У неділю, 25 жовтня, у с.Бортятин Мостиського району Львівської області у рамках відзначення 100-річчя від дня народження українського поета Богдана-Ігоря Антонича було урочисто відкрито музей-садибу його імені.

У Бортятині, де проживали і поховані батьки поета, де пройшли його дитячі та юнацькі роки, урочистості розпочалися із панахиди на могилі батьків Богдана-Ігоря Антонича на місцевому цвинтарі. Потім відбулася урочиста церемонія відкриття музею-садиби.

Можливо, ми ще не до кінця усвідомлюємо, що сьогодні відбувається історична подія: село було відоме багатьом, а завтра воно стане відоме всьому світові. Тому що сьогодні ми відкриваємо музей-садибу, до якої будуть приїжджати представники зі всього світу. Ім’я Антонича, який прожив неповних 28 років, стоїть поряд з відомими у світі поетами України. Нині твори Антонича читають англійською, словацькою, польською, литовською, чеською, латиською, російською та іншими мовами світу.

Антонич залишиться назавжди молодим і красивим юнаком. України горда з того, що має великого сина Богдана-Ігоря Антонича.

Особливість поезії Богдана-Ігоря Антонича полягає у тому, що це поезія вічна, бо вона йде від душі, від буття, це поезія молодості.

ПІСНЯ ПРО ВІЧНУ МОЛОДІСТЬ Запрягти до саней чотири чалі коні     і вчвал, і вчвал! Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні.     аж луна відіб'ється     від скал, від скал. Труснути батогом на вітер буйний     і вдаль, і вдаль! Наші очі далеччю гартуймо,     а серце куймо     на сталь, на сталь. Ударять у срібну рунь золоті копита,     мов грім, мов грім. Повними грудима будемо вітер пити,     під дахом синього неба     наш дім, наш дім. Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:     нема турбот! І сонцю ми поженемо навпроти,     бадьорі, радісні,     в галоп, в галоп. Запрягти до саней чотири чалі коні     і вчвал, і вчвал! Навпростець переїдемо всі перепони,     здобудемо     життя фінал. Розпускають коні сиві гриви,     пара з уст, мов дим. З рвучим вітром буйногривим!     Бути вічно юним,     вічно молодим!

Головний ініціатор створення музею-садиби, поет, почесний голова оргкомітету, лауреат Шевченківської премії Роман Лубківський нагадав присутнім про підписання Президентом України про відзначення в Україні 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича.

Роман Лубківський висловив сподівання, що увага до нашої культури буде постійною, і ми будемо йти шляхом відродження національної пам’яті. Адже, на переконання Шевченківського лауреата, ми мусимо відновлювати цілісність України не лише територіальну, а й духовну. На цьому шляху ми повинні згадувати тих, хто покинув антоничівський край – Лемковину.

Приєднатися до події

Михаил Афанасьевич Булгаков, 119 лет.
фотомагнитик,стоит 10 грн., продается в музее М.Булгакова, Киев, Андреевский спуск,13 (Дом Турбиных)
там еще другие есть и с котом-бегемотом тоже)

Сліди людської любові до техніки можна побачити і відчути у музеї мототехніки, що розпочав свою роботу 30 квітня 2011 року у Дрогобичі.

Не типовий та нестандартний музей прописався на вулиці Шашкевича, 9,.  Ініціаторами створення комплексу  раритетної мотототехніки є люди, які неодноразово у своєму житті скуштували екстрім на повну, бо без швидкостей, адреналіну та залізних коней не мислять  свого життя – члени   мотоклубу  Lions MC

Дрогобич, заснований понад 5 років тому.

У середині музею атмосферу свята та піднесеності від реалізованої справи,  передає усе – відреставровані та відглянцовані до блиску байки, дбало зібрана колекція фотографій раритетних  мотоциклів та існуючих клубів минулих  років, відео з ювілейного зльоту байкерів.

-       Втілити мрію у життя було не так і просто, - зізнається віце - президент  мотоклубу  Анатолій Черниш. Члени клубу виношували її протягом декількох років. На заваді були різні перепони   - відсутність приміщення, тривалий процес реставрації старовинної  мототехніки. Бо тільки уявіть,  інколи на відновлення одного байку може бути затрачено і до 10 років, розповів  пан Анатолій.

Однак, затрачений час та клопітка праця біля байків   – того таки варті. Мотоцикли, яким понад 40-70 років, перед відвідувачами постали як нові -  робочі мотори, оригінальні шурупи, не підвів і  зовнішній вигляд. Що вражає -  усі байки  приїхали на експозицію власним ходом, на підтвердження того один з них прямісінько у залі музею  завели. Щоправда серед експонованих мотоциклів є далеко не повна колекція членів клубу. До відкриття музею вони встигли відреставрувати лишень  8 байків, інші – на підході.  Загалом,  байків, які хочуть виставити   понад 30. Наразі гордістю музейного комплексу є  мотоцикл  1938 року  BMW  R - 71, він серед інших експонатів найстаріший. Проте втримати  довго першість  залізному красеню не вдасся, зізнався, Анатолій Черниш, серед байків,  які на завершальній стадії реставрації  є і старші моделі. Тож здивувати відвідувачів буде чим. 

Так що запрошуємо у Дрогобич до байків!

фото Ігоря Фецяка

Вчера попал в Гидропарке в парк "Киев в миниатюре". Всё шо там увидел смотрите ниже... Но вот что характерно, просмотрев все эти миниатюрки, я с ужасом понял что некоторые оригиналы я не удосужился посмотреть до сих пор, хотя и живу в Киеве всю жизнь! А пару макетов ввели меня в ступор, типа "где это в Киеве такое находиться?" Карочи решил восполнить пробел и как можно быстрее осмотреть весь Киев. А пока всё в миниатюре:

Золотые ворота


Университет им. Т. Шевченка


Центральный корпус Политеха



Южный мост


Владимир Хреститель


Пешеходный мост


Московский мост


Родина мать


Арка дружбы народов


Хоть убейте не помню что это...


Наша телевышка, ну это знакомо..


Центральный вокзал


Кабмин наш дорогой (такое здание испаганили)


Это ещё хуже: Верховна зрада


Кажись секритариат президента


Аэропорт Борисполь


Какой-то там театр


Блин, не помню.. Кажись та церковь что на Почтовой стоит..


Без коментариев (на табличке всё видно)


Нацбанк


Мне стыдно, я не знаю шо это..


Баба с окорочками (видно правда хреново)


Помоему это МЗС


Софиевский собор


Успенский собор


По-моему Андреевская церковь


А это где такое?


Михайловский собор


Арена сити




Михайловский (с другой стороны)


Не помню шо и не знаю где находиться..


Блин, и это не помню.... Может всё-таки это Андреевская?


Мариинский дворец


Дом учителя


Не знаааааааю....


Опять Софиевский и памятник Б. Хмельницкому

Ну и конечно Хрещатик и Майдан








Ну-с, кто ещё много нового увидел?

 Особняк Рябушинского (г.Москва) замечательный образец дома в стиле модерн, построенный архитектором Фёдором Шехтелем по заказу промышленника и мецената Рябушинского в 1900-02 гг. Первый владелец особняка, Степан Павлович Рябушинский, был выходцем из большой купеческой старообрядческой семьи, но, кроме предпринимательства, увлекался искусством и коллекционированием. Коллекция в особняке Рябушинского, насчитывала более 100 шедевров живописи и большое количество икон, часть из которых была реставрирована и спасена хозяином от гибели. Рябушинский недолго владел этой замечательной недвижимостью. После революции семья вынуждена была покинуть Россию, а их особняки и картины остались советской власти. Часть коллекции попала в Третьяковку и некоторые другие музеи, но многое пропало.
После революции в здании находились различные государственные учереждения.  В 1931 г. из Сорренто в Москву приехал Горький, и Сталин пожаловал ему особняк Рябушинского. Горькому это не очень нравилось: пролетарский писатель в буржуазном особняке, да ещё модерн, который писатель недолюбливал, но делать нечего. Горький попросил разобрать и вынести уникальный модерновый камин, который действовал ему на нервы, но остальное оставил. После смерти М.Горького  в особняке Рябушинского был дом приемов МИДа.  В 1965 г. в этом доме был открыт мемориальный музей-квартира Горького.

 Украшением особняка является, проходящий по периметру верхней части, широкий мозаичный фриз с изображением ирисов.

Знаменитая "тающая" лестница с абажуром в виде медузы

Витраж

Капитель колонны с саламандрами

Переместимся в гостиную-столовую. Тут расположено большое окно с видом на сад. Лепнина на потолке, старая мебель, любопытен тот факт, что ранее тут располагался и камин, который писатель попросил убрать.

Привожу старую, дореволюционную фотографию гостиной ещё с камином. Очень был красивый, жаль, его уже нет. Хорошо, что всё остальное сохранилось.

Потрясающий потолок в библиотеке. Лепнина в виде цветов на деревьях, улиток, красивая роспись у окна. Кстати говоря, библиотека представляют собой обширную коллекцию книг, стоящих и по сей день в шкафах.

Коллекция китайский статуэток и камин в одном из помещений особняка

Элементы украшений шкафа из дерева в спальне. Над ним можно увидеть ещё одно небольшое окно-витраж. На стенах роспись + красивое оформление потолка. Вообще, очень много внимания архитектор уделял деталям. Элементы лепнины, витражей, паркета, резьба по дереву на дверях - всё сразу и не заметишь.

Окна на второй лестнице. На них сохранились ручки начала прошлого века.

Вестибюль и главный вход в особняк.

И снова на парадной лестнице. На этот раз - вид в сторону витража с дождём над лестницей

Вид на парадную лестницу со второго этажа

 

По материалам интернета

       У вересні 2018 року в етнографічних музеях закладів освіти Деснянського району міста Києва (№ 212, 278, 294, 189, ЦДЮТ) розпочато систему тематичних заходів народознавчого спрямування «Музейна витинанка» для учнів 6-7 класів.

      Теми занять І семестру:«Облаштування українського житла», «Історичне минуле нашої місцевості» («Відголоски минулого»), «Українська оселя у народних символах та повір’ях», «Мова рушникова».

       26 вересня2018 року в етнографічному музеї школи І-ІІІ ступенів № 294 Деснянського району , в рамках системи тематичних заходів народознавчого спрямування «Музейна витинанка» , відбулася творча зустріч, у ході якої учні сьомих класів дізналися  від керівника музею Любові Митрофанівни Музики,  коли був створений шкільний музей, з якою метою, хто докладав протягом майже 10 років зусилля для розвитку «Української світлиці»; з’ясували символічність назви «Музейна витинанка» з ведучим екскурсоводом  музею, ученицею 9-го класу, Марією Білогубець; прослухали цікаву розповідь про повір’я та символи, пов’язані з українською оселею; взяли участь у майстер - класі з виготовлення ляльки – оберегу «Дзвіночок», який підготувала керівник творчої групи, Олена Юріївна Білогубець.

     Наприкінці зустрічі порадувало бажання дітей самим долучитися до команди юних  кскурсоводів.

Есть такой красивый город как Санкт-Петербург, а в нем есть "Русский музей". А в нем,  в этом музее, на одной из полочек лежат вот такие забавные штучки, сделанные из кости. Вот они какие, эти бирюльки)))