Що було, то було, сподіватися марно, Але знову над містом блакитні дими. І заходжу я знов до старої кав’ярні, Де зустрілися ми, де зустрілися ми…[Приєднана картинка]

Вчора зібралася їхати на Запоріжжя, колега на машині підвозила. Тож до Дніпра на маршрутці. Вийшла о 6.30, коли їде якась транзитна, дивлюся "ДНІПРОПЕТРОВСЬК" написано, ну я і сіла. В салоні багато вільних місць, вгледіла шеврон Правого сектора та плюхнулася біля дядька... Розговорилися про сніданки младєнцами, нові рецепти з них, то сьо... Я вже думала його про селфі попросити, коли глип у вікно, а ми вже біля ЦРБ (мали ще за 3 км до того повернуть наліво на іншу дорогу). Я до водія, ...

Читати далі...

Ранкова кава не виносить самотності![Приєднана картинка]От ставлю турку на вогонь, стою, дивлюсь на неї, чекаю... а вона - наче на підвіконні стоїть, і не збирається закипати!Але варто вийти з кухні - вона відразу кидається навздогін![Приєднана картинка]Ніяк не може залишитися на самоті... [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Джерело

[Приєднана картинка][Приєднана картинка]Ну а як ви думали, фабрика по переробці кави...[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [ Читати далі ]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][ Читати далі ]

Чорна ніч та чорна кава-Дві супутниці моїУ ці сірі та незграбні,Сумомвимучені дні. Щоб триматись, вип"ю кави,Щоб спочити, піду в ніч-Пригорну душу загнану до сну.

[Приєднана картинка]

...і пил здійняв на дорозі вітер,обпале листя летить услід,у смутку в стЕпу схилились квіти,в полинних хвилях останній цвіт.з вербою річка веде розмови,у волі в небі ширяє птах.а темні хмари в таємній змовіімжу сплітають у небесах. ту сіть роскинуть в осінню днинуна степ, на місто, на весь окіл -дощевий шурхіт печаллю злине, спаде на серце щемливий біль.по тій дорозі підеш до хати,відчиниш двері, розпалиш пічі кинеш погляд в віконні грати -там степ, тополя і скоро ніч, на всохлій гілці самотний ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Куштувала каву у Вiднi, Львовi, Туреччинi, в однiєї з арабських країн Перської затоки, але найсмачнiшою здалася менi кава в кав’ярнi Ужгороду їхнього ж ужгородського обсмажування. А нещодавно прочитала у Олексiя Мустафiна (до речи, автора книги «Напій змін. Як кава створила сучасний світ») трохи неочикувану думку. Здається, киянам можна пишатись не тiльки київськими котлетами або київським тортом. Цiтую Мустафiна дещо щодо кави...

Читати далі...