Мій щоденник
- 17.01.24, 09:13
Бувають нормальні люди, а бувають люди-наркотики.
Навіть коли ти залишаєш їх у минулому, думки про них не полишають. Ти тримаєшся, з усіх сил намагаєшся не звертати уваги на них, запевнюєш себе, що вони тобі не потрібні, ти можеш і без них жити, знаходиш у ваших стосунках щось, що стало для вас поганим і намагаєшся переконати себе, що вони зробили тобі боляче, але... Варто їм написати тобі бодай слово і ти зриваєшся. Ти знову поринаєш у те безумство, намагаєшся вхопити більшу дозу, бо тої дози тобі замало. Ви знову разом і насолоджуєтеся цим. Та одного дня усе повторюється, як колись. Тобі перестають давати навіть малу дозу. І ти починаєш курс лікування заново. Переживаєш усе знову. Ти лікуєшся усіма способами, які тобі доступні, знаходиш нові способи і додаєш їх. Запевнюєш себе, що це було востаннє. що більше це не повториться...
Та проходить час, навіть роки, і ти знову зриваєшся...
10
Коментарі
Южный Соус
117.01.24, 09:49
а як звуться люди, які спілкуються з людьми - наркотиками?
Lenmali
217.01.24, 10:19
Тоже буває нахлинають спогади. але мені бивші не пишуть
але іноді потрібно проробляти психологічні розклади з собою, щоб краще себе зрозуміти. або книги читати для релаксації. читаєш щось?
The Martian
317.01.24, 10:37
В старших классах вёл такой себе дневничок типа в тетрадке. А потом вдруг представил, что его прочитает мама. И сжёг в печке.
Наивный (тогда был).
Ведь мамы итак всё знают про своих детей.
Правда, до определённого возраста.
matveeva_olga
417.01.24, 10:39Відповідь на 1 від Южный Соус
Безголові і дурні.
Бо стрибають на одні й ті самі граблі, та ще й з розбігу.
matveeva_olga
517.01.24, 10:41Відповідь на 2 від Lenmali
Ні. не читаю. Слухаю музику "Карунеш". Заспокоює, стабілізує емоції і думки. Останнім часом посійно її слухаю. Навіть перед сном - увімкну навушники, Карунеш і лежу граю у Клондайк (Косинка, карткова гра). Заспокоює мене це усе.
matveeva_olga
617.01.24, 10:44Відповідь на 3 від The Martian
Я теж колись у шкільні роки намагалася вести щоденник. Не виходило. Натомість почала писати різні віршики, якісь оповідання. Та все це закинула, коли зрозуміла, що не моє це.
Та зараз знову почала писати. Те, що відчуваю, що думаю - усе це просить свободи. виходу. А розповідати усно не можу. та й немає кому. А чоловікові не усе розповіси.
Южный Соус
717.01.24, 12:37Відповідь на 4 від matveeva_olga
ну, хоч не наркомани!
matveeva_olga
817.01.24, 13:17Відповідь на 7 від Южный Соус
Це свого роду теж наркоманія. Тільки ця залежність інша. Чому так стається? Певно тому, що колись з такими людьми було класно, вільно, і повертаючись до них після довгого часу розлуки, думаєш, що все це може повернутися. Чи просто намагаєшся повернути те, що не повернеться. Допоки остаточно не усвідомиш, що ти повертаєшся до привида минулого. Треба велика сила волі, щоб зрозуміти, усвідомити і відпустити усе це. І бажано тримати таких людей подалі від себе.
Це моє розуміння цієї ситуації.
Южный Соус
917.01.24, 15:32Відповідь на 8 від matveeva_olga
безперечно! Якби з такими людми було виключно погано, то повертатися до них хотів би тільки мазохист...або, вибачаюсь, Мати Тереза...хоча, кажуть, що вона теж була далеко не свята...
matveeva_olga
1017.01.24, 15:44Відповідь на 9 від Южный Соус
В цьому і є та сама родзинка, що з такими людьми надто добре було. Єдиний раз у житті так добре буває. Ви наче були разом, але не пара. Проте було кайфово. що хочеться повторити. Та іноді треба знати, коли зупинитися.