хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «україна»

Звільнити Юлю.

          Ні, ну треба було відривати голови козлам на виборах. Чому не відірвали? Треба ж було. А чому не відірвали? Не можу зрозуміти. Народу ж тьма. А козлів декілька десятків. Чому їм роги не повідбивали?
          Чи може той народ, якого тьма, гарно живе? Та начебто ні. Навіть ті, хто в мережі товчеться, в них начебто є за що жити, якщо купили комп та все до нього, і ті не в захваті від того, що бачать навколо. То що казати за більшість, яка не те що комп, а і пляшки водяри вже скоро не зможе купити. Чому вони по норах засіли? Невже, окрім ланцюгів, ще щось є?
          Революційні ситуації. Народ не дозрів. Верхі там щось, а нізи ні. Та на хрен ця філософія! Нас вже просто вбивають. Читаємо книжки, дивимося фільми як комунякі та фашисти, кожні в своїх країнах вбивали мільйони людей, обурюємося, один одному кажемо, що зараз таке неможливо. Що інформація туди-сюди літає зі швидкістю світла, людство вже не дозволить такого смертовбивства. А ні хрена! Дозволяє. 
          Ну, з місцевим населенням зрозуміло, в нього маразматичний клімакс(це експромт, потім спробую розібратися, що написав), дик, а європи, америки? Вони ж все пам'ятають. Все на жорстких дисках записано. Все на обліку. Як все починалося. Спочатку по одному, потім десятками, сотнями, тисячами, ну і в решті-решт мільйонами. Концтабори, ГУЛАГи, крематорії, холокости...Ан ні. Телефонують додому. Жалісливі розмови розмовляють. Пряники лантухами надсилають. "Ай-я-яй" - кажуть. За батіг тільки розмови. Десь там, в кулуарах. Там де папироски курять. Вийшли, папироски посмоктали, диму напустили, і очманілі, знов співають ту саму пісню про те, що не можна поганого дядю сильно бити, бо він може до москалів в обійми впасти. Начебто він вже не впав. Навіть не впав, а він там і був, не випадав. А ці теорії будують. Хоча насправді справа в капусті. В зеленій, кровосісевській. Наша братва нас грабує, та награбоване в закордонах складує. А в закордонах криза б'є по башке. Капуста, хоч і награбована, дуже потрібна. Тому вони і вішають нам локшину на вуха. По черзі. З Межигір'я, зі Страсбурга, з Вашингтона. З Межигір'я, зі Страсбурга, з Вашингтона. 
          Хоча, по великому рахунку час вже зрозуміти, що вся справа в нас. Як це не парадоксально, це ми самі себе вбиваємо, грабуємо та награбоване нами же у нас же, віддаємо уклінно відморозкам різних мастей. Тому що, дозволяємо їм все це робити. Так, ці відморозки користуються нашим правовим нігілізмом, нашим терпінням, нашими надіями. І вони повинні бути за це покарані. Але. "Якщо хочете побачити справжнього винуватця, досить просто подивитися в дзеркало." Це цитата містера "V". Він також був потрапив в подібну життєву ситуацію. Але з гідністю вийшов з неї. Повідривав голови кому потрібно, відправив у повітря мертві символи, народу на пальцях роз'яснив що до чого, і він зрозумів...цей дурний народ.
          Виходить нам потрібен наш містер "V"? І де він? Але все по порядку.
          Я голосував за Об'єднану опозицію. Голосував би за Свободу, якщо би її рейтинг коливався у межах 4-6%. Щоб її підтримати, і щоб вона пройшла в парламент. Але з рейтингом в неї все було gut, тому проголосував за ОО. Чому? Власне ОО, це об'єднання різних партій. Але об'єднання відбулося на базі Батьківщини. Партії Юлії Тимошенко. Так, це лідерська партія, і я голосував перш за все за Тимошенко, а не за саму партію. Хоча там і багато інших гідних людей, окрім самої Тимошенко.
          Часто-густо кажуть, що лідерські партії, це і не партії зовсім. Особисто я, ділю всі партії на дві групи. Ті, хто декларує зниження податків для народу(демократичні, соціалістичні, націоналістичні партії), внаслідок чого всім стане жити краще.  Ну, і обґрунтовують це.  І друга група, це ті, хто декларує підвищення податків для народу(ліберальні, консервативні, республіканські партії), задля того, щоб пізніше, так само, стало всім краще жити. І також обґрунтовують все це. Ну, а народ вже обирає, в кого більш переконливі аргументи, за того і голосує. І неважливо, чи це лідерська партія, чи там плюралізм думок б'є через край. В решті-решт, з часом він буде бити і в лідерській партії. Внаслідок внутріпартійної еволюції. Всі партії проходили цей етап.
          Це в нормальних країнах так. В нас, посттоталітарній, постімперській країні, є ще третя група, тимчасова. Це бандити(комунякі та мутанти-комунякі), які паразитують на імперській ностальгії частині населення, на сильній руці, на ковбасі по 2-20. Ці, в своїх агітках, ліплять народу на вуха все підряд, все що йому подобається. Аби тільки добратися до влади. Ну, а там їхня мета, - бюджет. Ну, і сама влада, яка використовується як дубина для вибивання готівкової, та безготівкової, грошової маси, з народу. І ось ця, третя група, гальмує розвиток економіки, тупо грабує народ, і вже доходить до того, що вона може знищити саму державу Україна.
          Тому, в нас всі решта партій, вимушені на цьому етапі, боротися проти цієї комунофашистськобандитської пухлини. Заради однієї мети, - збереження держави та припинення грабування народу. В зв'язку з цим, такого класичного розподілу, зниження-підвищення податків, серед партій, в нас поки що нема. Йде боротьба за виживання держави. Інакше ті, хто хоче зараз краще жити, і ті, хто пізніше, перейдуть в зовсім інший статус, ніж громадяни незалежної держави. Вони стануть безкоштовною рабською силою та гарматним м'ясом для сусідньої імперії, Моськовського царства, точна назва якого, Золота Орда.
          І ось тут, в нагоді державі та всьому народу, може стати якраз вищезгадана лідерська партія. Вірніше сам її лідер. В нашому випадку - "сама".
          Тому я і голосував за Юлію Тимошенко.



          Так, є інші лідерські партії, в яких є свої лідери. Але.
          Тягнибок, якому я поки що симпатизую, і остаточно визначуся, коли побачу його в дії, у владі, не має тієї підтримки, яку має Юлія Тимошенко. Я вже не кажу за харизму та пасионарність, які має Тимошенко, і яких не має Тягнибок.
          Яценюк, якому я не симпатизую, тому що вже бачив його в дії, ну дуже вже слабкий, погодьтеся. На лідера аж ніяк не тягне. Та і підтримка в нього зараз мабуть менша, ніж навіть у Тягнибока.
          Кличко. Можна я про нього нічого не буду казати? Хто читав мої передвиборчі замітки та бачив фотожаби про нього, знає моє відношення до цього діяча.
          Всі? Всі.
          Але я не збираюся котити діжку, плювати зеленою слиною, та використовувати лайливі евфемізми "поганої людини", на адресу решти опозиції та цих лідерів. Нема ідеальних людей. І серед лідерів також нема. А святі ніколи не підуть у владу. Це аморально, це не відповідає сутності людини, яка народжується вільною, і ніхто не може бути над нею, ніхто не має права вирішувати долю людини, її образ життя, її вподобання. І Юлія Тимошенко також не свята. Але в неї є ті якості, які можуть допомогти Україні в даний відрізок часу. Тому я ії підтримую, я за неї голосую, і я буду боротися за неї.
          Одразу після виборів, я тиснув замітку, в якій звертався до опозиції, щоб вона не визнавала ці вибори, оскільки вони були повністю сфальсифіковані, і не заходила в парламент. Не дивлячись на різні капкани, які порозставляли бандюки. Так, можливо Рада запрацювала би і без опозиції. Але цю Раду не визнав би світ. Всі закони та рішення, які вона би наприймала були би нелегітимні. І хоч бандюки і беспредельщики, але ж вони орієнтовані на захід. Там вони зберігають награбоване, там вони живуть, так їхні діти-виродкі  вчаться. Не буду далі продовжувати, тому що опозиція вирішила таки заходити в парламент. І тепер я розумію, чому. Не було об'єднавчої сили. Не було стрижня. Не було, в решті-решт, авторитетного лідера. Не було серед них. А він є. Це Юлія Тимошенко. Була би на волі Юля, за нею пішли би і вся опозиція, і народ.
          Відповідно маємо те, що маємо. Опозиція заходить в парламент. Тоді, якщо вона вже в парламенті, то треба там діяти непарламентськими засобами. Тобто, використовувати ту саму зброю, яку використовує проти них та проти народу бандитська хунта. Свого роду, беспредел. Але беспредел на користь народу, на користь державі. Так, нема такого судді, який-би, визначав, де моральний беспредел, де ні. Вірніше, нема в парламенті. Але він є поза парламентом, це ми, народ. Якщо опозиція буде діяти вірно, то ми підтримуватимо її. І вона буде це знати. І буде коригувати свої дії.
          А діяти треба наступним чином.
          Та же Свобода вже дещо задекларувала.  Влаштувати обструкцію мажоритарщикам, які вкрали депутатські мандати, не допустити їх до прийняття присяги.
          Зайшовши в парламент, наголосити, що вони не визнають цю Раду, що всі закони, яка вона прийме, в майбутньому будуть відмінені. Так, це правовий беспредел, але це моральний беспредел. Як в задзеркаллі. Якщо кругом беспредел, і ти використовуєш беспредел по відношенню до саміх законодавців беспределу і проти них, то це починає розхитувати ситуацію. З'являється диферент у бік права, як це не парадоксально. Корабль беспредела буде втрачати остійність.
           Виходячи з того, що вибори сфальсифіковані, і їх фактично виграла опозиція, то і поводити себе в парламенті, як більшість. Створити паралельні органи управляння державою. Не знаю як, ви там розумніші за мене, але почати створювати справжню армію. У владі знаходяться не просто бандюки, а ще й окупанти. А проти окупантів потрібна армія, справжня, українська армія. Зі зброєю, а не з моральними догмами, якими до цього опозиція намагалася достукатися до гідності та честі(нонсенс), бандюків.
          Потім, враховуючи те, що кожен крок бандюків, а тим більше прийняття ними якихось законів, не йдуть на користь державі та народу, а тільки на їхнє збагачення, намагатися блокувати кожне сесійне засідання. Влаштовувати гучні акції. Якщо потрібно битися, треба битися. Битися всім, що потрапить під руки. Битися до перемоги. Треба пам'ятати, що опозиція знаходиться не в парламенті, а в бандитській малині. Де їх можуть посікти на шматки, якщо вони проявлять слабкість.
          І саме головне. Без чого все, що Ви будете робити, не буде мати ніякого сенсу. Тут я вже вимагаю від Об'єднаної опозиції, оскільки я за них голосував. Кожен день вимагати звільнення Юлії Тимошенко. Вимагати послідовно, агресивно, не зважаючи на зовнішню неувагу до цього бандюків. Вимагати в парламенті, вимагати на вулиці, влаштовувати акції, використовуючи всі можливі та неможливі засоби. Щоб не писали продажні журналісти, щоб не розповідали бандюки, але без Тимошенко справа не зрушить з місця.
          Хтось уповає на нового лідера, який ось-ось повинен з'явитися, але вже три роки чомусь не з'являється. Я і не проти, хай з'являється. Але і бандюки його чекають. І як тільки з'являться його контури, як тільки замайорить його прапор, його, як мінімум, кинуть у в'язницю, або, як максимум, просто вб'ють.
          Тому, добивайтеся звільнення Юлія Тимошенко. Це той лідер, якого не треба чекати, він вже є, він пройшов крізь тортури. І зараз Юлія Тимошенко знаходиться в небезпеці. В небезпеці для життя. Це Ваш моральний обов'язок, звільнити Юлю. І ніяких сатанинських амністій. Яценюк, викінь свій закон, з яким ти носишся. Краще візьми в руки автомат, будеш більш переконливим. Юля ні в чому не винна, нема за що її амністувати. Звільнення повинно відбутися без будь-яких умов, без будь-яких компромісів з бандюками. З повним виправданням, з закриттям всіх сфабрикованих справ. І звісно, в майбутньому, покаранням всіх винних в цьому злочині.
          В мене все. Але я поряд.



p.s.Нарешті подивився фільм "V - означає вендета". Він про Україну. Мабуть помітно, що цей пост написано під  його враженням.

ДНК портрет нації

Останнього часу в мережі публікуються достатня кількість матеріалів наукового та науково-популярного характеру відносно походження українців та української мови, які прямо протилежно відрізняються і суперечать загальновідомим і прийнятим теоріям. Перший матеріал, який вартий уваги і який зробив певний резонанс в українському сегменті мережі - це фільм власного виробництва ТРК "України" "ДНК портрет нації". Хто ще не ознайомився - наполягаю цієї ж неділі переглянути ТУТ. Фільм постійно видаляють з Ютюба. Так що якщо це посилання вже не працюватиме на момент прочитання цієї замітки, то його також можна взяти ЗВІДСИ

Науково-популярний фільм "ДНК портрет нації" розповідає про події, які відбувалися на території теперішньої України 4600 років тому. Саме тоді наші давні предки опинилися на межі зникнення. А це значило - загибель нашого спільного предка і ненародження цілого теперішнього народу. Також у фільмі пояснюється, що спільна генетична праслов'янська спільнота не існувала, а тим більше спільнота східних слов'ян. До речі другий матеріал ґрунтовно пояснює фальшивість теорії про східнослов'янські мови - українська і російська мови мають найменше спільних рис, натомість українська має більше з південнослов'янськими та західнослов'янськими. Читати ТУТ. Наприклад специфічні українські суфікси -інь, -ощі, -енко (далечінь, солодощі, поштаренко) існують тільки в українській мові. Українська мова розрізняє за родом і числом - обидва ~ обидві ~ обоє ~. Цілковитою протилежністю до російської є структура українських форм 1 ос. множини кількох прадавніх частотних дієслів: даМО, їМО, розповіМО (пор. рос. даДИМ, еДИМ, расскаЖЕМ). Це три приклади (не подаю тут більше, бо ніхто не читатиме і так) з лише з 82 мовних особливостей всіх слов'янських мов. З-поміж 82 специфічних рис української мови виключно українськими є 34; ексклюзивних українсько-білоруських 4, українсько-російських – жодної; аналогій, водночас спільних з іншими мовами: верхньолужицьких і білоруських по 29, нижньолужицьких 27, полабських 19, словенських 18, російських 11. Показово, що решта слов'янських мов (половина: 7 з 14) має з українською по 20-21 спільній риси на півдні і по 22-23 спільні риси на заході, що достатньо унаочнює справжні історичні зв'язки української мови та її справжнє місце в колі слов'янських мов. (Малюнок взято звідси)   
   
Географічний розподіл спільних з українською рис інших слов'янських мов. 34 риси української мови – унікальні (без аналогій у інших слов'ян). Цифри 11-30 вказують кількість характерних рис української мови (з 82), спільних з даною мовою.

Как раньше было, и чего сейчас имеем!

На вооружении у запорожских казаков были пушки, гаубицымортиры и мортирки, самопалы, пистоли, копья, сабли, луки.
Походы на суше предпринимались против поляков, татар, турок и московитов. Рейды по рекам и морям почти всегда велись против Крымского ханства и Османской империи. Сухопутные походы всегда начинались весной, для этого объявлялся сбор казаков на Сечи. Перед самым выходом из Сечи служился молебен, который заканчивался выстрелом из самой большой пушки. Передвижение войска шло с большой осторожностью по балкам и оврагам. В походе запрещалось разводить костры, громко разговаривать, курить люльки. Впереди войска шли разведчики. Главной задачей сухопутного похода было внезапное нападение на врага. В походах конница преобладала над пехотой.boyan. Исторические и археологические данные показывают, что Войско Запорожское имело на вооружении самое передовое оружие того времени, отобранное у всех народов, с которыми воевали запорожцы.ura
Запорожцы в числе 10 тыс. пристали к Дмитрию I в борьбе его с Годуновым. Потом, после битвы под Добрыничами, к ним пришло на помощь ещё 7 тыс. Видя неустойчивость бояр в присяге и ненавидя все московское, они в 1606 г. взяли ПронскМихайловЗарайскРязань, а потом в 1611 г. напали на Козельск, в 1612 г. взяли Вологду и истребили за преданность кичливым боярам всех её жителей. В 1615 г. по словам некоторых польских и русских летописей, казаки реестровые (запорожские) и городовые превзошли в жестокости не только поляков, но даже татар. В 1617 г. казаки реестровые (то есть не запорожские) напали на Новгородскую область, где жгли и грабили. Потом опустошили уезды: УглицкийПошехонскийВологодский и пошли в поморские места, были в Навге, ТотьмеУстюгеДвинской землеЯренске, потом в Олонце, в Сумском острогеЗаонежье, в Луде, у Ледовитого моря и возвратились в Каргополь, а оттуда через Новгород в Малороссию с многими пленными, которых продавали в рабство татарам и полякам.bravo

Мусимо бути мужніми

Леся Оробець _ Середа, 14 листопада 2012, 18:08

Зважаючи на події, які трапилися вчора, а також трактування цих подій Державною податковою службою я хочу дати кілька коментарів з приводу справи, порушеної проти мого чоловіка Олександра Омельчука.

Дуже хочеться вірити нашим доблесним податківцям, які запевняють, що у їх діях не було жодної політичної мотивації, але тоді б хотілося почути пояснення кількох фактів.

По-перше, чому постанова про проведення обшуку в офісному приміщенні, датована 29 жовтня, на наступний робочий день після виборів до Верховної Ради України?

По-друге, чому сам обшук проводився аж на 15 день після підписання постанови і дивним чином співпав не лише з остаточним оголошенням результатів виборів, а й з моїм запланованим візитом до Одеси?

Про дзвінок з приватного номера (я не беру дзвінки з невідомих номерів, ще мій батько навчив цього не робити, особливо у статусі опозиційного політика, але кілька моїх знайомих користуються такою функцією, і я дивом підняла слухавку) і пропозицію "вирішити питання шляхом політичних переговорів" у податківців питатися немає змісту – вони напевно про це нічого не чули, бо "рішали" сидять у куди вищих кабінетах. При цьому, я впевнена, що цілями таких "рішал" є не тільки я, а й інші, як діючі, так і лише майбутні опозиційні народні депутати.

Не буду характеризувати дії "правоохоронців", бо їх брутальну поведінку не лише відносно співробітників "Фенікс-Капітал", а й щодо журналістів зафіксовано камерами. Хочу лише ще раз подякувати як журналістам, так і всім, хто висловив підтримку, а особливо Андрію Парубію, завдяки діям якого нам таки вдалося отримати копію постанови на 4(!) годину проведення "слідчих дій". Перед тим її не показали ні співробітникам, у яких виривали телефони і яких клали обличчям на підлогу, ні журналістам, ні міліціонерам, яких викликала охорона офісного центру і які не наважилися зайти в офіс, заблокований невідомими, хоч ті обіцяли "заходи сюда, я все тебе покажу".

Звісно, Андрій прекрасно розумів, які саме "слідчі дії" відбуваються стосовно мого чоловіка, бо й сам перебував під подібним тиском у травні 2010 року - саме тоді за фальшивими звинуваченнями було заарештовано сестру Андрія, на якого намагалися чинити тиск, зважаючи на його позицію щодо Харківських угод і його активну діяльність у залі Верховної Ради.

Тепер дещо про підстави відкриття кримінальної справи щодо мого чоловіка. Не вдаючись у специфічні економічні терміни, спробую пояснити, що йому інкримінують.

Він займається інвестиціями, а саме: отримує гроші від клієнтів і вкладає їх у цінні папери, прогнозуючи, що ці папери подорожчають і кінцевий власник - той, в чиїх інтересах він діяв, заробить на цьому гроші, а він отримує відсоток за вміння прогнозувати ринок.

Аналогічно кожен з нас може вкласти гроші у банк на депозит і спробувати заробити відсотки не лише на сумі вкладу, а й на тому, що валюта, у якій він зробив вклад, стане дорожчою.

А тепер уявіть, що ваш банк змушений сплатити податок на прибуток з вашого депозиту, тобто з грошей, які він залучив на зберігання. Так от, зараз податківці намагаються довести, що платити податки треба не з суми прибутку, а з тих грошей, які моєму чоловікові було надано клієнтами для розміщення. При цьому така вимога незаконна. Інакше у нас банки мали б сплачувати з кожного депозиту, залученого від населення, податок на прибуток. Уявляєте, який відсоток ви б отримували по такому депозиту? Ви б ще були винні банку та державі за те, що надали свої кошти на зберігання. Нонсенс? Як виявилося ні – гірка реальність.

Хотілося б ще розповісти вам багато чого цікавого про те, що відбувалося не лише вчора, а й у відносно недалекому минулому. Але зараз проти мого чоловіка і його співробітників провадяться слідчі дії.

На даний момент головним завданням для мене є те, щоб працівники "Фенікс-Капіталу" не постраждали лише через те, що працюють з чоловіком опозиціонерки. Бо за що переслідують Олександра, зрозуміти ще можна, але щоб прес влади, мета якого чітка і зрозуміла – 300 багнетів для Януковича у новому парламенті – роздушив їх, ні я, ні мої колеги допустити не можемо.

Тому найближчим часом не чекайте від мене нових коментарів, я їх обов’язково надам одразу ж, коли мені дозволять адвокати співробітників мого чоловіка.          

А тепер кілька порад для опозиційних депутатів, як діючих, так і майбутніх:

1. Не сподівайтеся, що з цією владою можна домовлятися. Для них ви - лише власник картки, яка, на їх думку, має голосувати за помахом руки Чечетова. Все решта вони у розрахунок не беруть. Тому при найменшому тиску повідомляйте вільну пресу - на щастя, ми ще можемо користуватися цим чи не єдиним залишком громадянських свобод у режимі Януковича. 

2. Всім родичам, рідним, знайомим мають бути відомі не лише ваші номери, а й номери інших ваших колег, які за вашої відсутності могли б допомогти. Як показує практика, на родичів тиснуть за фізичної відсутності народних обранців чи їх географічній віддаленості.

3. Завжди майте у телефоні кілька номерів опозиційних журналістів. Не бійтеся давати їм максимально правдиву інформацію, бо лише це відрізняє нас від представників влади.

4. Будьте мужніми. Бо люди, які обирали нас з вами, потребують нашого захисту більше, ніж ми самі. А механізмів у них суттєво менше, ніж у нас.

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/11/14/6977473/

Енциклопедія фальсифікацій

«УМ» узагальнила 11 найпоширенiших способiв, у якi фальшували волевиявлення українцiв на виборах–2012
Дмитро Лиховій, Анна Щепа

Після рішень ЦВК за суботу–неділю можна вважати, що парламентські вибори в Україні завершилися. Принаймні та їх фаза, що відбулася у 2012 році. Відповідно до рішення більшості членів Центрвиборчкому, які діють у руслі партії влади та уряду, «ложка дьогтю не може зіпсувати бочку меду», тобто «незначні» помарки і фальсифікації — переважно на користь кількох кандидатів–мажоритарників — не дають підстав вважати ці вибори брудними, нечесними й нелегітимними.

Але в опозиції, у середовищі спостерігачів від громадських організацій та з–за кордону вважають: як не можна бути «трошки вагітним», так не можна вважати чесними вибори, на яких украдено перемогу в кандидатів принаймні в 10—13 округах. А способів фальсифікації, що вплинули на результати волевиявлення громадян тією чи іншою мірою, виявлено взагалі безліч. За застосування більшості з них у нормальних, демократичних країнах зловмисники, відповідно до законодавства, мали б бути притягнуті до кримінальної відповідальності. У нас же замовники фальсифікацій проходять у парламент, виконавці — отримують щедру винагороду, а спостерігачів у багатьох випадках виганяли з дільниць.

Якими були способи фальшування на цих виборах — спробувала узагальнити «УМ», звернувшись до даних моніторингу громадської мережі «Опора», Комітету виборців України, незалежних експертів та деяких політичних партій.

«Карусель»

Найбільше про технологію «карусель» у день виборів сповіщали з Донеччини, зі «спальних» районів Києва, міст Боярка та Ірпінь Києво–Святошинського округу. Виборцям пропонувалося за грошову винагороду віддати голоси за якусь із партій та котрогось із кандидатів, надати докази такого голосування, зафіксувавши свій бюлетень після заповнення, або вкинути вже заповнений бюлетень.

Типові ознаки «каруселі»: скупчення біля дільниці людей, які постійно передають один одному папери (бюлетені) чи теки з паперами, рахують гроші. Під час найбільших проявів «каруселі» йдеться про підвезення продажних виборців на автобусах.

«Ручайок» (укр. «Джерельце»)

Суть цієї технології — винесення виборцями чистих бюлетенів за межі дільниці в обмін на «правильно заповнені» й отримання за це платні. Такі випадки зафіксовано опозицією в більшості округів Києва. Хоча багатьох учасників «ручайка» спостерігачі віддавали в руки міліції, та не реагувала на злочинний прояв підтасовки ви­борів.

«Синій светр» (або «хустинка»)

За цією технологію найчастіше відбувається неособисте голосування виборців або голосування на чужих дільницях чи навіть округах, що заборонено законом.

Так, виборці Івано–Франківської області та деяких інших регіонів повідомляли «Опорі» про те, що особи, котрі представлялися членами ДВК, ходили по домівках виборців і просили віддати запрошення на голосування тих членів сім’ї, які перебувають за кордоном. Далі складається список з осіб, які стовідсотково не братимуть участі у голосуванні, — замість них «свої люди» мають проголосувати «так, як треба». У день виборів цим «своїм людям» мають безперешкодно видати бюлетені ті члени ДВК, які мають специфічні візуальні ознаки — светр певного кольору, хустинку, брошку чи щось подібне, за чим їх можна розпізнати. Відповідно до цього може створюватися й група «лівих» виборців із домовленими аксесуарами. Спостерігачі не можуть зафіксувати факт голосування на дільниці сторонніх людей, бо зовні все відбувається так, ніби це мешканці саме цього району.

А в селищі Бужанка Іваничівського району Волинської області головою виборчої комісії № 070161 було призначено сліпу людину (інвалід першої групи по зору).

Виїзна урна

Члени ДВК, відповідальні за проведення голосування за межами приміщення для голосування (тобто «на дому») і виїжджають із переносною виборчою скринькою до хворих виборців, насправді до них не їдуть, натомість заповнюють бюлетені та вкидають їх у ці скриньки на власний смак. Досить поширена практика в тих регіонах, де члени виїзної групи ДВК заангажовані однією політичною силою. Технологія дуже дієва, адже цього разу майже 5% виборців зголосилися голосувати «на дому» — за новим законом відповідні списки легко формувалися на підставі фіктивних заяв із липовими «лікарняними».

Прийшовши на дільницю, дехто з виборців був здивований, що розминувся зі скринькою для голосування — вона начебто виїхала до нього до дому, але там її ніхто так і не побачив. «Жодних розслідувань щодо підробки «лікарняних» заяв з боку виборців не було, — зауважує Ольга Айвазовська з мережі «Опора».

«Мертві душі»

У списку виборців завжди є особи, які традиційно не беруть участі в голосуванні. Цим користуються деякі нечесні члени комісії. Вони видають бюлетені своїм співучасникам, і ті по декілька разів підходять та отримують бюлетені за «мертвих душ». Таке порушення досить легко виявити, якщо порівнювати прізвище виборця у паспорті і прізвище, навпроти якого виборець ставить підпис про отримання бюлетеня. Але далеко не завжди у складі ДВК є пильна непідкупна людина, яка б просигналізувала про злочинну змову своїх колег. Власне, у багатьох випадках ДВК й формувалися із квот «технічних» партій на кшталт «Союзу анархістів», Морської чи «Братства», аби в них був консенсус щодо фальсифікацій. Так, динаміка голосування на багатьох дільницях Донбасу надвечір 28 жовтня показала, що було використано бюлетені тих людей, які зовсім не збиралися йти на вибори.

На дільниці №121071 у 25–му окрузі Дніпропетровська пачку бюлетенів в урну вкинула сама член ДВК, про що свідчить відео з офіційної камери спостереження. Власне, це чи не єдиний випадок, коли ініційовані Партією регіонів веб–камери на дільницях виконали свою місію щодо забезпечення «прозорості» ­виборів.

Також на всій території України реєструвалися випадки внесення до списків виборців тих осіб, які ніколи не проживали за певними адресами. Так, аналізуючи списки, активісти руху «Спільна справа» виявили в одній із квартир на вулиці Політехнічній, 46/1 у Києві аж 37 зареєстрованих виборців.

Суцільна лікарня

Масові проблеми були на виборчих дільницях, що розташовувались у медичних закладах. На пацієнтів чинився тиск, створювались різноманітні перешкоди для їх волевиявлення, наприклад, до комісії привозили менше бюлетенів, ніж було зареєстровано виборців (як у Вінницькому обласному тубдиспансері). На багатьох лікарняних дільницях результати голосування різко відрізняються від загальної картини по округу — звісно, на користь провладного кандидата чи партії.

За даними активістів проекту «Майдан–Моніторинг», представники виборчих комісій підписували порожні бюлетені до закінчення голосування; люди після голосування підходили до намету, де отримували продукти.

Зникаюче чорнило

Сім дільниць у Київському районі Одеси мусили тимчасово припинити роботу через знайдені в кабінках ручки зі зникаючим чорнилом. В опозиції кажуть, що до моменту виявлення ручок на цих дільницях встигли проголосувати щонайменше 10% ­виборців.

Водночас ще в кількох округах ішлося про порожні бюлетені із притиском–значком на місці певної партії чи кандидата — там чорнило теж вочевидь зникало. В деяких випадках, очевидно, такий бюлетень можна встигнути позначити на користь іншого кандидата.

Чарівний ніготь і нахабна ручка

Довгий ніготь зі спеціальною насадкою, що пише, або перстень із такими самими графічними властивостями, — ось поширений у багатьох регіонах спосіб для впливу на бюлетені заангажованими членами ДВК. Здебільшого йдеться про псування бюлетенів — коли член дільничної комісії бере його до рук (під час підрахунку або перерахунку) і непомітно для спостерігачів ставить позначку навпроти будь–якого іншого кандидата чи партії. А якщо в бюлетені позначки стоять біля двох кандидатів — він за законом недійсний.

Іноді заангажовані зловмисники навіть не заморочувалися з нігтями–каблучками, а просто псували ручкою (чи навіть рвали!) бюлетені в той час, коли цього не бачили спостерігачі. До такої технології неодноразово вдавалися провладні мажоритарники у найбільш «гарячих» округах.

З огляду на свою політичну заангажованість, ЦВК не підтримала постанову про неможливість встановлення результатів виборів у 14–му окрузі, де провладний кандидат Жеребнюк обігнав БЮТівця Мельничука вже після підрахунку 100% бюлетенів. Хоча член Центрвиборчкому Юлія Швець сигналізувала: зіпсовано аж 2301 бюлетень, насправді відданий за кандидата від «Батьківщини» Івана Мельничука. За результатами перерахунку по дільницях було класифіковано як зіпсовані від 12 до 24% (!) бюлетенів. Хіба це не ознака фальсифікації? Але грошовитий ставленик ПР Віктор Жеребнюк уже має депутатську недоторканність. І це — лише один приклад виборчої сваволі «Регіонів» за цією технологією.

Підрахуй–2012: суд допоможе

Утім найбільш кричущі фальсифікації відбувалися не в день голосування, а під час підрахунку голосів за мажоритарників. «Гарячі точки» утворилися там, де опозиційні кандидати несподівано випередили ставлеників влади.

«В ОВК приймаються всі протоколи, за якими виграє Олесь Довгий. Інші протоколи відправляють на доопрацювання. А на доопрацюванні з ними щось відбувається. Просто на сходах окружкому виймають бюлетені, а на сайті ЦВК створюється тенденція, що перемагає Довгий», — бив на сполох Віктор Чумак, кандидат від «УДАРу» в окрузі 214. У деяких округах — зокрема у Губського на Черкащині, у Пилипишина — штучні черги, за затягування в ОВК таки призвели до того, що справжніх переможців — опозиціонерів — відправили на перевибори.

На більшості «проблемних» мажоритарних округів кількість неврахованих, зокрема зіпсованих, бюлетенів є більшою, ніж розрив між основними претендентами.

На ОВК №94 iз центром в Обухові провладна Тетяна Засуха пішла в лобову атаку — через суд, і той визнав недійсним голосування по 27 дільницях, на яких переміг БЮТівець Віктор Романюк. Викреслення 32 737 голосів дало перемогу «регіоналці». І на якій підставі? Заангажований суд визнав, ніби на відповідні ДВК справді не допустили спостерігачів від Партії регіонів (а про таку дискримінацію постфактум заявили підставні люди). І це — про дільничні комісії. Із самого початку створені з перевагою симпатиків ПР?

Схожу «судову» схему, але із фіктивними свідченнями про нібито неправильне транспортування урн, застосували й на окрузі 194, відібравши перемогу в БЮТівця Миколи Булатецького. А він насправді обіграв людину олігарха Фірташа Валентину Жуковську аж на 12 тисяч голосів!

На ОВК 11, де перемогу віддали провладному Олександру Домбровському, не врахували понад 6 тисяч бюлетенів, 3050 з яких були зіпсовані.

Понад 5,5 тисячі бюлетенів зіпсовано на ОВК 182 у Херсоні, де різниця між висуванцем ПР Володимиром Сальдо та представником «Батьківщини» Олексієм Урсуленком становить лише 934 голоси.

На ОВК 71, де переміг брат Віктора Балоги Павло, не враховано 4526 голосів, голосування на одній дільниці визнано недійсним. Різниця між Балогою та його опонентом «регіоналом» Степаном Деркачем — 217 голосів.

На ОВК 223 у Києві загалом не враховано 4348 бюлетенів, а різниця між Пилипишиним та «свободівцем» Левченком становить 442 голоси.

В ОВК 90 у Білій Церкві, де переміг провладний Віталій Чудновський, зіпсовано 2028 бюлетенів — при тому, що відрив Чудновського від «свободівця» Олександра Марченка усього 322 голоси.

На скандальному 132–му окрузі у Первомайську кількість неврахованих бюлетенів — 2245, і це при тому, що різниця між результатами представника влади і опозиції — 232 голоси.

«Інша стопочка»

За два дні до виборів мережа «Опора» поширила аудіозапис, підпільно зроблений під час навчання членів ДВК від Партії регіонів на Волині. «Майстер–клас» відбувався у селищі Турійськ. Інструктор із «Регіонів» Олег Володимирович та депутат Волинської облради від ПР, начальник управління внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю Волинської ОДА Андрій Мельник навчали поведінці під час підрахунку: «Берете ви­борчий бюлетень. Дивитесь: номер двадцять. Поклали в стопочку Партії регіонів. Знову берете бюлетень: номер двадцять. Кладете в стопочку Партії регіонів. Третій бюлетень — номер двадцять. В Партію регіонів. Четвертий бюлетень: номер дев’ятнадцять. Поклали його в стопочку за номер двадцять. Може людина фізично помилитися? Може! Закон не передбачає відповідальності. За технічну помилку ніхто ніякої відповідальності не несе».

І про ймовірне викриття за такими заняттями: «Якщо спостерігач чи навіть народний депутат, який до вас приїде, починає качати свої права і погрожувати вам якоюсь відповідальністю — ви можете більшістю ухвалити рішення про видалення з залу цієї особи, бо вона заважає вам працювати. Більшість проголосувала — і правоохоронець має цю особу вивести. Нам задають питання: а якщо правоохоронець не захоче? Дзвоните Юрію Максимовичу (керівник районної організації ПР), він дзвонить Олександру Башкаленку (голова обласної організації ПР, перший заступник голови Волинської ОДА) — і за дві хвилини правоохоронець буде виконувати рішення».

Серверна кімната

Як сигналізували опозиційні сили, в деяких округах для фальсифікації було достатньо мати свою людину на чолі ДВК та за комп’ютером, який передавав дані у Центрвиборчком. Так, за допомогою «Беркута» було вилучено бюлетені та внесено оновлені дані на сервер на користь «регіонала» у Первомайську. Так само комп’ютерники допомогли із циферками й Губському на Черкащині.

http://umoloda.kiev.ua/number/2175/180/77460/

Де покататися на лижах в Україні?

Вашій увазі пропонується перелік лижних курортів України з різним ступенем комфортності. До речі, і ті й інші пропонують схили для катання на лижах:

* Буковель, Івано-Франківська обл. - Виявляється, це найкращий гірськолижний курорт з хорошими трасами, зручними підйомниками і хорошою розвиненою інфраструктурою. Сніговий покрив зберігається з грудня по кінець квітня.

* Яблуниця, Івано-Франківська обл. - Розташований близько до Буковель, по трасі Івано-Франківськ-Поляниця.



 Косів, Івано-Франківська обл. - Сюди їдуть в основному відпочити від міської суєти і купити собі карпатське прикраса на найвідомішому сувенірному ринку України.


* Вишків, Івано-Франківська обл. - Основна гірськолижна траса (1000 м) досить широка і при неспішному катанні забезпечує досить довгий спуск.

* Верховина, Івано-Франківська обл. - Траси для початківців. Сюди їдуть для лікування і одночасно покататися.



* Ворохта, Івано-Франківська обл. - Сюди приїжджають за красивою природою, п'янким гірським повітрям і спокійним відпочинком.
* Тюдів, Івано-Франківська обл. - Пропонує комфортабельний відпочинок. Сюди краще їхати відпочивати зі сім'єю або великою компанією.

* Шешори, Івано-Франківська обл. - Курорт має три траси із середнім рівнем складності довжиною до 1500 м і снігу багато до кінця березня. Детальніше тут

мовне питання

ПРЕКРАТИТЕ, ВАШУ МАТЬ,
ВЫ ЯЗЫК МНЕ УЩЕМЛЯТЬ!
Я УМОМ ТО НЕВЕЛИК,
ЧТОБ УЧИТЬ ДРУГОЙ ЯЗЫК!
И ПРИВЫК Я, СЛЫШЬ, СТОЛИЦА,
ЛИШЬ ПО РУССКИ МАТЕРИТЬСЯ!
Я МОЗГИ ВСЕ ВЫМЫЛ ВОДКОЙ,
МОВУ НЕОСИЛЮ - ВОТ КАК.
ДАЙТЕ МНЕ ВОЗМОЖНОСТЬ, ПЛЯТЬ,
МОВЫ НИ СЛОВЦА НЕ ЗНАТЬ!
БУДУ Я ХОДИТЬ НА ЗОНУ,
СЛУШАТЬ КРУГА И КОБЗОНА,
ШИРОКО, ПО РУССКИ ЖИТЬ:
СЦАТЬ В ПОДЪЕЗДАХ, СПИРТ ГЛУШИТЬ,
БИТЬ ЖЕНУ И БИТЬ БАКЛУШИ,
И МОТАТЬ ЛАПШУ НА УШИ
ПРО ВЕЛИКУЮ РОССИЮ,
А ЯЗЫК ВАШ НЕ ОСИЛЮ...

Учитися шанувати, а не жити минулим.

Чому  наші  "патрійоти"   живуть  меланхолійним   минулим-

учітся  як  Минуле   слугує  сучасникам   у  Японії-

 

Ямато.