*** Звичайна мить…

Звичайна мить. Звичайний день.
Звичайне небо темно – сіре.
Звичайним кроком ти ідеш,
Щоб знов сказати мені : «мила».
Тих слів луна через роки
Мене бентежить в ніч і в днину,
І через мить, мов крізь віки
Я в гі’ркі спогади порину.
Гіркі? – не цей, і знов не цей,
Та раптом серце захолоне,
На самоті, поміж людей
Нам знов зустрітись заборона.
Звичайна ніч. Звичайна мить,
Сповита сутінками сяйва,
Мій звичний сон, в якому ти
Щезаєш знову без прощання.

21,06,09 т.е.с.