хочу сюда!
 

Елена

52 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 47-58 лет

Заметки с меткой «авторитаризм»

Пся крев!

Последнюю неделю я не знал, что сказать по поводу того "досадного случая", по словам Януковича (на встрече с президентом Словении, который поинтересовался делом Тимошенко, Янукович сказал: "Это, безусловно, досадный случай, который сегодня препятствует вопросу европейской интеграции Украины"), из-за которого за один день Украина стала другой страной. У американцев, которые представляют из себя чуть ли не стереотип рациональной, призмеленной нации, трезво смотрящей на вещи (и потому лидирующей в мире) есть поговорка: "Если что-то похоже на собаку, лает как собака и кусается как собака, то это и есть собака".

Не нужно долго думать, чтобы понять, что пользуются этим принципом далеко не одни жители Соединенных Штатов, а всякий здравомыслящий человек. Если в стране после выборов победитель сажает в тюрьму проигравшего политика, за которого проголосовало 45% избирателей - это политическое преследование.
 
После поразившего меня до глубины души вторника 11 октября, я почти неделю ничего не писал. Я не мог понять какой смысл выводить на чистую воду нашу власть, которая врет без остановки, какой смысл выдергивать шерстинки, мочить их в дистилированной воде и говорить, что пахнет собакой, если и так очевидно, что передо мной - собака.

И вот, наконец, сегодня я родил памфлет, потому как это была единственная форма, способная выразить мои чувства и уже собрался спать (думая, что можно и дальше выискивать ложь в речах наших политиков и рассказывать об этом на блоге, ведя, таким образом, неспешную войну против Януковича и Ко), как вдруг зашел на Украинскую Правду и с горечью увидел, как последний кусочек паззла встал на свое место. Молчавшее до этого неведомое существо теперь и залаяло. Это собака. Это авторитаризм.
Изворачивающийся угрем на встречах с европейскими политиками Янукович не сдержался и теперь во всем мире все здравомыслящие люди, которые не брезгуют простыми и понятными умозаключениями увидели то же самое. Окончательно.

В математике есть такие понятия, как обязательное условие и достаточное. Обязательное - повод заподозрить, хотя его выполнение может ничего не значить. Но как только доказаны достаточные условия, никто не станет искать что-то еще, а сразу же, следуя теореме, сделает единственно верный вывод.
Незачем проводить исследования ДНК, чтобы узнать, что перед тобой - собака.

Совсем недавно, 13 октября, Янукович в Каменце-Подольском ответил журналистам: "Сегодня, когда этот вопрос возник так остро на политическом уровне, все
обратили внимание на то, что законодательство не отвечает европейским
стандартам, процедуры не отвечают, сам закон, и эта 365 статья, которую в
мире, ну, уже во многих странах, отнесли к уровню административных
нарушений или вопросов политических. Если вы мне зададите вопрос: "я с
этим соглашаюсь или нет?", - безусловно, соглашаюсь".

Тогда я его понял неправильно, я подумал, что эти слова означают, что хотя бы на словах наш Президент за декриминализацию статьи Тимошенко.

Теперь я понимаю, что, на самом деле, по его мнению, наше законодательство не отвечает европейским стандартам. Он с этим согласен и ему наплевать. Он полетит дальше... на Кубу.
                           



© Mike911 Рейтинг блогов


П.С. Так как мои заметки не попадают в ленту, то отправьте те из них, которые вам понравились, своим друзьям.

Если жить плохо, то лучше недолго


Не знаю, с какой из двух цитат начать сегодняшние заметки. Впрочем, обе неплохо смотрятся рядом. Первая – черный юмор сегодняшней Беларуси, где в моду вошла шутка: «Ни фига себе, сходил за сахарком! Домой вернулся через 10 суток». Вторая, напротив, достаточно академична, политические эксперты Сергей Высоцкий и Владимир Денисенко поделились на сайте Daily-UA вот каким выводом: «Кремль рассчитывает, что уголовные дела против украинских оппозиционеров приведут к международной изоляции Киева, видит Украину второй Белоруссией: страной с авторитарным режимом и полностью зависимой от России».
Не стоит излишне демонизировать всевластность Кремля на постсоветском
пространстве. Кажется, дело не только в том, на что рассчитывает
Москва, а прежде всего в том, что янучарский Киев так или иначе делает
гигантские шаги в сторону бе
лоруссизации нашей страны. Так же не стоит ставить во главу угла исключительно судебное преследование противников режима. Для того, чтобы говорить «Лукашенко», а подразумевать «Янукович, Азаров» и т.п., достаточно целого ряда причин.
Начнем с мелкой информационной переклички последних дней. В украинском Интернет-пространстве гуляет сообщение о том, что в Межигорье г-ин Янукович справляет нужду и совершает помывку в санузле, стены которого полностью выложены полудрагоценными камнями, цена такого оформления «кабинета задумчивости» по мнению специалистов равняется приблизительно 350 тысячам евро. А в ресурсе недоуничтоженных оппозиционных сайтов Беларуси аккурат сейчас появилось сообщение и видеозапись: в новой резиденции Лукашенко, возведенной на территории заказника Межозерный, на берегу уникального озера Северный Волос – сантехника золотая. То есть там, где в этих гигиенических приспособлениях должен быть использован металл, он и использован. Драгоценный. Ну воистину зеркальное отражение, заказник Межозерный вообще-то украден у страны, так же как и пресловутый заповедник Межигорье. И дело даже не в том, что подобный «фарш» сортиров говорит о патологическом дурновкусии и неприличествует главам цивилизованных государств. Дело в знаковой приставке «меж». Общества Украины и Беларуси оказались МЕЖ крикливым, наглым, незаконнонным и неправедным обогащением лиц, узурпировавших власть, и стремительным обнищанием, обесправливанием большинства народа.
Натыкаться на зеркальные отражения в деяниях режимов можно очень долго, практически в любой области. Если уж угодно еще раз упомянуть судебное преследование оппонентов режимов, то именно сейчас, когда в Украине Тимошенко лишают права на защиту, а Луценко – на медицинскую помощь, в Беларуси еще раз вернулись к делам «декабристов». Так народ называет тех, кто в декабре 2010 вышел на акцию протеста против фальсификации результатов президентских выборов. Кассационные жалобы (среди них – экс-кандидат в президенты Андрей Санников, который, будь подсчет голосов не сфальсифицирован, уверенно выходил во второй тур) оставлены без удовлетворения. Рассмотрение происходило без присутствия осужденных. «Декабристы» получили от трех до шести лет колонии строгого режима. Ну, а если говорить не о жертвах, чьи имена на слуху, а о многомиллионных жертвах ухудшения экономического положения, то сходство тоже налицо. Мировые эксперты в один голос твердят, что белорусская экономика оказалась в глубочайшем кризисе именно из-за волюнтаристских действий режима Лукашенко, и добавляют, что «отсутствие правовой государственности является одним из основных препятствий для зарубежных инвестиций». Ну, а Украина тем временем уверенно заняла 164 место в рейтинге уровня экономических свобод среди 179 стран мира. Иностранные инвесторы бегут из страны, сетуя на «существенное ухудшение условий для ведения бизнеса, непрогнозируемую регуляторную политику и полное отсутствие защиты права собственности».
 
[ Читати далі ]

З7 не за горами? Напоминание.

"37-й год у вас не за горами, и кое-кто даже хочет, чтобы он наступил. Если в стране хотят убить оппозицию, то при определенной власти это можно сделать легко. Если в Украине уничтожат оппозицию, то Тимошенко будет сидеть в тюрьме" - отметил русский писатель Виктор Ерофеев 18 марта в эфире программы "Большая политика".

"Я хочу сказать, что авторитаризмом моя страна очень богата, у нас в стране не было бы такой передачи когда главный лидер оппозиции выступает перед миллионной аудиторией в стране. И демократия в этой стране - то заслуга людей, которые пришли к власти во время Помаранчевой революции.

В Вашей молодой стране вы внутренне находитесь а состоянии свободы, внутренне вы свободны и я бы хотел пожелать Украине, чтобы эта внутренняя свобода имела внешнее проявление", - прибавил он.

"Я хочу поблагодарить Юлии Владимировне за то, что она была частью большой украинские свободы. На высоких постах люди делают ошибки, но бить ногами лидера оппозиции, - это бить себя это отхлестать себя. Я не говорю, что помаранчевые не делали ошибок. Моя дочь - наполовину украинка, и я хочу, если бы она также гордилась Украиной. Свобода - это не бить оппозицию, и лизать кому-то что-то. Свобода - это борьба за компромиссы за взаимопонимание. Я за  свободную независимую Украину, которая найдет себе путь в Европу. Я бы очень хотел, чтобы вы нашли взаимопонимание, потому что свободная демократическая Украина - это возможность для нас, русских писателей и интеллигенции, думать о свободной России", - отметил Ерофеев.

Предчувствие авторитаризма

Авторитаризм це особливий стан суспільства і особливий період в його історії. Коли з'являється передчуття його появи, потрібно поставитися до цього серйозно. Спробуємо підійти до цієї теми без зайвих емоцій і проаналізувати фундаментальні основи його виникнення, розвитку та занепаду, тобто, повернення до демократії.

Що таке авторитаризм?

Можна знайти безліч визначень авторитаризму, більшість яких сходяться в тому, що це зосередження влади в одних руках. Далі частина визначень вважають такий режим влади демократичним, частина — недемократичним.

На авторський погляд, авторитаризм це частково демократична влада, за якої частина економічних та громадянських свобод зберігається, а частина обмежується.

Окрім того авторитаризм варто відрізняти від диктатури. Якщо авторитарна виконавча влада хоч якось намагається робити вигляд своєї законності та зберігає дієвість інших гілок влади, то диктатура це прямий диктат виконавчої влади щодо інших гілок влади та зміна законів під поточні завдання.

Авторитаризм також розрізняють за походженням та використовуваними інструментами.

Розрізняють такі різновиди авторитарних режимів: монархія, традиційна та гегемоністська олігархії, егалітарний або соціалістичний авторитаризм, військовий авторитаризм та теократія. Можуть бути також різні комбінації таких режимів.

Авторитаризм виникає в різних ситуаціях, але схожість рис таких ситуацій полягає у наступному: по-перше, нерозвинутісь демократичних інститутів та демократичних традицій самоуправління; по-друге, дуже вузьке коло людей в країні, що мають управлінську компетенцію; по-третє, кризовий стан, до якого доводить тривалий безлад в країні.

Як демократія породжує авторитаризм?

Традиційно в історичних описах чи аналізах ситуації виникнення авторитаризму звертають увагу на два напрямки — наявність соціально-економічних передумов та готовність до дій сильної особистості чи особистостей, що прагнуть влади.

Але все це не є достатніми причинами для виникнення того особливого стану, який зветься авторитаризм. Погані соціально-економічні умови чи готовність до рішучих дій сильних особистостей стають в історії значно частіше, ніж виникає авторитаризм.

Авторитаризм це наслідок не стільки соціально-економічних умов, які часто бувають поганими, і не готовності до жорстких дій якогось з лідерів, бо такі лідери в будь-яких суспільствах майже завжди є.

 

Авторитаризм — це наслідок неможливості вирішити проблеми демократичними засобами. Авторитаризм — це глухий кут демократії. Він починається набагато раніше, ніж власне реалізується всередині політичної системи демократичного до того часу суспільства.

Авторитаризм починається з неефективності держави як такої, тобто з неефективності державного апарату, на який коштів з бюджету та хабарів витрачається все більше, а ефективність дій державної влади стає все менше.

Причому, як правило, спроби виправити ситуацію неефективності держави намагаються одразу декілька доволі впливових політичних сил. Чому вони не можуть це зробити?

Демократія має два досить суперечливих засновки — сукупна популярність (легітимність з боку всього суспільства) та ефективна компетентність представницької влади.

Їх вдається поєднувати у відносно мирні періоди, коли соціально-економічна ситуація доволі стабільна. Але під час погіршення соціально-економічної ситуації кожна з впливових політичних сил намагається запропонувати свою компетенцію задля підвищення ефективної компетентності влади за однієї умови — свого повного домінування біля влади.

Тобто перевага однієї з компетенцій, яка має часткову легітимність, стає головним мотивом політичної конкуренції. Оскільки частина виборців це не більшість виборців, то в демократичній системі влади виникає конфлікт між сукупною популярністю та ефективною компетентністю.

З точки зору політичної теорії — в стабільній соціально-економічній ситуації для досягнення ефективної компетентності влади існує консенсус між політичними силами. В нестабільній — компроміс.

Консенсус — принципове поєднання компетенцій політичних сил задля ефективної компетентності влади. Компроміс — урівноваження волі політичних сил задля хоча б якої-небудь компетентності влади.

Таким чином консенсус та компроміс — не тільки теоретично різні способи досягнення рівноваги між сукупною популярністю та ефективною компетентністю, вони ще й є різними за складністю політичними механізмами, що застосовуються в різних ситуаціях.

В умовах нестабільності, збереження компетентного консенсусу впливових політичних сил не дозволяє здійснювати рішучі кроки, бо це вимагає багато часу (робота експертів + укладення політичних угод), а ситуація не може чекати, вона постійно погіршується.

Отже доводиться переходити до компромісу частково компетентних воль політичних сил. Але компроміс теж потребує часу (на здійснення цинічних політичних торгів). Якщо ситуація і далі погіршується, то навіть компроміс не може створювати достатньо ефективну компетентність влади.

Окрім того, політичні сили (така вже їх природа) постійно порушують умови компромісу, бажаючи переграти політичного конкурента. Отже вперше авторитаризм проявляється як партійна конкуренція на знищення політичними силами одна одної ще в режимі демократії як ситуація нестійких компромісів.

  Як здійснюється перехід до авторитаризму?

Коли політичні сили опиняються в ситуації нестійких компромісів, і ситуація продовжує погіршуватися, обов'язково наступає момент, коли постає вибір — або збереження демократії, або збереження більш вартісних цінностей — цілісності території країни, суверенітету, виживання народу.

Коли постає такий вибір, кожен з сильних політичних лідерів впливових сил розуміє, що авторитаризм є єдиним виходом з ситуації. Тоді починається гра на випередження в переході до авторитаризму.

 

Цікаво, що Україна сьогодні знаходиться саме в такій ситуації. Абсолютно зрозуміло, що наступне виникнення, бодай на короткий час, домінування будь-якої з політичних сил буде пов'язане уже з авторитарною моделлю влади.

Тобто наступна домінуюча політична сила вже не залишить будь-яких шансів своїм політичним конкурентам. Отже мова йде лише про те, хто перший зробить помилку (явно вийде за межі законодавчого поля), щоб дати шанс своєму політичному конкуренту одразу ж перейти до авторитаризму.

Дуже часто в історії вважали, що в тій чи іншій країні, хоча і є передумови для виникнення авторитаризму, проте немає можливостей — нема авторитарних лідерів, нема інфраструктури авторитарної влади, нема традицій підтримки такої влади.

Але іноді в таких оцінках помилялися. Тоді, коли на авторитаризм виникав суспільний запит. Тобто суспільний запит породжує авторитарні орієнтації в суспільстві, які дуже швидко сприяють появі авторитарних лідерів та створенню авторитарної інфраструктури.

Простіше кажучи, авторитаризм виникає тоді, коли він здається меншим злом, ніж той бардак, який відбувається в країні. Особливо велика ймовірність виникнення авторитаризму в умовах кризи.

Майже так само як короля коронують на царство, так і авторитарного лідера приводить до влади народне бажання наведення порядку, виведення країни з безладу, недопущення розбрату і конфліктів, захист територіальної цілісності та суверенітету.

Великим чинником суспільного запиту на авторитаризм є роздратування суспільства, що межує з ненавистю, до діючих публічних політиків, носіїв влади, яких суспільна свідомість звинувачує в усіх соціально-економічних проблемах країни.

Як завжди, під час початку авторитаризму нема особливого значення, як це буде зроблено технічно, з якими закликами до народу, як це буде коментуватися експертами, як це будуть оцінювати лідери думки, а також моральні авторитети та інтелектуали.

Значення мають лише загальнолюдські цінності авторитарного політичного лідера та його політичної сили — як будуть організовані репресії, наскільки криваво, як багато буде репресовано і в який спосіб, як буде здійснено примусову люстрацію на всіх рівнях влади, наскільки жорсткими будуть критерії лояльності до нової влади тощо.

Авторитарний лідер завжди має пам'ятати: як чинить він, так з часом будуть чинити і з ним. Але значною мірою визначите специфіку авторитарної моделі влади в країні саме згода народу — що він готовий тимчасово терпіти, а що — ні.

Завдання та перспективи авторитаризму в Україні?

Перш за все, авторитаризм ефективний тоді, коли він має законодавчі обмеження в часі і має чітко і публічно проголошені цілі. Звичайно, будь-яка авторитарна влада хоче продовжити термін своєї легітимності і може навіть знайти підтримку в цьому своєму бажанні.

Але залежатиме знову ж таки тільки від ефективності виконання поставлених завдань, які не можуть бути з тих чи інших причин виконані всередині демократичного режиму.

Які це завдання для України? Автори бачать три головні.

По-перше, створення нової структури влади через прийняття нової Конституції, менш заплутаної, інноваційної, спрямованої на ефективність національної влади в умовах розподіленого суверенітету за зовнішнього управління країною.

По-друге, структурні реформи та бюджетна революція, тобто такі зміни в економіці країни, які роблять її економіку внутрішньо ліквідною, більш самодостатньою, тобто здатною швидко переорієнтовуватися на внутрішнє споживання, менше залежною від експорту та імпорту та від зовнішніх енергоносіїв (здобуття економічного суверенітету).

По-третє, зміна соціальної структури суспільства, обмеження всевладдя олігархії та інтенсивний розвиток середнього класу. Причому середній клас це не брокери, ріелтери та клерки, як це часто вважають у нас, а професіонали, що зайняті у сфері виробництва товарів та послуг.

Чи можна все це було досягнути демократичними засобами? Мабуть так — оскільки українці вже звикли не зважати на парламентський ідіотизм, розуміючи, що це плата за освіту та виховання політиків в умовах політичної конкуренції без реальної ефективної роботи влади.

Але світова криза не залишила часу, щоб продовжувати їхню освіту та виховання, бо ефективна робота влади стає умовою нашого виживання.

Як показує досвід, авторитарна модель в Україні може протриматися не довше 3-х років (2001—2004). Вихід з авторитаризму і повернення до демократії в Україні очевидно буде збігатися з закінченням кризи.

Вона теж може протривати років зо три. Причому якщо авторитарні дії виконавчої влади по відношенню до інших гілок влади знаходять пасивне виправдання, то цензура засобів масової інформації є дуже небажаною, бо викликає найбільший спротив.

Традиції патологічної лояльності до авторитарної влади, яка є в російських ЗМІ, тут не приживаються. Це не добре і не погано. Це просто так є. А от бажання принижуватися і служити авторитарній владі у вітчизняних експертів значно більше, ніж в Росії. Це теж не добре і не погано. Це просто так.

Оскільки політична сила, яка реалізує авторитарну модель влади, не залишить шансів на існування своїм нинішнім конкурентам, виникнуть нові політичні сили. І вже вони будуть боротися з авторитарною політичною силою за відновлення демократії. В цьому процесі вільні та нецензуровані засоби масової інформації є запорукою ефективності авторитаризму та швидкого відновлення демократії.

Чи можна уникнути авторитаризму? Зовсім уникнути його не вдасться. Особливо невідворотним авторитаризм буде для країни в умовах збройного конфлікту, ймовірність якого нікуди не зникла.

Можемо лише вибирати ті чи інші форми авторитаризму. Найбільш прийнятною була би модель триумвіратії, тобто авторитарна влада за компромісу трьох партій — Центральної, Західної та Східної України і Криму. Якщо ж лідери таких умовних сьогодні партій не зможуть діяти відповідно до підтримки своїх електоратів, тоді відбудеться концентрація влади в двох (тандемократія) чи навіть одних руках (монократія — віктократія або юлікратія).

Демократична істерика в ЗМІ тут нічим не допоможе, заклики політиків до братання навряд чи будуть неефективними. Громадянська позиція тиску на владу теж не сприятиме відверненню авторитарної загрози.

Примус до демократії, скоріше за все, матиме зовнішню для країни природу. Але внутрішній авторитаризм країни дуже добре поєднуються з зовнішнім авторитаризмом фінансово-економічних та політичних європейських структур. І щоб ви не сумнівалися: і Європа, і США, і Росія в умовах кризи радо заплющать очі на український авторитарний режим.

В останній час підтримка авторитаризму в Україні постійно зростає. Все частіше такі запити виражаються публічно. А коли формується запит, то авторитаризму залишилось чекати недовго.

Сергій Дацюк, Костянтин Матвієнко, Корпорація стратегічного консалтингу "Гардарика", для УП

О просвещенном авторитаризме, сомневающихся и критицизме

Я вижу братия мои, что среди нас много колеблющихся и критиков, которые неустанно квакают по поводу того, возможна ли другая страна - страна успешная, благополучная и к тому же с названием Украина. Я вчера запостил тезисы об авторитарном модернизационном проекте, который необходим для рывка вперед. И вижу и слышу много вопросов, которые свидетельствуют что многие не понимают, что за сила способна осуществить такие больльшие и светлые планы.

Дышите глубже, не напрягайтесь наши критики и потенциальные адепты. Мы ее создаем, самое главное что идея находит отклик у интеллектуалов, это значит ее можно обкатать, а потом адаптировать для массы и транслировать в виде простых мессиджей. Спустя год вы сами будете взывать к этому, большая часть. Через месяца, точнее к декабрю начнет валится финансовая система, увидите что будет с отоплением в этом году, какое будет проседание экспорта и раскрутка безработицы и прочие вещи. А никто из "этих" эти системные проблемы не решит, для этого нужно просто другое мировозрение. Если кто то появится раньше нас с такими же взглядами я без колебаний к ним присоединюсь, если мы успеем сделать это первыми, то мы примем единомышленников. Но для любого нормального человека, у которого есть понятия чести, Родины, общественного блага является нормальным занимать активную контрпозицию по отношению к этой раковой опухоли. Поэтому, конечно мне понятны попытки некоторых здесь присутствующих попытаться все обосрать со своей высокой колокольни. Скажу честно, мне плевать на таких "граждан", которые способны только срать, критиковать, но в итоге ныть и вытирать сопли, что они опять что то проиграли. На Инете полно состоятельных людей, которые не понимают той жопы в которой живет большинство. Советую выйти вечером на метро Святошин и потусить с бомжами, покормить их и просто понять, почему они опустились до такой степени. Может быть это снимет розовые очки относительно успеха демократической трансформации страны, и вообще наличия какого либо окна возможностей у этого испускающего смрад и зловоние полутрупа Второй украинской республики. Поэтому мне глубоко насрать вяканье, агрессивная среда  -это в чем мы будем победоносно развиваться и расширяться и есть необходимое условие для того, чтобы мы отточенными движениями патологоанатомов препарировали тушку, поставили диагноз и отправили ее на историческое кладбище, прежде чем она отправит туда нас всех. Йо