємо дозиметри через спеціальну систему, яка зчитує рівень накопиченої радіації. Якщо рівень зависокий, ймовірно, працівникові закриють доступ.
— Які твої функції на ВАК?
— Я — член колаборації CMS. Це один із детекторів колайдера під назвою компактний мюонний соленоїд. Я відповідаю за піддетектор, який називається електромагнітний калориметр — він вимірює енергію частинок, народжених при зіткненні адронів. Коли частинка влітає у кристал, вона втрачає енергію, передаючи її атомам та молекулам кристалу, які, своєю чергою, випромінюють її у формі світла. До кожного з більш ніж 70 000 кристалів приєднано фотосенсор, який вимірює інтенсивність цих мікроспалахів світла в них.
Спеціальні алгоритми та корекції дозволяють з цих вимірів у кожному кристалі вирахувати енергію самої частинки до потрапляння у детектор. Оскільки процеси в кристалах та фотосенсорах дуже чутливі до температури, детектор повинен працювати при 18 градусах за Цельсієм — похибка може становити лише декілька сотих градуса. Я регулярно аналізую дані з термодатчиків, розміщених по всьому детектору, щоби перевіряти, чи температура не виходить за допустимий діапазон і чи немає впливу температури на інші показники детектора.
Коли колайдер запущено, я маю бути цілодобово на зв’язку, щоби реагувати на можливі проблеми з детектором.
Електронний зчитувач показників дозиметра
КОЛАЙДЕР МОЖЕ ЗРУЙНУВАТИ СВІТ?
— Ти сказав, що тепер ВАК не працює. Чому?
— Його зупинили для ремонту. Триватиме він два роки. Проте це не означає, що у нас немає роботи — аналізувати вже отримані дані ми можемо ще десятиліття.
— А як планують модернізувати Великий адронний колайдер?
— Перший етап полягає в збільшенні концентрації протонів у прискорювачі та частоти їх зіткнень, щоб отримати більше даних за коротший час. А якщо ми збільшимо кількість зіткнень, то зменшимо статистичні похибки.
Другий етап — новий прискорювач, який матиме більшу енергію. Гіпотетично це дозволить створювати більш екзотичні частинки, і якщо вони існують — ми їх неодмінно побачимо.
Європейська рада ядерних досліджень уже презентувала концепт нового прискорювача. Називають його Майбутній круговий колайдер. Це буде тунель завдовжки 10 кілометрів! Будувати його мали б у тому ж місці, де є ВАК. Проте це питання найближчих десятиліть. Адже й вартість проекту — це космічна цифра у 25 мільярдів доларів!
— Коли запускали ВАК, багато говорили про небезпеку, що він може навіть зруйнувати світ...
— У ЦЕРНі я почуваюся безпечніше, ніж гуляючи у полі. Швейцарці дуже скрупульозні щодо безпеки. Звісно, повністю заперечити можливість суттєвих поломок чи вибухів неможливо. Проте навіть якщо це станеться — колайдер просто знищить себе. На світ чи навіть на маленьку частину території це ніяк не вплине.
Читайте також про в'язниці комфортного режиму: як живуть засуджені в Норвегії.
У Переяслав-Хмельницькому, що в Київській області, цього дня попрощалися з 5-річним Кирилом Тлявовим. Хлопчина помер 3 червня у Києві. Столичним лікарям так і не вдалося порятувати малого, якому 31 травня, як стверджує прокуратура, переяславські поліцейські, перебуваючи в нетверезому стані, поцілили з вогнепальної зброї прямісінько в голову.
Прощання з Кирилом розпочалося біля його рідного будинку, куди прийшли місцеві жителі та усі небайдужі. Всім хотілося висловити своє співчуття рідним хлопчика, було видно, що для місцевих ця подія стала справжнім шоком. Позаяк було чутно, що люди обговорюють деталі цієї резонансної справи: хтось досі не може зрозуміти, як таке могло статися в них у місті, а хтось зовсім не вірить у покарання винних. «Все це замнуть, як завжди, і ніхто покараним не буде», – говорить місцевий чоловік жінці похилого віку.
Десь о 12:15 винесли білу труну з маленьким хлопчиком, родичі не могли стримати сліз. Усі навколо теж відвертають очі від маленької труни, бо стримувати емоції неможливо. Життя Кирила вже не повернеш...
“Кирило вже ніколи не зможе пограти, до його подвір’я вже ніколи не прийдуть його друзі, вже не покличуть його гуляти», – з сумом мовив у своїй проповіді священник.
Священнослужитель відспівав Кирила на подвір’ї будинку, у цей момент довкола повисла цілковита тиша. На початку церемонії прощання бабусі хлопчика стало зле, й стареньку забрала швидка...
Згодом сумовита колона рушила на місцеве кладовище. Здебільшого люди йшли мовчки, понуривши голови донизу. Місцеві, побачивши колону людей, виходили зі своїх дворищ та приєднувалися до ходи.
На кладовищі священник продовжив відспівування загиблого малолітнього Кирилка. У своїй проповіді він зауважив, що на похорон прийшло неабияк чимало людей, адже це стало горем не тільки однієї родини, це стало горем усієї України. «Сьогодні тут зібралася велика кількість людей, але не забуваймо, що ми зараз тут із вами розійдемося, а цій родині з цим і надалі жити”, – нагадав служитель церкви.
Родичі дуже довго прощалися з 5-річним хлопчиком, ніхто не хотів відпускати свого маленького Кирилка назавжди. Місцеві потроху розходилися, комусь ставало зле, а хтось просто не витримував напруги, що панувала навкруги. Здебільшого люди покидали кладовище мовчки і не хотіли давати коментарі журналістам. «Які зараз можуть бути коментарі», – промовила обурена жінка.
Загалом під час цієї сповненої загальним сумом події були присутніми понад 100 людей, один представник від місцевої поліції.
Після церемонії прощання ми під’їхали до відділку місцевої поліції, щоб дізнатися подробиці розслідування. Але, на жаль, нікого з керівництва не виявилося на місці – й ніхто не зміг прокоментувати перебіг останніх слідчих дій. Як нам повідомили, всі вирушили до Києва…
На сходах місцевого відділку поліції мовчазними символами трагічної події лежать м'які іграшки, залишені тут напередодні представниками громадськості, а на прапорі, що висить на поліцейській дільниці – сумовита облямівка в знак жалоби – чорна стрічка туги.
Вікторія Шевченко, Київ - Переяслав-Хмельницький
Богдан Гордасевич: Сьогодні вранці дивився трансляцію з Верховної Ради України, де "хвилиною мовчання" вшанували смерть письменника Юрія Мушкетика, а ось смерть Кирила Тлявова там не помітили і жодного слова не прозвучало в "годині запитань до Уряду" про цей ганебний інцидент. Що тут коментувати? Ментальність "Совка"!
КИЇВ. 5 червня. УНН. Міністерство внутрішніх справ планує переглянути справи поновлених на посадах після непроходження переатестації поліцейських. Про це заявив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков журналістам після засідання уряду, передає кореспондент УНН.
"Ми зараз ще раз переглянемо справи тих, хто в нас поновився – маються на увазі ті, хто не пройшли переатестацію, але поновилися, і це нам обіцяє чергову суперечку в судах, але ми будемо йти до цього", - зазначив Аваков.
За його словами, в результаті переатестації винні у загибелі хлопчика на Київщині поліцейські були звільнені з органів внутрішніх справ, однак рішенням суду їх було поновлено на посадах.
"На жаль, це не поодинокі ситуації (поновлення через суди на посадах правоохоронців, які були звільнені за результатами переатестації – ред.), це стосується близько 800 осіб", - уточнив міністр.
Нагадаємо, 3 липня у лікарні помер 5-річний хлопчик Кирил, який став жертвою двох п’яних поліцейських у Переяславі-Хмельницькому. Обох підозрюваних рішенням суду було взято під варту.