21 листопада 2017 року
Шановні воїни!
Дорогі співвітчизники!
Сьогодні Україна відзначає День Гідності та Свободи. Рівно чотири роки тому наша молодь, наші студенти стали першими, хто в шляхетному пориві, з юнацькою щирістю і відвертістю вийшли на Майдан з вимогою: не звертати з європейської дороги на російські манівці. Патріотичний порив молодого покоління знайшов потужний відгук у серцях українців. І мільйони громадян заполонили вулиці й площі столиці та багатьох інших міст.
Революція Гідності стала ще одним доказом споконвічного прагнення українського народу до свободи і незалежності. Її річницю ми відзначаємо вже вчетверте, але цього року вперше можу прозвітувати суспільству, що одну з ключових вимог Майдану виконано: Угода про політичну асоціацію та зону вільної торгівлі Європейським Союзом з 1 вересня набула чинності.
За десять місяців поточного року наш експорт до Євросоюзу зріс на 30% лише за один рік, а частка Європейського Союзу у зовнішній торгівлі України досягла майже 43%. Разом зі вступом в дію безвізового режиму для українських громадян Угода про асоціацію знаменує наш остаточний і безповоротний розрив з колоніальним малоросійським минулим. Так само вона підкреслює нашу впевненість в українському європейському майбутньому.
Імперія не може змиритися з нашим волелюбством, прийняти сам факт нашого існування як окремої нації та як окремої держави. Вона пішла на нас війною. Вона намагалася задушити нас економічно. Нарешті, вона активізувала розгалужену мережу впливу, запустила свої щупальця по всіх європейських усюдах, аби зірвати ратифікацію Угоди про асоціацію. Це була виснажлива зовнішньополітична битва, яку наші дипломати й численні закордонні друзі начисто виграли у Кремля!
Післязавтра я вирушаю на саміт Східного партнерства, щоб визначити нові проміжні цілі та рубежі на європейському шляху. Але кінцеву мету ми з вами, дорогі друзі, чітко знаємо – повноправне членство в найпрестижнішому союзі світу, остаточне повернення України до європейського дому. Угода про асоціацію з Євросоюзом, дорожня карта реформ наблизить нас до цієї перспективи.
З такою ж упевненістю хотів би ще раз наголосити, що найгірше з пережитого нами останніми роками – вже точно позаду. Крок за кроком наша країна повертається на шлях економічного зростання та соціального розвитку.
Справді, позитивні зрушення – оплачені великими втратами всього суспільства та досягнуті важкою працею кожного, кожного українця. Ці зміни ще не стали незворотними.
Дійсно, процес змін надто далекий від завершення і не такий швидкий, як він нам уявлявся на старті. І помилок за цей час влада допустила чимало. Але ж не помиляється лише той, хто нічого не робить.
Так, ми ще не вийшли із зони турбулентності, і досі розраховуємося за два десятиліття блукання манівцями «русского мира».
Але стратегічно – ми з вами на правильному шляху! Туди Україну вивели мільйони учасників Революції гідності. Вони ясно визначили дорогу, якою країні йти в майбутнє.
Дорогі українці!
Тепер вже очевидно, що спецоперація Кремля по зриву підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом теж була частиною гібридної війни проти України. Тому учасники Революції гідності робили ту ж саму справу, що й солдати на фронті. Не випадково, саме вони в 2014 році стали першими добровольцями. Тим, хто на барикадах Майдану отримав поранення чи втратив здоров’я, віднині надаються такі ж пільги, як учасникам бойових дій. Відповідний закон Верховна Рада ухвалила минулого тижня, а сьогодні я його підпишу.
Думаю, що такий крок підтримає і все суспільство, і українські воїни, які боронять нас від російської агресії. В тому числі – й присутні тут на Михайлівській площі українські воїни-десантники.
До вас звертаюся окремо, дорогі наші захисники!
Якщо поглянути на сучасну історію Збройних Сил України, то немає в ній жодної сторінки, де б не йшлося про воїнів-десантників та ваші подвиги. Ви прославилися в боях з російськими агресорами за гору Карачун та Савур-могилу, в обороні Донецького та Луганського аеропортів. Воїни-десантники героїчно боролися за звільнення та утримання стратегічно важливих об’єктів і населених пунктів, зокрема: Лисичанська, Слов’янська, Краматорська, Красного Лиману, Рубіжного, Сєверодонецька, Бахмута та багатьох інших.
Безпрецедентним є серпневий чотирнадцятого року рейд 95-ї аеромобільної бригади тилами російсько-терористичних військ, здійснений за підтримки 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. Прорвали лінію оборони ворога, пройшли з боями вздовж кордону майже 500 кілометрів. Знищили чимало військової техніки та особового складу, забезпечили російський воєнторг «вантажем 200», а у якості трофеїв захопили чимало озброєнь.
Тодішній командир 95-ї бригади Михайло Забродський став згодом командувачем Високомобільних десантних військ. А кілька тижнів тому – його призначено ще й командувачем сил антитерористичної операції.
За мужність і героїзм, виявлені в боях з російськими окупантами 2557 воїнів-десантників удостоєні державних нагород. Дванадцять з них відзначені Зіркою Героя України. 469 десантників не повернулися з бойових завдань, загинули в запеклих боях з російськими окупантами.
Прошу вшанувати їхню пам’ять хвилиною мовчання.
Шановні воїни-десантники, хто-хто, а ви точно знаєте, що з кожним днем ми нарощуємо бойовий потенціал десантних підрозділів. Ви отримуєте нові та модернізовані зразки озброєння, військової техніки, сучасні засоби зв’язку. Та внаслідок гібридного характеру сучасної війни ми не повинні забувати про її ідеологічну складову. У політичному словнику є така дефініція, яка називається «м'яка сила».
Звичайно ж, «м'яка» – це не про вас.
Ворог досконало володіє прийомами психологічного впливу, вправно експлуатує стереотипи, спекулює на спогадах про минуле та пов'язаних з тим емоціях. Та хіба хтось з нас ще не розуміє, що легендарне десантне братерство, символами якого вважалися «блакитний берет» та «тєльнік», було розстріляне російськими зайдами під Слов'янськом, в Донецькому аеропорту, біля Іловайська та Дебальцевого? Щоби відповіли на це питання 469 вбитих українських десантників, могли б ми їх тільки воскресити?
Відсьогодні моїм рішенням кольором українського десанту стає темно-бордовий. Це – колір крові десантників, пролитої в боях за Україну. Бордові берети для ідентифікації своїх десантників використовують 59 країн світу, 19 з яких – це країни-члени НАТО. Таким чином ми, між іншим, впроваджуємо ще один стандарт Північно-Атлантичного альянсу, до членства в якому маю твердий намір привести Україну.
Отже, наказую генерал-лейтенанту Забродському провести церемонію заміни беретів військовослужбовців десантників.
Шановні воїни!
Вітаю вас з отриманням беретів нового зразка. На ньому, до речі, змінено і знак українського десантника. Відтепер це купол парашута, як символ десантних підрозділів у всьому світі, крила Архистратига Михаїла і вогняний меч, яким він уражає ворогів роду людського. Архистратиг – ваш небесний покровитель, тож цілком логічно саме 21 листопада відзначати й ваше професійне свято. Звичне 2 серпня – то дата першого стрибка парашутистів в Московському військовому окрузі. До чого ж тут ми? Москва – не Київ. Так само як і «Україна – не Росія».
Як Президент та Верховний Головнокомандувач я також прийняв рішення змінити назву Високомобільних десантних військ, відійти від радянсько-російської абревіатури ВДВ. Бо російські «ВДВ» від літа 2014 року беруть безпосередню участь в окупації українського Донбасу, і кримські «зелені чоловічки» – то теж вони.
Відтак, постановляю запровадити нову назву – Десантно-штурмові війська Збройних Сил України. Вона, врешті-решт, більшою мірою відповідає цілям і функціям цього роду військ в умовах сучасних бойових дій.
Започаткування нового Дня десантника є частиною українізації історико-політичного календаря – на заміну нав’язаному нам радянсько-російському. Нагадаю, ще 2014 року ми поклали край шизофренічній традиції святкувати головне військове свято в унісон з країною-агресором. Саме тоді я запровадив День захисника України – 14 жовтня.
Шановні воїни-десантники, які представляють всі бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України!
Ви – рішучі й сміливі, патріотичні й згуртовані. Ви – відчайдушні, сильні волею та незламні духом. Ви – підготовлені до виконання найскладніших завдань в умовах неймовірних фізичних і психологічних навантажень. Ви – завжди там, де найважче, де потрібна відвага та стійкість, швидкість і рішучий натиск. Словом, ви – завжди перші!
Від імені українського народу висловлюю щиру подяку усьому особовому складу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України!
Вітаю вас з вашим професійним святом, яке ви вперше відзначаєте 21 листопада.
Хай завжди береже вас у бою та веде до перемоги Святий Михаїл.
Слава Десантно-штурмовим військам України!
Слава Україні!
