Мій щоденник
- 29.01.24, 16:51
- ЖИТТЯ ТРИВАЄ
Коли ми щось робимо - голова не залишається порожньою. Ми або думаємо про ті дії і справи, що робимо, або думаємо про щось інше. У будь-якому випадку - голова зайнята думками.
От і я, опускаючи жалюзі, подивилася у небо і подумала про сьогоднішній день. І чомусь... ні не чомусь, а просто пригадалося, що десь читала, наче люди звикли до війни. І одразу сама дала відповідь: "Не звикли, а адаптувалися".
Так, саме адаптувалися. Це слово найбільше підходить до того життя у Нікополі, яке я зараз веду. Та й не тільки я. Так, ми живемо, прокидаємося вранці (якщо пощастить), збираємося на роботу, займаємося своїми справами, ходимо і їздимо у гості, бачимося з друзями, навчаємося, плануємо, народжуємо. Живемо звичайним життям, як і колись. Тільки є одна невеличка... величезна відмінність - обстріли і сирени. Кожне місто України, якщо воно не зруйноване до найменшого камінчика, живе адаптованим життям.
Наше місто розташоване на березі Каховського водосховища (вже колишнього
), а навпроти ЗАЕС, де ховаються російські упирі. І кожного дня, кожної ночі з того берега на наше місто, на наші домівки, голови, на наше життя летять снаряди. Більшість нікопольців виїхало - хтось напочатку березня 2022 року, коли окупанти зайшли на ЗАЕС, хтось залишив місто, коли його почали обстрілювати. Проте ми усі не звикли, а адаптувалися до життя у місті, яке під постійним обстрілом. (А тепер окупанти з того берега ще й дрони зі снарядами запускають на наше місто.)
![tears tears](http://i.i.ua/v2/smiles2/tears.gif)
Неможливо звикнути до того, що не можеш вийти на двір, бо там над головою літають ворожі дрони. Неможливо лягати спати ввечері під звуки ворожої артилерії і не думати, що черговий снаряд може і не оминути твій дім. Неможливо звикнути до цього. До такого життя лише можеш адаптуватися і пристосуватися.
12
Коментарі
The Martian
129.01.24, 19:10
Это уже не жизнь, а существование. На автомате бродят люди по магазинам, что бы потом есть. А другие чапают уныло на работу и с неё. И никаких мыслей про как провести весело выходные или отдохнуть мозгами.
Работы, где думать не надо, всё таки есть. Долго перечислять. Это на посту голова занята именно думами. Бродишь с автоматом, смотришь по сторонам, а голова что то там варит.
А на работах с тяжёлым, изнурительным и монотонным трудом всё уходит во внимание, абы не стать калекой.
matveeva_olga
229.01.24, 20:33Відповідь на 1 від The Martian
Особисто я не вважаю, що це існування. Існування - це у безхатьків.
nebosklon
330.01.24, 07:40
The Martian
430.01.24, 10:14
imho это святое.) Но рыбки в аквариуме и звери в клетке тоже вроде бы живут и у них есть хатки. Но жизнь ли это?
Голубка
530.01.24, 13:24
До війни звикнути чи адаптуватися неможливо.Все одно через серце проходить щоденний біль, який спинити немождиво...![](//i3.i.ua/v2/smiles2/heart.gif)
Залишається тільки наближати крок за кроком нашу перемогу. Хто чим може , але наближати...
Хось в окопах, хтось волонтерить,хтось донатить, хтось плете маскувальні сітки, виготовляє свічки, а хтось
готує їжу хлопцям , тим, що в окопах, хтось рятує життя наших воїнів..
Разом до перемоги ! Настане цей день, і пролунає над Україною золоте слово ПЕРЕМОГА, вірю і чекаю з нетерпінням...
norma3
631.01.24, 14:24
Нам усім потрібен психолог![](//i3.i.ua/v2/smiles2/unsmile.gif)
![](//i3.i.ua/v2/smiles2/unsmile.gif)
![](//i3.i.ua/v2/smiles2/unsmile.gif)
matveeva_olga
731.01.24, 14:47Відповідь на 6 від norma3
Згодна