Не розпачливий зойк...                                         із душі виліта. Не тужливе зітхання...                                         з грудей моїх... лине. То верхівки дерев...                                        за вікном розхитав... Вітер... що важко назвати...                                                   грайливим. Осінь... холодом дмухає...                                                  в душу мою. Гомін чується ледве ...                                            журба журавлина. Осінь...                 знов ти до мене...                                                   перетворюсь... Я без  любові твоєї ...                                         в крижину. Дай мені, Осінь ....                                   хоч краплю... тепла... Дай мені, Осінь ....                                   хоч краплю... кохання! Осінь... ти Осінь ....                                   бач...  яка... золота... То ж бо й лишилось...                                      Що тільки... зітхання.

Любов була?!...                       а чи ніколи у житті...                                                  ніколи, чуєш?!                                                                             не було того кохання?!...                                                                                                                   я вже не знаю... Була ,          здається, мить...                                     одна єдина...                                                          коли, можливо...                                                                                       ти... мене кохала. Не знаю                достовірно...                                      я того. Плин Часу...                     все зігнав до купи...                                                       все... І хтось...               зурочив наші почуття.                                                     І ти зневірилась...                                                                               в мені...                                                                                             та у коханні. Ти кажеш,                   що зустрінемось... колись...                                                                      Можливо... зорі іздалеку нам провістять...                                                      не близьку Путь.                                                                                    І ми зустрінемось...                                                                                                                   Мабуть... Кохання, дійсно...                             довго жевріти не вміє...                                                                   і це невпинно... І чи горіти рівно...                           а чи в пожежу  буйну...                                                                виростать...                                                                                     йому...                                                                                                кому це знать?! Але я буду...                   довго ждать...                                          Твоїх очей... зелених...                                                                                 світла... З тобою...                      буду...                                  Зустрічі... чекать! P.S. конструктивна критика приймається з задоволенням

Сто рецептів
почуттів,
Сто рецептів -
болю
Сто твоїх
і моїх - світів
І лиш один -
любові...
Сто митей
самотності,
Сто років
мовчання,
Сто табу
і умовностей,
І лише одне -
кохання.
Сто доторків,
сто цілунків,
сто гарячих
у серце комет,
сто мелодій,
сто малюнків...
Сто кроків -
назад,
і лиш один
вперед...

                                                                        продовження теми http://blog.i.ua/community/2051/536203/
Ой, лихо-лишенько, що ж я наробила?
Гадки не маючи Майстра спокусила...
Теперь прийде попід хату з оберемком квітів,
Куди ж його сховатися? Підкажить же діти/
Бо той Майстер - справжній майстер дівчат завлікати
речами солодкими...
Ой, мамо дорогенька, зачиняйте хату                                  Anafidream

 
Мене спокусила ... двері зачинила...
а потім гадала: "Що ж я наробила?!..."
Бо як я не прИйду ... більше до дівчини -
Будеш сльози лити... Заллєшь скатертину.
Буде річка ціла з сльоз твоїх біжати...
Заллє полонину... все довкола хати.
Будеш тоді кликать... Помочі просити...
Що ж ти наробила?!... Як же будеш жити?!                      Master

Знала, що словам солодким не слід довіряти,
Що треба дією їх перевіряти
Як почув ти про дітей
Та замкнені двері,
Вже не треба ні любощів,
ні смачної вечері
А я крадькома в віконце тебе виглядала,
Не спала всю ніченьку - на тебе чекала
                                                                                                   Anafidream
Я сидів на ґанку... Біля хати нічку...
Бачив як топила... Ти дровами пічку.
Спокій твій беріг я... Примостився нишком-
Ноги зігрівала... Твоя мила кішка.
Я сидів на ґанку... В хаті було тихо...
Лише на світанку... Півень кукурікав.
Коли ти чекала... Коли чатувала,
То хоча би вийшла...Та поцілувала.
А як обіцяєш... Народити сина...
Буду я з тобою... Кожную хвилину.
А як подаруєш... Ще й красуню доньку.
Всі майбутні роки... Будем жить нівроку.                                 Master

Олю...Олю, ой яка ти гарна...
Зі мною зустрілась... та й вже покохала.
І вже я ... і любий, та вже... і коханий. 
І мене цілуєшь... з вечора до рання. 
Я до тебе прИйду... з квітів оберемком...
Ой, як приголублю... запалю серденько.
Буду тебе пестить, буду обнімати... 
Що моя рідненька...буде маму звати.
"ОЙ, ти мамо ... мамо дорогенька...
Не приходь сьогодні, не відчИню хату!
Не приходь і завтра, бо пришов мій милий...
Будемо кохатись... з любим місяць цілий...!" 

"Я пропадаю без обійм твоЇх, без щирих слів, що щастям серце повнять, без вуст п’янких, що медом мене поять, моя душа холодна, ніби сніг.

 

Порожній звук - відлучені серця,

життя повз нас біжить, як пізній потяг,

і в нім осінніх днів останній потяг,

який ми не збагнули до кінця…"                                          Angel W  

                                                                           http://blog.i.ua/community/2051/532952

Я думав ти мене давно забула... І серце оповило все журбою. І сум туманом хижим в душу прокрадався. Та голос, мов почув твій, і одразу схаменувся. Кричала то душа твоя... безгучно розідравши простір... Кричала із останніх сил, благала лиш зігріти... І кригу розтопити , шо на душі створилась. І враз... у мене відросли, немовби, крила... І сила вітру понесла мене до тебе. Далеку відстань подолав миттєво. І в ту ж секунду зміг я обійняти, Такую рідну ... та зеленооку, Що ніжно-ніжно на мене дивилась. І цілував вуста твої та очі, і пестив я такі ласкаві руки... І зігрівались від обіймів душі... Серця від поцілунків... запалали...                                        Master

Слова я твої, моя мила.
Іздалеку дуже почув.
Мені ти хотіла намисто
Дарунком віддати із снів.
Мене ти жадала кохати,
І сонечком бути ясним.
Пісні колискові співати...
Як хочу... почути той спів!
Як хочу з тобою радіти,
А Смуток й Печаль відганять...
І літо з тобою зустріти,
І разом з тобою літать.
Любов подарує нам крила...
І вітром підніме до зір…
Ok! будем разом щасливі,
Стрибнем … у Любові цей вир?!

Димить «Гламур». Її думки в полоні літа-
Зникають мляво з кожним подихом журби.
Сама. Став бавитись волоссям вітер,
Примруживши їй очі. Погляд в нікуди…

Промінням сонця на бокалі з-під вина
Виблискують останні каплі сподівання:
«Можливо він прийде, не залишуся сама.
Я вірю що мине… я вірю у кохання!».

Він не найде й вона це добре знає.
Його нема — він це вино, що допила.
Він — це журба, що душу розриває!
Вона зробила що змогла… Пішла.


Інші мої вірші також можна знайти тут: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko

Покладу тобі в кишеню
Що згодитись тобі може,
У скрутну тяжку хвилину
Тобі миттю допоможе

Покладу шматочок неба,
Що вночі зірками грає
І про теплі літні ночі
Коли треба нагадає.

Покладу листочок жовтий,
І букетик трав духмяний,
Аромат п`янкий, осінній
яблук стиглих і рум`яних.

Покладу тобі веселку,
Що фарбує небо сіре,
Що приносить щастя й радість
після зливи всьому миру.

Покладу і шепіт моря,
Що жене на берег хвилі.
І хмарки, що пливуть в небі
У блакиті сніжно-білі.

Покладу й малу сніжинку,
Що танцює в хуртовину,
Й вітру подих прохолодний
У жарку пекучу днину.

Покладу й промінчик сонця,
Що крізь хмари виглядає.
Хай тебе в скрутну хвилину
Він надійно зігріває.

Тож, якщо тобі погано -
Загляни в свою кишеню.
І якщо це допоможе -
Не забудь згадать про мене!