[ Читати далі ]

 Когда умирает любовь,
Врачи не толпятся в палате,
Давно понимает любой -
Насильно не бросишь в объятья...
Насильно сердца не зажжёшь.
Ни в чём никого не вините.
Здесь каждое слово - как нож,
Что рубит меж душами нити.
Здесь каждая ссора - как бой.
Здесь все перемирья мгновенны...
Когда умирает любовь,
Ёще холодней во Вселенной...

Розлуку ще ніхто не

відміняв. Частенько бачиш між двома іменами плюс а після дорівнює і …

Що поставити після дорівнює в цьому випадку?

Сьогодні натрапила на свої фотки того часу, часу побачень і кохання.

і зрозуміла дуже важливу і дивну річ. Воно фотографується! Я бачила у всіх фотках тільки його і наші часи разом. Я інша на тих фото. Щось було чого зараз нема. Я відчувала: «не така я! не така,як зараз», кажуть старієш – ні! Інша – так.

А от чого не стало, чого я так і не знаю. Його? він такий же, як і був тільки…не зі мною.

Це мабуть погода така чарівна навіяла.

А взагалі я вже казала про це: «Настанет день».

Но фотки – це щось! А на одній побачила із под одежи його подарунок – серце. І понесло мене весняними струмками з думками про нього, але все далі й далі від нас.

Поглянь в вікно - там сніг мете,і вітер там літає!

сніжинка - я, а вітер - ти, і ми кружляєм в танці.

І очі ти свої заплющ, і уяви - ми разом,

й загрій мене своїм теплом і ніжністю соєю!

Не бачились ми вже давно -як вітер ти десь там літаєш,

а я вдаю, що всеодно - хоч важко, якщо ти не поруч!!!

Як сніг без вітру в танці не летить,

так я без тебе  пропадаю,

а вітер хай до тебе полетить

 і донесе мій шепіт -Я ТЕБЕ КОХАЮ!!!

Коли минає кохання, переможців не буває.

Є тільки дезертири й переможені…

 Навіть у найкращому випадку, коли йдеш від того, хто став тобі байдужим, перериваючи  нежиттєздатні стосунки із власної волі, намагаєшся завершити справу швидко й чисто, – однаково залишається почуття, що довелося голими руками добити дрібне напівмертве звірятко…

А коли це мертве звірятко – твоє власне серце, поразка стає очевидною…

Начебто взяли тебе на ручки, приголубили, прискіпливо оглянули — і гидливо відпустили.

Не гарний, не годишся, не сподобався (як варіант – підібрав би, так ніде тримати)…

Потім, коли перший біль ущухає, тебе очікує підйом: якщо ти не зовсім вже цілковитий  невдаха (чи, як то й було до… і стало чи не головною причиною того, що сталося – заміна справжніх відчуттів маренням під акомпанемент «зеленого змія»), імовірний кар'єрний злет, досягнення небачених досі висот духу, або хоча б вдалий на твій погляд повторний шлюб.

Це твоя загублена душа намагається довести собі свою цінність, підвиваючи на зразок не дуже популярної рудої співачки — «всё равно счастливой стану, всё равно счастливой стану, даже если без тебя, бя-бя-бя».

І доводить, і стає.

Спочатку шукає нову зірку замість втраченої, поступово захоплюється, і їй просто починає подобатися життя — взагалі, безвідносно.

Ну, а потім вони знову зустрічаються. Наприклад, він відвідує спільно нажитих дітей (єдине спільне майно, про майбутнє яких обоє не думають через власний егоїзм), дзвонить або пише.

–       Як справи, як успіхи.

–       Ти як і раніше?

–       Молодець.

–       А раніше ти…

–       Ну-ну…

Це називається «світська бесіда», та скільки б років не минуло, варто повісити трубку, як у витаючаюча в небесах душа чомусь негайно падає й робивається об землю на друзки. Тому що раптом виявляється, що всі її (душі) перемоги були зроблені всупереч, щоб самоствердитися. І що нічого вона ними не довела.

Кар'єра, захмарні, на твій погляд, висоти й навіть той новий шлюб, це інше, інше і чомусь не те.

А ти повертаєшся на те, колишнє, де ти безнадійно програв. І ти знову тільки нелюб і причина усіх власних і чужих нещасть.

Споруджений такими важкими зусиллями бастіон виявляється всього лише меморіалом над тим напівзотлілим звірятком, якого день-рік-три-п'ять-десять років тому придушили двома пальцями і без особливого жалю.

О, психолог би сказав, що потрібно обирати іншу точку відліку, вибудувати систему координат навколо себе, а не вписуватись у чужу. Ну або що там говорять психологи в таких випадках.

Але ти знову йдеш!

Йдеш з місця яке колись було твоїм домом, чи вішаєш слухавку, чи…

Ти сідаєш на порозі фальшивої фортеці, ти закриваєш очі. Ти відчуваєш порожнечу!

Твоє серце давно залите бетоном у фундаменті спорудженого тобою ж п’єдесталу тому мертвому звірятку, а його примара бродить по будинку тінню улюбленої свійської тварини, і ти тремтиш від відчаю і безвиході.

Кохання давно немає у твоєму серці, залишилося тільки відчуття поразки і сірий липкий морок у який огорнена твоя понівечена тобою ж душа...

(із майбутньої книги, що носитиме назву «Легенда про кота», й існує наразі у далеких закапелках свідомості автора і можливо колись буде написана)

Многие или почти все из нас анализируют в конце года свою жизнь. Что изменилось, что стало лучше, что хуже???

Вот и я, в последние дни уходящего года стала анализировать свою жизнь за последний год. Много сделано ошибок, много успехов....но всеже

За последний год я нашла хорошую роботу, с хорошей оплатой труда и, как мне до недавнего времени казалось, просто "отличным" колективом.

Я много познала чего нового, научилась жить по другому, быть более независимой и плевать на мнения других.

Я стала больше ценить жизнь и тех людей которые рядом со мной и поддерживают меня в трудную минуту.

У меня свершилась желание, я очень хотела поехать в Судак на море, в этом году это у меня получилось, плюс ко всему, я встретилась там с сестрой которую не видела больше 10 лет.

И вот в конце года у меня началась какаято черная полоса.

Предательство друзей, на роботе начались проблемы, все пошло наперекос, я начала больше времени уделять роботе и совсем забыла о семье, где в это время и так была напряжонка.....и я потеряла любимого человека, мужа, по своей собственной глупости....

Вот так получается, ждала от уходящего года чего-то хорошего, доброго, тем более что это был мой год, год Тигра, а получилось наоборот.....

 

Jesse
         Джессі.


Jesse come home, there's a hole in the bed
         Джессі, приходь додому, ця пустка в ліжку,
Where we slept; now it's growing cold.
         де ми спали, тепер повниться холодом,
Jesse your face, in the place where we lay
         Твоє лице на тлі рідного кубельця біля коминку -
By the hearth, all apart, it hangs on my heart
         ця картина, витіснивши все, закарбувалася в моїй пам'яті.
And I'm leaving the light on the stairs
         Я лишу світло на сходах,
No I'm not scared; I wait for you
          ні, я не боюся - я чекаю на тебе.
Hey Jesse, it's lonely, come home.
         Ей, Джессі! Так самотньо... Вертайся додому.

Jesse the stairs in the halls, recalling
         Джессі, сходи в залі пам'ятають твої кроки,
Your step; and I remember too.
         пам'ятаю їх і я.
All the pictures are shaded and fading in grey
         Світ втратив свої барви і потопає в сірому.
And I still set a place on the table at noon
         Як і раніше я накриваю стіл на два місця.
And I'm leaving the light on the stairs
         Залишаю світло при вході,
No I'm not scared; I wait for you
          і не тому, що налякана...
Hey Jesse, it's lonely, come home.
          Ей, Джессі! Так самотньо... Вертайся додому.

Jesse the spread on the bed,
          Джессі, покривало на ліжку недоторканне
It's like when you left, I kept it for you.
          з тих пір, як ти поїхав. Я берегла це ради тебе.
All the blues and the greens have been recently cleaned
          Де й поділися останнім часом колишні печалі та ревнощі!
And are seemingly new; hey Jess, me and you.
          Ми ніби знову народилися, чуєш Джесс, ти і я!
We'll swallow the light on the stairs
          Вимкнемо світло на сходах.
I'll fix up my hair, we'll sleep unawares
          Я вкладу своє волосся, і заснем ми зненацька, як раніше...
Hey Jesse, it's lonely, come home
          Ей, Джессі! Так самотньо... Приходь додому.

Joan Baez Jesse lyrics

                                                                 20.03.2015
Слухати

Чому на Мальті не можливо РОЗЛУЧИТИСЯ з ЖІНКОЮ?