хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «думки»

Тест на міцність

Не спинити мою свободу -
крок вперед всім чортам назло.
Серед вогнищ шукаю воду
тут сміливість, як ремесло

необхідна. В часи задухи
прожене вона горе геть.
Добра доля протягне руки -
забирайся, старуха-смерть! 

"Вечірній квартал" теж на карантині:)

Замислювався: а чи торкнеться карантин і заборона масових заходів на "Вечірній квартал"? І ось, виявляється, викрутилися: відзняли новий випуск без глядачів, а у відео вставили реакції глядачів з попередніх концертів. Дивно, чому тоді "Євробачення" і Олімпійські ігри не захотіли проводити без глядачів?

Приїжджай Те

Медсестра з Італії закликає українських заробітчан і туристів не повертатись в Україну, щоб не наражати співвітчизників на небезпеку. А преЗЕдент з розпростертими обіймами запрошує і вітає евакуацію. Навіщо?! Де захворіли — там і лікуйтеся! Наші лікарні теж не впораються з натиском, якщо одночасно захворіють багато людей.

Приїжджих ніхто не зобов'язує залишатись і ізоляції, а лише рекомендують.Більшість (якщо не всі) з заражених — повернулись з-за кордону або контактували із особами, що повернулись з-за кордону (інфо)!


Коронавірус поширюється по світу

Як би не старалися з карантинами, виявленням хворих і обмеженням сполучення з Китаєм, новий коронавірус пневмонії поширюється по світу. Тепер вже джерелом небезпеки оголосили не лише Китай, а й Італію — зараза лютує по всій Європі. Та й не лише по Європі — на всіх континентах(!). На початку січня до нового вірусу ставилися спокійно, а зараз оголосили епідемією і очікую.ть на пандемію. Як вважаєте, пандемія неминуча?
В цьому контексті дивує як нова болячка не дісталася до України. Кажуть, що це всього лиш питання часу.

Звичайно, панікувати безглуздо. Можна навіть пожартувати, бо ліків від нової хвороби не існує, смертність не вища, ніж від звичайного грипу, та й здоровим людям він не надто зашкодить. Але... нам і існуючих хвороб вистачає. Нафіга ще новий вірус?! Особливо, враховуючи стан нашої начебто сучасної і безкоштовної медицини та ставлення громадян до свого здоров'я.

В принципі, й мені було б пофіг, якби ж не входив до зони ризику. А ви як ставитеся до нової епідемії?

Епоха Зелених парканів: "кінець епохи бідності"?

Останнім часом з'являється все більше зелених парканів з профнастилу. Виявив, що вже й останній шматок поля між Києвом і Вишневим (на перехресті вулиць Святошинська і Київська) загородили. Мабуть будуть щось будувати. І я навіть здогадуюсь що. Ні, не парк, як того б хотіли місцеві мешканці, а бетонні джунглі. Ех, а скільки разів я перемовлявся по телефону (щоб подалі від шуму з доріг)! А скільки там було відлито! Тепер вже й посцяти ніде буде.

А ще річку Нивка засипали.


В усьому цьому мене дивують декілька речей: 1. Чому стали більше будувати за останні декілька років? Покращення добробуту? Міграція населення до столиці? 2. Що будуть робити мешканці новобудов, якщо будуть стояти в багатокілометрових заторах?

Другий відбір на Євробачення-2020

Тиждень тому писав про перший відбір на "Євробачення-2020". Вважав, що про другий відбір не буде думок. Але думки з'явились. Перше — забагато афроукраїнців. Ні, я не расист. Але ж ми ж не Франція з їхніми мігрантами?! Друге: відомих виконавців не було. Всі — нові імена. Зараз, поки оголошують учасників спробую написати своїх фаворитів, які все ж таки були: FO SHO і Хайят. Цікаво, хто переможе у цьому відборі (допишу завтра)?

Жарти Притули цього разу були не дуже дотепними. Виступи виконавців нічим не запам'ятались. Одним словом: невиразно. Але буду продовжувати слідкувати за фінальним відбором.

P.S.: Сповіщення за голосування прийшло!

Відбір на Євробчення-2020

Ну як вам перший півфінал відбору на Євробачення?
Очікував гіршого. Але був приємно здивований виступом KRUТЬ, Go_A і CLOUDLESS. А ось розчарували [O], Jerry Heil і Катя Чилі.
Попри те, що більшість виконавців молоді і невідомі, в сьогоднішньому півфіналі було декілька виконавців, про яких знаю давно — [O], Jerry Heil. Чув і про Go_A з CLOUDLESS.

Після минулорічної відмови Maruv у виступі на "Євробаченні" не хотів голосувати цього разу, однак... проголосував. SMS сповіщення не прийшло, але Притула, наче читає думки (або чат), заспокоїв, що голоси будуть враховані.

До речі, в чаті ржач, хайп і боти прихильніків Maruv. Декілька годин пройшли дуже швидко, на одному диханні.

Січень 2020

Не знаю чому, але хочеться підвести підсумки першого місяця 2020 року. Мабуть тому, що і число року "кругле", і очікувань було багато, і рік високосний, і подій у світі було багато.

В мене на цей січень були грандіозні плани, однак вдалося здійснити лише дві вилазки. Правда, заброшки трапились круті — два дитячі оздоровчі табори з непоганою збереженістю. Одна з вилазок була самостійною, але потім зустрів інших сталкерів. Друга вилазка була з напарником, причому новим.

Ну а більшість часу пронудився вдома. Це тому, що знайомі зайняті, і через епідемію грипу страшно кудись їхати.

Оскільки нічим було зайнятись поринув у роботу з головою. Пропрацював добре. А от у лютому, мабуть, зароблю менше, бо завдання закінчуються.

Були дні, коли відчував, що від нудьги і безвиході насувається депресія. Але її вдавалось швидко знешкодити.

Розчарувало те, що фотохостинг і в січні два рази не працював.

У світі відбулося багато звіздецю. Перше — збиття українського літака Боїнг-737 в Ірані. Друге — епідемія нового вірусу пневмонії, що поширився з Китаю. Третє — повернення російської делегації в ПАРЕ. І четверте, що безпосередньо стосуватиметься нас — введення абонплати за постачання газу. Про закони від "слуг народу" мовчу. Обрали на свою голову.

Cексизм, знецінення і неповага. Як вибратися

Хто я є? Яка відповідь правильна? Хто взагалі цю відповідь може дати? Я шукаю її вже більш ніж 10 років. А раніше навіть не шукала. Бо була впевнена, що я ніхто і ніщо. Хотіла вбити себе. Мріяла про швидкий та безболісний спосіб. Тому що так казала підсвідомість. Крім рендомних пісень з минулого, які вона включає  зранку в голові, там є ще багато чогось. Чогось, що контролює все життя. Нав'язує модель поведінки. Навіть, якщо ти цього не хочеш. Не замислюєшся над цим. Бо ніхто не знає, що туди напхали батьки, родичи та оточення за все життя. І до кінця неясно, скільки там цього огидного, поганого або взагалі шкідливого для існування.


Найбільш токсічна речовина в моїй голові - знецінення, що переслідує  змалку. З роками хтось стає сильнішим. І може протистояти цій загрозі. Сперечатися з нею. Чи просто не звертати уваги. Але чим більше тебе знецінювали, тим складніше робити це. Іноді самотужки це  неможливо. Мені допомогла психотерапевтка.  


Проте і досі боляче щоразу, коли стикаєшься з цим знов. Відчуття таке, начебто тобі плюнули в обличчя. Хоча це може бути одна фраза, інтонація чи навіть просто погляд. Особливо боляче, коли це роблять родичі та найближче оточення. І ти начебто розумієш, що ти не винна в тому, що деякі таким чином самостверджуються за твій рахунок. Але підсвідомість все одно вже радісно шепоче тобі голосами з минулого: "немає досвіду", "не професійна", "ні на що неспроможна", "бездарна", "невихована", "некрасива", "слабка", "в тебе не вийде", "не зможеш", "навіть не намагайся", "товста",  "недостатньо мізків", "тупа вівця", "сіра миша", "посміховисько", "істеричка", "психічно не врівноважена", "занадто емоційна", "хвора", "несповна розуму", "боягузка", "ведеш себе, як повія". 


І це не чужі тобі голоси. Це голоси мами, бойфрендів, чоловіка, приятелів, однокласників, керівників, вчительок та вчителів. Майже всі ці люди залишилися в минулому житті. Але їх слова досі ріжуть крила. І всіляють страх. Страх зробити помилку, страх бути собою, страх спробувати щось нове, створювати прекрасне, писати і говорити на повну силу. Бо якщо тобі не вдасться і ти впадеш, вони знову оживуть в підсвідомості та будуть іржати і тикати в тебе пальцями. І найбільш лякає, що головний голос серед них буде мій. Мій власний. Той, що досі вірить в ці ганебні навішані іншими ярлики.


Нещодавно подивилася фільм про Енн. Плакала і багато думала. Шкодую, що в радянські часи мого дитинства в нас не було таких книжок і фільмів. Які вчать не боятися бути собою за жодних обставин. Навіть коли весь світ зневажає тебе. Бо ти не винна в неавдкватній реакції частини оточення на те, що жінка може гостро мислити, аргументовано критикувати, ефективно керувати, писати змістовні книжки, робити якісні розслідування, аналізувати законодавство, заробляти гроші та бути успішнішою, ніж багато чоловіків. І іноді вони тебе б'ють у лице просто за те, що ти "занадто розумна". 


Але вчитися ніколи не пізно. Вчитися творити на повну силу, стійко долати перешкоди, не боятися нового, шукати натхнення та ставати сильнішою. І головне не боятися говорити оточуючим про повагу. Бо вони теж мають розуміти, що знецінюючі слова іноді ранять сильніше, ніж залізна зброя. 


Тобі вдасться. Ти зможеш. І будеш надавати приклад і впевненість своїй дитині. Бо любов і повагу треба дарувати щодня. Не шкодуючи. Тільки так можна знову повірити собі і цілому світу навколо.