На роботі затишшя. Підняття цін призвело до зниження попиту. Відповідно, поточних завдань нема. Добре, хоч січень вийшов продуктивним. Точніше, за тиждень встиг зробити заробити стільки, скільки встигав за місяць.

В офісі багато людей у відпустках. Тож у мене теж знову вимушена відпустка,... яку нікуди витратити.

----

Схоже, зрозумів, чого кицька перебралась до мене. За кілька днів спіймав на ній 45 бліх. Тепер і чухається рідше, і до кімнати навідується рідше, бо знає, що буду шукати бліх. Як тільки блохи стали менше докучати — перейшла на стару дислокацію.

-----

Не розумію людей, які щось планують, якщо не збираються нічого робити. Це я про знайомого дослідника заброшок, який щоразу запитує куди можна з'їздити, але так нікуди не їде. Ось я не будую плани, коли знаю, що найближчим часом навряд чи вдасться кудись вибратись. До карантину був перелік об'єктів і подій, які хотів би відвідати (правда, там такі місця, куди без автомобіля не дістатись, але...), однак з початком пандемії все пішло перевертом. Тому перестав планувати. Хіба шо, помріяти.

Найцікавіше, що той знайомий на тролінг не ведеться.

Дивні речі відбуваються. Кицька останнім часом заходить до мене в кімнату може раз у пів року, а цього тижня зачастила. Можливо, Мурзік приніс дуже надокучливих бліх, можливо їй просто стало нудно і захотілося нових місць. Коротше, сидить в кімнаті. Допитлива, як батько. Незрозуміло, що хоче: і в шафі ій не сидиться, і на підвіконні, і на дивані, і на підлозі. Преться на журнальний стіл, однак і там надовго не засиджується. За декілька днів блокноти пожмакані, шпалери подерті (робили ремонт лише пів року тому). А як любить сидіти на ногах! Вже навіть не лоскотно. Лише незручно сидіти на одному місці. Причому тільки сідаю на диван — одразу застрибує. Ледве доробив завдання по роботі.

Закидую до інших кімнат — прибігає. Як медом намазано.

Посеред минулого тижня два рази зникала електрика, до 5 хвилин. А з 14 на 15 січня електропостачання зникло майже на 3 доби. На вихідних ворушилися не дуже активно. Гадаю, що без скарг не обійшлося (без електрики залишились станція швидкої допомоги, комерційна медична лабораторія, поштове відділення, сервісний відділ газової служби, магазини, кафе, в місті не працювали світлофори). Народ викручувався, як міг. В приватному секторі люди покупляли бензинові генератори. Комерційні структури теж були змушені перейти на самостійне вироблення струму.

По роботі завдань не було, так що робота через це не постраждала. Й так був у вимушеній відпустці.

Але вдома було дуже холодно. Ну і смартфоном і фотокамерою потрібно було користуватись економно, бо де зарядиш?

На новорічно-різдвяні свята, зазвичай, нічого робити. А цьогоріч ще й трапилась вимушена відпустка. Річ у тому, що начальник з офісу у відпустці, тож і завдання нікому давати. До того ж, на фірмі й так багато святкових вихідних — поки розгойдаються пів місяця пройде. Передчуваю, що у цьогорічному січні може не вийде заробити навіть свій мінімум, оскільки за грудень попрацював наперед, виконавши всі можливі завдання (які доручають).

В докарантинні часи кудись би поперся. Крім того, було що робити по роботі (ось така тавтологія). А що робити зараз не знаю.

Втішає хіба що те, що до звичної святкової нудьги не додалася ностальгія, приводів для якої з кожним роком все більше.

Ще можна переписати архів зі старого компа, але щось стрьомно.

У новорічну ніч від дощу і відлиги сніг повністю зійшов. Сусіди поводили себе тихо, а от інші містяни — ні. Фейєрверки гуркотіли з опівночі (збирався їх відзняти, однак найкрасивіші моменти пропустив). На підвіконні на ранок знайшов папірці з хлопавок. Виходить, хтось з вищих поверхів запускав.

За святковим столом не об'їдався. Й так передоз по солоному і солодкому. А ось бірмікс зайшов з трудом, хоч і смачний. Відвик від алкоголю — вже не лізе.

Про дегустацію мідій напишу пізніше.

Настрій сумнуватий. Так буває щороку у новорічні вихідні, але цього року почуваюсь як після звіздецю, коли звичайні дні без пригод сприймаються за радість або в очікуванні приємних подій.

Ну і пісня дня, на яку випадково натрапив на радіо.

Поки на вулиці сніжно захотілось помилуватись справжньою зимою. На перевірку -11 не так підморожують, як очікував. Навіть бачив дівчину в спідниці і 40 DEN. Значить, не так вже й холодно! Я, он, переживав, що не взяв рукавиці, але руки не змерзли поки фотографував заброшки (коли не було снігу не вдавалось сфотографувати, а як випав сніг — так одразу, хоча як тепер бути із запланованим звітом?).

Дороги охарактеризував би як "утоптаний сніг". Місцями траплявся лідок, але прохідно.

Кажуть, з п'ятниці буде відлига, тому буде не так красиво.

Чогось не спиться. Думки перед сном? От якраз ні. Правда, є здогадки. Найперше, це відсутність нових подорожей. Друга причина — іноді доводиться засиджуватись за роботою допізна. Сьогодні ще "порадували" глюками на фотохостингу, де розмістив знімки з блогів. Мабуть, щось на серверах. Зараз більш-менш запрацювало. Однак все одно рознервувався.

Звичайно, під ранок все одно засинаю, але то вже не те. Та й спати доводиться ледве не до 9-10 години(!). Ну а найгірше, що майже ніц не сниться. Хоча, коли сниться, такі сни, що не дуже то і радієш.

Може прийняти снодійні ліки? Іншого варіанту як заснути нема.

Якось примудрився видалити папку. Захотів відкрити, а потім дивлюся — а її нема. Причому навмисно не видаляв: або просто клікнув "Enter", або запхнув у іншу папку. Добре, що можна була скасувати дію, тож папку з файлами відновив.

Другий прикол цього тижня: пішов обідати, приходжу — а комп'ютер не працює. Подумав, материнка накрилася, чи блок живлення. Але потім ввімкнув і комп запрацював. Мабуть, був перепад напруги або тимпачосовий перебій з електрикою — інакше пояснити не можу.

І ще така цікавинка: при монтажі відео комп засрався на 61 ГБ! Тільки замисліться! Правда, готове відео заважило майже на 8ГБ. Можливо цим і пояснюється, що зайнялось багато місця на системному диску?

Сьогодні був всеукраїнський радіодиктант. Вирішив спробувати. Вистачило на перші три речення. А потім — не встигав думати і записувати. Ще ж намагаєшся писати розбірливим почерком. Але оскільки є можливість послухати радіо в повторі, все ж дописав диктант. Однак відправляти на перевірку не буду. Не хочу осоромлюватись. Думаю, що з тире точно будуть помилки.

Цікаво, скільки буде помилок?

А ви писали радіодиктант?

Відзавтра Київська область у червоній карантинній зоні. Лякають обмеженнями. Мабуть, не будемо ходити по магазинам. Закупились. Правда, не знаю, наскільки вистачить.

Тим часом, примудрився захворіти. Декілька днів тому було погано. Подумав, що пневмонія. І горло набрякло, як 10 років тому. Температура підвищувалась. У батька сухий кашель (але мовчить, як партизан). У мене теж. В горлі першить. Може це й ковід, хто зна?

Брат щепився Пфайзером. Каже, що були сильны побічні ефекти. Так що, мабуть, доведеться вибирати китайську "жижу", якщо надумаю вакцинуватись. Поки що у пунктах щеплення — черги.

На роботі черговий завал. Купа всього. Своїми справами займатись ніколи. Й так, минулого місяця був рекорд.

Хоча звичайно, чим більше роботи, тим більше зарплата.