Мне улыбаются глаза, Твои глаза - сильнее слов, А за окном опять гроза, И дождь смывает время снов. Я так хочу тобой дышать, Уйти с тобой на край земли, Но шум дождя не даст мне спать,В ночь запахи гроз унесли. Не суждено вернуть мне явь, Уйти с тобой на край земли, Мне свою гордость не понять, Я прочь уйду в ночь сквозь дожди. [Приєднана картинка] 21,06,09 т.е.с.

Зажгли любовью мы сердца,Дотла сожгли, и без остатка Дошли до горького конца,Напитка сладкого осадка.Не сберегли, не сохранили, Не пронесли через годаОгонь сердец, что так любили,Лишь эхом бродят имена. Я не могу себе сказать: Прости, забудь, не вспоминай,Да, не хочу тебя я знать,Но не могу забыть наш рай. [Приєднана картинка] 21,06,09 т.е.с.

Звичайна мить. Звичайний день. Звичайне небо темно – сіре. Звичайним кроком ти ідеш, Щоб знов сказати мені : «мила». Тих слів луна через роки Мене бентежить в ніч і в днину, І через мить, мов крізь віки Я в гі’ркі спогади порину. Гіркі? – не цей, і знов не цей, Та раптом серце захолоне, На самоті, поміж людей Нам знов зустрітись заборона. Звичайна ніч. Звичайна мить, Сповита сутінками сяйва, Мій звичний сон, в якому ти Щезаєш знову без прощання. 21,06,09 т.е.с.

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]грозою та зливою навіяне, бо все відбувалося інакшеДощить надворі, грім гуркоче… У серці – злива , блискавиці, ніч. Тебе торкнутись, цілувати хочу, З тобою, любий, бути віч-на-віч. З тобою - зараз, все життя, навіки! Благаю, мій коханий, не іди!      З небес ллють водоспади й ріки…      Обличчя мокре. Чи від сліз, чи від води?...... 13.06.2009  Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права...

Читати далі...

Тихий и хмурый денек непогожий,Бесстрастные лица случайных прохожих,Легкость в походке моей по дороге – Cгасли зарей суета и тревоги. Дождь проливной с буйным ветром сыграли, Солнце сокрыли и смыли печали, Пусть не восторгом наполнены чувства – Просто спокойно на сердце, не грустно. Пусть не мечта это – та оживленней, Ярче, сложнее и многосторонняя,Только кто знает к чему мы стремимся :Вспыхнуть звездой иль в тиши растворится? [Приєднана картинка] 20,06,09 т.е.с.

Я буду облачком вдали,И тихим ветром в чистом поле,Я буду лучиком любви,Незримым сном в пустынном доме.Не беспокойся, мой родной,Я твой покой не потревожу, И отдаленною тропой Пройду с тобой сквозь зной и стужу.И в омуте бездонных дней Среди огней калейдоскопа,И в пустоте чужих идей Тебе не будет одиноко. Быть может не смогу сокрыть Все боли, горести, тревоги,- Лишь рядом быть, помочь прожить Все бездорожья и дороги. И пусть я облачком вдали Растаю – даже не заметишь, Я буду лучиком...

Читати далі...

Не обижай меня, не надо,Я просто быть хотела рядом, Теплом в душе, рукой к руке Пройти путь солнца налегке. Не обижай меня, не надо, Не игнорируй молча взглядом,И ледяным приветом вдруг Не разбивай зеркал вокруг. Не обижай меня родной,Я помню нежный голос твой, Лучистый взгляд, веселы речи, И счастье от мгновений встречи. Не обижай меня, не надо, Ты сам ушел, сказал: «так надо», Никто я – ты так захотел, Ты-жизнь моя – вот мой удел. [Приєднана картинка]16,06,09 т.е.с.

Одвічні мої пастухи – нічні ліхтарі, Знову ми все переплутали знизу і д’горі. Кельнерка ще молода, та і ми не старі, Ще навіть п’ється, як дишеться й очі не хворі. Та близорукий мій бог вже за грань відступив Приступом довгих ночей за граненим й соленим, Й ранки з очима червоними падають з слив, З слів недошіптаних і недописаних тлену. Вічні мої пастухи… з опівнічних отав Стелиться килимом витканим та не дотканим Стежка невидима – тільки б на неї не впав Тілом невинним невидимий...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Метелик полохливий і тендітний Сів на плече – тріпочуть крильця. Тебе не ображатиму, не бійся!  Створіння ніжне завітало в гості –  Кохання. Не злякати б!... 12.05.2009P.S.Ти все знаєш Copyright 2009 ©Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені  

Шум і гуркіт І білий сполох... Так ніби крізь повіки, Приглушений, але чіткий. Я відкриваю очі - Темно і трава лоскоче ноги... Сполах... Блискавка!!!!!! Все небо прорізає ветвиста гілка... Зупинилась, ніби побачила мене, Чи відчула погляд мій, Та швидко зникла... А тиша перед громом, Ніби задзвеніла, Натягується, як струна, Ось-ось і вже порветься, Але ні.... І раптово, як удар, Ніби все на світі впало - Грім, сухий і довгий, Закутав все, Закрався в вуха і там сидить...

Читати далі...