Піаніст і роялі (політичне)
- 05.11.21, 10:08
Цікаво, "Бубочка" став рекордсменом по заміні міністрів з усіх президентів країни? Можливо, не роялі треба міняти, а піаніста?
7
хочу сюди!
-
-
49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років
Замітки з міткою «думки»
Черговий епідемічний рекорд
- 21.10.21, 12:18
Статистика захворюваності на ковід — одна з головних новин. Цікаво, що експерти прогнозували, що кількість хворих не перевищить показники минулорічної осені (17 з чиморсь тисч хворих) і що кількість померлих буде невисока. Але, мабуть, ті експерти не дуже професійні, бо статистика показує інші цифри. Те ж саме стосується піку захворюваності. Одні кажуть, що він буде пройдений через тиждень. Інші кажуть, що пік буде досягнутий у листопаді.
Я вже пів року не роблю прогнози, хоча думав, чи буде подоланий минулорічний рекорд. І ось, подоланий не лише рекорд осені-2021-го, а навіть цьогорічний квітневий пік (21 тис. хворих). Чесно кажучи, це жахливо. Але ріст захворюваності буде тривати. Тож, як вважаєте, які показники покаже нинішня хвиля ковіду?
4
Потвора
- 20.10.21, 22:48
Біль наче крихітний психопат
Знову тортури. Кидок назад
в табір депресії і ганьби.
В камері суму - жахіть стовпи.
Там моя муза на ланцюгах.
Скована, схована всюди страх.
Тоскно. Від болю заїжджає дах.
Хоч порятунок в моїх руках,
але начхати на спокій свій.
Жертва нездатна до справжніх дій.
Я загубила себе давно
в нетрях, де злоби дурне вино
ллється, збиває з усіх доріг.
Заздрощів демони - на поріг
Жіжи мерзенної повний рот.
Ось я - страшнючий бридкий урод.
Ненависть до себе немов змія.
Отруйна потвора. Стрибаю я
вниз з хмарочоса своїх невдач
Я маю крила? Чи я палач?
Знову тортури. Кидок назад
в табір депресії і ганьби.
В камері суму - жахіть стовпи.
Там моя муза на ланцюгах.
Скована, схована всюди страх.
Тоскно. Від болю заїжджає дах.
Хоч порятунок в моїх руках,
але начхати на спокій свій.
Жертва нездатна до справжніх дій.
Я загубила себе давно
в нетрях, де злоби дурне вино
ллється, збиває з усіх доріг.
Заздрощів демони - на поріг
Жіжи мерзенної повний рот.
Ось я - страшнючий бридкий урод.
Ненависть до себе немов змія.
Отруйна потвора. Стрибаю я
вниз з хмарочоса своїх невдач
Я маю крила? Чи я палач?
1
Різне
- 19.10.21, 11:30
Так сколько мне отмеряно судьбой?
Спрошу у Бога, а в ответ молчанье.
Лишь смерти оглушающий прибой
И океан печали за плечами.
***
Де відшукати ліки від хандри?
Підступний відчай знов катує душу.
Закони звіра все одно порушу
Втікаю швидко від чужої гри.
***
Жахіття спис і сорому оцет
Стрибаю вниз ховаючи лице
Монашка смерть жбурляється стільцем
Я просинаюсь. Як забути це?
***
Подождите, масики.
Давайте разберемся
Мы не играем в классики,
Мы к пропасти несёмся
Поищите версии
Что это за зрада?
Хочется быть персиком
Только вот не нада.
Спрошу у Бога, а в ответ молчанье.
Лишь смерти оглушающий прибой
И океан печали за плечами.
***
Де відшукати ліки від хандри?
Підступний відчай знов катує душу.
Закони звіра все одно порушу
Втікаю швидко від чужої гри.
***
Жахіття спис і сорому оцет
Стрибаю вниз ховаючи лице
Монашка смерть жбурляється стільцем
Я просинаюсь. Як забути це?
***
Подождите, масики.
Давайте разберемся
Мы не играем в классики,
Мы к пропасти несёмся
Поищите версии
Что это за зрада?
Хочется быть персиком
Только вот не нада.
4
Аутотренінг
- 29.09.21, 07:34
Лячно з собою один на один.
Метеорити поганих новин.
Знову здоров'я звалило в Мадрид.
Знову без мене. І я інвалід
Як же до купи зібрати себе?
Як поламати хворобі хребет?
Стріли фантазій та мрій тетива.
Рими рятують, лікують слова.
Я все здолаю і переживу.
Come on, негаразди. Я вас розірву!
Метеорити поганих новин.
Знову здоров'я звалило в Мадрид.
Знову без мене. І я інвалід
Як же до купи зібрати себе?
Як поламати хворобі хребет?
Стріли фантазій та мрій тетива.
Рими рятують, лікують слова.
Я все здолаю і переживу.
Come on, негаразди. Я вас розірву!
3
Крига заборон
- 20.09.21, 07:27
Не дає кричати крига заборон
Я блокую чати і беру в полон
Внутрішню дитину - часточку душі
Відбираю фарби - більше не пиши.
Кидаю за ґрати цього малюка
Він не може грати - зламана рука.
Я блокую чати і беру в полон
Внутрішню дитину - часточку душі
Відбираю фарби - більше не пиши.
Кидаю за ґрати цього малюка
Він не може грати - зламана рука.
Я себе ховаю далі від людей
Хоч в мені до краю квітів та ідей
Просто звірі-кати захопили трон
Не дає кричати крига заборон.
Хоч в мені до краю квітів та ідей
Просто звірі-кати захопили трон
Не дає кричати крига заборон.
6
Нова реальність
- 03.09.21, 10:25
Життя не буде таким, як раніше. Вирішив не вживати алкоголь. Кросворди і кейворди набридли остаточно. Віртуальні подорожі теж набридли. Перейшов на онлайн покупки і розрахунки. Перестав вести щоденник, писати сюди буду рідше. Проте хочеться розвивати відеоблог на Ютубі.
Сподіваюсь, що гарний настрій з часом повернеться.
4
Про цивілізаційне напруження...
- 01.09.21, 13:40
Що це було: вона із відсутнім виразом самозаглиблено-втомленого обличчя, незмінним стосом папок чи зошитів між грудьми і правицею, поспішним кроком долала ширину класу від вхідних дверей до свого столу? Постріл на ходу "здрастуйте.число.класна.робота" обертав щойно досить гамірний і життєрадісний маленький народ на притихлий зосереджений армійський підрозділ, готовий взяти участь у новій, малозрозумілій йому тоді осаді чи штурмі чергової гранітної цитаделі.
А от, що це було. Це ставала до щоденної сізіфової роботи добросовісна, заклопотана працівниця конвеєра, на якому примхливий біологічний матеріал поволі перетворювався на людство. Сьогодні вона реабілітована. Сьогодні і апріорі навіки у майбутньому їй із вдячністю прощена вся її відстороненість, вся оця буденна похмуро-відверта чесність, непривітність, часом навіть занудність. Хто сказав, що каторжник має посміхатися?
А от, що це було. Це ставала до щоденної сізіфової роботи добросовісна, заклопотана працівниця конвеєра, на якому примхливий біологічний матеріал поволі перетворювався на людство. Сьогодні вона реабілітована. Сьогодні і апріорі навіки у майбутньому їй із вдячністю прощена вся її відстороненість, вся оця буденна похмуро-відверта чесність, непривітність, часом навіть занудність. Хто сказав, що каторжник має посміхатися?
В осінньо-клаптиковій сукні
зодягнене Європи тіло...
Як дітвора то б не хотіла,
щоранку в неї - шлях до школи,
аби набути розсуд путній...
Щоб зарубать собі на носі,
про ту шкалу від дна до неба:
як слід чинити, як - не треба,
щоб жити впевненно й щасливо
в краю, де знов гостює ОСІНЬ...
зодягнене Європи тіло...
Як дітвора то б не хотіла,
щоранку в неї - шлях до школи,
аби набути розсуд путній...
Щоб зарубать собі на носі,
про ту шкалу від дна до неба:
як слід чинити, як - не треба,
щоб жити впевненно й щасливо
в краю, де знов гостює ОСІНЬ...
Всі ми діти, тільки різного віку. Отже всіх - із Днем знань! 
14
Я не знаю що таке кохання
- 01.09.21, 07:47
Я не знаю що таке кохання.
Думаю нестерпне почуття.
Намагаюся немов в останнє
я його впустити до життя
Іспит цей ніхто не подолає
Крім мене самої. Дивний крок.
Вчителька від мене вимагає
Протилежний вивчити урок.
Ця мадам не звикла до екстриму
Ненависть плекає до людей
Як вогню лякається інтиму
Каже, що навколо світ звірей.
Вона вчить ховатися від себе
Злоба і підозри її мед,
Лається неначе грішний ребе
І плете з образ ажурний плед.
Мрію я забути дивну тітку
Її дім - занедбана тюрма
Та не можу відчинити клітку
Адже надзиратель - я сама.
Думаю нестерпне почуття.
Намагаюся немов в останнє
я його впустити до життя
Іспит цей ніхто не подолає
Крім мене самої. Дивний крок.
Вчителька від мене вимагає
Протилежний вивчити урок.
Ця мадам не звикла до екстриму
Ненависть плекає до людей
Як вогню лякається інтиму
Каже, що навколо світ звірей.
Вона вчить ховатися від себе
Злоба і підозри її мед,
Лається неначе грішний ребе
І плете з образ ажурний плед.
Мрію я забути дивну тітку
Її дім - занедбана тюрма
Та не можу відчинити клітку
Адже надзиратель - я сама.
2
Ніде прогулятись
- 22.08.21, 19:01
Ніде прогулятись по своєму місту і околицям, бо облазив все місто і кожен куточок пов'язаний з якимись спогадами, що викликають ностальгію і сум за минулим. Тому пройшовся вздрвж залізниці до Малютянки. Хоча тим маршрутом я ходив вже двічі. Збирався дійти до Одеської траси, але погода почала псуватись, та й так кілометраж чималенький. Викладати чи не викладати? Майже нічого не сфоткав.
Якби ж було менше тисячі хворих на ковід за день, то поїхав би кудись на електричці.
А ще сумніваюся, що вдасться з'їздити попрощатися з подружкою. Домовлятись приїхати на роковини смерті?
На День Незалежності нічого цікавого не планують: дитячий фестиваль, концерт самодіяльності. Банально і нудно. Навіть якщо й піду подивитись, то не впевнений, що вийде щось назнімати.
Щоб якось себе втішити, купив нову вермішель швидкого приготування і рисову лапшу з гострим соусом. Однак не знаю, як із того зробити звіт.
Спілкування зі знайомим і давнім другом чогось уповільнилось.
1
