хочу сюда!
 

Александра

44 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 39-49 лет

Заметки с меткой «відчуття»

Про заголовок

Зауважив дивну тенденцію окремих блогерів. Своїм заміткам вони дають у якості заголовку прикметник середнього роду. Досить часто, або раз у раз.
Навіть без читання складається враження, що все, про що вони пишуть, є таке собі непримітне, невизначене гів... субстанційо... Одним словом, воно.
На питання "що робити" варіантів не пропоную. Просто спостерігlook

Запах

Отже, 5 відчуттів. Нюх, дотик, зір, смак, слух.
Що перше?. Припустимо, нюх. (Як написала, так і припускаю. Бо це підсвідомо! А правильно писати за абеткою).

Іноді не задумуєшся чому (чим) подобається інша людина (тут стать не грає ролі, оскільки саме тут не йдеться про потяг).
І я думаю (а може десь і читала, що не заперечує одне одного) що велику роль грає запах - просто не завжди це усвідомлюєш.
А ось коли ти починаєш розуміти, що це саме він (ага- запах), тооо.. тооо...проблемка. І тут актуально відсутність чи присутність потягу. Справді, це проблема у двох випадках. Якщо запах провокує, заворожує, манить, гіпнотизує(!) не факт, що це не створює маніпуляцію нашими почуттями. Що хочу сказати? Тут може спрацювати прислів'я: любов зла - полюбиш і коз... (Автозаміна підібрала слово козака) ха-ха, якби ж то. ).
А що робити, якщо ніби-то і людина хороша, навіть, дуже хороша, а ближче, ніж на 20 см не хочеться (ви зрозуміли, сподіваюсь).
P.s. нежить хороша річ не в цих випадках! Бо то не питання гігієни.

Опитування чисто з філософською метою: пізнати актуальність питання для загалу.

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

100%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

I'm in my car - Chris Rea

I'm in my car
           Я у своєму автомобілі.

I'm in my car
            Я в своєму автомобілі,
I got my telephone and radio
            тут у мене і телефон, і радіо.
This is my home
            Це мій дім,
I have learnt to love and live
            в якому я навчився жити і любити
The only way I know
            той єдиний шлях, що я знаю.

And I don't want to change a thing
            І не хочеться нічого змінювати
This is my world you are sitting in
            в тому моєму світі, де я живу.
I got a fax so I press send
            Я маю факс, отже натискаю кнопку "Надіслати",
Send a message to my DJ
            надсилаю повідомлення діджею,
A message to my DJ
            невеличке повідомлення моєму діджею,
'Cos he's my best friend
            бо він мій найкращий друг.

I'm in my car
            Я в своєму автомобілі.

And I am happy here
            І я щасливий тут,
Even though the fools will never know
            навіть при тому, що ті ідіоти ніколи про те не дізнаються,
I got peace in here
            маю тут затишок,
My private world and endless
            мій власний світ,
Stop and go
            і скільки хочу, зупиняюся та й рушаю далі.

And I don't want to change a thing
This is my world you are sitting in
I got a fax so I press send
Send a message to my DJ
A message to my DJ
'Cos he's my best friend

I'm in my car
          Я в своєму авто!

Safe from my boss
          Не досяжний для мого боса,
Safe from all the gumbos
          недосяжний для всіх тих "овочів",
That I hate so much
          котрих я так люто ненавиджу.
Its not G.T.
          Це не G.T.
Its not all about you think
          Це ще не все, про що ти думаєш,
That you may see
           і що можеш зрозуміти,
Oh it's not about what you think
           о, це зовсім не про те, що ти думаєш
You see
           і що бачиш...
I'm safe from my family...
           Я не досяжний для своєї сім'ї,
I'm safe
I'm safe
          я врятований,
          я в безпеці,

I'm in my car
          я в своєму авто!

I'm happy here
          Я втішений тут!

I'm in my car
          Я в своєму авто!

                                   27.12.2015
Слухати

Як побороти сором'язливість і стати впевненим у собі

Изображение

Причини появи сором'язливості

Головна причина того, що люди стають сором'язливими - це неправильне виховання. Достаток обмежень, накладених в дитинстві, що геть придушували ваші бажання, прагнення і ініціативи.

Багато чого доводилося просто не робити через силу, слідуючи невсипущому батьківському контролю. Здавалося б, це дитинство, воно давно пройшло, але тільки звички і комплекси, вироблені в цьому віці, вкорінюються дуже глибоко, і впоратися з ними найскладніше. Зрозуміло, формується сором'язливість і під впливом інших зовнішніх і внутрішніх факторів. Наприклад, ряд обставин може призвести до того, що ми починаємо низько ставити себе, коли починаємо помічати навколо яскравих і харизматичних людей, наполегливо вважаючи, що ми в їх число не входимо і увійти ніяким чином не зможемо.

Сильно розвинене прагнення відповідати якимось нав'язаним собою ж нормам і стандартам - також причина сором'язливості. У підсумку ми починаємо надмірно зациклюватися на собі, а в будь-якому оточенні нам стає некомфортно. Важливо пам'ятати, що сором'язливість - це не якийсь природний інстинкт, а сформований набір стереотипів. А це означає, що ми цілком можемо від неї позбутися, якщо тільки захочемо.

Методи боротьби з сором'язливістю

Боротьбу з сором'язливістю необхідно почати з її прийняття. Ви повинні розуміти, що з вами все гаразд, що ви - абсолютно нормальна людина, що це не якесь відхилення і ви усвідомлено намагаєтеся побороти свій набір комплексів. Якщо ви звикнитесь з цією думкою, то можна сміливо вважати, що перший крок у боротьбі проти сором'язливості здійснений.

Спробуйте почати вибивати клин клином. Є дуже хороший прийом, який полягає в тому, щоб форсувати ситуації, які можна віднести до незграбних, щоб тренувати свою емоційну реакцію. Наприклад, ви можете вітатися на вулиці з незнайомими людьми.

Не обов'язково заводити подальшу розмову, просто привітайте людину і йдіть далі. Зрозуміло, що перший час робити це буде страшно, а тому доведеться діяти через силу. Але з часом, після доброї сотні повторень, вам стане простіше. Тоді пробуйте зупиняти людей на вулиці і задавати їм прості питання, наприклад, скільки зараз часу. Якщо вам буде просто підійти до незнайомої людини, то і зі знайомими ситуація також вирівняється.

Можна ускладнити завдання - публічно виконувати нескладні, але такі, що  вимагають певної розкутості завдання. Тут важливо, щоб у вас були однодумці, які могли б вас проконтролювати - а ви могли б проконтролювати їх.

Кожен раз, коли ви знаходитесь в громадському місці, постарайтеся переносити увагу з себе на інших. Не думайте про те, як виглядаєте ви, думайте, як виглядають інші. Не думайте про те, як поводитеся ви, думайте про поведінку інших людей. Але при цьому залиште спроби виглядати як усі. Сором'язливість починається в багатьох ситуаціях саме з того, що ви, замість прояву якихось індивідуальних рис, починаєте сліпо наслідувати, адаптуючись під той чи інший натовп. Але це невірно.

Ви - особистість, і ви нічим не гірше за всіх інших. Відмінності між людьми - це їх гідність, а зовсім не привід нервувати і вважати, що щось з кимось неправильно. Відкиньте перфекціонізм геть - може бути, в чомусь ми не вписуємося в потрібні рамки, але ж для кожної людини знайдуться рамки, в які і вона  не впишеться. Так що постарайтеся розуміти, що ви - такий же член будь-якої компанії, як і інші. І сором'язливість відступить.

Остання зимова морозна....

Не гуде вже вітер - заспокоївся.
Ти не кличеш мене - згомонів
Я не мчу - нехай рана загоїться
Аби тільки снився ти мені.

Все минає - то одвічна істина
А весна-то потайки іде:
Ще морозно,ще зимова сивина
Переможна
                     і весну тим б’є

Але весна знає свою силу
Притаїлась, значить, мить - і все!
Ще я називаю теби милим...
Вітер в серце і - нема тебе ніде!

Після виборів...

Я ще досі під впливом всього того що відбулось - неприємні відчуття від поразки, від розуміння, що ті хто називався моїми друзями, приятелями та добрими знайомими - мене не підтримали. Досі намагаюсь зрозуміти, як люди можуть бути такими лицемірними (не впевнений, що саме так це слово звучить українською, але доки не пригадав кращого синоніму...), продажними, брехливими, злорадними, песиместичними та байдужими...

В моєму світі, який я щодня бачу за рожевими окулярами власного оптимізму, таких людей не буває взагалі... а тут, під час виборів, їх з мене зняли та замінили на інші, в яких вся країна стала брудною, чужою, дуже-дуже хворою... 

Сумно стало так, що перший час аж руки опустились, нічого не хотілось робити. Але це ненадовго, бо після суму цей образ викликає у мене жаль, та ще більше бажання чимось допомогти в ций ситуації, спробувати покращити її, щось робити і робити без зупинки - до самої перемоги.

Завдяки участі у всіх передвиборчих процесах, спілкуванню з багатьма людьми, я отримав достатньо досвіду, який тепер можна буде впровадити в життя.

Напевно, все це було не даремно. Дуже хочеться в це вірити... І радує те, що відповідність того у що я вірю до реальності завжди в першу чергу залежить від мене самого (-:

ехх...

оголошую собі тиждень "негативу, поганого настрою та замкненості в собі"

звісно, тиждень не вийде, але скільки зможу, стільки протримаюсь..

Майже фізично відчуваю, що це мені потрібно та необхідно...

Деньнародженський запис + роздуми на тему

Все, минула "моя" доба. Вчора був мій день народження. 

Відразу хочу ВСІХ-ВСІХ-ВСІХ подякувати за те, що привітали мене!

Мені було дуже приємно чути, читати та відчувати поздоровлення, привітання та побажання!

Я отримав десятки смс-повідомлень та дзвінків, кучу меседжів в асьці та скайпі, і ще більше - тут, на i.ua.

Більше півсотні людей надіслали мені відкритки, залишили записи в гостьовій та написали привітання в чаті - це щось неймовірне!!!

ДЯКУЮ ВАМ, МОЇ ЛЮБІ, МИЛІ, ДОБРІ ДРУЗІ ТА ПОДРУЖКИ!

З ваших слів на серці стало тепліше, в душі спокійніше і лагідніше! Я відчув вашу підтримку, добро, ласку, увагу, дружбу і любов (від кожного з вас йшло щось особисте!!!)


На цьому теплі слова маю завершити подякі та перейти до частини "багато букафф" з роздумами на теми, які цікаві переважно тільки мені, і переважно тільки зараз uhmylka Нервовим особам раджу далі не читати uhmylka


Теоретично, вчора я міг поводитись як завгодно, отримати будь-що, капризувати, вередувати, байдикувати і таке всяке. Але ще за декілька днів до вчора у мене в голові крутилось декілька "навколоденьнародженських" думок.

Десь тиждень тому, під час роздумів на бізнесові теми ("що б таке замутити, щоб чесними засобами, не обходячи законів держави, моралі і етіки, організувати справу, яка б приносила і задоволення і достаток"... не хочеться мені викідати жодного слова з цієї формули...), почав штурмувати тему "що люди роблять постійно, завжди, автоматично, непримушено і переважно із задоволенням". Кожна асоціація з цим питанням може стати ключем для розрішення питання прикмету бізнесу за встановленою мною формулою.

Врешті, декілька думок прийшло по темі, а декілька стали просто цікавими. Ті, що були по темі, я запам'ятав із позначкою "проштудувати можливі шляхи застосування", і почав смакувати найцікавішу - думку про привітання!

Ось цікаво, люди всіх країн "вітаються", передають привіти, "здоровкаються", поздоровляють, вітають... і повсюди в цих словах одне і те саме "віт" та "здоров". Напевно, будь-який школяр знає, що "Vita" з латині перекладається як життя, здоров'я, тобто, "ВІТАТИСЬ" - це те ж саме, що "ЗДОРОВКАТИСЬ", чи "ЖИТНИТИСЬ" (останнього терміну я ніде не зустрічав, просто зараз вигадав, але він такий самий за інтуітивним та асоціативним сприйняттям, як і попередні).

Виходить, що українці при зустрічі, кажучи друг друг "вітаю", наче накладають якесь закляття, яке лікує здоров'я та додає життя!!! (-: Зараз модна казати, що наші думки матеріальні, але при цьому забувають додати, що сказані вголос слова НАБАГАТО-БАГАТО матеріальніші за будь-яку думку. Хоча б тому, що вони вже є матереалізацією наших думок та намірів в фізичному світі (у вигляді коливань, набору звуків, які в певній послідовності придбають сенс та значність)!

А ще кажуть "привіт", тобто "при-віт". Частка "при" завжди мала етімологічний сенс наближення чогось, пристосування чогось. Тобто, можна вважати, що вірне розкладення скороченого "привіт" буде щось схоже на "придаю тобі віту (життя)", або натякають що самі "при віті (живі та здорові)". Чим добрі такі скорочення, що їх як не розкладай, а все буде водночас і повністю вірно, і не зовсім точно, але дуже близько до суті (-:

(ще одна тема для роздумів - це "про інформація що стає точнішою та зрозумілішою і більш гідною до використання, коли скорочена та узагальнена, ніж коли розкладена на найдрібніші шматочки і розібрана дослідниками до самих основ та базисів"...  Цікаво, що я сам дуже полюбляю зануритись в дрібниці настільки, що починається плутанина, конфлікт інтелекту та душі, нестача інформації та недовіра до базових стверджень і аксиом на яких грунтується та на які спирається дослідницька логіка)

Чесно кажучи, я не знаю, чому "привіт" вважається "українським привітанням". Це вітання більш латинське, або європейське, ніж наше... Адже, "здоров'я вам", "здоровенькі були", чи просто "здроров" та "здра!" - набагато ближчі нам для сприйняття та розуміння, ніж "привіт"... Дивна тенденція хопати інозмені слова і пристосовувати до обіходу в рідній мові... Чи правда вже своїх слів не вистачає? Яка ж скудність інтелекту має бути в людині, щоб полінитись знайти необхідне у себе, і замість цього взяти чуже, переінакшити і видати за своє? (*грррр... плагіатчики - просто ледарі. Могли б хоч трішки напружитись, і у самих би вийшло написати своє краще, ніж "реміксоване" чуже). Ну, якщо ж просто хочеться випендритись, то можна було б замість здоров'я - довгих років життя побажати ("ПриЖит" замість "ПриВіт"). 

Далі я подумав, що обмежувати "дослідження" лише однією країною було б нелогічно, і звернувся до наших сусідів - росіян. Вони кажуть "Привет", "Здравствуй", "Здоров!". Тут можна без коментарів обійтись. Те ж саме, тільки з невеличкою зміною акцентів. Етімологія залишається ідентичною.

З Англією цікавіше - там кажуть "Hello" та "Hi". Перше слово промовляється як "Х(е)лоу" - буква (е) в цьому слові чується як щось середнє між "і", "е" та "а". На мою думку це так тому, що в неї скоротили відразу декілька, а точніше, всі три звуки відразу! Мабуть, раніше люди що жили на території сучасної Британії, казали при зустрічі "Heal on you!"... але коли часто кажеш одне і те слово, то починаєш казати його все швидше і швидше, а потім звуки в слові зкорочуються, змішуються, народжують нові... з декількох слов, які перекладаються як "Здоров'я тобі", скоротили в "привіт!". 

Щодо "Ні" (яке звучить як "хай"), то тут на мій погляд криється таке саме побажання міцного здоров'я та радісного життя, зповненного "відчуттям високості". Коли людина там відчуває ейфорію, підвищений настрій, радість - вона каже "I'm so high ("high" читається і звучить однаковісенько як "hi")". Виходить, вони бажають друг другу цього відчуття щоразу вітаючись. Чудово, правда?!

Французьке "Бон Жу" - побажання "приємного існування"... і так далі по всіх мовах, по всіх континентах. Люди мають звичку при зустрічі побажати друг другу чогось доброго, приємного, важливого! Бажають здоров'я, життя, радісного настрою кожного дня, по всій Землі, навіть не замислюючить над тим, що кажуть, і що це означає!

Тисячи, мільйони, мільярди матеріалізованих в словах мантр щасливого існування по всій планеті, цілодобово, в кожній точці, де тільки існує людство!

Але привітання вже давно стали простою звичкою, на яку не звертають уваги, над якою практично ніколи не замислюються, не придають уваги, значення. Ця справа є автоматичною і бездумною,а тому і не цінується. 

Цінується ж свідоме індивідуальне, або узагальнене публічне побажання того ж самого. І це називається вже не вітанням, а "поздоровленням", "привітанням". . Фактично, це те саме, що робиться постійно, тільки має специфічний настрій, урочистість, значність, значимість і всю іншу атрибутику.

Деякі особи навчились вже і цю справу доводити до автоматизму, промовляти чудові приємні слова без радісті, без щирості, не вкладаючи взагалі ніяких емоцій... але це поки що не переважна більшість серед людей, тому вважатиму, що я всеж правий в розрізненні цих дуже близьких по духу подій за критерієм "звична неосознаність"/"обмиссвідомість" і "автоматична байдужість"/"спеціальна емоційність".

Мені подобається красиве англійське привітання "Congratulate" - "кон"+"грат"+"ю"+"лейт" = бажаю тобі здорової статуті (фізичної конституції), коли ти вже будеш в пізніх роках. (Я спеціально не розкладав кожну частину слова окремо, а відразу пов'язав у зручне та зрозуміле словосполучення!)

...

Думки про вітання та поздоровлення мене правда дуже розважили своєю спроможністю робити надзвичайні каламбури! Наприклад: "Привіт, я тебе поздоровляю, і бажаю тобі здоров'я........" - далі в цьому привітанні може йти що завгодно, це вже не має особливого значення, людина вже в першій частині встигла зовсім по різному (несвідомо, напівсвідомо і повністю свідомо) побажати людині ЄДИНОГО - ЗДОРОВ'Я!

...

Чим ближче справа підходила до мого дня народження, тим гостріше стояло питання того, як же я собі його організую. Бо фінансове питання у мене зараз зовсім і зовсім ніяке... "ліваків" практично нема, живу, як то кажуть "на бобах", на харчі вистачає, але коли мова йде про те, щоб щось купити (навіть просто поповнення рахунку на мобільний), то тут увімкається режим жорсткої економії, тисячекратна перевірка прекмету купівлі на обов'язковість його з'явлення в моїй власності, чи можна обійтись більш дешевим аналогом, або зовсім без цього... На прикладі поповнення рахунку, звісно, дешевше нічого не знайти, і якщо не поповню, то і зовсім позбудусь ставшої вже такою звично мобільності та незалежності...

Думки були зовсім різні, навіть панічні "Від усіх сховаюсь, вимкну телефони, пійду з хати, і тоді не прийдеться влаштовувати свято, купувати харчі, пригощати... і не потрібно буде нікому пояснювати, чому я так зробив... а навіть якщо хтось всеж і допитається, то можна відповісти що вирішив побути оригінальним в свої 29..."

А були і безвольні: "Аааа.. .пійду до мами... і друзів туди запрошу... не відмовляти ж друзям, якщо вони хочуть посвяткувати?!... а мама щось вигадає... вона чимось нас всіх пригостить... ось тільки настрій у мене буде зовсім зіпсований, але це не страшно, я ж завжди зможу пояснити свій неприємний стан якимось дивкуватим багатозначним мовчазним поглядом..."

Врешті, фінансова хандра кудись поділась, і я встиг прийняти найкраще, на мою думку, рішення: "Є можливість прийняти будь-яку кількість друзів у себе вдома в гості, Є можливість зробити такі гостинці кожному, щоб всі залишились задоволенними. Є можливість провести день разом з усіма тими, хто мені такий близький і дорогий. не заморочуючись над тим, що це буде "якось не так, як всі звикли". Є можливість зробити веселе, оригінальне свято, і я обов'язково це свято зроблю найкращим чином"

І правда, у мене з'явився план, який вже практично реалізований, та чекає на день свого "старта" - я запросив своїх друзів до себе на цю суботу, після 17 години. Тепер я можу не просто їх всіх побачити, але ще й приємно здивувати такою "вечіркою", на якій вони напевно або ніколи, або точно давно не бували.

...

День народження у будь кого, напевно асоціюється із подарунками від друзів... Ох,як мені ця тема не подобається... Колись в дитинстві однокласники подарували мені п'ять!!! однаковісеньких книжок!!! про Леніна!!! який мені ніколи не подобався... Я тоді дуже довго плакав... і на все життя наперед вирішив, що хай краще до мене приходять зовсім без подарунків, ніж приносять мені якийсь непотріб... Я звик жити таким чином, що мені завжди всього вистачало. Вистачало речей, одягу, взуття, прикрас, грошей.. Я завжди маю достатньо. Це не означає, що у мене завжди багато, а тільки те, що завжди достатньо, що без решти речей я можу легко обійтись, і навіть не помітив би відсутності цих речей, якби мені на них не загострилась увага...

Коли у мене питають, що мені подарувати - я завжди відповідаю "Нікого не даруйте - у мене все є"... А мене не слухають.. і несуть станки для гоління, гелі для душу, труси зі слоненятами, краватки, дезодоранти, спреї, .... За всі роки зустрічання гостей, до душі мені прийшлось не більше 10 подарунків. І це завжди були такі подарунки, про які я не просив, і який для мене був зроблений або власноруч, або дуже ретельно підібраний особисто і персонально для мене, оброблений, із цілою історією для мене...

Хто знає значність існування історії для подарунка? Хтось, можливо, замислювався... Хоча б з тих, хто пов'язаний в роботі постійно дарувати "елітні" подарунки... (пояснюю: ЕЛІТНИЙ VIP-подарунок - це будь-яка звичайна річ, для якої придумали особисту, персональну, цікаву історію, яка наділяє цю річ "надзвичайними якостями" (або іншими словами, наповнює її часткою душі)...

Ось яка може бути історія для станка для гоління "Жилет"? Особливо, коли їх в один день два однакових подарували? А ще до цього ти їх бачив в сусідньому супермаркеті із позначкою "шалений розпродаж, неймовірно низька вартість"? Та ніякої історії і бути не може, крім однієї: - людина купила цей "подарунок", просто щоб  не йти з порожніми руками.

99% подарунків люди купляють не для людини, якій збираються подарувати, а, як не дивно, - для себе! Для вгамування власних переконань, принципів та звичок. Людям нема часу подумати для кого вони це купляють... Чим ця річ може відрізнитись від тієї, яку б він міг сам собі придбати в тому ж місці? Чим ця річ особлива? Що в ній персонального? Адже при даруванні кажуть "Я дарую ТОБІ", або "це для тебе"... А виходить, що це для туалета... Короче кажучи, Я НЕ ЛЮБЛЮ ПОДАРУНКИ, ЯКІ НЕ ДЛЯ МЕНЕ, І ПРАВДА ПРОШУ, ЩОБ ЛЮДИ НЕ ДАРУВАЛИ МЕНІ ЇХ, ЯКЩО ВОНИ НЕ ДЛЯ МЕНЕ! Я більше поважатиму людину, яка прийде без подарунка і чесно скаже, що просто не так добре мене знає, щоб подарувати таку річ, яка б була справжнім подарунком (-:

Адже варто витратити лише декілька хвилин, щоб по справжньому поцікавитись своїм другом... Достатньо задати тільки пару запитань, щоб дізнатись, чим зараз живе людина, чим цікавиться, що у неї відбувається в душі, які хоббі та захоплення... А якщо не можете зрозуміти, або людина не хоче вам розповідати, то ніяка це не дружба, ніякі це не стосунки, це просто "соціальна рейтингова авантюра" для вгамування особистих амбіцій. Я за те, щоб такі люди просто не приходили в гості. Їм в гостях буває сумно, не цікаво, все не подобається... КРАЩЕ НЕ ПРИХОДИТИ ЗОВСІМ!

(Принаймні, я саме так і роблю завжди. Якщо не знаю, що дарувати - не дарую нічого. Якщо не хочу бачити людину - не йду до неї ані за яких обставин...)

Люди брешуть другим людям, що ті стали їх добрим приятелем, другом, або навіть коханою людиною... заради амбіцій.. через власні комплекси та страхи... через страхи... брешуть, брешуть, брешуть... а їм відповідають тим само, бо з того боку теж зустрічається схожий набір невгамованих потреб, та нерозрішених психологічних проблем... І ховаються від брехні за іншою брехнею, а потім ще за іншою... роками, а іноді і все життя. І думають, що так буде краще... А я впевнений, що краще може бути тільки коли всі стануть казати правду...

Скажіть правду самі собі. Наприклад, прямо зараз...

- чи потрібно людям те, що ви намагаєтесь їм "втюхати" в якості "подарунка"?

- чи правда хочеться зустрітись і поспілкуватись, чи просто "так потрібно"/"не можу відмовити"?

Це прості запитання, які можуть зробити багато людей набагато щасливішими, якщо вони дозволять собі розкіш бути чесними перед самими собою!

...

Романтичний ідеаліст-ідіот я... ваш Миколка... smutili

Вибачте, якщо когось образив. Я просто хотів розповісти своє правдиве ставлення до певних речей (-:

Мій респект всім, хто уважно читав з самого початку цього запису аж до кінця! lol

почуваюсь дивовижно...

Мабуть це початок осені так на мене впливає... Відчуття схожі з тими, які бувають, коли випадає перший сніг. Тільки зараз мені не прохолодно, а тепло. Затишно, спокійно і комфортно. Раніше цей образ завершувала чашка гарячого солодкого чаю. Тепер можна і без нього.

Взагалі, це відчуття у мене триває вже декілька днів. З минулої середи. Таке відчуття, що того дня мене лишили всі проблеми, всі турботи. Точніше, не лишили мене зовсім, а просто перетворились на щось інше.

Таке приємне, і чомусь давно забуте відчуття. Здається, воно з самого дитинства, і час від часу з'являється... але зовсім ненадовго - на декілька годин, а потім щезне в турботах буденнощів... А тепер вже кілька днів підряд триває.

Якби я тільки вірив... Таке саме відчуття є, коли поруч знаходиться близька та кохана людина. Наприклад - мама. І я чомусь схильний думати, що саме так можна відчувати любов та тепло іншої людини. Ось тільки чомусь не вірю, що це можливо.

Все, що відбувається навколо - зустрічаю лагідною посмішкою. Мені приємно чути, бачити, торкатись. Ніщо не подражнює. Прям справжня казкова ейфорічна іділія...

Хех... як же це приємно... аж сльози нагортаються.