хочу сюди!
 

Лапонька

37 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 35-42 років

Замітки з міткою «війна»

На територіях, вільних від українців...

             Тута послання Порошенка було.
             Ну ось, головний його підсумок в цьому колажі.
             А тезисно, послання викладено нижче. Вибачте. писалося наживо, тому дещо емоційно та сумбурно.

Шоколадний гандон виповз в Раді. Жидкіє оплескі...
Клептократичний режим Януковича....
Сусідня країна...
Почав інтонувати, від шепотіння до громоподібного рокоту..
Василя Симоненка згадує, падлюка...(((
Я незадоволений роботою уряду, Ради, і собою....(так валі нафуй, уепень!!!)
Жидкіє оплескі...
Кінець багатовекторності....(пістун епаний!!!)
Ворог почав агресію....(хто ворог?)
Про могильну плиту на Новоросії пошепки...
Ми зупинили найсильнішу армію континенту....(білять, сука....)
Почав плакатися, що Рашка кругом обложила Україну...
Безвізовий режим...тра-ля-ля, тра-ля-ля...
Україна демонструє економічний бум....(мабуть йому по башке хтось "бум!" зробив)
Реформи - ключове слово в моєму послання.
Вибори в Раду були найдемократичнішими за всю історію України...
Чаша терпіння людей переповнена....(нарешті, хоч один раз правду сказав)
Я прискорюю реформи...(а хто ти такий, у нас парламентсько-президентська країна)

Зала напівпорожня.

Він направляє на корупціонерів прожектори...
Про корупціонерів залізним тембром...

Про Фірташа поки що нічого не сказав.

Я
Я
Я...
Жидкіе оплескі..

Херню молотить. Не дивно, що депутати не хочуть його слухати.

Треба продавати всі державні підприємства.....(мабуть, це головне для нього)
Даєш прозору приватизацію!
Саме ви, депутати, встановите список на приватизацію.....(чия б корова мукала..)
Без зупину агітує за продаж всіх підприємств...
Деолігархізація..
По мені гатять з усіх інформаційних каналів...
Бюджетне фінансування партій.....(це те, що Тимошенко пропонує постійно...і тут вкрав, сцука)

Я дав доручення голові Антимонопольного комітету...(він що, повний дебіл..?...це ж і є корупція)
Я нібито не повинен втручати в економічні процеси, але буду...(ось так,,.пофуй Конституція, пофуй закони)
Індексація пенсій і зарплат....(тут він запізнився, Ляшко перший почав перетягувати на себе одіяло від Юлі)
Про тарифи. Які ми молодці! Який я молодець!
Жидкіє оплескі...
Я збираюся...
Вимагаю...
Популістські кроки на шоу....(стара олігархічна платівка)
Під час війни....(так війна є, чи ні?)
Я стану першим президентом, який не збирає під себе повноваження ....(о!...прийшов час брехати..)
Я не дозволю відтермінування місцевих виборів...(треба розуміти, що відтермінування буде)
Кінська волосина...
Російська агресія виснажує економіку України...(так бум, чи не бум???)
Ми не хотіли, але відбили атаку на Мар'їнку

Щось так тихо пробормотів. що навіть не чути....

Давід здолав Голіафа....
Жидкіе оплескі...
На вільній від українців території....(це його мрія, по Фрейду)
НАТО. Більшість народу "за", але ми вступати не будемо....(розуміємо Пеця, Вова зробить тобі ай-я-яй)
Дехто встромляв палки в колеса Ющенку.
Запустити...
Голови в пісок...
Скасувати депутатську недоторканість...
Я визначив...
Ми, українці...
Я схиляюся...
Жидкіе оплескі...

Кончіл.

Його пророцтва збуваються

Гіркін: Бойовикам залишилося недовго Гіркін: Бойовикам залишилося недовго Фото: theinsider.ua

Екс-ватажок терористів "ДНР" Ігор Гіркін заявив, що на Донбасі панує безлад, українська армія зміцнюється і буде здатна вистояти у повноцінній війні проти Росії.

"Добровольці приїжджають (із Росії - ред.) воювати на Донбас, але через короткий час повертаються і більше не приїжджають туди. Тому, що вони бачать реальний бардак, який там відбувається. І вони вже не хочуть туди їхати, а ті, які там є - просто тікають в РФ" , - заявив Гіркін.

За словами бойовика, у "ДНР" та "ЛНР" процвітає "офіційна" махновщина.

"Ці махновці, наближені до керівництва "республік", займаються мародерством і розбоєм. І ніхто не збирається це припиняти. А Україна випереджає у всьому. І, насамперед, у створенні боєздатної армії. І незабаром вона буде здатна воювати проти Росії. А якщо говорити про рівні дисципліни, у "Новоросії" - то це просто кошмар. Суцільна наркоманія та пияцтво. І Україна скоро виб'є цих "ополченців", - заявив Гіркін.



64%, 14 голосів

36%, 8 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Так, жалію їх

Мені шкода цих двох нещасних, і ось чому.


Цей мій жаль зовсім не означає, що виступала би за будь-які індульгенції до ворожих солдат.

Анекдот з окопів

Зустрічаються дві сепаратистки в Луганську після поїздки до родичів в Краматорськ.
Одна у другої питає: "Спала з Українцем?" 
Друга: "З Героєм Спала!"

Наші герої

МОЛОДШИЙ СЕРЖАНТ БОГДАН ЛЯХ: "МИ ВИКЛИКАЛИ АРТИЛЕРІЮ НА СЕБЕ. ЗДАЛОСЯ, ЩО ТУТ МОЄ ЖИТТЯ І ЗАКІНЧИТЬСЯ"
Нас взяли в кільце, блокпости почали зносити. Серед тих, хто нас захоплював, точно були чеченці і псковська рота десантників, але з них мало хто залишився живий. Вони приїхали на своїх найновіших танках Т-90, і їх було немало. Почалися бої, які точилися до темряви. Дехто дотемна встиг вирватися з термінала. А ми оборонялися до кінця.

Я - кадровий військовий, родом зі Львова. В 12-му році мене призвали на строкову службу, через рік я підписав контракт. Коли почалися події в Криму, нас всіх підняли по тривозі і вивезли, навіть не сказавши куди і на скільки. Потім говорили, що ми поїдемо на місяць, а виявилось, що на півроку: вдома я не був з 8 березня по 4 вересня. Спочатку я служив у 80-ій бригаді, а восени перевівся у спецпідрозділ, який сформували у Львові.

военнослужащий лях

Для нас, молодих контрактників, які ніколи не бачили війни, перші обстріли, перші кулі, як і перші смерті сприймалися важко. Коли під Слов'янськом загинув мій товариш, ми всі зібралися біля нього, дехто з хлопців навіть плакав. Але ми мусили виконувати завдання, звикаючи до війни.

У відділенні, де я був командиром, нас було семеро. Ми пройшли Слов'янськ, зачистку навколишніх сіл, отримали перші контузії. У середині липня ми з хлопцями вирушили до луганського аеропорту допомагати декільком нашим підрозділам, які були взяті у кільце ворогами.

Коли ми у складі 80-ої бригади під'їхали до об'їзної дороги Луганська, до аеропорту залишалось близько10 кілометрів. З обох боків - села: Розкішне і Георгіївка. Два мости: під одним ішла залізниця, під другим - автомобільна дорога. Там стояли сєпарські блокпости, тому прориватися нам довелося з боєм, який тривав понад 5 годин. Саме там, окрім мінометів, ми вперше відчули, що таке "Гради". Витримавши бій, у темряві ми заїхали на територію аеропорту і побачили, що за пекло там робиться. Втративши один танк, один БТР і одну вантажівку, ми всі, слава Богу, залишилися живі. Але після нашого прориву кільце знову замкнулось. Коли побули там тиждень, щоденні обстріли "Градами" здавалися вже звичним ділом. Спати там неможливо, лише відпочивати по 2, максимум 3 години. Через деякий час отримали команду зробити собі коридор для того, щоб нам підвозили боєприпаси і щоб вивозити поранених. До цього необхідні речі скидали з літака, і лише в ті дні, коли дозволяла погода, щоб його не могли збити. За допомогою хлопців з "Айдару", ми прорвалися до одного з сіл, Георгіївки. Воювати за це село нам довелося протягом двох днів, але нам вдалося таки зробити коридор і там закріпитися. В селі ворожа артилерія відпрацьовувала теж щодня, наша намагалася відповідати, але бити по Луганьску не можна було, бо сєпарськи установки стояли безпосередньо у місті. Вони розташували їх поміж будинків, одну з них я бачив навіть біля дитячого садочка. Якось ввечері по нашій позиції відробили дуже потужно. Було відчуття, що ще трохи - і тут замість нас залишиться братська могила.

У середині серпня наша група отримала завдання перекрити трасу Луганськ-Краснодон, де були сєпари. Одну частину нашого підрозділу відправили в село Хрящувате, а другу, в якій був я, в Новосвітлівку. З першого разу доїхати туди не вдалося, бо перед нами згорів один БТР з попередньої групи. Їхати було небезпечно. Дочекалися ночі і з третім підрозділом поїхали через аеропорт. За той час, поки нас там не було, він перетворився на щось страшне. Доїхавши і закріпившись в Новосвітлівці, ми отримували щоденну порцію обстрілів з найрізноманітнішої техніки: з самохідних установок, гармат, "Градів", мінометів. Цілодобові вибухи і нові поранені щодня.

А напередодні Дня Незалежності по раціях передали про перший гумконвой. Як він потрапив у Луганськ - невідомо, бо трасу ми перекрили.

военнослужащий лях

На День Незалежності вороги нам влаштували справжнє свято: з 12 ночі до 4 ранку наступного дня були нескінченні обстріли. 26-го ми помітили, як їхні танки виїхали на позиції. Я бачив 4 штуки, які працювали по наших позиціях. А нам не було чим відповідати.

У той же день я з товаришами мав забрати поранених з однієї точки. Коли ми до них дісталися, один з них вже відключився, другий ні. З нами був хлопчина, що вчився в медколеджі. Забирали ми їх з церкви і мали заносити в БТРи. Поки він їх перемотував, сам отримав осколок від снаряду, який залетів у церкву. Тобто в нас стало на одного пораненого більше. Коли затягли всіх хлопців у БТР і поїхали, по дорозі попали в яму від снаряду, на колеса намотався якийся дріт і машина не могла їхати, а другий БТР не заводився. В нас залишилась лише третя машина. За одним з сіл нас почали крити спочатку АГСом, потім мінами, а потім на одному з поворотів довелося дуже уповільнити швидкість, тому що він був різкий. Там нашу машину наздогнав якийсь снаряд. Ми ще протягли якихось 2 км вперед, але БТР зупинився. Коли його оглянули, виявилось, що пробито мотор. Неподалік побачили наші війська, які їхали на якесь завдання. Я і ще один сержант підійшли до них і відправили запит про допомогу у аеропорт. Коли повертались до БТРа, потрапили під обстріл, добре що наші поранені залишились за 2 км від того місця. Ми позалазили в якісь окопи. Пересидівши дві години, зрозуміли, що за допомогою доведеться йти пішки і подолати 10 км шляху. Було зрозуміло, що стан поранених за цей час вже значно погіршився. Ми пішли вдвох не напряму, а по прокладеній нашими дорозі. Інколи йшли, інколи бігли, повз поля, на яких нікого не було, але вони чомусь прострілювались. Впевненості, що дійдемо, не було, але не було і іншого вибору. Дуже хотілося врятувати хлопців і довезти їх "трьохсотими", а не "двохсотими". На блокпості на околиці аеропорту нас підібрали свої і доставили до командира. Коли ми спитали, чому так і не прийшла допомога, яку ми запросили 6 годин тому, виявилось, що повідомлення він просто не отримав. Ближче до 11 вечора нам дали машину, на якій ми виїхали за хлопцями, але повернулися назад. З'ясувалося, що наших поранених вже підібрали, але один з них помер.

Ми залишались в аеропорту. Наступного дня, 27 серпня, повернулися наші війська з Хрящуватого і Новосвітлівки, тому що ті села вороги зрівняли с землею. А хлопці, що ходили у розвідку, казали, що нам готують котел. Недалеко від аеропорту у ворога стояли намети, були вишикувані танки, тобто все було готово для штурму. 31 серпня для мене був найжахливіший день літа. Десь о 12 годині дня ми сиділи в бункері, по рації передали, що танки вже в аеропорту. Почався хаос, всі екіпірувалися. Нас взяли в кільце, блокпости почали зносити. Серед тих, хто нас захоплював, точно були чеченці і псковська рота десантників, але з них мало хто залишився живий. Вони приїхали на своїх найновіших танках Т-90, і їх було немало. Якось ми з другом перебігали з одного будинку в інший, забігли за земляний насип. І в мене на очах моєму товаришу півщоки прошило кулею, мене обдало кров'ю. Він впав, я підліз до нього і хотів зрозуміти, звідки та пуля летіла, тільки пригнув голову і під саму верхівку насипу влітає танковий снаряд, від потужності мене відкинуло в бік. Я підвівся, доповз до товариша, перемотав, поблизу була котельня, затяг його туди. Почалися бої, які точилися до темряви. Дехто дотемна встиг вирватися з терміналу. А ми оборонялися до кінця. З гранатометів підірвали один танк, бензовоз, БМП і ще якусь машину. Пішла хвиля піхоти. Всюди їздили їхні танки і палили нашу техніку. Було багато вбитих, але найбільше поранених, багатьох взяли у полон.

Нам довелося замовляти артилерію, що стояла трохи далі за аеропортом, на себе, бо не було іншого виходу, тільки так можна було якось розбивати ворога.

Тоді мені здалося, що ось там моє життя і закінчиться.

Але був момент, коли вони трохи відступили, техніка не їздила. Навкруги руїни - жодного живого місця. Пораненими завалено півбункера. Тоді нам дали наказ відступати. Ми почали відходити групами. 24 бригада, яка виїхала нам на допомогу, попала в засідку, їх обстріляли, і вони повернулися назад. Прорвався лише один водій на звичайному "Уралі", оця людина - точно герой. У своїй неброньованій машині він вивіз купу людей, які потребували допомоги.

З бункеру усі виходили без світла, дорогу було видно лише завдяки палаючій техніці. Взльотку щільно накривали, тому ми пробиралися повз неї. Але нам вдалося вибратись, ми подолали близько 7 кілометрів і дійшли до Георгіївки, де чекала 24-та бригада. Звідти нас завезли на завод в Лутугіно, але тільки ми туди дісталися, одразу почалися обстріли заводу. У кожного просто руки тряслися від втоми: хлопці курили сигарету за сигаретою. Протримались ще добу і наступного дня, 1 вересня, нас забрали і привезли в Побєду. Вимучені, брудні, в крові, там ми нарешті переодяглися і переночували. В мене була контузія, а з барсєтки, в якій я тримав документи і носив на тілі, витягнув три осколки.

Ввечері 2 вересня нас відправили у Чугуїв. Там всі здали зброю і бронежилети. Цікаво, що ротацію нам так і не зробили, а назвали це втратою боєздатності.

Додому відправили, але якби не ця ситуація в аеропорту, це відбулося б нескоро.

Вдома серед людей я спочатку себе почував некомфортно. Зважаючи на те, що не жив в умовах цивілізації півроку, я не зовсім розумів де знаходжусь. Тут люди по місту нормально ходять, машини їздять, ніхто війни не відчуває, а там люди помирають просто в тебе на руках. Коли я тільки приїхав, сів на ліжко - і мене трясло. Понад тиждень спати не міг нормально. Снилися бої в аеропорту. А коли почув у місті салюти, може, це для когось і смішно, я не знав куди себе подіти. З часом все нормалізувалося. Я довго пробув вдома. Тепер ось повернувся назад, на службу, не можу вже без цього. Єдине чого хочеться, щоб війна закінчилася, щоб перемога за нами, і тоді, дасть Бог, я створю собі сім'ю.


72%, 13 голосів

28%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ядерна загроза стає реальністю

ОЛЕКСАНДР ТУРЧИНОВ: ЯДЕРНА ЗАГРОЗА З БОКУ РОСІЇ - РЕАЛЬНІСТЬ На тлі загального божевілля, яким супроводжується агресія Російської Федерації проти України, особливо небезпечна "ядерна" риторика Кремля. Власне ставлення до міжнародних зобов'язань у сфері нерозповсюдження ядерної зброї Росія продемонструвала, коли віроломно порушила гарантії безпеки і територіальної цілісності, які, разом з іншими підписантами, взяла на себе по Будапештському меморандуму про приєднання України до ДНЯЗ в якості неядерної держави.

Останнім часом не тільки російські пропагандисти, але і керівники держави вдаються до відвертого шантажу і використовують "бомбу" як останній аргумент російської зовнішньої політики.

Про те, чим подібна позиція Росії загрожує не тільки Україні, але й підриває основи безпеки всього світу, "Укрінформу" розповів Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов.

турчинов

- Генеральний секретар НАТО Столтенберг нещодавно висловив стурбованість можливістю розміщення російського ядерної зброї в Криму. Наскільки реальною, на Ваш погляд, є така загроза?

Ця стурбованість, на жаль, має підстави. Російська Федерація продовжує розгортати на території окупованого Криму додаткові наступальні системи озброєнь, ведеться активна робота по розміщенню на півострові ядерної зброї і засобів доставки ядерних зарядів.

Росія здійснює конкретні кроки щодо забезпечення на території окупованого Криму умов для повноцінного функціонування баз 12 Головного управління Міністерства оборони РФ. На це управління покладено завдання по підготовці до експлуатації та забезпечення боєприпасами з ядерними бойовими зарядами сил Чорноморського флоту РФ (бойових надводних кораблів, підводних човнів, літаків, берегових ракетних комплексів).

За інформацією, наявною у нас, керівництво РФ поставило завдання розгорнути в Криму полк бомбардувальників Ту-22М3, здатних нести ракети з ядерними бойовими зарядами, а також три дивізіони оперативно-тактичних ракетних комплексів (ОТРК) "Іскандер-До" і "Іскандер-М" також укомплектованих ракетами з ядерними боєголовками.

Крім того, на окупованій території Криму РФ планує завершити створення потужної бази підводного флоту. Підводні човни збираються озброїти системою ракет, мають також ядерні боєголовки з можливістю ураження наземних цілей на відстані 1,5-2 тис. км.

- Ми бачимо, що РНБО добре поінформований про військових планах Росії, в тому числі, про військову інфраструктуру РФ в Криму. За Вашою інформацією, де саме в Криму Росія планує розмістити ядерна зброя і яка саме?

Хочу підкреслити, що на півострів вже доставлено 10 одиниць оперативно-тактичних ракетних комплексів "Іскандер-М". Їх розмістили в районі селища Щолкіно (мис Казантип) і Красноперекопська. Крім цього, Міністерство оборони РФ готується розмістити аналогічні комплекси в районі міста Джанкой і селища Чорноморське.

У той же час, активно відновлюється завод, що спеціалізується на торпедах і ракети морського базування в селищі Орджонікідзе (філія суднобудівного заводу "Затока" неподалік від Феодосії) з метою створення бази з обслуговування ядерного озброєння флоту. Інтенсивно зміцнюється периметр цього об'єкта з використанням сучасних видів охоронної сигналізації.

Фахівцями 12 Головного управління МО РФ вивчається можливість тимчасового зберігання ядерних бойових частин для оперативно-тактичного озброєння на флотських арсеналах Севастопольської військово-морської бази і на складах ракетно-артилерійського озброєння військового аеродрому "Гвардійське".

З метою інфраструктурного забезпечення авіаційної компоненти ядерних сил у Криму російське командування приділяє особливу увагу ремонту та модернізації злітно-посадкових смуг на авіабазах "Гвардійське", "Бельбек" і "Джанкой" для можливості прийому і базування бомбардувальників Ту-22МЗ, оснащених керованими ядерними бомбами нової модифікації і ракетами "повітря-земля" Х-15 (у перспективі Х-102). Російські військові вже відновили аеродром у селищі Кіровськ з метою проведення випробувань нових зразків авіаційних озброєнь, у тому числі на базі ракет класу "повітря-земля" Х-15 і Х-102. В січні 2015 року в Крим прибули багатофункціональні винищувачі Су-30.

Нам відомо також про те, що з метою підтримання постійної бойової готовності систем доставки ядерних зарядів планується відновити два базових комплексу по обслуговуванню ядерної зброї - в Балаклаві і в Феодосії.

Ще в квітні-травні 2014 року, відразу після анексії Криму, російське командування проинспектировало об'єкт "Феодосія-13". Розпочато інтенсивні роботи по його відновленню.

Об'єкт "Феодосія-13", або "об'єкт 712" (в часи СРСР використовувався в якості Центрального бомбохранилища) розташований на відстані 18 км від Судака в напрямку Коктебеля і являє собою тунель в скельній породі довжиною понад 2 км з запасним виходом. Використовувався для зберігання ядерних боєприпасів для артилерії та бойових кораблів Чорноморського флоту ВМФ МО СРСР.

До того ж, російські військові почали переобладнання військово-морського музейного комплексу "Балаклава" в центр комплектації і обслуговування ядерних боєголовок для підводних човнів. Останнім часом військові водолази активно досліджують дно морського входу в цей комплекс, дно поблизу бухти і морські підходи до неї.

В радянський час цей комплекс використовувався в якості секретного заводу з ремонту та обслуговування підводних човнів, а також як арсенал для зберігання спеціальних боєприпасів. Об'єкт був побудований в 1961 році у відповідності з комплексним планом захисту від можливих ядерних атак основних промислових і оборонних об'єктів колишнього СРСР.

У червні 2014 року біля Феодосії були розгорнуті ешелоновані засоби протиповітряної оборони, які включають мобільні системи протиповітряної і протиракетної оборони "С-400" (далекий ешелон) і "Панцир-С1М" (ближній ешелон). На сьогодні завершено формування дивізії протиповітряної оборони з базуванням у Севастополі.

Крім того, російські військові приступили до розгортання в районі селища Резервне берегових ракетних комплексів "Бал" і К300П "Бастіон". Останній може бути оснащений ракетами з ядерною боєголовкою, здатні вражати цілі на відстані до 600 км, тобто, фактично, погрожувати значної частини акваторії Чорного моря.

- Які міжнародні договори і власні зобов'язання Росія порушить у разі розміщення ядерної зброї в Криму?

Росія вже порушила міжнародні зобов'язання, здійснивши ретельно спланований захоплення і анексію Криму, скориставшись тим, що в країні після падіння режиму Януковича практично не було армії і силових структур. Все, включаючи саму систему центральної і регіональної влади, рік тому потрібно було відновлювати фактично з нуля.

В 1994 році наша країна зробила безпрецедентний крок - відмовилася від ядерного арсеналу, до речі, третього за величиною в світі, в обмін на гарантії безпеки від Росії, США і Великобританії. У підписаному 5 грудня 1994 року Будапештський Меморандум, одна із сторін - Російська Федерація, до речі, перша у списку країн-підписантів, зобов'язалася... Цитую: "... поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України", а також "утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй".

Агресія Росії, окупація нашої території і реалізація Росією наступальних ядерних програм з розгортанням їх складових на українській землі, безпосередньо порушує без'ядерний статус України, умови Договору про нерозповсюдження ядерної зброї і штучно виводить Україну за рамки цього договору.

Крім того, відбувається цинічне порушення Росією статей 1 - 3 і 6 - 8 Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі, згідно з яким держави-учасники взяли на себе зобов'язання "поважати суверенне рівність прав, суверенітет і територіальну цілісність один одного", "поважати право вільно обирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні і культурні системи", "утримуватися від застосування сили або загрози силою, спрямованих на порушення територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави".

Аналогічним чином грубо порушені основоположні статті Статуту ООН, Лісабонського протоколу від 1992 року, зобов'язання РФ як члена МАГАТЕ.

- Які кроки в сформованій ситуації буде змушена зробити Україна, щоб убезпечити свою територію і населення?

Україна робить кроки, спрямовані на захист своєї територіальної цілісності і незалежності. Перше і найголовніше для нас - це відновлення та зміцнення наших Збройних Сил, побудова дієвої системи національної безпеки і оборони, відродження потужного ВПК.

Ми підсилюємо оборону кордону від агресора. Крім того, не порушуючи міжнародних угод, відновлюємо наш ракетний щит, головне завдання якого - захистити від військової загрози з боку Росії.

Для того, щоб реально протистояти безумця, загрозливого світу потужним ядерним потенціалом, одних зусиль нашої країни недостатньо. Необхідно взаємодія і системна координація зусиль усіх провідних країн світу. Це повинен бути комплекс економічних, політичних і військових заходів. У тому числі - значне посилення спільної системи захисту від ядерної загрози та розгортання додаткових позицій системи ПРО.

Не виключаю, що для захисту від ядерної небезпеки, ми змушені будемо проводити консультації по розміщенню компонентів системи ПРО на території України. Не допустити війни з застосуванням ядерної зброї - це спільна відповідальність усіх людей доброї волі перед планетою.

- Але, можливо, ті, хто дотримуються політики умиротворення агресора, повинні замислитися над тим, який вплив буде мати розміщення російського ядерної зброї на Європейську та Євроатлантичну безпеку? Чи можливо в принципі цю ситуацію ще більше погіршити порівняно з поточним станом?

Те, що анексія Криму істотно посилила військовий потенціал Росії і відчутно змінила силовий баланс в Чорноморському та Середземноморському регіонах, розуміють усі наші партнери. Але поки ніхто не йде далі заяв про "глибоку стурбованість".

Розумієте, у всіх нас є історичний досвід, згідно з яким політика умиротворення агресора апріорі не може закінчитися нічим хорошим. Вона призводить лише до зростання військової загрози і до руйнування системи колективної безпеки. В тому числі, і до збільшення ризиків початку повномасштабної війни з застосуванням ядерної зброї, яка може стати останньою війною в історії людства і взагалі в історії цивілізації.

Готовність російського політичного керівництва до такої війни зайвий раз підтверджується заявами про плани щодо збільшення їх ядерного арсеналу. Чого тільки коштує хвастощі Путіна про готовність використовувати ядерну зброю у разі виконання нашими союзниками Будапештського меморандуму, згадайте російський пропагандистський фільм про захоплення Криму.

Це нас дуже турбує. Адже ядерна зброя в Криму буде спрямовано, в першу чергу, проти європейських країн. Крім того, реальна небезпека існує і для Туреччини, між іншим, країни-члена НАТО.

Зупинити агресора можна тільки шляхом об'єднання і координації спільних зусиль. Необхідно здійснити комплекс асиметричних результативних заходів, як в рамках масштабних міждержавних програм військово-технічного співробітництва, так і шляхом посилення санкцій, у тому числі, за порушення міжнародних договорів про нерозповсюдження ядерної зброї.

Окупація Російською Федерацією нашій території, захоплення української власності: літаків, кораблів, майна - це не тільки військова агресія, це банальне піратство і мародерство.

Загроза світу, що виходить сьогодні від Росії, вимагає адекватної реакції і активних дій. Вважаю, що варто було б замислитися над тим, щоб додати до санкцій також і блокування проходження військових кораблів через Босфор, відключення від системи SWIFT російської фінансової системи, що підтримує і фінансує як наступальні ядерні програми, так і терористів, а також вжити інші конкретні кроки в цьому напрямку.

Сьогодні Україна відіграє надзвичайно важливу, без перебільшення, історичну роль у світовій політиці. Ми фактично - форпост цивілізованого світу, що протистоїть спробам відновити імперію зла і її наступу на весь демократичний світ.

Дмитро Шкурко, "Укрінформ" Источник: http://censor.net.ua/r336856

44%, 4 голоси

56%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.