Хвилина до закінчення життя - Три вдихи й видихи, думок мільйонний рій… Останній сон готує сповиття. Обабіч тебе – білокрилих стрій Співає колисанку: "Люлі-лю!.." - Добраніч! До побачення… люблю… 14.11.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика философская Свидетельство о публикации № 16654

[Приєднана картинка] Руки голі - гілля Клен кістлявий схиля, Ляска ним рвучко, злісно в обличчя. Шелест серцебиття - Миті й роки життя – Листям жовтим сухим на узбіччя… 13.11.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика философская Свидетельство о публикации № 16566

Поховайте на Говерлі! І у братську кучуПоложить зі мною разом Кравчука і Кучму.Хай співають наді мною журливо „Ґринджоли”, Прощавайте, любі друзі, й кохані бджоли!На труну намотайте з помаранча банта —Хай країна пам’ятає про свого Гаранта!А щоб були шахтарі на Донбасі задовольні,Януковича за ноги закиньте до штольні.Ще виріжте із вугілля тяжкого брикета І в копальні придавіть їхнього Ахмета!Народ каже, що не знає — де в них він узявся;В Казахстані, народ каже, без племені-роду,Його...

Читати далі...

"Будь прихильною, – молила –Доле!" "Забарися, невблаганна Смерте! Ще не час…" – благала ревно, вперто. Вдруге…всоте… вдев'ятсот четверте… Марно! Ось Вона, холодночола, ...

Читати далі...

Слабує людське милосердя. Глитайство, гладке збайдужіння Натомість жиріють… О, смерди [ Читать дальше ]

Жовтневої пориРозкішні кольори -Форшлаги та морденти,СинкопАплодисменти! Акорди золоті,Арпеджіо багряні -Всі tutti й соло ті –Арфові й фортеп'янні – Жовтневих кольорівЕкзистенційний джаз…***А день вже постарів,За обрій втік від нас… 18.10.2012 © Copyright: Марина СтепанськаРаздел: лирика пейзажнаяСвидетельство о публикации № 15571

.Де мандрувала Твоя Душенька учора? Що бачила? Де спочивала уночі? Вже необтяжена, крізь простір неозорий Літа вона… Голівонька свічі Леліє золотаво…Бачиш, Тату, Це сяєво? Чи, може, поруч ти? І...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік.То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік.Ліна Костенко.

я придумаю тебе різним. якогось трохи дивного, з дурними снами. із зеленими очима, у білій футболці і сильними руками. ти будеш жахливим художником час від часу писатимеш абстрактну прозу французькою. поміж тим я знатиму що ти любиш холодний чай з молоком півтори ложки цукру два шматочки лимону. видкидатимеш у смітник мою косметику постараюсь не злитись на це я придумаю тебе різним поміж тим ти приходь, який є.

стеля має ті ж тріщини що й декілька років тому мама посадила нові квіти тим самим втамувала давню втому. Собака схуд, у нього постаріли очі і тільки вишні не змінили свого цвіту наповняються соком потрохи І так майже кожного літа. Книги припадають пилом як завжди пора було б їх перечитати щоразу, як заходиш на подвір*я щоразу, як тебе обійме мати.