хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «щоденник»

Лікування зубів "мудрості"

Часто чув, що 8-і зуби важко видаляти, а лікувати ще складніше. Тепер відчув на собі. Колись видаляли 8-ку, так пригадую, що навіть накладали шви на ясна і відходняк був жорсткий. А лікування взагалі не уявляв. Так ось, знеболення не охоче роблять, однак довелося. Ледве вмовив. Як і будь-який зуб з нервами, сведління по-живому — тортури. Одразу згадав шкільні роки і дитячу шкільну стоматологію. Жахіття! На другий візит ремонтували без знеболення (після видалення нервів). Але побачили карієс в декількох місцях. Тому довелося терпіти. Потім біля ясен — то окрема тема. Хто ставив коронки, знає — під ясна обточується зуб. Біль, звичайно, не такий, як від свердління зуба з нервами, але все одно боляче. Ще й зудить (хочеться чухати). Але і це не все: рвотний рефлекс. Оскільки зуб крайній, то і глибоко біля язика. Ну і язиком мимоволі виштовхується все, що кладуть під язик. Третя проблема — те, що треба широко відкривати рот. Заїди гарантовані.

Проте, відходняку не було. Лише набряк ясен, який особливо не відчувається через прийом ліків, і заїди на губах.

Ось такі справи. Складний зуб і складне лікування.
Є ще одна "вісімка", яку треба лікувати. Але вони дуже уражена карієсом, тому не впевнений, що лікарка погодиться лікувати, а захочу терпіти. Можливо, доведеться звертатись в приватну стоматологію. Хоча перед тим, як щось робити, треба розробити хоча б який план, бо тоді вийде, що крайніх зубів взагалі не буде. А це дуже погано.

Питання про банківську карту

Закінчується термін використання картки, тому в банку попросили перевипустити цифрову картку. Мовляв, це можна зробити самостійно. Причому, написалди, що після перевипуску карти в цифровій версії буде працювати і стара фізична карта. 

Отож, я зробив, як просили. Але виявилось, що фізична карта тепер не працює, оскільки новий номер карти, а стару закрили. Тому виникає два питання: 
1) нафіга брехати? 
2) як тепер замовити ще й фізичну картку (якщо вже сталась така нагода, то хочу з власним дизайном)?

Батьки кажуть, що треба йти в банк. Але відділення не працює по вихідним, а у будні робочий день короткий — а там і раніше були величезні черги. Плюс, виходити зайвий раз на вулицю не хочеться (самі розумієте чому).

От я і думаю, що робити? З ким не радився  — ніхто толком нічого не знає.

Звичайно, можна підключити NFC. Але я з пересторогою ставлюсь до такого.

Мій щоденник

Іноді в моїй голові бувають такі вихори думок, що я не знаю, за яку вхопитися. А іноді в цій самій голові буває так порожньо, що, вдаривши по ній, можна почути дзвін. От і зараз приблизно так. Хочеться написати щось розумне і цікаве, але думки пішли у відпустку. Тож, я вирішила дістати зі своїх сховків щось, що я писала у позаминулому році на своїй сторінці у фейсбуці. (Зараз там у мене не дуже цікаво. Принаймні на одній із сторінок.smile )
Отже, мій допис-роздум на тему, яка в той час була дуже популярна, бо усі вірили і сподівалися, що ця війна не триватиме довго. Принаймі не усі такі оптимісти і мрійники були.

"Що ви зробите після Перемоги?"
Таке питання часто можна зустріти у стрічці на фейсбуці. У кожного своя відповідь, свої сподівання, мрії, бажання, плани.
Я також питала себе, що я зроблю після Перемоги. І я знаю, що я зроблю. Я ВИСПЛЮСЯ.
Хтось може сказати, що я егоїстична і окрім себе ні про кого не думаю. Ні, я не егоїстична, я думаю про рідних. Я дуже хочу обійняти усіх своїх рідних, але це просто неможливо, бо вони живуть у різних містах і селах. За один день цього не зробити.
Але я так хочу увечері лягти спати не чуючи сирен, прокинутися вранці і не чути сирен. І коли війна скінчиться, прийде Перемога, я обов'язково ляжу спати з радісною думкою, що на дворі не чути ті кляті "колискові" від яких голова гуде, і чуючи які, думаєш: "Хоч би не прилетіло у наш будинок за ніч." А на ранок прокинуся і моїми першими діями не буде перевірка новин на підтвердження сирен за ніч і на ранок. Я відкрию штори, зроблю собі і чоловікові чаю зі спеціями і ми поп'ємо ранковий чай, не заглядаючи у новини і не прислухаючись до сирен. А вже потім будемо дзвонити рідним.
Ось так буде після Перемоги.
А як буде у вас?"

Мій щоденник

Хоч я і змінила колір волосся, проте душею я залишаюся рудою.smile

У минулому році якось так поганецько було емоційно і психологічно, що захотілося змін. А зміни для мене - це пофарбувати волосся в інший колір, дременути на один день у сусіднє місто для закупівлі матеріалів для рукоділля... Та оскільки зараз не сильно-то швидко й дременеш кудись, то залишилося одне - змінити колір волосся. Так, настрій покращився.smile Тепер я така червоненько-малинова... З першого разу не вдалося отримати такий насичений колір, бо мій руденький колір опирався, не хотів ховатися під червоним. Та сьогодні ми таки отримали бажану насиченість. Тепер я як з аніме - з кольоровим волоссям.lol


Мій щоденник

Бувають нормальні люди, а бувають люди-наркотики.
Навіть коли ти залишаєш їх у минулому, думки про них не полишають. Ти тримаєшся, з усіх сил намагаєшся не звертати уваги на них, запевнюєш себе, що вони тобі не потрібні, ти можеш і без них жити, знаходиш у ваших стосунках щось, що стало для вас поганим і намагаєшся переконати себе, що вони зробили тобі боляче, але... Варто їм написати тобі бодай слово і ти зриваєшся. Ти знову поринаєш у те безумство, намагаєшся вхопити більшу дозу, бо тої дози тобі замало. Ви знову разом і насолоджуєтеся цим. Та одного дня усе повторюється, як колись. Тобі перестають давати навіть малу дозу. І ти починаєш курс лікування заново. Переживаєш усе знову. Ти лікуєшся усіма способами, які тобі доступні, знаходиш нові способи і додаєш їх. Запевнюєш себе, що це було востаннє. що більше це не повториться...
Та проходить час, навіть роки, і ти знову зриваєшся...

Мій щоденник

Привіт.
Я знаю, що більшості людям начхати на інших, на їхнє життя і проблеми, але мені хочеться з кимось поговорити. Оскільки я люблю писати і мені так легше висловлювати свої думки - то говоритиму з вами таким способом.
Хоча й назвала цю замітку "Мій щоденник", це ще не означає, що я тут писатиму свої найпотаємніші бажання і думки. Інтиму теж не чекайте.)))

Продовження зубного ремонту

В одному з попередніх дописів нервував через складність прийому. Можливо, даремно перебздів, оскільки все вийшло гарно. Але мені справді було стрьомно. І не лише через "бусікі незламності" з воєнними екскурсіями, а й через невизначеність із зубом.

Так ось, як і планував — пішов чигирями. Добре, що випав сніг — видно, де люди ходять. Спеціально вибрав заплутаний маршрут. І другу половину шляху взагалі проклав наугад (!!!). Навіть по карті не дивився. І не заблукав. А ще... погода класна.

Декілька годин з відкритим ротом некомфортно. А так, здається, навіть розслабився. Лікарка приємна. Зуб доремонтували. Залишилась лише пломба чи коронка. В фразі "Лікувати неможна видалити" поставили кому після першого слова. Хоча, зуб довго не проживе.

Фіг знайдеш, коли треба

Допис зовсім не новорічний, хоча пов'язаний з Новим роком. Як? Гірляндою.

Життєве спостереження: якщо потрібно щось знайти, велика ймовірність, що не вдасться знайти, що шукаєш. Саме тому, коли сьогодні мама попросила пошукати новорічну гірлянду неохоче погодився. Бо оці доводи: "Вона точно там, я бачила" означають що якраз там її немає. Так і вийшло. Не те, щоб я за нею жалкував — гірлянда була бракована (спасибі Розетці, нічим було замінити), просто неприємно, що пошуки виявились марними. А я вважав, що не треба шукати, бо фіг знайдеш. Хоча, можливо, не треба було акцентувати на цьому увагу. Але в будь-якому разі,мама образилась. Ну, нехай ображається. По-перше, не я прибирав ту гірлянду. По-друге, саме мама любить перекладати речі, тому не виключаю, що ті гірлянди поклала не туди, куди завжди клали. По-третє, якщо було передчуття, що не знайдеш, нашо шукати?

А у вас таке було, що шукаєте якусь річ — і не можете знайти?

Втома

Почуваюсь, як вичавлений лимон: від бессонних ночей через постійні повітряні тривоги, через затяжний ремонт зубів із невтішними очікуваннями, через завантаженість на роботі (задовбався з новинками), через новини та обстановку в країні, через регулярні сварки з батьками. Через це сонний і загальмований. Не хочеться нічого робити. А в голові тільки й думки, як зробити якийсь звиздець, бо причин для радості нема. А я максималіст (саме тому вибрав такий нік). Тому є лише два варіанти: або зробити, щоб було ще гірше і настала повна срака, або відволіктись від подразнювачів. "Ну, так проспись!" — можете сказати ви. А ось фігушки! Лише ворочаюсь, перевертаючись з боку на бік — а нормально заснути не можу. Хотів ігнорувати тривоги — а організм не дає заснути.

Темні, холодні осінні дні

Режим сну зовсім зіпсувався. Правда, і погода за вікном сонна — темна, похмура і холодна. Ще й не привчив себе ігнорувати тривоги. Сниться "бабах". Прокидаюсь — на карті повітряна тривога. Під час масового нальоту дронів було гучно. І, як показує практика, якщо гучно, значить близько:( Прикол в тому, що перед "бабахом" вирішив тривога-не тривога, а треба лягати спати. Але після приземлення беспілотника спати перехотілось. Тішу себе тим, що десь більше приземлялось. Ну і минулої осені джага-джага була аж з жовтня.

Про погоду писати не буду — всі й так знають.
У вітрюган лапті хоча б дрони не запускають.