хочу сюда!
 

Антония

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 33-47 лет

Заметки с меткой «настрій»

Квітучі сади

"Якщо не можеш бачити більше того , що видиме,
не можеш побачити нічого "

  ~ Рут Бернхард ~

Хвилина сміху як рік життя

Вгадайте, скільки разів в середньому чотирьох літній малюк сміється за день?  Робін Шарма у своїй книзі "Чернець, який продав свій Феррарі" стверджує: «Триста разів.» А зараз вгадайте, скільки разів в середньому сміється доросла людина з сучасного суспільства на протязі дня?

 - Усього лише п'ятнадцять.

Сміх - це ліки для душі. Якщо у Вас немає настрою сміятися,погляньте в дзеркало і трохи посмійтеся. Ви відчуєте себе незвично і краще, ніж досі.

Уильям Джеймс сказав: "Ми сміємося не тому що ми щасливі.Ми щасливі через те, що сміємося". Почніть цей день і цей тиждень з радості. Посміхайтеся і будьте вдячні за все,що Ви маєте вже зараз. І тоді кожен Ваш день буде вщент повним перемог і нагород. Усім нам під силу змінити висоту нашого польоту і напрям руху по життю. Зупиніться на хвилину і поміркуйте, що у Вашому житті обумовлено звичками а що Ви робите усвідомлено.

Посміхніться і налаштуйтеся на Успіх!

За обрій літо.

За обрій сите літо закотилось,

Заплющило повіки, розімліле.

Ніч синьо-зоряна осіння опустилась…

ЖаринкиМріїПристрасті дотліли,

Лелітками у вирій відлетіли…

 

17.02.2010

 

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG)



Настрій мого міста




Шопка у церкві Андрія



на площі Ринок




У церкві Преображення Господнього




від Миколаївни щире вітання!!!!

усіх вітаю із Миколайчиком!

усіх, навіть підлих і злющих падлюк, МОЇ ВІТАННЯ!!!

Бажаю міцного здоров*я, душевної гармонії, щирості та  грошиків побільше! Будь коханими і щасливими!

cvetokelka elka moroz elka elka rose tost

 

[ віршик ]

а я пішла відмічати draznilka

Листопадовий дощ

 

 

 

*******

Листопадовий дощ -

Монотонний мінорний мотив.

Мжичить…

                   Листя дощем опадає…

 

 

 

*******

Коло… Кола на воді,

По калюжах – дощ осінній.

Колисає листопад природу.  

 

 

*******

Чоло похмуре  в листопада,

Мов купа брил –на небі хмари.

Опале листя квапиться у мандри –

Вітрильники осінні відпливають

У вирій до весни - багряні, золоті, розкішні…

 

написано 18 - 20.11.2009

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111102710142

Літо. Згадки про відпочинок

Всім - настрою, здоров'я  та віри в себе !!!

Усі негаразди минуться,

проблеми вирішаться!!!

Літо


Літо! Нарешті! Воно настало! Довгоочікуване, тепле, золотаве, насичене дивовижними запахами стиглих суниць, малини, скошеної трави, дзижчанням бджіл над багатоцвіттям полів…

Цілісінький рік ми готувались до поїздки на морське узбережжя. Доня збирала металеві гривні та монети по 50 копійок до скарбнички і мрійливо промовляла:

- Це мені на море!

Доня рахувала кожний день, що відділяв нас від поїздки, і все питала, коли ж ми вирушаємо.

І от – відпустка!

Скільки незабутніх вражень залишилось від тих двох тижнів спілкування з морем! Яка величезна кількість мушель та гладеньких камінців привезено додому, в столицю, сповнену галасом людським, пилом, зойками автомобілів!

Доня, яка в місті так полюбляла вилежатись на дивані після пробудження, кожного ранку поспішала на побачення з морем, ще й підганяла маму, яка, на її думку, не надто швидко збиралась. Не мали значення ні довга дорога маршрутним таксі на самісінький кінець Бердянської коси, ні двадцятихвилинна прогулянка пішки до вузької смуги піщаного пляжу. Шлях пролягав серед заростів очерету, вузьколистого лоху, якихось дивовижних фіолетово-бузкових квітів, незнайомих наїжачених, схожих на репяхи, рослин, і ще безлічі представників царства богині Флори. Пейзаж зачаровував, око милувалось і душа співала «Осанна» цьому прекрасному світові! На пять хвилин ми неодмінно зупинялись біля озерця, на якому гніздилися чаплі, кулики, дикі качки, бекаси, і спостерігали за тим, як походжають вони та злітають, заклопотані своїми пташиними справами.

А море!.. Воно лащилося, пестило ніжки малої, хлюпало, злітаючи веселими бризками, зблискувало зірочками срібними – сонячними променями, які вирішили трохи охолонути і побавитись у воді. Хвилі шепотіли та буркотіли, виносячи на берег перламутрові, лискучі, казкові уламки мушель. Чайки сідали на пісок неподалік, збирали щось, та злітали, вигукуючи пронизливо, ніби сварились на когось.

День тривав чи не безкінечно… Увечері, в сутінках, ми виходили до вечірнього моря; загадкового, дещо іншого, ніж вдень. А воно продовжувало безупинний свій рух, свою розмову, ударяючись в берег…

Непідвладна стихія, море, в яке закохуєшся відразу, лише побачивши, закохуєшся назавжди…





Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved