хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «моя поезія»

Він ніхто.

Він ніхто. Але тільки він поруч
Коли так потрібний хтось.
Він ніхто, але тільки він притулить
по-материнськи тепло
Коли боляче усвідомлюєш, що матері нема.
Він ніхто, але лиш він міцне плече підставить
Коли усвідомлюєш з болем, що батька нема.
І зникне. Тільки но спробуєш наблизитись сама.

Коли важко нести - піднесе.
Запитає що їла, що пила, і чи тепло.
І знов зникне, тільки но спробуєш надто наблизитись сама.

Якщо ж відталятися - наздожене.
Якщо вибудувати стіну між собою і ним - знесе лобом й голими руками. З криком розпачу.
І гучно гримає дверима перед носом, щойно торкаєшся пальцями ніг його порогів.

Він завжди з іншими. І схвалює побачення.
Підкаже хто не той, а хто вартий. За ким варто повернутися, а за ким ні.
І з гуркітом ламає все, що щойно починає вибудовуватись.

Хто ж він? Він ніхто.
Але без нього, наодинці - ніяк і неможливо.
А з ним - нестерпно від самотності.






«Паук»


Ты как мраморный ангел,
Я твою собираю пыль,
Мое сердце не факел,
Но коптит на чужую быль,
Руки снова трясутся,
Но когда я коснусь тебя,
Мои чувства проснуться,
Словно выпив ещё огня.

Ты мой дьявол в граните,
Свет несущий из темноты,
В бесконечном зените,
Солнце яростной красоты,
Нету слов когда рядом,
Только взгляды наискосок,
Я всегда буду ядом,
Запасаясь словами впрок.

Ты как солнечный лучик,
Я как старый лесной паук,
Свет твой милый попутчик,
Мой - усталого сердца стук,
В свою сеть – паутину, 
Я поймал отголоски грёз,
Если дашь мне причину,
Я тебе бы их преподнёс…

© William van Warg (фото и текст)


Люди, які ніколи не бачили зірок

Часом я буваю на планеті, де живуть люди, які ніколи не бачили зірок. Вночі її окутує морок, який зрідка освітлюють лиш сірники метеорів.
Люди на цій планеті не знають, що їхнє Сонце випалило собі трохи простору у хмарі густого пилу, де й спромоглось народити єдину планету.
Вони схожі на нас, бо люблять вечорами палити багаття, смакуючи пивом і побрехеньками.
Зрідка я сідаю до їхнього кола і розповідаю про небо, повне зірок, та інші дива цього Всесвіту.

Вони слухають мене зневажливо, як брехуна. А потім проганяють у темряву, щоб не вбивати.
Василь ТЕРЕЩУК

Прокляті

Хто ж нас так прокляв
І зганьбив, за яку провину?
У нас розум відібрав
І штовхає до загину

Терпеливо щось ждемо,
Закривають нам границі,
А ми якось живемо
У себе вдома, мов чужинці

І байдужа світу наша печаль,
Наші злидні, кривди, клопіт,
Вже нікому нас не жаль,
-Кому потрібні сльози й ропіт

Невже рятунку нам нема?,
Осиротіє наша Україна?,
Бо в наших головах "зима",
І нас поставлять на коліна

Заїсть нас усіх нужда,
Обідніє вщент країна,
На землях пануватиме вражда
І загине Древня Україна

Ми приспали розум у юрмі,
Все чекали правду й волю,
"Кращі" всі були в тюрмі,
А решта жалілася на долю

Вже не кричимо про біль,
І нас цураються країни.
А яничари, наче міль
Точать землі України

Тож пора, негайно!
Рятуватись від біди.
І почати жити файно,
Так, як не жили діди

«Кошкин дом»



Тили-тили, тили-бом!
Загорелся Кошкин дом,
Загорелся Кошкин город,
И все те, кто жили в нём.

Загорелось её небо,
Плачут пеплом облака,
Дождь горит и поджигает,
Словно змей шипит река.

Лужи наводнила бездна,
Что взывает вновь и вновь,
Исчезает шерсть на коже,
Закипает в жилах кровь.

Закипают океаны,
Птицы падают без глаз,
Кислорода не хватает,
Чтобы закричать хоть раз.

Дым окутал всю планету,
Жизнь оставив на потом,
Будто не было в ней Кошки,
И не строили ей дом.

Будто всё это лишь сказка,
Чей-то глупенький стишок,
Где остались только искры,
Тлеющие между строк...

© William van Warg

Ромашка

Ромашка
 
 
 
 
 
 
1 Vote

 Часто снишся ти мені,
Юність, Луг в росі,
Ромашки вплетені рясні
У твоїй до поясу косі 
І небо чисте й голубе,
Над тлом зелених трав.
За дивні очі я тебе,
Ромашкою назвав 
Пройшли літа, за роком рік,
Ти мене просила – жди,
Чекав тебе я цілий вік,
А ти зникла назавжди 
Твій чарівний голос,
У пам”яті лиш поверну,
В цвіту лугів, у сяйві рос
Чув лиш тебе одну 
Через літа, шляхи, путі,
Мене ти не знайшла,
Але завжди в моїм житті
Ромашкою цвіла

претягув з "хвоста" блогу...

МОРОК.


Морок ніччю
Оповив
Райдужний сей світ
Означивши
Кінець булого дня.






ХОРОС.


Хороший лагідний
Осяяв, даєш тепло й життя ти
Рік –у - рік
О, батьку – Боже! 
Сонця світ.

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Валентина Інклюд: поезії зі збірки "Скарбничка душі"

Скарбничка душі

 

Є в кожного в душі скарбничка

І в кожного – вона своя,

Лежать в тій скриньці таємничій

Якесь число, чиєсь ім’я,

 

Напівзабуті сни і мрії,

Колючі реп’яшки образ,

Далекі вогники надії,

Уривки голосів і фраз,

 

Близьких людей ясні усмішки,

Розчарувань найперших біль,

Красива пісня, гарна книжка,

Улюблений з дитинства фільм...

 

І скільки б ми скарбів не мали –

Коштовних, срібних, золотих –

Та скринька, що в душі сховалась,

Є найціннішою із них.

                                                    Інклюд  Валентина


Що значить бути людиною


Що значить "бути людиною"?

Це іншим в біді помагати,

Завжди берегти Батьківщину

І матір свою шанувати;


 Це лиш правду мати за кредо,

Серце щире і совість мати,

Прожити життя не ледарем -

Для правди й добра працювати;


Буть другом у щастя годину

І в горі людей не забути.

Щоб справжньою бути людиною,

Треба просто людяним бути. 

                                                           Інклюд  Валентина


Як не ти, то хто?


Дуже часто за буднями власної реальності

Не бачим трагедій земного суспільства,

Де з почестями ховають залишки моральності

І проводять коронацію насильства,

Де міста вже давно нагадують сміттєзвалище, 

Екосистема старанно ламається – 

Ми стоїм за крок від безодні, та чомусь досі ше

Мріємо: „Все саме якось владнається”

 

Приспів:

На мить зупинись, схаменись, озирнись:

Що навколо тебе відбувається?

Активний процес – не прогрес, а регрес

В спільноті людській спостерігається:

Продажність,підлість, втрачається гідність,

Втрачається щирість людських взаємин.

Зупини цей потоп! Як не ти, то хто

Кине краплю світла в суцільну темінь?

 

Не обмежуйся лише констатацією факту,

Що, мовляв,ти один нічого не зміниш:

Такою позицією не де-юре – де-факто

Ти теж губиш цей світ і сам в ньому гинеш;

Помилково вважати, що життя посеред зграї –

Це присуд довічно по-вовчому вити.

Коли шкіряться інші, хай в тебе посмішка сяє:

Настане день – й посміхнуться у відповідь.


Приспів. 

                                                                Інклюд  Валентина


Шануймо

 Шануймо,  поважаймо рідну  мову,

І мами  ніжну пісню  колискову.

Дзвінкі  шануймо співи  солов’їні,

Вклоняймося  тополі і  калині.

Шануймо  землю цю,  її  природу,

Шануймо   звичаї свого  народу,

Шануймо,  поки  є що  шанувати.

Культуру  дуже легко  занедбати.

Та  важко її  буде  відродити,

Ще  важче, друзі,  новую  створити.

                                                                Інклюд  Валентина


Розмова з осінню


Ну, привіт, моя давня подруго:

Рік минув – ми знову зустрілися.

Прожити цей рік було подвигом...

Я змогла. Але я стомилася

 

І прийшла до тебе здорожена,

Щоб надихатись твого спокою,

Щоб наслухатись заворожено

Пісні мудрої і глибокої;

 

Сестро-Осене, я прошу одне:

У своєму багрянці-золоті

Розчини мене, обігрій мене,

Перед тим, як віддати холоду.

                                                            Інклюд  Валентина

Сторінки:
1
9
10
11
12
13
14
15
16
попередня
наступна