Ця жінка тоді за всіх нас пішла у в'язницю. Пішла у в'язницю за Україну. Не втекла за кордон, як мордоворот Овощ, як старпер Кровосіся, як решта ригівських пацюків. А Юлія Тимошенко пішла у в'язницю. Пішла, тому що в неї була совість чиста. Тому що все, що вона робила, вона робила для людей. І для вас, недоношених мудаків, в тому числі.

           Дивіться на ці фото. 

           Згадуйте, як якась мусорська погань лапала її своїми брудними граблями, як ії били в колонії, як принижували ії жіночу гідність.

           Згадуйте, як тоді ви сиділи з пляшкою пива, та спостерігали цей жах, замість того, щоб вийти  на її, і на свій захист, бо вона стояла між вами та бандою Януковича.

           Згадуйте, як ви заздрили "королівським тюремним хоромам" Юлії Тимошенко та проклинали її. Це з вами залишиться на все життя.

           Згадуйте, як ви ганебно зустріли її після в'язниці. Яку обструкцію їй влаштували за те, що вона вийшла з катівні Януковича на інвалідному візку. Як ви її принижували. насміхалися, юродствували.

           Згадуйте, як в той час, коли Юлія Тимошенко перебувала у в'язниці, ваш теперішній обранець, Порошенко, працював в уряді Януковича і разом з ним розкрадав Україну.

           Згадуйте, як завдяки своїй тваринної люті до Юлії Тимошенко, ви привели до влади ще гіршого, ніж Янукович, упиря, Порошенка. Як знехтували Україною, як знищили своє майбутнє і майбутнє своїх дітей, заради тимчасового задоволення своїх низинних почуттів. 

           Згадуйте, як загинула Небесна сотня, як зараз гинуть тисячі патріотів на фронті. Це також наслідок ваших дій, що в 2010 році, коли ви були противсіхами, що в 2014 році, коли ви переродилися в карамельних ватників. Агресія Путіна, це наслідок вашіх дій, це ви приводили і продовжуєте приводити до влади його маріонеток.

           Дивіться на ці фото. Це приклад мужності, стійкості, патріотизму. Патріотизму справжньому, а не тому, приторно-солодкому, рошенівському, на яке ви купилися. Уявіть собі, вас 9 млн. 857 тис штук, а ви не варті однієї маленької жінки! Ви рідке лайно, ви кубло навозних жуків, яке переробляє екскременти свого шоколадного царька. За якого, до речі, проголосувало менше людей, ніж за Юлію Тимошенко в 2010 році - 11 млн. 593 тис. 340 голосів.За якого проголосувало менше, ніж за будь якого Президента України.

           Дивіться на ці фото уроди, карамельним пальцем зроблені. Це ваш біч, ваша анафема. Після того дня, після вашого подальшого глумління над Юлею Тимошенко, ви самі, своїми руками перетворили своє життя на жах, на тисячі смертей, на занепад країни, на знищення держави.

           Так, це мої емоції. Так, це моя інтерпретація того, що відбувалося та відбувається в моїй країні.І це моє право говорити те, що бачу і те. що думаю.А що ви можете заперечити, мирнопланові бовдури? Варофка? Сучкаблох? Жидівка? Які ж ви блазні та нікчеми....

          Спільнота

          В минулу п'ятницю, ось, що була, приходжу додому, десь на початку третьої години, оп!, а ліктрічества нема. Думаю, ось щас увімкнуть.Поки поїв, туди-сюди, вже темрява насувається. Пішов на балкон, подивитися, що у сусідніх будинках, машинально батарею мацнув, твоюмать - холодні! І в сусідніх будинках світла нема. З'явилося тільки у пів-восьмої вечора. Десь годин шість-сім не було. Тоді ще подумав, ну це звісно не веєрне відключення, а якась аварія була.
          Ага. Сьогодні приходжу в дві години, знов нема ліктрічества! До батарей - холодні! Ах ти сука Пецясеня!
          Телефоную в обленерго, кажуть, а це в нас аварійне відключення. Тобто вже не веєрне, а аварійне. Кажуть то невірно називають, вірно аварійне, а не веєрне. Коли з'явиться запитую. Не знаємо. Тицпиздиць! Саме це я сказав в трубу і ніжно поклав ії на місце.
          Сам собі кажу, а ну давай я зателефоную на фронт, в Донецьк, родичу. Ну, там де бомби літають, гранати, снаряди, кулі. Де будинки стоять розбиті, вопчім, де війна йде.
          Набираю. Ти де, запитую. Та ось, іду в магазин отоваритися. Бурячку там, моркви, гречки, рису, курочки купити.
          А ліктрічество у вас є, далі запитую. Є, каже. У нас взагалі за весь час війни не було жодного відключення. Було щось, два рази лампочки блимнули, бесперебійник піскнув, і все. А батареї? Ух, гарячі, клас! Торкнутися не можна.
          А в нас, кажу, ось така херня, у темряві сиджу. І в холоді. Та знаємо, відповідає родич. Ми самі нічого не можемо зрозуміти. Тут у нас, ті хто за Україну, дивуються, навіщо ж ці потрохи та сені людей доводять до люті. А ті, хто проти України, зловтішаються, ось бачите, шо ми казали, не проживе Україна без Донбасу. Без нашого вугілля Україні хана.
          Може і правда, Україні варто приєднатися до ДНР? Якщо там під час війни люди живуть по-людськи, можна тільки уявити, який там буде Едем після війни.