Сьогодні в мене якісь ліричний настрій, моливо це з за снігу якого просто купа і тріскучого морозу, незнаю. Недавно по радіо почув (напевно вже трішки стареньку) пісеньку, яка колись дуже подобалась. В всіх бувають якісь проблеми, невдачі і на запитання "Як справи" більшість відповідає "Усе в порядку". Взагалі це правильно, не будемо ж ми всім розповідати про те як в нас справи! Хоча є винятки.

Щось не надто виходить описати свої почуття. Або їх надто багато, або в мене малий словниковий запас. Послухайте краще пісню, в ній мій теперішній стан.

Samosaboyzz Усе в порядку

Усе в порядку
Я починаю нове життя
Новий день, нові думки
Та свіжі відчуття
Усе спочатку
Знову змінне взуття, кольорові фото
Та перші відчуття
Тобі на згадку
Я залишаю свої мрії
І по порядку
Я забуваю всі події, розпорядки
І ще не втрачені надії...
Ставлю крапку
І тиша сумніви розвіє
Та все в порядку
Я забиваю,
І курю останню п’ятку
Потім працюю, їм і сплю...
Усе спочатку
Я розриваюсь і люблю
Всіх по порядку
Та все в порядку.

Та все в порядку
Це навіть більше, ніж моє життя
Проходить тихо,
Крок за кроком
Йде в забуття.
Знаходять лихо за порогом мої відчуття
І знов дарує свою лірику
Моє...

Та все в порядку
Я починаю нове життя, усе з початку
На згадку про дурні та прожиті роки
Залишу тільки дві малявки та фотокартки...
Ти як п’явка,
Що причепилась не туди
В цьому випадку
Ти іди собі, іди,
У непонятку
Наздожени сліди взуття
Кольорові фото та перші відчуття
Та все в порядку
З працівниками органів правопорядку,
Що причаїлися десь біля зоопарку
І їм не вперше зупинять мою дев’ятку
Та все в порядку.

Та все в порядку
Це навіть більше, ніж моє життя
Проходить тихо,
Крок за кроком
Йде в забуття.
Знаходять лихо за порогом мої відчуття
І знов дарує свою лірику
Моє...

P.S. Все в порядку!

Все діло в тому що я живу в районому центрі і їждю декілька раз на тиждень в Луцьк в унівєр на навчання (я на вільному відвідувані), думав поїхати сьогодні але зїздив вчора  і дуже добре зробив  В загальному така ситуація; дорога з Луцька до мого Турійська заметена, дорожні служби не справляються, більшість автобусів що на газі (Пазіки) рано не завелись через сильний мороз, люди з сіл які рано добралися до райцентру не можуть добратися додому, Еталони застрягають в снігу.

Як добре що я вчора не полінився встати опів на п,яту ранку

Вчора їхав з навчання додому. Я трохи затримався в універі, один дипутат разом з ректором агітували голосувати за певного кандитата, нащастя одна з маршуток які їдуть в моє містечко проїджає майже поряд з моїм універом, тому мені не треба було пертися на автобусну а просто пройтися десь метрів 300-400 до зупинки. Зупинивши свій Еталон звичним помахом руки відчинились двері, я зайшов в салон. Перші ряди сидінь були занняті, я почав шукати очима два вільні місця (не люблю сидіти біля проходу), знайшов, майже в самому кінці Еталона. Я пробрався на те місце, передав гроші за проїзд  і почав вмощуватись, їхати мені десь так півтори дві години, тому дістав наушники і почав їх помалу розплутвуати. Оглянувши автобус щоб подивитись чи нікого знайомого нема, я помітив знайоме обличя, це був напарник водія того самого автобуса. Він просто сяяв, очі блищали а на обличі була посмішка. Він був щасливий! Я спочатку подумав що чувак трішкі випив, але згодом помітив що з ним сиділа досить приваблива жіночка віком десь 25-27 років, доречі забув згадати чуваку десь під 30. Трішкі поспостерігавши за їхніми рухами зрозумів що вони пара. Він робив все для того щоб ця поїздка для неї була комфортною, їй це подобалось і вона дякувала йому поцілунками і пестощами. Я ж відкинув спинку сидіння, впихнув в вуха не зручні наушники (блін, ваукумкі дорогі стали) і повернувся до вікна.

Напевно все таки коли ти когось кохаєш і це кохання взаємне, тоді ти сама щаслива людина на землі. Ех, хороше відчуття напевно!

Пишу курсову по прислівнику, треба вставити пункт "наголос у прислівниках", матеріал є виникла інша проблема, незнаю як поставити наголос над літерою  Ctrl+Ё не пропонувати, не виходить. Якщо хтось знає якусь особливу комбінацію чи код, напишіть будь-ласка!

За календарем зима, а на дворі ще хазяйнує осінь. Відсотків десть так 90-98 з нас хочуть щоб випав сніг та щоб тріщали сильні морози. Скоро всі міста та селища... Хм... І навіть села, будуть прикрашені різнокольоровимии гірляндами, майже в кожному вікні будуть діди морози. Новорічні знижки в супермаркетах та реклама кокаколи "Свято наближається" разом з фільмом "Сам вдома", будуть створювати нам відчутя щястя, ну принаймі з телеекранів. Новорічні свята це періеод коли люди хочуть вірити в диво, в казку, в цей період завжди чекаєш якоїсь неймовірної події, яка змінить все життя. В новорічну ніч всі загадують бажання і вірять що вони збудяться. Смішно, я вже сім років загадую одне і теж бажання... Все цього року не буду, всеодно марно. Хоча, хто його знає, я теж хочу вірити в дива і романтику.

Взагалі я зиму не надто люблю, по двом причинам; перша це псевдо відчутя щястя, яке розвіюється буквально через 10-12 днів після нового року. А друга дуже проста, не люблю ожеледицю. Зате я дуже люблю хурделеці, люблю лапатий густий сніг. В цей час показують різні новорічні фільми, напевно кожен має якийсь свій улюблений, я не виняток, дуже хочу подивитись "Залізничний роман", про чувака в червоній шапці який проїздив в вагоні і в тій самій шапці десять років.

Ну що ж, впринципі на цей момент це все. Хочу закінчити цей термінал тими словами якими закінчує Сергій Ткачук свою одноіменну радіопередачу, з якої я нагло здер назву.

"- Це був ще один термінал моєї свідомоті, моєї душі. До наступних зустрічей у терміналі. До почутів"

Народ, хто працює в  пресі чи в мас-медіа, будь-ласка допоможіть! Мені потрібний будь який прес-пакет, чи хоча б бекграундер і факт-лист. Було взагалі чудово якби прес-пакет був від якогось автосервісу чи автосалону! Завтра маю здати, якщо не здам не допустять до заліку 

Знаю про смаки не сперечаются, але я гадаю що її варто послухати! Просто вдумайтесь в цих два куплети і приспів. Слава Україні!!!

А на ранок там впав білий сніг, Ти б побачив це, якби тільки міг: Як кулі, крізь крони Фарбували по білому червоним. І ти почув би як стало дуже тихо: Ані звіру рику, ані птаха крику, Лише ліс плаче за річкою Густою ялиновою смолою. Приспів: Не за владу-славу чи гроші Їх пам'ятають береги Черемошу- Не сховались, лишились, Вони знали за що вони бились. За рідну землю, сльози дівочі Вони стояли до кінця проти ночі. Братами лісними Вони лишились назавжди молодими... Вітер лоскотав воскові обличчя, Гілки дерев шепотіли:"Навіщо?", І вбитим воякам останнє запитання, Але вони як і гори зберігали мовчання. Вони дали бій- відчайдушні, голодні, Хоча їх було всього п'ятеро проти сотні. Вони це знали, і не вагалися, Бо вони знали в той час за що вони дралися. Стародавній закон знають Хортиця, Карпати- Краще загинути вільним, аніж потрапити за грати. Зараз про це не люблять пам'ятати, Проте, колись скінчиться час пробачати. За свою родину, через спалені хати Вони взяли тоді у руки автомати. І я вірю - ти б зробив би теж саме, Коли твої двори повні ворогами...

Сьогодні прокинувшись, чомусь подумав про своїх однокласників які вже щось досягли в свому житті. Один вже став майстром спорту в важкій атлетиці, інший правцює в Ощадбанку ситемним адміном (погодьтесь, це круто, бо чувакові лише 19 років), третій їздить в Польщу і вже буде купувати п,яту автівку за рахунком. Але я йому не заздрю а швидше захоплююсь, тому що він сам, без чиєїсь допомоги старається і вже давно не сидить в мами на шиї! Ще звичайно є багато інших, але це буде довго. Їх поважають, вони заняли якесь місце в суспільстві, мають багато знайомих а головне друзів! Я ж нічогісенько не досягнув... Нема ні друзів, ні дівчини, навіть ворогів і тих нема. Я немаю чим похвалитися, мені через 19 днів буде 21, а я ще сам жодної копійки не заробив. На свій день варення реально можу покликати лише одну людину, мого найкращого і єдиного друга. Стає страшно далі жит. Я хочу щось в чому житті досягти, але скажіть як чогось можна досягти без друзів і їхньої підтримки? Нажаль суспільство не сприймає таких як я, єдиний вихід стати таким як всі, але з моєю силою волі це не реально. Я заздрю тим людям котрі  завжди комусь потрібні, їх запрошують на свята, в них часто дзвонить телефон, вони мають на кого покластися. Я просто хочу щоб мене поважали. Саме страшно те що якщо я зараз помру, до мене на похорон прийде крім  рідних дві-три людини, які можливо будуть сумувати  за мною.  В цьому ніхто не винен, лише я. Але деколи хочеться щоб деякі люди хоть один день пожили моїм життям!

Народ, бережіть дружбу, бо без друзів ми ніхто!

 

P.S. Вибачте за цей негатив і будь-ласка пишіть те що думаєте, жалість мені не потрібна.

Вона десь там, у Львові проживає,
А я на Волині, у забутій глушині.
Вона когось дуже пристрасно кохає,
А я сиджу в кімнаті, в самоті.
Вона яскрава, немов сонце,
І любить осінь, так само як і я,
Якщо чесно трішки хочу
Щоб вона була моя!

На днях ми з групою ходили в Волинський краєзнавчий музей, якщо чесно я шокований, там стільки експонатів, на саму різну тематику, і природа, і Український афтентичний одяг, вишиванки, обладунки рицарів, зброя солдатів УПА і солдатів ВВ війни, фауна Волинні, та багато ще чого. Море вражень, море позитиву, море естетичного задоволення і взагалі було просто супер  Єдиний негативний момент був тоді коли нам заборонили фотографувати, нажаль встигли сфотографувати лише фауну Волині і трішкі зброю, це всього приблизно лише 15% від всього побаченого

І це все лише за дві гривні

Іра

Івінка

Ще одна Іванка і Воїн світла поруч з нею