Якщо на вулиці туман — неодмінно піде дощ.Вчора вирішив піти до лівсу. Зайшов в гущавину: помічаю, що туман посилюється. Довелося швидко повертатись. Вирішив не чекати, поки накриє зливою.

Раніше була інша прикмета. Якщо візьмеш з собою парасолю — дощу не буде.

Не думав, що сонечки можуть літати на висоті декількох поверхів.Причому розлітались. То на підвіконня, то на вікно. Раніше на таких висотах їх не спостерігав.

Хоча їм є чим поживится й на такій вмисоті — ледве вмовив мати, щоб щось вирішила із зеленню для котів, яка вся у попелицях.Ото може на них сонечки і позлітались. Та жартую. Насправді це можуть бути наслідки глобального потепління.

Чим ближче до шкільного навчального року — тим більше дітей на вулицях. Ще тиждень тому їз не було надворі, а зараз гуляють.Воно й зрозуміло, бо через день, а може й завтра, розпочнеться навчання у школах, ліцеях і гімназіях. На літо, мабуть, вивозили на дачу або в село до дідусів-бабусь. Інакше міграцію не поясниш.

Цікаво, як навчальний рік позначиться на епідемії? Хоча 2500 хворих стопудово буде на наступному тижні. Навіть не сумніваюсь.

Ще до початку епідемії у нашому місті була поширена практика виїзної торгівлі. Це коли по вулицям приватного сектору їздить фургон або машина з причіпом і у гучномовець рекламують купівлю акумуляторів, холодильників і металобрухту або продають овочі-фрукти. Але раніше таке явище зустрічалось рідко, а зараз майже щотижня їздять і щось пропонують. Сервіс! Торгівля з доставкою. Якщо ви не йдете на базар — базар приїде до вас. Наскільки це зручно, важко сказати, бо біля багатоповерхівок притаманний інший вид виїзної торгівлі, коли просто мовчки стоять біля будинку і продають. Та й то, таке буває рідко. Частіше об'їжджають приватний сектор.

В СРСР була виїзна торгівля у вигляді автолавок. Однак таке було лише по селам.

З точки зору покупця це сервіс, бо не треба нікуди йти, але... купиш щось, а потім продавця вже не знайдеш. На базарі хоч можна висловити своє обурення, або порадити покупцям не купляти.

В магазині виставили на продаж мінеральну воду невідомого виробника. Всього за 6 чи 7 гривень за 1,5 л. Запропонував купити на пробу. Та й народ мабуть теж купляє, бо це найдешевша мінералка. А потім через два дні ця сама мінералка вже коштувала 9 гривень. І тепер найдешевша вода коштує більше, ніж деякі інши види мінералок.

Бажання магазину наварити побільше зрозуміло, але зі збільшенням ціни зменшується попит. Напевно, що в мінусі не будуть. Просто тоді, за ті самі гроші, можна вибрати більш відому і кориснішу мінералку.

Дивовижні правила ринку.

Надибав карти лісництв (там є багато лісових угідь, хоча деяких лісництв немає). Так здивувався, що всі яри теж відносяться до лісу. Наприклад, тоненька смужка лісопосадки в Святопетрівському — лісовий квартал (їх там аж два). А у школі розповідали, що ліси діляться на квартали 1х1 км або 0,5х0,5 км. А це навіть лісом назвати важко. Хоча, он, навіть квартальний стовп є.