Пісня супер! Сподіваюся вам сподобається!
Ви ж знаєте що я люблю коментарі , тому коментуйте! І якщо пісня сподобалася, то ставте плюс!

Буремно на душі... Слухаю Бетховена. Також буремного. І... заспокоююся. Чиста математика: мінус на мінус дає плюс... А може, так важливо відчути не-самотність - хай і не у просторі, в ейдосі? У будь-якому разі, вкотре переконуюся: на всі душевні болі є ліки. І ці ликі - музика. Життя коротке... А мистецтво (тут - музика) - вічне. Тому підтвердження - відсутність часових обмежень і можливість гоїти душу музикою того, хто жив так давно... Дякую, Майстре!

А ось ці портрети - мої улюблені.

По гілках - золоті витинанки,

Дощ мережить і небо, і землю.

Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?..

 

21.09.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

У суботу 14 червня 2008 року на запрошення Фонду Віктора Пінчука перед багатотисячною аудиторією на Майдані Незалежності у Києві виступить Пол Маккартні. Ця подія має назву «Independence Concert», і була ініційована Фондом Віктора Пінчука. Спеціальний виступ Пола буде безкоштовним для публіки та буде транслюватись у прямому ефірі на «Новому каналі».

Незабутній захід стане символічною подією для кількох поколінь українців. Він дозволить людям різних національностей та віросповідань, політичних уподобань та геополітичних орієнтацій об'єднатись довкола ідей миру, любові та єдності - саме тих ідей, до донесення яких Світові долучились Пол Маккартні та The Beatles. «Independence Concert» - це соціальна ініціатива, покликана зміцнити довіру та порозуміння в українському суспільстві.

«Independence Concert» звертається до ідеалів, що 30 років тому допомогли розтопити в серцях мільйонів людей лід «холодної війни» та зробити світ кращим.

Ідеологія та дух The Beatles допомогли розвинутись демократичним прагненням значної частини радянського суспільства, які, врешті решт, привели до мирного розпаду СРСР та незалежності колишніх радянських республік.

Сьогодні ідеї, що лежать в основі української незалежності, співпадають з власними ідеями Пола Маккартні.

«Independence Concert» пропагує ідеї щастя, свободи, любові та миру не лише в Україні, але й по всьому світу.

Для мешканців низки великих українських міст планується пряма трансляція цього історичного концерту на екранах, встановлених на головних міських площах.

Крім концерту Фонд Віктора Пінчука також представить 40 картин Пола в PinchukArtCentre - найбільшому у Східній Європі центрі сучасного мистецтва. Це буде перша виставка Пола у цій частині світу. Він особисто відкриє свою виставку. Його перша виставка відбулась у місті Зіген, в Німеччині, у 1999 році.

ЦИТАТИ

Звертаючись до української публіки Пол Маккартні сказав: Я дуже схвильований, тому що 14 червня був запрошений зіграти концерт у Києві на Майдані Незалежності. Я та мій гурт будемо там - я переконаний, що на нас чекає великий вечір. Я маю надію побачити там усіх вас. Так що приходьте - це буде незабутній день для всієї України. І нехай ритми рок-н-ролу об'єднають нас усіх".

Віктор Пінчук: «Тридцять років тому цього не можна було уявити. 20 років тому на це ніхто не наважувався сподіватись. 10 років тому про це можна було лише мріяти. 5 років тому ми могли лише заздрити сусідам, для яких це стало реальністю. І ось наступило сьогодні. Вперше на Майдані ми почуємо пісні, що змінили світ та створили нову культуру. Пісні, з якими ми росли та стали такими як ми є.

В цих піснях йдеться про дуже прості, але від того не менш важливі речі - що справжнє кохання не купується, а справжня дружба не продається. Що людей об'єднує набагато більше, ніж роз'єднує, і що насправді не така це вже непосильна задача - стати кращим самому та зробити кращим світ, особливо якщо взятись за це разом.

Останнім часом у нас не так багато приводів об'єднуватись. Не групуватись під якимись політичними прапорами, а справді зібратись всім разом. І тому я переконаний, що акція і концерт сера Пола Маккартні допоможуть нам звести воєдино Схід та Захід України, зблизити молодість та зрілість, об'єднати різні переконання та прагнення в одну загальнонаціональну ідею - будівництва вільної, толерантної та успішної країни».


ДОВІДКА

Пол Маккартні народився в Ліверпулі 18 червня 1942 року. Він виріс в цьому місті і здобув освіту в Liverpool Institute.

З моменту створення своєї першої пісні у 14-річному віці Пол Маккартні завжди прагнув бути несхожим на інших. У 60-х як творець і співавтор найвизначніших пісень він разом з The Beatles змінив світ. До вже легендарних відносяться альбоми Please Please Me, Revolver, Help!, Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band та The White Album. Впродовж подальших чотирьох десятиліть, спочатку разом з групою Wings і такими альбомами, як Band On The Run і Wings at The Speed Of Sound, а потім і як сольний виконавець (останнім його альбомом став Memory Almost Full) він продовжував руйнувати бар'єри, що розділяють людей, справляючи великий вплив на розвиток музики в усьому світі.

Також Пол Маккартні відбувся як композитор академічної музики. Його останній альбом Ecce Cor Meum (Behold My Heart) був виданий у вересні 2006 року. 3 листопада при повному аншлагу в Royal Albert Hall відбулася його прем'єра. А 3 травня 2007 року Пол Маккартні в номінації Classical Brits отримав нагороду «Тhe Best Album Award», яка визначається голосуванням серед читачів видання Classic FM та слухачів радіостанціями Classic FM.

В рівній мірі відомий як своїми "живими» концертами, так і композиторським талантом Пол Маккартні впродовж останніх п'яти років вів активну концертну діяльність. Його виступи проходили при повних аншлагах і їх слухачами стали мільйони людей по всьому світу. У 2003 році більше 500 000 чоловік стали свідками його концерту у Колізею в Римі. Його перший, вже історичний концерт в Росії, пройшов в Москві на Червоній Площі і зібрав близько 90 000 чоловік. У наступному 2004 року Пол Маккартні став хедлайнером найвизначнішого музичного фестивалю світу Глестонбері (Glastonbury Festival). 120-тисячна аудиторія зібралася, щоб стати свідками легендарного моменту історії фестивалю. Музична «Біблія» Великобританії - видання NME (New Musical Express) написало: «Він міг би зіграти ще на ста фестивалях Глестонбері, але він би ніколи не перевершив цей концерт». Журнал The Observer написав: «Його відозви продовжують об'єднувати цілі покоління». Пізніше в цьому ж році Пол Маккартні отримав нагороду The Best Event на церемонії NME Awards за виступ на знаменитій сцені Pyramid Stage фестивалю Глестонбері.

Під час туру по США в 2005 році Пол Маккартні пережив ще один «світовий історичний момент», коли його виконання пісень English Tea і Good Day Sunshine на концерті в Анахеймі (Атланта) в реальному часі транслювалося на Міжнародну космічну станцію. Так почався ранок для міжнародного екіпажа станції - астронавта NASA Білла Маккартура і російського космонавта Валерія Токарева. Наступного дня ця подія потрапила на обкладинки всіх світових видань.

21 березня 207 року Hear Music (новий лейбл, створений Starbucks Entertainment та Concord Music Group) анонсував, що їх першим релізом стане новий альбом Пола Маккартні під назвою Memory Almost Full. У перший тиждень червня 21-й студійний альбом Пола потрапив в світовий продаж і відразу ж зайняв 5-е місце в британських чартах. 7 червня Пол Маккартні зіграв невеликий «таємний» концерт перед аудиторією в тисячу чоловік в одному з легендарних рок-клубів світу - Electric Ballroom в Камдені (Великобританія). Квитки на перший «живий» концерт Маккартні з 2004 року були розпродані в перші ж хвилини після його анонсування, а саме шоу стало однією з найбільш обговорюваних подій міста. З моменту виходу альбом Memory Almost Full став «Платиновим» і отримав номінацію Греммі (Grammy).

20 лютого 2008 року на церемонії 2008 BRIT Awards Пол Маккартні отримав спеціальну нагороду за видатний внесок у розвиток музики - «Outstanding Contribution Award».

Пол Маккартні є «Почесним громадянином міста Ліверпуль» (A freeman of The City Of Liverpool) і «Старшим Покровителем Інституту Ліверпуля Виконавського Мистецтва» (The Liverpool Institute Of Performing Arts). У 1995 році від Принца Уельського він отримав посаду Члена Королівського Коледжу Музики (Fellow of The Royal College of Music). У 1996 році за свою сумлінну службу музиці Пол Маккартні отримав титул Сера від Її Величності Королеви Англії.

Фонд Віктора Пінчука - одна з найбільших приватних добродійних організацій України, створена в 2006 році бізнесменом і меценатом Віктором Пінчуком. Фонд розробляє і реалізує соціальні проекти, направлені на розвиток України і появу нової генерації українських лідерів. Пріоритетними сферами діяльності Фонду є охорона здоров'я, освіта, культура, права людини, глобальна інтеграція України і розвиток місцевих спільнот.

Серед найбільш масштабних проектів фонду - програма «Колиски надії», в рамках якої відкриваються центри допомоги новонародженим у всіх регіонах України, стипендіальна програма для студентів «Завтра.UA», створення центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre, міжнародна мережа YES (Ялтинська Європейська Стратегія) з підтримки євроінтеграційних стремлінь України.

Фонд Віктора Пінчука є членом Європейського Центру фондів і Українського Форуму грантодавців, партнером Ялтинської європейської стратегії, співпрацює з Глобальною ініціативою Клінтона та іншими неурядовими організаціями.

Відеозвернення Пола Маккартни можна подивитися тут.

Сашко Положинський… Харизматичний, має активну життєву та громадську позицію, патріот України, в свої 39 років продовжує вражати життєрадісністю, ентузіазмом і невгамовною енергією. Не вживає алкогольних напоїв і м’яса, - через це дехто називає його занадто правильним, дивуючись чи не нудно так жити, на що Сашко з упевненістю відповідає: «Абсолютно не нудно. Інтерес до життя, його насиченість,інтенсивність, яскраві враження та емоції, на мою думку, зовсім не залежать від м’яса чи алкоголю». 

Та все ж більшість Сашка знає як лідера гурту «Тартак», який неодноразово підтримував суспільно-важливі та благодійні проекти. Це інтегровані концерти незрячих виконавців, провідних українських артистів та оркестру Національного театру ім. М. Заньковецької «Відчинилося життя», з останніх – благодійні концерти: «Заради життя» в Запоріжжі, «Ти подумай» у Києві, «Від Андрія до Миколая» у Львові.

Сам Сашко брав участь у відбудові Запорозької Січі на території заповідника "Хортиця". «Свого часу знайшлися чималі гроші — кілька мільйонів доларів — на відбудову Запорозької Січі. Підрядники, зрозуміло, посприяли тому, що кошти були освоєні, а роботи не закінчені... Знайти їх, звісно, вже неможливо. Типова українська афера! Про це мені розповідав новий директор заповідника «Хортиця» Максим Остапенко. Він, власне, аби знайти вихід із ситуації, заручився підтримкою запорізьких бізнесменів, об’єднаних у благодійний фонд «Патріот Запоріжжя». І коли мене туди запросили на одноденну благочинну акцію, у нас разом з Миколою Томенком виникла ідея організувати доброчинний табір, адже залишалося чимало марудної роботи, що її могли робити нефахівці. Наприклад, кудись бульдозер не міг заїхати і засипати вали, тому треба було їх закопувати вручну. Через молодіжно-патріотичні організації розіслав інформацію про проект «Відродимо Запорозьку Січ». Отже, я з 17-ма волонтерами прибув на Хортицю. У перші дні дирекція розгубилася — не встигала нам вигадувати завдання. Може, думала, приїхали задля «галочки». З ким із добровольців не розмовляв, всі отримали колосальне задоволення! Єдине, що прикро: здається, того, що там збудовано, надовго не вистачить. І скоро треба буде робити реставрацію або відбудовувати заново: підрядники працювали не дуже якісно. Ми говорили з хлопцями про те, що до таких проектів треба залучати людей, які відчували би серцем, що вони Січ відроджують, а не працюють над черговим об’єктом!», - розповідає лідер «Тартака».

Багатьох, особливо дівчат, хвилює запитання, чому ж Сашко ще досі не одружений та не має власних дітей. А він і не приховує відповіді: «Поки що я не хочу мати власної дитини, бо в цій країні, в такій складній екологічній, моральній, економічній, політичній ситуації, дуже важко просто виховувати свою дитину, а не боротися за її виживання. Тому я намагаюся більше зусиль докладати до того, щоб ті батьки, які виховують своїх дітей в сучасній Україні, мали можливість робити це з більшою ефективністю, хай не зараз, так у майбутньому. Але, загалом, мені би хотілося, щоб всі діти в Україні росли щасливими. І це для мене, принаймні поки, важливіше питання, ніж питання про те, чи хочу я мати власних дітей».

Декілька запитань до Сашка Положинського...

Як гадаєте, благодійність повинна бути безіменною?     Сашко: Я за те, щоби благодійність була безіменною. Але, що поробиш, коли інколи доводиться визнавати свою причетність до того чи іншого благодійного проекту. Інколи оприлюднення імен людей, які беруть участь у благодійній акції, йдуть на користь самій акції – долучається більше людей, залучається більше коштів...

Як Ви ставитеся до мітингів?     Сашко: Я вже ходив на кілька десятків жалюгідних нікому не потрібних мітингів, які нічого не міняють і я за більш радикальні зміни життя суспільства.

Ви не вважаєте, що мітингами можна щось змінити?      Сашко: Я не вважаю доцільним ходити на окремі мітинги, коли нам принципово треба змінювати і систему влади в Україні, і наповнення цієї системи влади. Якщо буде мітинг, щоби змінити систему влади і людей у владі, то я звичайно на нього піду.

Які інструменти на Вашу думку можуть змінити ситуацію в Україні?    Сашко: Є кілька варіантів застосування цих інструментів. Але всі вони поки що непридатні для застосування в Україні, тому що в нас немає достатньої кількості готових до цього людей. Зараз кожен повинен на індивідуальному рівні готуватися до тих змін, які він хоче здійснити в майбутньому. Підвищувати свій власний рівень – інтелектуальний, моральний, фізичний, рівень своїх умінь та навичок, розширювати коло своїх інтересів, скеровувати свої зусилля до пріоритетних напрямків, для того, щоби в цих напрямках стати фахівцем високого рівня. І потім, коли в нас буде достатня кількість людей, фахівців своєї справи, людей активних, розумних, всебічно розвинених, тоді вже можна буде пробувати робити  корисні зміни на краще.

все таки трохи осилюю ту об`ємність звуку, хай і не все так швидко, але коли десь щось робити результат завжди знайдеться. особливо коли можна приємно поспілкуватися і найти взаємно відповіді на запитання.

здається не те хочу сказати та весь день просидів на клавішах фактично, голова гуде, навушники "киплять"...

тим паче Велике дякую iris s за змістовну розмову, завдяки якій справа зійшла з мертвої точки, муза, як кажуть, ожила і спонукала таки до нових подвигів. 

Основа музики старі горизонти ще з першої замітки, але помітно оновлені, чекаю з нетерпінням коментів щодо того чи скоряється мені потроху та "загадкова об`ємність" мелодійна.

до речі попорпався в чорновиках і надибав тамечки музичку про Хазяїна-С, коли цікаво можу викласти, коли дуже то навіть невдовзі.

а поки запрошую до інтро (вступу до альбому Sunny Day 2011 року має з`явитись по ходу)

скачати можна тут http://music.i.ua/user/965739/9631/138667/

Ще раз дякую iris s - приємна і незвичайна дівчина 

---

Чи є прогрес у об`ємності мелодії?

Я дивився його по "Новому" каналу і отримав величезне задоволення.

А ви?

Ось такий саундтрек до німого кіно.
Ледве чутний мотив із повітря ловлю.
Трішки дивно: мажор огортає мінор.
Дай подумати хвильку: напевно ми – блюз?

І мовчання пливе. І чи час говорить?
Може, просто мовчати і слухати час?
Уривається подих. Ламається ритм.
Дай подумати, сонце. Напевно ми – джаз?

Агресивно сміється недбалий мотив.
Озивається скриками пристрасть сліпа.
Повний безлад думок і хаос почуттів…
Дай подумати (спробую): може ми – панк?

А в сусідів над нами камлає Кобзон.
А із прасок усіх долітає попса…
Ми – вся музика світу, коли ми разом.
Так, напевно, вони і звучать – небеса.

А які враження у вас від цих фото і взагалі від візиту Пола МакКартні в Україну?