хочу сюда!
 

Мандрагора

28 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «конституція україни»

Порошенко і Конституція

День Конституції...

Є така тєма в Україні. Як тільки президент добігає кінця свого терміну, йому рєзко перестає подобаться Конституція...

То нормальна була все врем’я, устраювала, а це шось поламалася, падлюка... Мінять нада...

Першим Леонід Данилович почав.

Казав: я ж це один срок був президентом, а не два, да?... 
- Та який один? - закричала опозиція? - Два!!!

- Нє, один, - каже Данилович, - Не вірите, - спитайте у Констітуціонного суда...

А суд каже: ми не то, шоб зовсім увєрєні, ну кажись - один... Або два...

- Хто там, блядь, не зовсім увєрєн? - уточнив Кучма... -Я січас увєрю когось, яйцями в двері...

- А, да, точно один, ізвіняємся, общиталися - сказав суд...

Данілич потом, правда, сам передумав...

Потім Януковичу політична реформа розінравилася...

- То хуйова рехворма була, - каже... Ссучена. В падлу мені по такій реформі править... Не уважає мене ніхто...

Тут уже суд ошибок і колєбаній ніяких не допускав:

- Да, кажуть, уйобіщна реформа откровєнно. Самі хотіли отмінить, аж руки чесалися, спасіба що нагадали... І отмінили...

Януковичу то правда не помогло, бо дурень. А цю проблему навіть Конституційний суд рішить не в состояніі...

А все інше - рішить. На те він і суд... Чесний і справедливий! Конституційний!!!

(Стирено тут) у Чепіноги

Конституційний покупець



          Коли там призначили день пханія путінських змін в Конституцію? 31 серпня?
            Ну і слідкуємо. Якщо в найближчі дні цю позачергову сесію скасують, відповідно Порошенку ні за яких обставин не вдається купити голоси.
            Якщо в найближчи дні не скасують, то це означатиме, що у Порошенка є шанс лизнути Путіна. Що перед депутатами трисять все більшими та більшими лантухами з баксами, а комусь пальці у двері продовжують встромляти.
            Навіть ще 30 серпня є шанс.
            А ось, якщо настане 31 серпня, якщо відкриється засідання, можна вважати, що зміни пропхнули, Путін на коняці, а ми в суцільній жопі.
            Всіх можна буде привітати. Кого з шампанським, а кого з лайном по горлянку.
            Сидимо вдома, чекаємо, та готуємо на всяк випадок вазелін для більш глибшого та якіснішого проникнення руськага міра в нас.

Корпорація "Україна"

Попередження

      Не можна обирати олігарха до влади! До цього закликала Юлія Тимошенко на виборах-2014.

      І тепер, треба щоб цей її заклик стояв перед очима 54% бовдурів, щоб він дзвенів в їхніх вухах. Щоб до них нарешті дійшло, в яку прірву вони кинули Україну, до якого занепаду довели економіку, яке горе принесли в багато родин.

      Всі знають Беню Коломойського. Це рейдер №1 в Україні. Окрім нього є ще рейдери, їх багато, у нас взагалі країна рейдерів. Але Беня, безумовно, перший. Він гуру рейдерів.

      Був.

      Тепер цей прапор перехопив в нього Пеця Порошенко. Мабуть для багатьох неочікувано, але якщо передивитися діяльність родини Порошенка, то все стає на свої місця.

      Папа Пеці був високопоставленим крадієм. За що і отримав в свій час тюремний термін.

      Брательник Пеці був кримінальним авторитетом.Якого, як і годиться, грохнули конкуренти, влаштувавши йому автокатастрофу.

      Сам Пеця також спочатку почав крокувати по шляху, який проклали папа та брат. Але, коли в Молдові йому замаячили тюремні нари, він швиденько дриснув в Україну.

      І тоді Пеця вирішив піти іншим шляхом. Як Вова Ленін в свій час.

      Він зрозумів, що треба красти законно. І тихо. А для того, щоб красти законно, треба бути в політиці. І Пеця почав створювати політичні партії. СДПУо, партія регіонів, Солідарність, Наша Україна. Тепер він політичний діяч, тепер він  сам створює закони. І тихо краде. Таке собі тихе рейдерство. Беня з шумом та гамом прокручував рейдерскі операції, а Пеця непомітно, але ефективно, без зайвого розголосу.

      І ось в 2014 році настав зірковий час для голубого рейдера Пеці Порошенка.

      Через засоби масової інформації, які підконтрольні йому та секте олігархів, в якій він перебуває, Пеця влаштував масове оболванювання виборців та дискредитацію головного свого конкурента та ворога їхнього зграї олігархів, Юлії Тимошенко.

      Таким чином він сколотив найбільшу рейдерську кодлу в світі, майже 10 мільйонів бійців. Але надав їм не біти, а ручки, якими вони повинні ставити пташки в бюлетенях для голосування навпроти його прізвища.

      Потім він купив більшість в Центральній виборчій комісії та Конституційний суд, зокрема його Голову.Який не повинен звертати уваги на порушення Пецею Конституції України в частині неприпустимості Президенту України мати власний бізнес.

      Посадити своїх людей на виборчих дільницях для Пеці було вже дрібницею.

       І ось, - 25 травня 2014 року!!

      Рейдерське захоплення України відбулося!

      Пеця Порошенко Президент корпорації "Україна"!

      Тепер ми всі не громадяни України, а працівники корпорації Порошенка "Україна". Тепер ми всі повинні працювати на Президента корпорації Порошенко. Тепер діють тільки закони корпорації. Всі правоохоронні органи, всі суди тепер знаходяться в юридичному відділі корпорації Пеці Порошенка  "Україна". Тепер нема Збройних Сил України, тепер є воєнізована охоронна структура корпорації Порошенка "Україна".

      Тепер ми повинні захищати не нашу країну Україну, а корпорацію Порошенка "Україна".Захищати його фабрики в Липецьку, його завод в Севастополі, його магазини Рошен, його банки, його царсько-президентську династію.

      Тепер ми повинні помирати за Петра Олексійовича Порошенка.

      Саме проти цього застерігала Юлія Тимошенко.

      Але мабуть народу подобається бути холопами, подобається, коли їх обкрадають та грабують, подобається, коли їх вбивають.

      Хто ще не зрозумів, що він накоїв, поверніться на початок цього допису, подивіться на фото, перечитайте уважно ще раз цей текст. Кому і з другого разу не дійде, зробіть цю процедуру ще раз, ще раз, ще раз....



           Спільнота

Двоязичний гарант

          Запитання. 
          Хто-небудь з моїх друзів і не друзів також, може пригадати хоч би один випадок, щоб я комусь дорікав, що він пише чи говорить мовою окупанта, ну, руською мовою? Щоб я когось ображав з цього приводу, плювався слиною? 
          Хвилина на згадку. 
          Не пригадали, так? 
          Я можу сказати коли я посилав нах. Тоді, коли від мене вимагали писати "нормальним язиком". Да, тоді я себе не стримував. 
          Окрім таких випадків, здається цілком виправданих, думаю ніхто не зможе мене звинуватити в оскаженілій мовній русофобії, чи щодо якоїсь іншої мови. До мене часто звертаються руською мовою, бува і англіцкою і іншими, я відповідаю своєю рідною, державною мовою, і ніяких проблем, все в порядку. Ні образ, ні матюків з одного чи другого боку нема. 
          Так, мені, м'яко кажучи, не подобається, що в моїй країні занадто сильно поширена окупаційна мова. Тому що я націоналіст. Тобто в мене є національність, - українець. І я живу в своїй країні, - Україні. Але, націоналіст, це не нацист. І я розумію тих людей, які не знають державної мови, або не можуть ії вивчити, або ще якісь причини. В решті-решт, я і сам 40 років свого життя був руськоязичним(тьфу, прости Господи, ну і статус...). Тим більше, що кожна людина на Землі, має повне та невід'ємне право говорити на тій мові, на якій хоче. Але.... 
              Але, якщо вона не займає якоїсь посади в державному апараті. 
              Як ми знаємо, поки що вся Земля поділена на держави. Можливо, колись цього поділу не буде. Можливо. Але поки він є. І в більшості своїй, ці держави моноетнічні.Навіть якщо держави зникнуть, то нації все рівно залишаться. І мови їхні залишаться, і культури. Тому що це скарб. Скарб не тільки кожної нації, це скарб всієї Землі. І цей скарб буде знаходитися під захистом і нації і всього людства. 
             Поки цього не сталося, мова знаходиться під захистом її носія, власне нації, і держави, яка створена нацією. В Україні сама нація поки що мляво захищає свою мову. Але їй вистачило розуму зобов'язати державу, яку вона створила, користуватися тільки мовою нації, державною мовою. Не забороняючи Громадянам держави, які не займають державних посад, незалежно від національності, розмовляти тією мовою, якою вони хочуть. 
              І я, українець, а українців в Україні більше 80%, погоджуюся з такими правилами. Я, бляха муха, толерантний! Можливо занадто, але нічого не поробиш, який є, такий є.
             І ось вчора по ТВ виступав один з чиновників держава Україна. Цих чиновників, до речі, призначаємо та обираємо ми, Громадяни України. Саме їх ми зобов'язали користуватися на своїй чиновницькій, державній посаді, тільки державною мовою. Більше того, саме на цього чиновника, що вчора виступав, Порошенка, покладений обов'язок слідкувати за дотриманням Конституції, одним з розділів якої, а саме стаття №10, говорить - "Державною мовою в Україні є українська мова".
            Я не дивився його виступ вчора. Я не хотів, щоб ця людина була призначена, або обрана на будь-яку державну посаду. Тим більше на ту, на якій зараз знаходиться. І не тому, що він чимось мені не подобається, а тому, що він не буде захищати мою державу. Окрім того, що він манкурт Золотої Орди, він людина без принципів, його цікавлять тільки гроші. А моя країна, Україна, для нього тільки територія, яку він використовує та набиває свої бездонні кишені.
            Да, так я читав, що він вчора виступав і на мові, яка не є державною мовою. Тобто, він порушив Конституцію. Нахабно порушив обов'язок по захисту державної мови, який поклали на нього ми, Громадяни України.
           Можливо він таким чином хоче показати свою толерантність(хоча, яка у бариги та манкурта толерантність), але це не входить в його обов'язки. В даному випадку, толерантність демонструє носій української мови і української державності, сама українська нація. Навіть занадту толерантність, але, це її право, а не цього чиновника.
           В мене багато епітетів щодо цього чиновника та його дій на цій посаді, але я утримаюся, продемонструю ту саму толерантність.         
           Просто констатую, що він в черговий раз образив та наплював на українців та на нашу державу.


  

          Спільнота
  

Раз - Непрезидент, два - Непрезидент.

            Ще не стерлося в нашій пам'яті обличчя Януковича. Він називав себе Президентом. Так, деякий час він був ним. Легітимним Президентом.
          Але, після того, як він повернув стару Конституцію, треба було робити і вибори за цією Конституцію. Це ж елементарно, не треба бути дипломованим конституціоналістом.  Обирався за дієчою Конституцією, має ті повноваження, які в ній виписані. Повернув стару Конституцію з іншими повноваженнями Президента, будь ласка, на вибори. Але цього не було зроблено. Тому з моменту повернення старої Конституції, Янукович був Непрезидентом. Тобто узурпатором.
          І все, що він понапідписував, є нелегітимним. Чомусь про це зараз ніхто не згадує. Але, це інша історія.
          Маємо, раз - Непрезидент.
          Вибори 2014 року.
          На вибори йде олігарх Порошенко. Не будемо згадувати завдяки яким маніпуляціям, але він виграв вибори.
          Дивимося в Конституцію. Розділ 5 "Президент України", стаття 103, абзац четвертий -


          Є ще хітромудрий закон про вибори Президента, в якому написано, що обраний Президент повинен на протязі місяця передати  в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права і припинити діяльність відповідно до Конституції України. Хоча, це для самовисуванця. А для того, хто був висунутий під партії нічого не написано. Чорт ногу зламає. Це вже звична практика наших законотворців. Заплутати так, щоб можна було крутити і Конституцією і законами, як циган сонцем.
          Але ще є право. І його верховенство. Навіть сам Порошенко, вже перебуваючи в статусі Президента, пише в Твіттері -


          Те, що Конституція вища за закони, це аксіома. А те, що в законах маніпулюють нашім правом мати легітимного Президента, то якраз це і є порушення верховенства права. Всі ці передачі іншій людині, навіть родичам, це не відповідає Конституції і тому верховенству права, про яке раптом почав згадувати Порошенко
          Тому, спираємося тільки на Конституцію. Тим більше, що Президент є ії гарантом.
          А за Конституцією, перед тим, як проходити інавгурацію, Порошенко повинен був вже продати свій бізнес. Хоча, ще під час виборів, Порошенко оголосив про свої наміри порушити Конституцію, заявивши, що він не буде продавати 5 канал. Але, чомусь ані ЦВК, ані Конституційний Суд промовчали.
          І ось інавгурація.
          Голова Конституційного Суду оголошує, що Порошенко виконав всі вимоги Конституції. Порошенко кладе руку на Пересопницьке Євангеліє та клянеться на ній.
          Можливо Порошенко був продав свою бізнес-імперію, а ми просто цього не знаємо? А сам Порошенко та голова Конституційного Суду знають? Може і таке бути. Хоча ніякого оголошення ніде не було. Ні до виборів, ні після виборів.
          І ось, через декілька місяців з'являється ось це повідомлення -

Продажа

          Дивимося на число. 21 серпня 2014 року. Два з половиною місяці після інавгурації.
          Ось так. Порошенко сам визнав, що він не продав свій бізнес. Відповідно, порушив Конституцію. Так само порушив Конституцію і Голова Конституційного Суду.
          Виходить, що Порошенко порушив наше право мати легітимного Президента.
          Якщо Янукович став нелегітимним через декілька місяців після виборів, то Порошенко навіть і не набув легітимності.
          Маємо, два - Непрезидент.

          Власне, нічого дивного. Порошенко був одним з фундаторів створення олігархічно-корупційної системи в Україні. Порушення Конституції та законів України для нього норма.  Прямо зараз ми спостерігаємо чергове порушення закону на виборах у Верховну Раду України.
          Це вже навіть анекдотичний випадок. Начебто президент Порошенко, порушує указ Президента. Це УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 910/2010  Про недопущення порушень закону під час передвиборної агітації -


заборона


          А що ми бачимо в усіх містах України, на всіх розах? Ось це -


час єднатися

          Хароший мальчик Порошенко



Дурний громадянин та Пятро Ляксеїч.


          Щойно на вулиці Києва відбулася розмова між дурним громадянином та Пятром Ляксеїчем Порошенко.Ця розмова відбилася від гори Джомалунгма, і відлунням знов прилетіла в Україну, де, модернізованим суперсачком для ловлі мотильків її вдалося зловити. Ось вона, до вашої уваги. 

- О-о-о, Пятро Ляксеїч!Здорово! Давай поговоримо. 
- Драсьте! А хто ви? 
- Громадянин України. 
- Дуже приємно, я також громадянин України. 
- Е-е..ти громадянин ого-го-го, а я так, дурний громадянин. 
- Я знаю це. 
- А звідки ти знаєш? 
- Ну як звідки. Мені що, з неба впали мої лярди доларів? Ні, завдяки вам, ви правильно голосували всі ці 23 роки, і правильно себе поводили. Думаю і зараз правильно проголосуєте за мене. 
- Ага, ось саме про це я і хочу тебе запитати. Ти кажеш, що продаси Рашен, як станеш Президентом. 
- Так. Але скоріше всього не продам, а передам в керування держави. 
- Ух ти! Молодець! А якої держави? 
- України, звісно. 
- А Україною ти будеш керувати? 
- Ну да, а як же. Я ж буду Президентом.
- А хто тоді буде керувати Рашеном? 
- Не Рашен, а Рошен. Ну як, хто, держава буде керувати. 
- А державою ти будеш керувати? 
- Та я ж, я вже казав. 
- А Рашеном хто? 
- Слухайте, дурний громадянин, відчепіться...ха-ха-ха 
- Ну добре. А скажи тоді, хто зараз керує Рашеном? І чи твій він? 
- Не Рашен, а Рошен. Я керую, а хто ж ще. Звісно мій. 
- Пятро Ляксеїч, ти зараз депутат Верховної Ради, мабуть знаєш всіх депутатів. Сергія Власенко ти знаєш? 
- Знаю, звісно. 
- А чи знаєш ти, що його Янукович позбавив мандату депутата в свій час? 
- Так, знаю. Тоді були бандити у владі, і вони незаконно це зробили. Власенко на той час не займався адвокатською діяльністю, і не мав з цього ніяких прибутків. І я боровся на Майдані, щоб усунути цю бандитську владу від влади.
- Во, во, я про це і кажу. Ти мабуть маєш на увазі 78 статтю Конституції - 

 Стаття 78. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. 

- Так, саме її. 
- Тобто, якби Власенко займався підприємницькою діяльністю та одержував прибуток, то позбавлення його мандату було би законним? 
- Без сумніву. А до чого це ви хилите, шановний дурний громадянин? 
- Зараз. А скажи, будь ласка, правда, що ти був, як ти кажеш, в бандитському уряді Азарова-Януковича, міністром? 
- Так був, але я був чесним-пречесним міністром. 
- А як Янукович міг взяти чесного-пречесного міністра до себе, в банду? Але, це таке, я за інше.Якщо Рашен твій, і ти постійно ним керуєш, і в той же час перебуваєш на посаді міністра, а потім депутата, то ти злісно порушуєш Конституцію України. Як таке можливо? Ти і під час керування Державою збираєшся її порушувати? І чому бандитська влада не позбавила тебе мандату депутата? 
- Ну ви і правда дурний! Я не отримував заробітної платні!!! Або там, або там. 
- А до чого тут зарплатня? За весь час керування держави бандою Януковича, і тобою в тому числі, ти збільшив свої статки майже вдвічі, до 2 лярдів долларів. 
- Так то не я збільшив, то Рошен збільшив! 
- А Рашен твій? 
- Так, відчепіться від мене, ви нічого не розумієте. 
- Ну тому я і запитую в тебе, я ж дурний. Пятро Ляксеїч, ти не хвилюйся, я ж тебе підтримую, купую твої карамельки. В мене ще два питання, можна? 
- Давайте, тільки правильні питання. 
- Ну а які ж ще. В тебе є заводік в Росії, яка зараз напала на Україну та окупувала її землю. І мабуть не один заводік. Так, ось, Путін був зупинив роботу цього заводу. 
- Так, і це не добре. Відносини між країнами повинні бути цівілізованними. Економіка не повинна страждати внаслідок політичних питань. 
- Так, а ось як тільки ти зареєструвався кандидатом в Президенти, одразу завод в Росії запрацював.То що, відносини між нашими країнами вже стали цивілізованними? 
- На що ви натякаєте? 
- На що я, дурний, можу натякати? Просто спостерігаю цікаве суперспівпадіння. В тебе з Путіним прямий зв'язок? Коли ти станеш Президентом, він буде тобою керувати через цей завод? 
- Коли я стану Президентом, Рошеном вже буде керувати держава. 
- А державою хто? 
- Так, ви мене вже дістали. У вас там здається останнє запитання? Давайте. 
- Знов ти хвилюєшся. Не треба, я ж тебе підтримую, купую... 
- Знаю, знаю, купуєте цукерки, давайте запитання. 
- Так, останнє запитання. Пам'ятаєш 2010 рік, дебати між Юлією Тимошенко та Януковичем? Тоді, замість Януковича було пусте місце. І Тимошенко тоді сказала, що головне не допустити це пусте місце на посаду Президента країни.Пройшло чотири роки, як ти думаєш, вона права була тоді? 
- Без сумніву. Це були страшні чотири роки. 
- Дик, Пятро Ляксеїч, в п'ятницю також були дебати між кандидатами в Президенти. І так, як і в 2010 році, Юлія Тимошенко прийшла на них. А замість тебе було пусте місце. Скажи чесно, ти не Пятро Ляксеїч, ти Янукович? Це ти, Янукович? Ти зробив пластичну операцію?



- Так, все, мені нема коли теревені з вами розводити, я побіг.
- Хлопці, я знайшов Януковича!!! Тримайте його, он він побіг!!!



        Приєднуйтеся до 
              спільноти

Українське громадянство є конституційне надбання людин


selivanov

 І. Загальні принципи


Конституційний статус громадянина України забезпечений гарантіями, які Конституція України  обумовлює наявністю і приналежністю громадян до українського громадянства. В юридичному  сенсі наявність громадянства є невід’ємним правом кожного громадянина України, якщо немає конституційних обмежень, реалізувати, насамперед свої політичні права, зокрема, правом бути обраним суб’єктом представницького органу місцевого самоврядування, народним депутатом України, Президентом України.

Невипадково Конституція України (ст.1) проголосила державу демократичною і правовою, що зафіксовано у вказаній статті як вже  реальний конституційний факт, тобто подія, що  відбулася у якісному сенсі. Отже українське громадянство становить основу конституційної концепції політико-правового становища людини і громадянина в Україні і захищено Конституцією, а також офіційним тлумаченням, яке може провести виключно Конституційний Суд України щодо положень ст.25, ч.ІІ ст.103 Основного Закону та Закону України «Про громадянство України».

Принциповим аспектом українського громадянства  є видання Указів Президента України при виконанні проваджень згідно з п.26 ст.106 Конституції України стосовно відмови або припинення українського громадянства відносно осіб, які відповідними діями (фактами) поставили себе за межі такого політико-правового статусу як  громадянин України.

Слід наголосити, що зміст правового статусу громадян України обумовлений також міжнародно-правовими актами в силу закріпленого Конституцією України їх співвідношення з правовою системою України, а також національних правил з правилами міжнародних договорів.

Українське громадянство характеризується правовим зв’язком  з українською державою, а загальногромадянський статус одночасно враховує особливості правового становища тих чи інших фізичних осіб, яке обумовлено їх службовим становищем, виконанням специфічних соціально-культурних функцій особами, які представляють Україну за кордоном (артисти, спортсмени, діячі науки, тощо). У таких випадках правосуб’єктність і реалізація конституційних прав, зокрема, відносно статті 38 Конституції України та її розділу ІІІ притаманні фізичній особі як звичайному громадянину і в частині, зв’язаної  із специфікою його статусу у разі знаходження громадянина за кордоном не співпадають.

Принцип рівності громадян України в контексті розуміння статті 33 Конституції України, насамперед, тісно пов'язаний з їх українським громадянством, яке має розглядатися з особливостями їх правового становища. Зокрема, для осіб, які тривалий час перебувають за кордоном, виконуючи функції представництва України у міжнародних організаціях, або за згодою іноземних держав займаючись соціально-культурною діяльністю на їх території, що передбачає користування такими особами – громадянами України – соціальними правами, які є складовою його статусу перебування як іноземців і мають широкий спектр можливостей користування ними під час знаходження на території іноземної держави.

Визнаючи вказані конституційні принципи, як передумову для з’ясування статусу громадянина України щодо  наявності у нього українського громадянства, яке є  відповідно до Закону України «Про громадянство України» постійним і безперервним, важливо звернути увагу на те, що  навіть тривале перебування громадянина України за кордоном не впливає на дієздатність у реалізації, в першу чергу політичних прав – обирати  і бути обраним на посади в Українській державі. Визначальним є той факт, що із Конституції України  випливає загальний принцип: для громадянина, який перебуваючи за кордоном отримав легальний дозвіл іноземної держави і користується правом перебування на території в силу специфіки своєї професійної діяльності, не можуть створюватися перепони у реалізації в Україні передбачених Конституцією і законами політичних, економічних і соціально-культурних прав, особливо щодо доступу до  всіх сфер державної діяльності. На такого громадянина, який має статус українського громадянства, не можуть розповсюджуватися  обмеження щодо права обиратися народним депутатом України і Президентом України.

ІІ. Правовий зв’язок інституту громадянства з принципом проживання в Україні та вільного пересування особи за межі території держави

Українське громадянство означає повну підпорядкованість даної особи суверенній владі держави і захисту нею прав громадянина. Перебування громадянина за кордоном означає безпосередню дію статті 33 Конституції України, яка гарантує право вільно залишати територію України, вільний вибір місця проживання кожному  конкретному громадянину. Ця важлива юридична ознака має  прояв як у просторі, так і у часі, і тому у частині другій статті 33 закріплена гарантія щодо права громадянина повернутися у будь-який час в Україну. Це означає що громадянин, який перебував за кордоном в силу специфіки своєї професії та умов здійснення  права вільного пересування в одну або декілька зарубіжних країн є обов’язковим суб’єктом як конституційно-процесуального права, так і конституційно-процесуальних правовідносин.

Знаходячись у конкретних життєвих обставинах за межами України громадянин не позбавляється своїх конституційно гарантованих статтею 38 політичних прав, не втрачає конституційної правосуб’єктності, залишаючись громадянином України без будь-яких обмежень. Адміністративно-процесуальна правоздатність громадянина України за виборчим законодавством виникає з моменту реалізації політичних, соціальних та  інших конституційних прав, коли громадянин має вступати у процесуальні правовідносини з органом виконавчої влади, зокрема, Центральною виборчою комісією, коли йдеться про пряму дію статті 38 Конституції України. При цьому суб’єктивне  адміністративно-процесуальне право громадянина означає можливість здійснювати ним в межах Конституції України конкретних дій, реальність яких гарантується Конституцією і органами державної влади, у т.ч. органами правосуддя, які мають обов’язок забезпечити їх охорону і захист, а також створюється можливість вимагати від уповноважених суб’єктів здійснення необхідних дій з метою користування громадянином політичними та іншими правами. Пряма залежність між гарантованою державою можливістю вибору громадянином певної поведінки, зокрема, перебування його за кордоном, встановлюється законодавцем або міжнародними конвенціями, які є частиною національного законодавства щодо недоторканості сфер діяльності і особистого життя громадянина, з боку державних органів. Єдиною вимогою у реалізації громадянином ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є реєстрація постійного місця проживання громадянина(стор.11-16 паспорта згідно абзацу п’ятого п.6 Положення про паспорт громадянина затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р.).

Щоб уникнути неоднозначного праворозуміння поняття «постійного місця проживання» громадянина України важливо підкреслити, що Конституція України, коли розглядається правосуб’єктність громадян щодо реалізації їх політичних прав «вільно обирати і бути обраним» (ст.38), вона системно пов’язана із частиною 2 ст.76 та ст..103 Конституції України, оскільки громадянин може бути обраний Президентом України, якщо  він, зокрема, «проживає в Україні протягом  десяти останніх перед днем виборів років». Йдеться саме про таку визначеність поняття як « проживання в Україні», а не про «перебування» чи «постійне  проживання», чи «безперервне проживання».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України» визначене поняття «безперервне проживання» має значення, як передбачив законодавець,  для вирішення питання чи може особа претендувати на набуття громадянства України. Як відомо аналогія норми будь-якого закону по відношенню до Конституції України не застосовується. Критерій виїзду за кордон у приватних справах не більше 180 днів за рік відповідно до названого Закону має значення для поняття «безперервне проживання на території України» у розуміння Закону України «Про громадянство України», але не має значення для Закону України «Про вибори Президента України».

Звертає увагу для праворозуміння ще одна важлива обставина, коли виборче законодавство України взагалі не містить такого поняття як «постійне чи безперервне проживання на території України», а у статті 9 Закону України «Про вибори Президента України» йдеться саме «Про проживання в Україні», а не про «безперервне проживання на території України», а також не про «фактичне перебування в межах державного кордону України».

Особливістю Закону України «Про вибори Президента України» є відсутність обов’язку «постійного проживання», яке вживається у окремих нормативних актах України та застосовується до тих правовідносин, які не пов’язані з реалізацією політичних прав громадянина (ст..38 Конституції України) щодо  «обирати і бути обраним».

Таким чином, висновок щодо праворозуміння положень частини першої  статті  9 Закону України «Про вибори Президента України» у конституційному значені  має однозначно виявлений смисл: вимога частини другої ст..103 Конституції України, коли «Президентом України може бути обраний громадянин України, який … проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років…» не передбачає встановлення «проживання», як постійного знаходження  громадянина України в межах території України та прирівняних до неї територій, оскільки  йдеться про реалізацію ним конституційно визначених політичних прав та  адміністративно-процесуальної правосуб’єктності, насамперед, якщо це стосується права бути обраним Президентом України.

У разі існуючого  місця постійного проживання також в іноземній  державі (коли іноземна держава, наприклад, Федеративна Республіка Німеччина надає дозвіл  на постійне проживання (settlement permit) згідно положення частини другої статті 9 Закону ФРН «Про перебування іноземців на території ФРН» у редакції змін від 19.08.2007 р.) громадянину-іноземцю видається один із трьох видів документів, які дозволяють перебування у Німеччині  тривалий термін. До них відносяться: дозвіл на перебування (Aufenthalts erlaubnis); вид на проживання (Niederlassungserlaubnis); дозвіл на довгострокове перебування – ЄС (Erlaubnis zum Daueraufenthalt).

Громадяни України отримавши від Федерального відомства з питань міграції та біженців Німеччини (BMF) дозвіл на довгострокове перебування, або вид на проживання, отримує статус іноземця із третіх країн, він  має працювати у випадку, якщо це спеціально  вказується у їх дозволі на перебування в країні громадянина України не втрачає українського громадянства, оскільки особливості правового становища особи обумовлені виконанням специфічних соціально-культурних чи службових функцій. зокрема, спортсмен має тренувальну базу, постійно бере участь у міжнародних змаганнях, або артист (режисер, диригент оркестру) працює за контрактом у відповідному творчому колективі і т. ін.

Таким чином, вказані юридичні підстави вказують на те, що громадянин України не втрачає постійних відносин з Україною і вважається резидентом, оскільки має більш тісні особисті чи економічно-фінансові зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

Спираючись на вказані аргументи, не підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України для визначення постійного місця проживання громадянина, у розумінні Закону України «Про вибори Президента України», вони не є вирішальним критерієм.

Цим підтверджується визнання статусу громадянина України, який залишається незмінним і не залежить від місця проживання. Тому керуючись статтею 1 Закону України «Про порядок  виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим  законом, та в’їхати в Україну. Це пояснює  суттєву обставину, коли місце проживання в Україні за фактичними даними не можна інакше  тлумачити як безперервним і будь-яке обмеження політичних, соціальних, економічних та інших прав з цієї причини не допускається. Відповідно  частини першої статті 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи  є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, яке розташоване у відповідному населеному пункті.

ІІІ. Висновки щодо розгляду судових справ, які стосуються підтвердження українського громадянства та проживання в Україні громадян, які перебувають із спеціальним статусом іноземця на території іншої держави

Аналізуючи у системному зв’язку право громадянина обиратися народним депутатом України (частина  друга ст.76 Конституції України) або Президентом України (частина друга ст.103 Конституції України) відповідно до загального принципу щодо права громадян брати участь в управлінні державними  справами, вільно обирати і бути обраним до органів  державної влади (частина перша ст. 38 Конституції України), слід спиратися на судову практику, яка  виступає важливим джерелом у праворозумінні  конституційно-правової вимоги  до кожного претендента на виборну посаду в українській державі стосовно постійного і тривалого зв’язку з Україною. Такою вимогою є проживання на території в межах державного кордону України, перебування  громадян України за її межами відповідно до чинних міжнародних договорів України та інші умови для цілей Закону України «Про  вибори Президента України» від 05.03.1999 р. №474-XIV. Щодо строку проживання Конституція України і вказаний Закон встановлюють «протягом десяти останніх перед днем виборів років». При цьому  у нормах Конституції України (частина друга ст.103) та вказаного Закону (частини перша і друга ст.9) не встановлена і не передбачена  вимога щодо безпосереднього проживання громадянина України, який не втратив українського громадянства, що має «підтверджуватися документованими даними, зібраними у встановленому законом порядку, оскільки саме вони належать до основних даних про особу…» До такого висновку прийшов Верховний Суд України в Ухвалі Судової колегії у цивільних справа від 10.06.1998 р. №6-110 у 98. Оцінюючи юридичне значення щодо проживання  народного депутата, кандидата в депутати або іншої особи у зв’язку з виборами «Загальним документом, який засвідчує особу його власника, підтверджує громадянство і реєструє постійне місце проживання громадянина є паспорт (див статтю 5 Закону України «Про громадянство в Україні та статті 1 і 6 Положення про паспорт громадянина України від 2 вересня 1993 року N 3423-XII)…

При наявності в особи паспорта громадянина України і відомостей у ньому про прописку протягом останніх п'яти років як факту реєстрації постійного місця проживання вважається, що ця особа проживала в Україні протягом останніх п'яти років».

Саме зазначені законодавчі положення лягли в основу рішень судів: Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року (колегія суддів: Файдюк В.В., Старова Н.Е., Чаку Є.В., справа № 9103/35/2012) та Ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2012 року (колегія суддів: Черпак Ю.К., Веденянін О.А., Заяць В.С., справа № А/9991/35/12) якими було відмовлено у скасуванні реєстрації футболіста Андрія Шевченка з підстав його фактичного непроживання на території України протягом останніх п’яти років.

Судові рішення вважаються достатніми юридичними аргументами (доказами) для єдиного підходу щодо дослідження  конституційно-правових понять та категорій, а отже формування правових позицій. Звернемось до аналізу постанови Київського   апеляційного   адміністративного   суду   від   17 серпня 2012 року:

«... норма виборчого Закону проживанням в Україні визнає проживання безпосередньо на території України, так і поза межами території України, але н об'єктах,    на   які   поширюється   суверенітет   України,   -   екстериторіальних елементах.

Метою її регулювання є встановлення вичерпного переліку місць, проживання або перебування в яких прирівнюється до проживання в межах території України.

В той же час ні ч.ч. 2, З статті 9, ані жодна інша норма виборчого Закону не дає визначення самого терміну «проживання». Одночасно вживається термін «постійне проживання» в п. 4 ч. 4 статті 61 виборчого Закону, але його зміст також: не розкривається через визначення цього поняття.

Також: колегія суддів відзначає, що законодавством України встановлюються й інші види проживання в Україні не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов’язань за договором (контрактом); постійне, переважне, тимчасове проживання (ч. 1 статті 29 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку,  що ч. 2 статті 9 Закону    України    «Про    вибори    народних    депутатів    України» не    вимагає безперервного знаходження громадянина України в межах території України та прирівняних до неї екстериторіальних об'єктах з метою реалізації ним свого пасивного виборчого права.

Отже, будь-який громадянин України вправі виїжджати з території України без обмежень кількості та тривалості перебування поза межами території України, наприклад, у відпустку, на лікування або відрядження, або як обраний від України член міжнародних організацій та їх органів.

Суд підкреслив у своєму рішенні, що зареєстрована ЦВК особа має зареєстроване місце проживання в Україні з 02 липня 1996 року, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України.

Вагомим для аналізу з цього питання є правова позиція Верховного Суду України. Ухвалою від 10 червня 1998 року в справі №6-110у98 було зазначено наступне:

«Юридичне значення щодо проживання народного депутата, кандидата в депутати або іншої особи у зв'язку з виборами мають лише документовані дані, зібрані у встановленому законом порядку, оскільки саме вони належать до основних даних про особу.

Загальним документом, який засвідчує особу його власника, підтверджує громадянство і реєструє постійне місце проживання громадянина, є паспорт (див. статтю 5 Закону України «Про громадянство України» та статті 1 і 6 Положення про паспорт громадянина України).

При наявності в особи паспорта громадянина України і відомостей в ньому про прописку протягом останніх п'яти років як факту реєстрації постійного місця проживання, вважається, що ця особа проживала в Україні протягом останніх п'яти років».

При цьому було зроблено висновок, що громадянин України проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи даний адміністративний спір, колегія суддів врахувала також позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 19 жовтня 2004 року в справі «Мельниченко проти України», згідно з якою Судом визнано, що вимога проживання в Україні не була абсолютною і що національна влада, надаючи дозвіл або відмовляючи у реєстрації певному кандидату, була зобов'язана враховувати його конкретну ситуацію.

Суд вважає, що ні відповідне законодавство, ні практика не містять прямої вимоги «постійного» або «тривалого» проживання на території України (п. 61 Рішення).

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що Центральна виборча комісія при прийнятті оскаржуваної Постанови від 11 серпня 2012 року № 272 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Партії Наталії Королевської - «Україна - Вперед!» діяла у спосіб та відповідно до вимог закону».

Зазначене рішення суду було залишено в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 серпня 2012 року.

Таким чином, судовий розгляд виборчої справи Шевченка А.М. сформував однозначний правовий висновок, що проведення Шевченком А.М. футбольних сезонів 2006-2009 років у футбольних клубах іноземних держав безпосередньо не свідчить про його непроживання в Україні в цей час, оскільки він залишався гравцем Національної збірної України, не вийшов з громадянства України та не змінив зареєстрованого місця проживання».

Наведені висновки з судових рішень свідчать про те, що відносно громадян, які мають статус громадянина України і підтверджують його відповідними юридичними встановленнями (документами) щодо проживання на території в межах державного кордону України та мають встановлену законодавством реєстрацію свого місця проживання у адміністративно-територіальній одиниці України, їх незаперечно слід відносити до осіб, які маючи громадянство наділені повним обсягом конституційних прав щодо участі у виборах до всіх представницьких органів та виборах Президента України. Обмеження або звуження цих політичних прав громадян шляхом тлумачення окремих понять, термінів, словосполучень у відповідних вимогах закону «проживання в Україні» імперативного характеру за текстом Конституції України (статті 38, 76, 103) та Закону України «Про вибори Президента України» (стаття 9) є порушенням конституційного обов’язку держави та міжнародно-правових договорів, до яких приєдналася Україна, щодо забезпечення безпосереднього користування кожною особою невідчужуваними правами і свободами.

Якщо громадянин України, реалізуючи своє конституційне право вільного пересування за межі держави, отримав право проживання на території іноземної держави у законному порядку, маючи об’єкти права власності для задоволення своїх життєвих потреб, а свій статус іноземця він використовує у зв’язку з виконанням  професійної діяльності (вчені, артисти, художники, спортсмени, а також в порядку виконання функцій представництва в міжнародних організаціях) і знаходяться у будь-якому способі правового зв’язку з українською державою, у таких випадках громадянин має адміністративно-процесуальну правоздатність і дієздатність, яка ним використовується для активної участі в управлінні справами державними справами, він в змозі в повному обсязі проявити свою політичну волю – вільно обирати і бути обраним на всі державні посади, включаючи посаду Президента України.

Положення частини другої статті 103 Конституції України  та частини першої статті 9 Закону України «Про вибори Президента України» відносно вимоги проживання на території України протягом десяти останніх перед виборами років не  підлягають розширеному тлумаченню жодним державним органом або його посадовою особою, оскільки  в цілях вказаних законодавчих актів проведений контроль на всіх стадіях органами правосуддя щодо обставин «проживання в Україні» дійшов правової позиції,  яка пов’язана з юридичною доведеністю громадянином наявності у нього місця проживання на території України, а також українського громадянства, яке ніким не припинено і не втрачено в порядку визначеному чинним законодавством України.

Перебування за межами України на території  іноземних держав, а також постійне проживання громадянина України без втрати свого статусу, якщо центр життєвих інтересів залишається  в Україні, ніяким чином не впливає і  не може створювати перешкоди для реалізації права обиратися відповідно до законів України на всі виборні посади в органи державної  влади, в тому числі на посаду Президента України.

Примітка. Науково-правова експертиза проведена без деталізації обставин стосовно конкретних осіб і аналізу документів юридичного характер

 

 

Неграмотними легко керувати

Можна ознайомитись. Трішки складно, але можна розібратись (так би мовити тренування для мозгів).

http://zib.com.ua/ru/14865-sudya_ks_v_otstavke_andrey_strizhak_legitimnost_konstitucii_.html

At

At

ОЗУ :)

smile Конституція України по галицьки (Богдан Волошин) smile

Стаття 1. Україна є держава українців, які сповідуют свою суверенність, незалежність від оковитої і росийского газу, демократичність у виборі чільних урядників і жінки. Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всі її городи, клумби, пляжі, комини і пляци під забудову. Україна є держава, як невгрижене ябко, тобто юнітарна. Сьвяті терени України в рамцях накраяних кордонів є нашими на віки вічні. Амінь. Стаття 3. Людина, навіть якщо вона й не є галичанином з якоїсь Божої примхи, її життє і здоров'є, честь і гордість, право бути непобитим на міліцейськім постерунку чи після футболу визнаютьсі в Україні найгарантованішою соцівальною вартісністю. Держава, як то не смішно, відповідає перед людинов за свою діяльність чи бездіяльність.

[ Читати далі ]