СУМ -- не гість,не потрібно підбирати для нього мелодію або підлаштовувати крісло чи подушки.

Сьогодні вранці помер мій Тато (Діду), причина смерті гострий інфаркт, який стався ще вчора...Батько дуже пишався що в нього так багато друзів на i.ua, розповідав мені дуже багато про Ваше товариство, я радий що в нього є так багато щирих та гарних друзів! Я, як син всім дуже дякую за те що Ви Його підтримували в будь яку мить, дарували йому радість і тепло, як ніхто вітали Його з Днем Його народження, та не забуваєте у важку хвилину! Я думаю що батько не образиться, якщо я скажу Вам від...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Самотній дощ в осіннім переливі На щемних віях зустрічі гойдався… Скажи, прошу, ти потім був щасливий, Чи так, як я – лиш тільки прикидався? Скажи, прошу, ти все забув, чи, може, Як я щоночі з’єднуєш серпанком Тенета мрій, щоб в зоряній пороші Хоча б у сні любити до останку? Та ні, мовчи… Не треба, слів не треба, Я слів тих – віриш? – перевчила сотні! А дощ тремтів в обіймах свого неба. В обіймах… але все ж, як я, самотній…

І знову сум. Закрався у думки, знайшов до серця двері потаємні, які колись на відстані руки ти не помітив. Чи занадто темні були тоді осінні вечори, чи просто не хотів ти помічати? Байдуже. Знов вечірні кольори співають небу осені сонати і тихий сум мереживом снують тоненькою струною так відверто… А я немов мозаїку свою щасливу мрію воскрешаю вперто. А я люблю. Люблю і все! Хоча, цих слів ти не чекав і не чекаєш, а я люблю… Любов – це не свіча, пробач, але із часом не згоряє…

Переболить. Мене ти вже не вперше жбурляєш в прірву розпачу й образ. А я встаю. А серце знов живе ще. Ніяк не розіб’юсь об скелі фраз. Сильнішим робить все, що не вбиває – ця істина давно вже не нова… Чому ж тоді надія помирає, а я її не хочу рятувать? Переболить. Я знаю. Мушу жити… Та іноді (візьму на душу гріх) так втомлює життя оте любити і хочеться подалі від усіх… Та ні! Не так! Я жити не втомилась! Кидай, жбурляй за тисячу світів, а я жива – літати я навчилась! Хоч...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Серед літа - зимові протяги,а я досі босOніж, в платті лиш… Далі й далі відносять потяги сонця блиск. Чи ж ми небо втратили? Чи то в червні морози березня й мрія бути втомилась лишньою? ...Я не була твоя «теперішня», а вже стала тобі колишньою…

Влаштовуйтесь зручніше, якщо вирішите прослухати цей ДВАНАДЦЯТИхвилинний музичний твір. Твір, який за своїм форматом навряд чи можна класифікувати як просто пісню. Будь-чиєму аматорському слуху легко розрізнити в його структурі чотири частини. В третій частині (десь в кінці 5-ої хвилини) звучить партія віолончелі. Очевидно, це один з небагатьох творів, де Блекмор використовує цей...

Читати далі...

Місяць як скибка лимону в вікні, Тьмяні зірки, й ті за хмарами плачуть… Тиша. Не сміє ніхто самоті Свято порушити болі й невдачі. Кілька краплинок в бокалі вина, Дим сигаретний проймає свідомість… І не важливо чия вже вина – Бо все одно тепер «тільки знайомі»… Десь полетіти б в нікуди, за тьму, Просто вхопитись за вітер і зникнуть Там де немає «навіщо», «чому»… Щезнеш, – без тебе за мить одну звикнуть… Час мабуть лікар, хоча… швидше яд – П’єш і звикаєш…– наркотик…...

Читати далі...

Найгірший спосіб сумуватиза людиною - це бути з нею поруч, і розуміти, що вона ніколи не буде твоєю!!! Г.Маркес

[Приєднана картинка]Ковзне по серцю щастя -      Розтане лід         І згине    Останній слід. Ласкаво в біль загорне     Люта зима,      І полине  В серце журба. Вночі підійдеш тихо,   Глянеш в вікно -     У трояндах    Грає срібло. Ні хмарки, всюди темний   Небесний шовк,     ДрімаєУ серці затишок.