хочу сюди!
 

Vitalina

34 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 28-35 років

Замітки з міткою «блог»

Чому саме i.ua?

Скільки зараз сайтів розвелося, різних соцмереж. Чому ви обрали саме цей сайт?
Я сюди заходжу здебільшого, щоб відволіктись від домашньої рутини, виговоритись, поговорити ні про що, іноді підняти настрій і просто бути собою. Інші соцмережі використовую для викладання фото і спілкування зі знайомими, там у мене в друзях: учні, батьки, батьки учнів, начальник, свекруха, чоловік, сусіди... короче викладати свої всі думки якось не того. Тому зависаю тут, де легко знайти однодумців, вислухати критику чи навпаки... і ніхто на мене не тицятиме пальцем завтра на вулиці, бо не знатиме, що це саме я.

Не масштабується

Зі здивуванням помітив, що на смартфоні став довго завантажуватися блог. Виявилось, це через те, що знімки не масштабуються під сайт і браузер, при тому, що сам блог масштабується. Перевірив — на Livejournal фотки масштабуються. Значить проблема у Дрімі? Чи може у фотохостингу?

Хто не знає секретів, то є таке поняття як адаптація сайтів під різні браузери. Ось мабуть в чому річ. А взагалі, приходить розуміння, що улюблена Люмія вже морально застаріла. Ні, технічно все норм — дзвонити, фотографувати, слухати музику можна. А от в інтернет вже нормально не зайти.

Ось порівняння на смартфоні і на моніторі.

P.S.: Один із попередніх дописів потрапив у топ! По-моєму, вже вдруге мої дописи потрапляють в іюашний топ.

Що для вас 9 травня?

Прокинулась. Подивилась на календар... пригадала, як у дитинстві відзначали цей день.
В моїй сім'ї не залишилось ветеранів. Та й на моїй пам'яті їх і не було. Батько мого дідуся, мій прадід воював і загинув на фронті, але це було ще тоді, коли мій дід був зовсім маленький. А мого дідуся вже давно немає серед живих.
Що для мене 9 травня?
Пам'ятаю, як навчаючись у школі, нас збирали на парад, ми всією школою з квітами йшли до місцевого пам'ятника. Стояли і слухали ветеранів, які розповідали про гіркі воєнні роки. Деякі діти непритомніли (ні, не від тих розповідей, а від палючого сонця під яким доводилось стояти годинами, може й ні, але так здавалося), а решта просто чекали закінчення параду, щоб побігти в магазин і купити морозива. 
Що для тих дітей 9 травня?
Пам'ятаю,як будучи у підлітковому віці, та і в юнацькому ми ходили в ліс на "майовку" і там пили за перемогу. Хоча, може і суті тієї перемоги мало хто осмислював.
Що 9 травня для сучасної молоді? Що цей день значить для вас особисто?
"Пам'ятаємо..." часто чую цей лозунг сьогодні по телеканалах. Але що ми пам'ятаємо? Я народилась в кінці 80-х, описала, що я пам'ятаю. А що пам'ятають ті, хто народились в 2000х, адже зараз це вже дорослі люди.

Що для мене 9 травня? Так, це день перемоги! Перемоги над війною, яку вели наші прадіди. Заради чого вони загинули? Миру.... але що ми маємо зараз? Зараз на території України, вже не один рік йде війна.І сьогодні, в цей день, мені як ніколи хочеться святкувати перемогу не лише ту, яка була 75 років тому, а перемогу над війною, яка є зараз. Щоб не гинули люди за чиїсь амбіції і переконання, щоб ніяка паскуда (будь то німецький фашист чи російський найманець) не лізла в нашу країну. Щоб Україна дійсно була самостійна і незалежна! 

Чи багато ви переосмислили?

Гуляю блогами. Багато політики, постів присвячених Зе. Десь промайне поодинокий вірш, подекуди фото природи.
А хочеться якоїсь відвертої розмови, може навіть філософської. Не раз чула фрази: "За період карантину люди багато чого переосмислили", "Світ став не такий, як був, змінився на зовсім"...чи щось типу цього. А ви як думаєте? Ви справді багато чого переосмислили? Змінили свою думку з приводу якихось подій?

Як день пройшов?

А ну, поговоримо від душі?

Ти інтроверт?

Чомусь здається, що більшість із вас інтроверти.
От цікаво, а ти інтроверт?

63%, 15 голосів

13%, 3 голоси

4%, 1 голос

21%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чому не спиться?

От цікаво, скільки людей зараз неспить і так як і я, читає блоги...це щось більше, ніж сторінки у фейсбуці... якісь потаємні думки, або ж просто рядки, які раптово прийшли у голову...
Так чому не спиться? У мене вечір виявився важким. Тому і не спиться. А чому не спиться вам?

Советы от мастера. (профессиональный мини блог)

           Данная публикация не носит рекламного характера и является сугубо рекомендательной .                                                                   
(так же это не реклама и не "антиреклама" ТМ сантехнического оборудования, названия которых прозвучат в теме обсуждения)

  Сегодня хочу поделиться своим мнением исходя из своего же практического опыта. Помимо монтажа и замены магистралей ОВК (отопление,водопровод, канализация) я ещё и сервисник данных систем - т.е. произвожу частичный или капитальный ремонт сантехники.
В частности хочу поднять тему о т.н. инсталляциях, или как их ещё называют "подвесных унитазах" и главной темой будет их будущий сервис и ремонт. Конструктивно все они одинаковые на первый взгляд, но не всё так просто. У каждого производителя данных систем есть индивидуальные отличия и касаются они в первую очередь механизмов системы. (сливной механизм, впускной клапан, панель управления), которые к сожалению нельзя заменить деталью другого производителя. И если для инсталляционных систем ТМ Geberit, Grohe их производители обеспечили на нашем рынке наличие запасных частей для своей продукции, то другие ТМ к сожалению этим похвастаться не могут и в случае необходимости ремонта и сервиса возникают проблемы - т.е. банально нельзя найти к примеру ту же панель кнопки управления, или какой нибудь рычаг. Решение можно найти практически всегда, но иногда это получается не оправдано дорого, или долго (если необходимую деталь заказывать через eBay, или Amazon,где можно найти практически всё))) Дабы не быть голословным приведу свежий пример данной ситуации.
  Много лет назад люди купили инсталляцию ТМ Siamp. Скажу сразу что их продукция очень достойного качества и надёжности, но к сожалению на нашем рынке з/п представлены лишь ассортиментом для классических напольных унитазов, а с з/ч для инсталляций как то не сложилось.... И вот наступило время "Ч" - т.е. потребовался ремонт (возникла необходимость замены панели управления - кнопки) ..... а её банально нет в продаже. Самостоятельные поиски результатов не дали, мастера которых вызывали также разводили руками и на проблему просто махнули рукой, решив что заменят всю инсталляцию при следующем капитальном ремонте. Но капремонт санузла обычно раз в год не делают и пользовались они унитазом без кнопки по их словам практически два года (всё работало, к неудобствам привыкли, ну эстетики конечно было маловато). Меня как мастера они вызвали по иной причине, но в процессе общения был затронут и этот вопрос.Исходя из "эксклюзивности и возраста" пациента путей решения проблемы было несколько - тот же заказ через eBay, или Amazon, использование технологий 21 века (изготовление нужной детали на 3D принтере - и так иногда бывало) или "помощь друга" - поиск необходимой з/ч через коллег. В этот раз быстрый результат получился благодаря помощи коллеги из Львова и оперативной работе "Новой Почты" - через двое суток после принятия заказа вопрос был решен). Но так к сожалению бывает не всегда и если Вам продавец в магазине будет советовать инсталляции малоизвестного производителя соблазняя ценой дешевле на 300-500 грн уверяя, что это практически тоже самое, что и Geberit, или Grohe вспомните пожалуйста эту заметку и хорошенько подумайте стоит ли того такая "экономия"?


Нет описания фото.

Нет описания фото.

Нет описания фото.

Нет описания фото.
Нет описания фото.

Блогерська криза

Був період у блогерстві, коли публікував фотозвіти майже через день. Потім зрозумів, що це відбирає багато часу і що знайти цікаву тему з кожним роком стає все важче — і збавив темп. Проте все одно переживав, якщо не вдавалось опублікувати або не було про шо постити. А зараз якось стало пофігістично. По-перше, опубліковано багато звітів. Можна почивати на лаврах. По-друге, блоги менше читають і коментують. Навіть Livejournal. Тут, завичайно, все добре, але замітки — це не фотозвіти: сказати майже завжди є що, а от показати. Ну і по-третє, нова пандемія. Тим паче, сам у групі ризику. Так що доводиться робити вимушену паузу.

Про закинуті радгоспи або Коли нема про шо писати...

Коли хочеться, але нема про шо писати. Написав про закинуті радгосп і птахофабрику.
Знову зробив "збірну солянку" (декілька об'єктів в одному репортажі) без залазу (приникнення на заброшки). Плюс фоток вийшло малувато — 38 (бо першопочатково не розраховував на публікацію звіту). Шо вийшло дивимось — ТУТ (на Livejournal). В принципі, у мене бували й менш інформативні огляди заброшок.

P.S.: Фотохостинг знов глючив. Але встиг завантажити знімки.

Картинка для привертання уваги — закинута птахофабрика.