В Україні вийшла перша книжка про Голодомор 1932-1933 років для дітей. Як повідомляють новинні агенції, посилаючись на Центр досліджень визвольного руху, це збірка художніх творів для дітей «Зернятко надії», де відібрані за допомогою педагогів і психологів-консультантів прозові та поетичні твори, які допоможуть дитині дізнатися про Голодомор 1932-1933 років та зрозуміти, які страшні часи пережив наш народ.

«Ця збірочка – спроба допомогти дорослим провести дитину через ті страшні часи, не травмуючи її психіки страшними подробицями та недосяжними для дитячого розуміння поняттями. Ми спробували підшукати зрозумілі для дітей образи, відповідні слова і жанри для різного віку. Також ми намагалися підійти до цієї трагедії з позиції оптимістичної, щоб не виникало в дитячих серцях зневіри та розпачу, щоб кожен із них знав, що його доля в його руках», – зазначила упорядник збірки Людмила Юрченко. Твори розраховані на дітей різного віку – від дитячого садочку до середньої школи. Перший розділ книги застосовує принципи казкотерапії: автори вводять маленького читача у країну звичних для нього казкових героїв, і діти прагнуть скористатися позитивним досвідом персонажів і віднайти свої власні життєві стратегії.

Знаєш, коли шкода. Коли встаєш о четвертій ранку, тому що прокинувся. Ти

знаєш, якщо не зараз то назначений час через дві години, можеш проспати. Ти займаєш себе якимось ділом до тієї години , а точніше, хвилини. Ти робиш , в тебе виходить, захопившись ти не помічаєш , що твій запланований момент втрачено, ти просто,його пропустив . Ті декілька секунд. Їх не повернути.

Шкода...

Я налила собі чаю, стала у  вікна: автобуси різних маршрутів мчали по нічній мокрій дорозі. В них не було тебе. Я знов ,як тоді, прогавила «секунди з тобою». Хоча,хто зна, може й ні. Допиваючи другу чашку чаю, підраховую усі можливі варіанти,подумала, що може й встигла побачити той самий, в якому пронісся ти. Мабуть, ти й не глянув на моє запалене в густій темряві вікно, як знак того,що я з тобою.Так само не озирнувся на нього, як не озираєшся на мене, коли ми розходимось. Все це не є важливим, поки є невідомим. Але надія на те, що я встигла є! Навіть не надія, а видумка.

От я і подумала, що  не дарма у четвертій ,  не дарма у вікна одна.  Я думками про тебе ще жива! Гіркота шкоди змінилась на солодкий присмак надії. Який чудовий в мене вийшов ранок. Який смачний цей зелений чай.

Я така щаслива!

Коли надiя помира - тодi й менi не варто жити, тодi не варто щось робити i марно витрачать слова.

Тож, поки подих мiй не згас, любов плекаю i надiю, в свою зорю щасливу вiрю, що збереже мене i вас.

Терпiв Господь i я терплю заради крихiтки надiї. На долю нарiкать не смiю во iм’я тих, кого люблю.

I вкотре Богу помолюсь - нехай здiйсняться вашi мрiї. Доки не згасне жар надiї, доти живу я i борюсь.

22.11.2002

  Хочу рассказать вам про Три ступеньки знаний: высшая ступенька назваеться Знаю, средняя Не Знаю, Самая нижняя (дыра) Думаю Что Знаю.

Часто ли Вы встречали в своей жизне людей который Думают что они Знают!?

Я предпологаю что Да!

Знать - это например знать сколько киллометров к Вашей даче, знать сколько стоить тот или иной товар, знать сколько Вам лет.
Не знать - это когда Вы например незнаете расстояние от Земли к Марсу, незнаете сколько весит машына, незнаете сколько шагов к вашему дому от работы.

Различие Знаю и Не Знаю минимальное - так как для того что бы знать, Вам всего лиш нужно найти или спросить необходимую Вам информацию.
Что бы узнать расстояние от Земли к Марсу - Вам достаточно посмотреть это в книгах или в Интеренете.

Люди которые Думают Что Они Знают - находяться - грубо говоря в колодце - это яма, из которой тяжело выбраться. так как Вы не можете определиться Знаете Вы или Не знаете.
 Ваша информация не проверена - она пустая, на нее нельзя опереться - это ваша точка зрения.

Решайте Сами, на какой ступеньке Вы.

Всем Спасибо))
Хорошей недели!!

Ти мене опалив…

А точніше спалив мою душу.

Ти надію убив!

Я за гріх твій молитися мушу.

Ти пограв у життя,

Та в тій грі не зумів зупинитись.

Я прошу каяття,

За нестерпне бажання помститись.

Все равно праздник долгий. Может кому притяно будет )

 

Де, моя Любове,

Ти маєш напитись

Живої водиці,

Щоб птахом лишитись?

Тим птахом, що Землю

Крилами здіймає

До світлого Сонця,

Що всіх зігріває?

 

Злечу я під зорі

Холодної ночі,

Вдивлюся глибоко

В їх сяючі очі,

Вберу з них наснаги

Для вічного льоту –

Ніколи не стомлюсь

Від того польоту!

 

В моєї Любові

Могутнії крила –

Для чорної зради

Догнать їх – несила!

Живи, мій коханий,

Як можеш, щасливо,

Тебе не забуду

Ніколи, мій милий.

 

Як будеш стогнать

Від душевної муки,

Остання надія –

Мої крила-руки,

Тебе обійму я

Любові крилами –

І вічнеє Небо

Засяє над нами.

 

 

.

Труд від рук моїх, щоденний

щаслив буду ,ся завЕршить.

Най у праці не зомлію;

не порожні сподівання:

стане деревом гіллЯчка,

тінню втішить, плід посіє.

(переклад з німецької Терджимана).....................................................................

Я знаю як воно буде:

Засмика всього , затрясе,

Вогненість прониже груди,

Й зупиниться серце. І все.

Приблизно й коли - вже знаю:

За рік, а чи півтора.

...Без мене з-за небокраю

Проміннями сонце загра.

Буятимуть трави зелені,

Цвістимуть весняні сади;

Дощі ітимуть без мене

Так, як ішли завжди.

Хтось віритиме у Бога,

Хтось в вірі вбачатиме зло...

Не зміниться в світі нічого -

Все буде, як і було.

І тільки мене не стане

У цій сутолоці земній:

Спливу кудись за туманом,

Де - ні бажань, ні надій.

І, може, осиплюсь росою

На вранішні трави хмільні...

А ти умиєшся мною,

А ти побродиш в мені

І ще красивішою станеш,

І личко твоє засія, Моя надія остання,

Любове остання моя!