Передноворічне родинне свято у «Мовограї» відбулось 30 грудня 2017 року. Воно стало другим родинним святом – до цього відбулось свято напередодні дня Святого Миколая. На такі родинні свята приходять батьки з дітьми від 6 місяців до 6 років, хоча в них беруть участь і більш старші діти, які допомагають меншим.

Як зауважила керівниця Родинного клубу Мовограй», членкиня Інформаційного Центру «Майдан Моніторинг» Ганна Чуркіна ідея створення подібного україномовного клубу для батьків і родин була давно, оскільки у Харкові відчувається брак україномовного простору. Ідея виникла у неї разом з Анастасією Рачкован. «До нашого клубу долучились вже понад 14 родин. У клубі ми збираємось разом, спілкуємось, граємось, танцюємо , співаємо, навчаємось та просто гарно проводимо час», – каже пані Ганна.

За словами Ганни Чуркіної, «під час святкування Святого Миколая ми зрозуміли, що можемо разом співати навіть без підготовки, а також радісно оздоблювати паперових миколайчиків. А ще ми дізналися , що можна , як в дитинстві, читати казку разом. Діти знайомились та, хто як може, спілкувалися разом. Перший успіх прийшов після свята: один із наших діточок, Марко, сказав третє своє слово – “очі”».

Почався передноворічне свято у «Мовограї» зі знайомства. Здебільшого, батьки прийшли удвох – і тато, і мама. При цьому кожен з батьків обов’язково зазначав про мотиви, які спонукали його прийти разом з дитиною до цього клубу. Головною проблемою, на думку батьків, брак україномовного простору у Харкові, особливо для малих діток. Іншим моментом, які відзначали декотрі з батьків, є бажання виховувати дитину в україномовному просторі, хоч родина є бі- або навіть полілінгвальною.

Як зізнався один з батьків, пан Роман, у Харкові була ідея створити україномовну групу для розвитку дитини разом із дитячим садком, але, попри те, що підтримували ідею зо пів сотні батьків, цей проект так і не був реалізований.

Під час знайомства
Фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0.

По тому батьки разом з дітьми пограли у руханку під українські новорічні та різдвяні пісні. Гру у руханку проводила молода мама Анастасія Скорик, яка також є спікоординаторкою іншого проекту ІЦ «Майдан Моніторинг» – «Вільного університету Майдан Моніторинг» (ВУММ). Руханка змусила і великих, і маленьких посміхатися.

А по тому –  діти почали ліпити різноманітні фігурки з тіста: сніговичків, зіроньки, ялиночки тощо. Одна з мам – пані Юлія провела майстер-клас. Ця справа виявилось настільки цікаво та захопливо, що до дітей активно долучились і батьки.

А під кінець передноворічного свята батьки з дітьми поспівали під акомпанемент фортепіано пані Наталії український переклад американської пісеньки “Jingle Bells”.

Родинний клуб «Мовограй» (до речі, на передноворічному святі батьки голосували за назву клубу) має групу у фейсбуці, на якій не лише дається інформація про наступні зустрічі, а ще батьки спілкуються та обмінюються україномовними ресурсами для розвитку дітей.

Наступного разу батьки зберуться у клубі наступної суботи, 13 січня, об 11-й годині і надалі, як каже пані Ганна, такі суботні зустрічі будуть регулярними у клубі «6-й кут» (вул. Гіршмана, 9/27).

А на Різдво, 7 січня, відбудеться перша виїзна зустріч «Мовограю» – у Харківському Різдвяному трамваї.

Сергій Петров, ІЦ «Майдан Моніторинг»

Гірничорудна компанія Ferrexpo з основними активами в Україні у 2017 році збільшила чистий прибуток на 108% - до $394 млн.

Згідно з річним звітом, опублікованим на Лондонській фондовій біржі в середу, минулого року компанія збільшила виручку на 21% - до $1,197 млрд, її EBITDA зросла на 47% - до $551 млн.

При цьому маржа EBITDA збільшилася на 8 п. п. - до 46% з 38%. Формально дивіденди на 1 акцію зросли у 2,5 разу - до 16,5 цента $/акція з 6,6 цента $/акція. Компанія пропонує фінальні дивіденди за 2017 рік на рівні 3,3 цента за одну просту акцію (на рівні 2016 року) і 6,6 цента за спеціальну акцію (вдвічі збільшити порівняно з попереднім роком).

Крім того, повідомляється, що обсяг виробництва окатишів у 2017 році скоротився на 7% порівняно з 2016 роком - до 10,444 млн тонн, продаж - на 11%, до 10,467 млн тонн. Частка преміальних (високоякісних) окатишів у загальному обсязі випуску продукції становить 95%. При цьому середня ціна реалізації зросла на 22% - до $71,3/тонна при зростанні собівартості на 17% - до $32,3/тонна. Дохід зріс на 21% - до $1,197 млрд.

Чистий борг компанії у 2017 році знизився на 32% - до $403 млн.

Невиконавчий директор групи Стівен Лукас (Steve Lucas) у своєму коментарі висловив задоволення результатами діяльності Ferrexpo, зазначивши, що вони відображають ситуацію на ринку, зокрема високий попит на високоякісні залізорудні окатиші Ferrexpo провідних сталеливарних заводів світу.

"Програма підвищення якості групи, що завершилася в 2015 році, дала змогу Ferrexpo повністю використовувати збільшення ринкових премій за більш якісну залізну руду з 65-відсотковим вмістом заліза", - пояснив він.

За словами С.Лукаса, у 2018 році Ferrexpo очікує подальшої раціоналізації сталеливарної потужності в Китаї, яка має підтримувати глобальну маржу сталі та, у свою чергу, сприятиме подальшому зосередженню на виробництві заліза.

"Ця динаміка, а також постійна увага китайської влади до навколишнього середовища і скорочення викидів в атмосферу мають забезпечити сприятливу ситуацію для залізних руд", - вважає директор компанії.

Як повідомлялося, Ferrexpo у 2017 році експортувала 10 млн 406,8 тис. тонн окатишів, зберігши 1-е місце за експортом цієї продукції серед аналогічних компаній країн СНД.

Ferrexpo - швейцарська залізорудна компанія з активами в Україні. Основною діяльністю є виробництво та експорт високоякісних залізорудних окатишів, використовуваних у виробництві сталі.

ПГЗК - основний актив британської гірничорудної компанії Ferrеxpo plc, що котирується на Лондонській фондовій біржі: вона володіє 100% акцій Ferrexpo AG, якій, у свою чергу, належить 99,11% акцій Полтавського, 100% Єристівського ГЗК і 99,9% Біланівського ГЗК.

Група Ferrexpo є найбільшим виробником і експортером окатишів серед країн колишнього СРСР. Поточні виробничі активи - Полтавський і Єристівський ГЗК.

У 2017 році компанія виробила 10,4 млн тонн залізорудних окатишів. Основними споживачами продукції є сталеливарні підприємства з Австрії, Словаччини, Чехії, Німеччини та інших європейських країн, а також із Японії, Тайваню, Південної Кореї та Китаю.

Акції Ferrexpo котируються на основному майданчику Лондонської фондової біржі під тікером FXPO.

http://ua.interfax.com.ua/news/general/493683.html

Таким є слоган документального фільму "МІФ" про життя і смерть Василя Сліпака. Він володів унікальним тембром голосу (бас-баритон), був солістом Паризької Опери, у 2013-2014 разом з українською общиною у Франції активно допомогав Майдану. А після початку війни зробив вибір на користь захисту Батьківщини і зовсім несподівано для своїх близьких пішов воювати у складі ДУК ПС. Загинув влітку 2016 року.

Режисери Леонід Кантер та Іван Ясній говорять, що намагалися створити фільм не про смерть, а про любов і життя. Бо навіть останні слова, що злетіли з вуст смертельно пораненого Василя, - про вічну любов. І на цій частині фільму до горла підступає найбільше розчулення. До речі, те, що збереглися останні кадри життя Василя - просто диво. Принаймні, так виглядає з боку глядача.

Після перегляду я зловила себе на думці, що досі сприймаю Василя Сліпака, в першу чергу, як талановитого співака, а лише потім - як воїна. Ми бачимо Василя незнаного - яким він був поза сценою. Це кіно більше наштовхує на роздуми, ніж розставляє крапки над "і".

"За що загинув Василь?". І чи має право людина, наділена неповторним голосом, класти його на вівтар? Наприкінці фільму з вуст друзів, побратимів, колег і педагогів лунають абсолютно протилежні оцінки. Деякі з них очікувано викликають гучне невдоволення глядачів. А деякі коментарі допомагають зрозуміти чому Василь не зміг всидіти у далекому від українських подій Парижі і пішов на війну вдруге. Тож цей фільм про те, чи готові ми прийняти чужий вібір. 

Поспішайте, фільм у прокаті лише один тиждень, у деяких містах - лише кілька днів.