Хвилина до закінчення життя -

Три вдихи й видихи, думок мільйонний рій…

Останній сон готує сповиття.

Обабіч тебе – білокрилих стрій

Співає колисанку: "Люлі-лю!.."

- Добраніч! До побачення… люблю…

14.11.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16654

Руки голі - гілля

Клен кістлявий схиля,

Ляска ним рвучко, злісно в обличчя.

Шелест серцебиття -

Миті й роки життя –

Листям жовтим сухим на узбіччя…

13.11.2012

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16566

"Забарися, невблаганна Смерте! 

Ще не час…" – благала ревно, вперто. 

Вдруге…всоте… вдев'ятсот четверте… 

Марно! Ось Вона, холодночола, 

[ Читать дальше ]

Жовтневої пори

Розкішні кольори -

Форшлаги та морденти,

СинкопАплодисменти!

Акорди золоті,

Арпеджіо багряні -

Всі tutti й соло ті –

Арфові й фортеп'янні –

Жовтневих кольорів

Екзистенційний джаз…

***

А день вже постарів,

За обрій втік від нас…

 18.10.2012

 © Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 15571

.Де мандрувала Твоя Душенька учора?

Що бачила? Де спочивала уночі?

Вже необтяжена, крізь простір неозорий

Літа вона…

                                              Голівонька свічі

Леліє золотаво…Бачиш, Тату,

Це сяєво? Чи, може, поруч ти?

І чуєш, як молитву вчусь читати

Незвичну: "Спасе, упокой…гріхи прости…"?

І мовиш лагідно: "Все добре, доню!

Вже не болить мені, я в Господа тепер.

Він зняв земні скорботи, сльози втер.

До зустрічі!.."- береш в свою долоню

Мою, цілуєш у чоло, так як тоді

Було…Любов'ю сяючи. А  очі – молоді…

***

- Куди Ти мандруватимеш сьогодні?

"Не смертним знати про шляхи Господні…"

18.10.2012

© Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации 11210190756

Розкажу  тобі думку таємну, 
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо. 
І сьогодні, і завтра, й навік.

Ліна Костенко.