хочу сюда!
 

Inna

36 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 40-48 лет

Заметки с меткой «німеччина»

Сонячні дахи по-німецьки

Хто планує встановити собі геліоустановку типу "сонячний дах",  можуть придивитися до продукту німецької компанії SolteQ. Розробники обіцяють фотоелементи підвищеної ефективності (к.к.д.), всі комплектуючі виробництва Німеччини (не Китай), велику гаму кольорів черепички, простоту монтажу, 50 років термін служби даху і ціну того ж порядку, що і дах зі звичайної черепиці.
Отже Tesla вже не самотня у випуску сонячної черепиці. Що ж, конкуренція це добре.



Знаючи стан свого даху, покритого звичайним шифером, я все ж дотримуюся думки про доцільність монтажу геліопанелей на стінах будинку або наземних опорних конструкціях.

Підсумки підбили: на РФ - "забили"

В АП підбили підсумки подорожі Президента до Німеччини: вдалий візит
В АП підбили підсумки подорожі Президента до Німеччини: вдалий візит

КИЇВ. 10 квітня. УНН. В Адміністрації Президента вважають вдалим візит Петра Порошенка до Федеративної Республіки Німеччина, який відбувся на тлі впровадження нових економічних санкції США щодо РФ. Про це на своїй сторінці написав речник президента Святослав Цеголко на своїй сторінці в Facebook, передає УНН.

“На фоні фінансового обвалу в Москві вдалий візит до Берліна. Переговори з канцлером, президентом Німеччини і спікером Бундестагу засвідчили, що Україна особливий партнер, на якого тут покладають великі надії. Німеччина готова до продовження санкцій проти Росії, тут підтримують ідею українського президента щодо миротворців ООН і знають ціну російським словам”, — написав речник.

За його словами, найважливішою заявою канцлера Німеччини Ангели Меркель стало твердження про те, що Україна втратить статус транзитера російського газу.

“Ще одним дзвіночком мають стати травневі переговори в Аахені. Вони, як було проанонсовано сьогодні, відбудуться між Порошенком, Макроном та Меркель. Але без Путіна. І на останок. Як повідомив президент Порошенко, Україна найближчим часом синхронізує санкції проти російських олігархів зі США. Проти Дерипаски також”, — додав Цеголко.

Як повідомляв УНН, під час спільного брифінгу з федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель Президент України Петро Порошенко заявив, що українські санкції проти РФ, зокрема, російських олігархів, будуть винесені на розгляд РНБО найближчими днями і будуть введені.

Джерело: УНН

Туреччина розв'язала інформаційну війну проти Німеччини

Турецькі політики звинуватили Ангелу Меркель в невиконанні зобов'язань щодо забезпечення безпеки турецького населення, яке проживає в Німеччині. Наприклад, член турецької делегації ПАРЄ Мустафа Йенероглу занепокоївся надмірним контролем над німецькими турками з боку поліції, і небажанням останньої вживати дієвих заходів проти "терористів" з "Робітничої партії Курдистану", яку чиновник вважає винною в нападі на мечеті і турецькі організації в Європі. У відсутності реальних доказів причетності РПК до нападів, турки продовжили спекулювати на темі утиску прав місцевого турецького населення і перейшли до тактики масштабних інформаційних вкидань, в яких Німеччину в цілому звинувачують в нелюбові до мусульман, а німецьким чиновникам, зокрема, Петеру Альтмаєру, приписують схвалення нападу на турецький культурний центр в Берліні.

Нахабна фальсифікація, пересмикування фактів і дискредитація політики федерального уряду - все це підтверджує продовження офіційною владою Туреччини антинімецької кампанії, в ході якої протягом останніх років команді Меркель ставиться в докір недотримання демократичних цінностей і дискримінація турок за національною ознакою. Навесні минулого року турецькі дипломати намагалися чинити тиск на главу МЗС Зігмара Габрієля, коли були скасовані присвячені турецькому референдуму виступи міністрів ісламської республіки в Кельні, Гаггенау і Фрехені. Туреччина висловлює крайнє невдоволення недосконалістю федерального законодавства, при цьому під пильною увагою турецьких спецслужб знаходяться тисячі жителів Німеччини, а в тюрмах на території Туреччини незаконно утримуються десятки німецьких громадян, обвинувачених у спробі військового перевороту. Реджеп Ердоган напередодні вересневих виборів до Бундестагу навіть назвав членів блоку ХДС-ХСС "ворогами Туреччини" і фактично намагався вплинути на результати голосування за допомогою маніпулювання думкою тримільйонної турецької діаспори.

Відсутність адекватної відповіді з боку Ангели Меркель і Зігмара Габрієля на агресивні антинімецькі випади Туреччини тільки провокують збільшення кількості поширюваної турками в ЗМІ дезінформації, яка дискредитує політику Німеччини. Необґрунтоване навішування німецьким політикам ярлика ісламофобів вже найближчим часом може призвести до соціального вибуху і міжнаціональних конфліктів в ФРН. Швидше за все, тільки найжорсткіші персональні санкції проти Реджепа Ердогана, який шантажує федеральний уряд, здатні зупинити хвилю антинімецької істерії в ЗМІ і остудити запал непередбачуваної турецької діаспори в Європі.

СДПН зажадає від Польщі компенсацій за "Повернуті землі"

У Німеччині Союз молодих соціалістів і соціалісток СДПН "Юзос" готує новий законопроект "про відшкодування шкоди", завданої країні Польщею в результаті переходу "Повернутих земель" під польську юрисдикцію.

Німецькі законодавці наполягають на необхідності стягнути з Варшави фінансову компенсацію для всіх депортованих німців і членів їх сімей, а також вимагати довічних пільг та допомог для німців які мимоволі залишилися на "окупованих" Польщею територіях . Вони стверджують, що етнічні німці в ході полонізації "Повернутих земель" піддавалися жорстким гонінням і утискам: нібито їх грабували і вбивали, нібито у них відбирали частину зарплати, невірно нараховували пенсії і позбавляли доступу до національних культурних цінностей.

В рамках ініціативи лідер "Юзос" Кевін Кюнерт звернувся за допомогою до відомої правозахисниці та голові "Центру проти депортації" Еріці Штайнбах, відомої своїми антипольськими висловлюваннями і роботою в сфері захисту прав та інтересів німців-переселенців, які зазнали депортації після закінчення Другої світової війни з Східної Пруссії, Сілезії та інших колишніх східнонімецьких областей. Пані Штайнбах пообіцяла надати всеосяжну підтримку законопроекту. На її думку, "необхідно, щоб прагнення до добросусідських відносин з іншими країнами не стояло на шляху Німеччини в майбутнє".

Невідомо, чого в кінцевому підсумку хочуть домогтися в "Юзосе" і СДПН: банально залучити до своїх лав ультраправих виборців або ж існують інші, приховані мотиви, але їм слід розуміти, що їхні дії не залишаться без відповідної реакції з боку польської влади. Варто нагадати, що колишні східні території Німеччини були передані Польщі за умовами міжнародних Ялтинської і Потсдамської конференцій в 1945 році, а також в результаті двосторонніх договорів з СРСР в 1945-1956 роках. Саме згідно з цими рішеннями частина Західної Пруссії, частина Сілезії і Східна Померанія стали законними польськими територіями, що виключає будь-які стягнення компенсацій за будь-яких питань, пов'язаних з періодом їх знаходження в складі Польщі.

Виносячи подібні ініціативи на федеральний рівень, Німеччина не тільки ризикує втратити свій політичний авторитет - серед європейських держав немає жодного, яке б забуло про те, чому Німеччину позбавили тих земель, а й провокує Польщу на подачу зустрічного позову з вимогою виплати компенсацій сім'ям сотень тисяч поляків, які загинули від рук нацистських солдатів під час бойових дій і концентраційних таборах смерті.

10 фактів про Гельмута Коля

Канцлер з "правого сектора". 10 фактів про Гельмута Коля
Дмитро Добрий 16 червня, 2017, 21:44
Помер 87-річний колишній канцлер Німеччини Гельмут Коль. Відомий за рахунок величезного особистого внеску в об'єднання німецьких земель в єдину країну. Однак, це не єдине досягнення політика

У Гельмута Йозефа Міхаель Коля протягом усієї його кар’єри зберігався імідж політичного "важковика" і, без перебільшення, справді монументальної фігури. Він 26 років поспіль очолювала консервативний Християнсько-демократичний союз (ХДС), провідну партію економічного флагмана Європи. Проте в реальності він завжди лишався живою, жвавою і дотепною людиною. Хоча й монументальності, стійкості і витривалості йому теж вистачало.

1. Ловив на продаж раків

Майбутній федеральний канцлер народився 1930 року у багатодітній римо-католицький родини. Йогану Каспару і Цецилії Коль виховання трьох дітей давалося нелегко, тож у них всі змалечку заробляли на хліб і Гельмут теж не становив виключення.

Ще підлітком, наділений неабиякою фізичною силою, він брався за будь-яку роботу, нерідко достатньо не дитячу та відповідальну: вирощував кролів та тутових шовкопрядів, ловив річкових раків, носив мішки з цементом на будовах, влаштовувався штатним водієм при крамницях чи бензоколонках.

2. Мав допомагати Люфтваффе

Як Ганс Коль, так і двоє з трьох його дітей (окрім доньки Хільдегарди), були військовозобов’язаними. Батько (котрий, до речі, вже відслужив у Першу світову) після 1945-го повернувся з фронту живим і в званні капітана Вермахта, тоді як війна забрала старшого з синів, Вольтера.

Гельмута зарахували до Флакхеферу (Flakhelfer), групи юних помічників ППО Люфтваффе, однак, на радість матері, долучитися до бойових дій він так і не встиг.

3. Від наймолодшого депутата до прем’єра за 10 років

Ще за рік до одруження, маючи лише 29 років, Коль обирається до місцевого парламенту (ландтагу) у Людвігсгафена-ам-Райні, столиці федеральної землі Рейнланд-Пфальц. Це місто також називають німецькою "хімічною столицею".

Після війни у Західній Німеччині був величезний запит на освічених та амбітних фахівців з традиційними цінностями. Тому випускник Гейдельберзького університету з докторським ступенем за дисертацію із партійного будівництва, який вдало поєднував посаду референта у Спілці хімічної промисловості з депутатським мандатом, швидко зайняв своє місце у цій соціальній ніші.

В свої 30-ть він очолює фракцію ХДС у міськраді Людвігсгафена, і лишатиметься на цій посаді ще дев’ять років поспіль. Аж до того моменту, доки його не оберуть заступником голови партії загальнонаціонального рівня.

Це призначення співпаде у часі з призначенням Коля на посаду голови регіонального уряду Рейнланд-Пфальцу (1969-1976). Доводилося нелегко, адже тоді ХДС був в опозиції, а федеральну владу контролювала ліво-центристська коаліція соціал-демократів та вільних демократів (СДПН-ВільнДП).

4. Перша дружина наклала на себе руки

2001 року перекладачка Ханнелоре Коль (в дівоцтві Реннер), яка подарувала Гельмуту двох дітей, а їхні відносини описувала не інакше як "любов з другого погляду", вкоротила собі віку через важку невиліковну хворобу - алергію на денне світло.

Вдруге 78-річний Коль одружився на своїй підлеглій, урядовому економісті на ім’я Майка Ріхтер. Різниця між молодятами склала 35 років.

5. «Правий сектор» та презервативи від комуністів

Комуністи, соціалісти та соціал-демократи - постійні політичні суперники Коля.

1976 року він програв лівим на виборах і федеральним канцлером стає есдек Гельмут Шмідт. Колю не лишалося нічого іншого як зосередитися на партійному будівництві, роботі в опозиції й переманюванню на сторону ХДС представників дрібних депутатських фракцій та груп. Минуть роки і в чисельних журналістських розслідуваннях наводитимуть виписки з банківських рахунків, тих самих, з яких промислове лобі християнських демократів щедро віддячувало перебіжчикам.

При цьому політик завжди наголошував, що бути правим, націоналістом і націонал-демократом є органічним як для нього самого, так і для всіх німців. Водночас, наголошував він, права ідея, навіть попри гітлерівські лихоліття, не несе в собі загрози для Німеччини.

"Чому зараз вважається, що вся небезпека походить з правого боку? Якісь моралісти згуртувалися і співають пісні проти правого сектора. Та немає жодної небезпеки! Де їй бути?", - заявляв Коль.

Про "червоних" переважно відгукувався зі зневагою і ледь не з презирством. Ось одна з таких цитат:

"Ми мали багато неприємностей з червоним набродом (...) Протягом року-двох, принаймні чотири рази на тиждень "червоні" кидали нам у сад використані презервативи. Наша велика, красива вівчарка стрімголов кидалася з дому, абиїх підібрати і потрясти, а потім бігати з ними по вулиці. Моя дружина завжди була цим вкрай схвильована".

6. Об’єднав Німеччину

У листопаді 1989 року, коли вже валилася Берлінська стіна, Коль презентував свій присвячений відновленню єдиної Німеччини план з 10 пунктів, чим фактично поставив Радянський Союз й увесь світ перед фактом: створюється нова держава й бути їй чи не бути вирішуватимуть самі німці.

3 жовтня 1990 року ФРН юридично поглинула НДР, поклавши край існуванню передового бастіону "соцтабору", а вже у грудні відбули перші спільні парламентські вибори вессі (західників) та оссі (східняків), на яких партія Гельмута Коля здобуває тріумфальну перемогу. Для перших ХДС тоді була переможцем,  для других – визволителем.  

7. Врятував заощадження оссі обмінним курсом «один до одного»

Під час об’єднання "капіталістичного" Заходу з "соціалістичним" Сходом канцлер-довгожитель пішов на нечуваний з фінансово-економічної точки зору (але, водночас, надзвичайно виграшний у політичному вимірі) популістський крок. Більшості оссі дозволили міняти свої тепер вже офіційно визнані «фантиками» фантики на тверду ФРНівську валюту за курсом 1:1, і це при тому, що обмінний курс для юридичних осіб становив 2:1.

8. Поклав кінець Холодній війні

Відповідаючи на питання, хто ж вкоротив віку "Імперії зла", Коль називав Тетчер, Міттерана, Рейгана, Горбачова, але насамперед він виділяв Міттерана:

"Без німецько-французької дружби і партнерства і німецько-французької рушійної сили в Європі не могло б бути ніякого прогресу".

Баронесу Тетчер згадував під №2, але не без іронії:

"Вона засинала на засіданнях G-7 і тоді майже що падала зі стільця, тримаючись за свою сумочку".

Про себе згадував рідше. Хвалитися не любив.

9. Дружив з усіма, але не з росіянами

Своїми головними чеснотами Коль називав комунікабельність, вміння схиляти співрозмовників на свою сторону і здатність працювати в команді. Казав, що міг домовитися з усіма.

Або майже з усіма. Окрім "червоних", росіян та представників великого капіталу, котрих канцлеру не раз доводилося "ламати через коліно". Усі ці риси, як вважав політик, майже феноменально увібрав у себе його наступник на посаді канлера, великий приятель "Газпрому" Герхард Шрьодер:

"Так з нього і через 100 років нічого путнього не вийде! Він не вміє дружити (...) Він холодний як риба. Його цікавлять лише великі гроші".

10. Навчав Ангелу Меркель

Нове, жіноче обличчя №1 у ХДС монументальний канцлер (точніше екс-канцлер) називав «моя дівчинка», «моє курчатком». Казав, що навчав її усьому, особливо шляхетним манерам, які дівчині зі Східної Німеччини давалися особливо важко.

"Пані Меркель ніколи не могла правильно тримати виделку й ніж, - пригадував Коль. - Під час офіційних банкетів вона вела себе настільки потворно, що я повинен був неодноразово закликати її до порядку".

Минули роки... Але користуватися ножем, казав Коль, "курчатко" так і не навчилася. В такий спосіб її наставник наголошував на тому, що часом їй слід бути жорсткішою. Наприклад, таким як він

Відкриті листи керівникам всіх країн світу

UA

Шановні друзі! Прошу підтримати дві мої петиції (два «ВІДКРИТИХ ЛИСТИ КЕРІВНИКАМ ВСІХ КРАЇН СВІТУ») розташованих 6 березня 2017 року на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України. Перша петиція про теледебати між Президентами України, Росії та США (посилання: https://petition.president.gov.ua/petition/34597), а друга – про співпрацю в рамках «Міжнародного комплексного культурологічного проекту «КРАСА» (посилання: https://petition.president.gov.ua/petition/34599). Кількість днів до закінчення збору підписів: 91. Тексти ВІДКРИТИХ ЛИСТІВ розміщені мною в Інтернеті, а також були направлені у електронному виді президентам України, Росії, США і Канцлеру Німеччини.

RU

Уважаемые друзья! Прошу поддержать две мои электронные петиции (два "ОТКРЫТЫЕ ПИСЬМА РУКОВОДИТЕЛЯМ ВСЕХ СТРАН МИРА"), размещенные 6 марта 2017 года на веб-сайте Официального интернет-представительства Президента Украины. Первая петиция о теледебатах между Президентами России, Украины и США (ссылка: https://petition.president.gov.ua/petition/34597), а вторая - о сотрудничества в рамках "Международного комплексного культурологического проекта "КРАСА" (ссылка: https://petition.president.gov.ua/petition/34599). Количество дней до окончания сбора подписей: 91. Тексты ОТКРЫТЫХ ПИСЕМ размещены мной в Интернете, а так-же были направлены в электронном виде президентам России, Украины, США и Канцлеру Германии.

EN

Dear friends! Please support my two electronic petitions (two "OPEN LETTERS TO THE LEADERS OF ALL COUNTRIES OF THE WORLD"), posted on March 6, 2017 on the official website of the President of Ukraine. The first petition on the debates between the Presidents of Russia, Ukraine and the United States (link: https://petition.president.gov.ua/petition/34597), and the second on cooperation within the framework of the "International Complex Cultural Research Project" KRASA "(link: https : //petition.president.gov.ua/petition/34599) The number of days before the end of the collection of signatures: 91. I have posted the texts of the OPEN LETTERS on the Internet, and have also been sent electronically to the presidents of Russia, Ukraine, the USA and the Chancellor Germany.

Покута провини перед Україною

Німці ще не усвідомили до кінця своєї провини перед українцями – німецький історик
30 вересня 2016
 

Президент України Петро Порошенко (праворуч) та президент Німеччини Йоахім Гаук під час вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру. Київ, 29 вересня 2016 року

Питання відповідальності Німеччини за те, що відбувалося на теренах України під час Другої світової війни, стало з’являтися у національній свідомості німців лише внаслідок Євромайдану, коли німці усвідомили, що українці не є продовженням Росії, а є незалежною нацією з окремою історією від росіян, вважає німецький історик, професор Мюнхенського університету Ґвідо Гаусман. Проте, на його думку, цей процес лише на самому початку, і багато досліджень, які змінять свідомість німецького суспільства і політиків, ще доведеться провести. Радіо Свобода поспілкувалося із професором Гаусманом у Києві під час відзначень роковин трагедії Бабиного Яру.

– Фундаментальних змін у німецькій свідомості щодо того, де і як відбувався Голокост, поки не відбулося. Із 1970-х років і до сьогодні головне місце в історичній пам’яті посідають концентраційні табори, табори смерті, як наприклад, табір Аушвіц. Але в дослідженнях зміни відбуваються. З’являється розуміння того, що в колишньому Радянському Союзі, особливо в Україні та Білорусі, відбувався інший тип Голокосту. Це вже не було індустріалізоване вбивство за колючим дротом, приховане від очей громадськості, а вбивство, під час якого вбивці бачили своїх жертв, дивилися їм в очі.

Я думаю, що досі ми не бачимо цілісної картини Голокосту в Україні. Бабин Яр – це символ і лише початок розуміння цих подій. Потрібно дослідити і усвідомити, що відбувалося у тих менших містечках. І ця складна історія лише починає писатися.

– Почуття провини, яке німці мали щодо росіян, формувало великою мірою політику щодо Радянського Союзу і пізніше щодо Росії. Але багато українців звертають увагу на те, що більшість із цих злочинів були скоєні на території України супроти мешканців України. І почуття провини німців має не того адресата, чи ця думка починає доходити до масової свідомості німців?

    Ситуація змінюється. І дослідники звертають увагу на те, що найбільші трагедії сталися в Україні, Білорусі, у західних частинах Росії, також, звичайно

    Є і небезпека, бо є тенденція перекласти частину вини на місцеве населення, на українців, на колаборантів

Але тут є і небезпека, бо є тенденція перекласти частину вини на місцеве населення, на українців, на колаборантів. Це не так стосується істориків, бо йдеться про стереотип масової свідомості, що українці були колаборантами. Нам потрібно створити повнішу картину, де було б місце всім українцям, бо мільйони були жертвами, були примусовими робітниками. І велика робота, присвячена цим людям, була зроблена на рівні міст, сіл, і на цьому можна було б розбудовувати подальші дослідження. І до цих міст уже в 1990-х роках багато з цих людей повернулося, до тих місць, де їх змушували працювати.

– Багатьох українців не лише змушували працювати, але і змушували вбивати. Мільйони військовополонених загинули в концтаборах і тисячі з них були поставлені перед вибором: померти там голодною смертю, або стати охоронцями в таборах смерті, як Аушвіц. Чи усвідомлюють німці свою відповідальність за цей злочин?

– Я б сказав, що ці факти, про які ви говорите, є відомими дослідникам. Але в суспільстві вони ще не набули широкого усвідомлення. Дуже мало люди знають про умови життя місцевого населення та вибір, перед яким вони опинялися. Потрібно буде ще 10-20 років, щоб ці факти були усвідомлені.

– У Німеччині також є дуже важливий досвід визнання своєї вини за злочини, скоєні німцями. Чи це є той досвід, який вона може передати іншим, тим країнам і суспільствам, які намагаються заперечити злочини, скоєні їхніми співвітчизниками?

    Німцям було потрібно кілька десятиліть стабільного життя, щоб змогти взяти на себе відповідальність за минуле
  Марія Щур
http://www.radiosvoboda.org/a/28024821.html

Переміна пріоритетів в Німеччині щодо РФ та України.

16:2907.04.2015
Політичний істеблішмент і населення Німеччини дуже розчаровані діями керівництва Росії - посол України у ФРН

Ексклюзивне інтерв'ю посла України в Німеччині Андрія Мельника агентству "Інтерфакс-Україна".

Запитання: Відносини Москви та Берліна донедавна були дуже тісними: в Німеччині була популярна Ostpolitik, Росія була великим торговельним партнером. А чим зараз для Німеччини стала Росія?

Відповідь: За моїми особистими спостереженнями, в політичному істеблішменті Німеччини відчувається велике розчарування діями керівництва Росії. Нині позиція німецького уряду стала дуже стриманою, у Берліні переважає дуже тверезий погляд на речі. Водночас Німеччина не може не рахуватися з Росією як важливим чинником міжнародної політики, і тому відносини необхідно підтримувати, навіть попри розчарування. Це особиста позиція і канцлера Ангели Меркель, і глави Міністерства закордонних справ. Тому відбуваються регулярні телефонні розмови з президентом Росії - і безпосередньо, і в ширшому нормандському форматі. Але ілюзій про так зване партнерство заради модернізації більше немає, на них сьогодні, по-моєму, поставлено жирний хрест.

Важливим є і той факт, що в німецькому суспільстві відбулися тектонічні зміни стосовно Росії. Про це свідчать останні опитування громадської думки: близько 82-83% німців вважають, що ситуація в Росії розвивається негативно. І лише 12-15% ставляться до Росії добре. Що стосується особисто Володимира Путіна, то у 2008 році до нього позитивно ставилися 44% німців, на сьогодні - лише 8%, а негативно - 66%.

Запитання: А що показують німецькі ЗМІ?

Відповідь: Картинка дуже динамічна. Якщо минулого року німецькі ЗМІ, за традицією, ставилися з певною повагою та пієтетом до Росії, то на сьогодні їхня позиція дуже і дуже критична в усіх відношеннях. Наприклад, близько 55% німців вважають В.Путіна та Росію винуватими у війні проти України, ще 34% вважають винуватими сепаратистів. Це все впливає на те, яким чином мас-медіа висвітлюють цей конфлікт.

На сьогодні німецькі медіа на перше місце ставлять питання про те, яким чином буде завершено цей конфлікт (тобто виконуються чи ні Мінські угоди). Також дедалі більше уваги ЗМІ приділяють питанню ситуації з правами людини в Росії (при чому дуже критично), особливу увагу приділяючи ситуації в Криму.

Щоправда, не можна говорити про всі ЗМІ однаково. У друкованих ЗМІ позиція однозначно дуже і дуже критична. На телебаченні не рідко відчувається російський вплив, навіть на центральних каналах ZDF та ARD.

Українське питання стало критичним у контексті Росія-Німеччина, інтерес до нашої країни в німецьких ЗМІ, політикумі й у громадськості має безпрецедентне значення, і тому ми намагаємося цей історичний момент максимально використовувати, щоб обстоювати й доносити свою позицію.

Запитання: А який вплив на громадську думку мають німецькі лобісти Росії, наприклад, колишній канцлер Герхард Шредер?

Відповідь: Саме ця фігура на сьогодні є дуже суперечливою. Ставлення більшості громадськості та ЗМІ до цього політика, виходячи з позиції, яку він займає протягом останніх років, досить критичне. Тому думка екс-канцлера, зокрема щодо ставлення німецького уряду до Росії, яку він висловлює в ЗМІ, сприймається відповідним чином через призму нинішньої його посади.

Запитання: Чи вдалося сформувати проукраїнський пул німецьких політиків?

Відповідь: Наважуся сказати, що він існує, і очолює його особисто федеральний канцлер. Практично в усіх політичних партіях - від провладних до опозиції - є багато впливових політиків вищого ешелону, які глибоко залучені в українські події. Наприклад, за останній час не було жодного засідання комітету із закордонних справ і з питань ЄС бундестагу, де б не звучало українське питання. На нашому боці правда, і тому кількість політиків, що симпатизують Україні, зросла дуже серйозно, про це можна сміливо говорити.

Запитання: Як позиція Меркель стосовно Росії вплинула на її особистий рейтинг?

Відповідь: Рейтинг федерального канцлера Ангели Меркель був і залишається неймовірно високим. Фактична російська агресія Росії проти України стала одним із головних питань порядку денного глави німецького уряду протягом останніх місяців. Я неодноразово брав участь у непростих переговорах і скажу, що канцлер володіє ситуацією щодо Мінських угод краще, ніж будь-хто із дипломатів. Оскільки А.Меркель є їхнім співавтором, то успіх чи неуспіх цих домовленостей для Німеччини вже не лише зовнішньо-, а й внутрішньополітичне питання: це насамперед питання успіху канцлера як найвпливовішого політика в Німеччині. Однозначно - А.Меркель - лідер номер один, і її особиста участь у процесі дає нам сподівання на те, що мирне врегулювання не зупиниться на півдороги.

Запитання: Чи можна говорити, що Німеччина стала справжнім лідером в Європі - не лише економічним, а й політичним?

Відповідь: Я думаю, це відповідає дійсності. Німеччина понад рік тому офіційно заявила про намір, виходячи з потужної економічної ролі, брати на себе більше відповідальності й у вирішенні глобальних питань. І якщо тоді це виглядало як щось гіпотетичне, то нині Німеччина почала займати дуже активну позицію на світовій арені. І ми, українці, це відчуваємо по-особливому, насамперед у контексті Мінських переговорів.

Запитання: А навіщо тоді Німеччині була Франція в цьому питанні?

Відповідь: Дипломатична ініціатива, наскільки ми можемо судити, виходила саме від німецької сторони. Але запрошення французів до цієї дуже важливої ініціативи було необхідним, щоб показати - це політика тандему двох великих держав, яка спирається на згоду всього Європейського Союзу в координації з США.

А взагалі крок канцлера Німеччини, яка спільно з французьким президентом узяла на себе провідну роль щодо розв’язання конфлікту на сході України, є справді безпрецедентним у новітній історії.

Запитання: Окрім українського питання, де Німеччина ще відзначилася?

Відповідь: Роль Німеччини відчувається дедалі більше й у вирішенні інших питань. Наприклад, "іранське досьє" - окрім п'ятірки постійних членів Ради безпеки ООН, і голос Німеччини звучить у цьому форматі дуже потужно. Тому, я думаю, що це також частина тенденції, що намітилася.

Німеччина тривалий час намагалася залишатися, озираючись на історичні обставини, "в тіні", насолоджуючись своїм економічним потужним розвитком. Берлін був досить стриманим, щоб проектувати цю економічну та людську потужність на глобальні події.

Якщо подивитися на хоча б такий показник, як географія зарубіжних візитів А.Меркель, то навіть це дає певне уявлення, де сьогодні б'ється серце не лише європейської, а й світової політики.

Запитання: Тобто цей телефон, по якому можна подзвонити в Європу, про який колись запитували американські лідери, розташований у Берліні?

Відповідь: Я думаю, що, не ставлячи під сумніви зусилля Туска та Могеріні, роль Німеччини на сьогодні є такою. І телефон у канцлера, судячи з нашої інформації, дійсно "гарячий", він не відключається ні вдень, ні вночі. При чому і на східному, і на західному напрямку.

Запитання: Наскільки в Німеччині сильні антиамериканські настрої?

Відповідь: Ситуація з цим антиамериканізмом є дещо парадоксальною. У Німеччині, в німецькому суспільстві, як не дивно, антиамериканізм досі є. Це проявляється навіть у тому, кого німці вважають винуватим у розпалюванні конфлікту на сході України: 55% - росіян, 34% - сепаратистів, і при цьому - 17% схильні звинувачувати США, а 8% - ЄС.

Антиамериканізм є, і це складно пояснити. З одного боку, в східній частині Німеччини залишилася досить велика кількість людей, на яких впливала ще радянська пропаганда. Це люди старшого віку, для них Америка не припиняла нести в собі образ ворога.

З іншого боку, навіть у західній частині Німеччини є достатньо скептиків. Це обумовлено, зокрема, скандалами з прослуховуванням німецьких політиків американськими спецслужбами, що безумовно підірвало довіру і це не могло не позначитися на загальному політичному процесі.

Для мене це дивно. У численних дискусіях, зокрема на телебаченні, я ставив своїм німецьким партнерам риторичне запитання - чи змогла б Німеччина бути настільки економічно успішною після Другої світової війни, коли б не допомога США? І не лише план Маршалла, а й узагалі - політична підтримка, яка завжди була відчутною в західній Німеччині? На жаль, це запитання залишається риторичним, але ми його не можемо не враховувати.

Відверто антиамериканські, а також антиглобалістські настрої мають місце в лавах окремих політичних сил. Насамперед це Партія лівих (виникла на основі колишньої компартії в НДР - СЄП), яка нині перебуває в опозиції (а це близько 10% виборців). І з цим не можна не рахуватися.

Запитання: Наскільки політикум Німеччини хоче залучення США до європейських політичних справ?

Відповідь: США залишаються для німецьких політиків украй важливим партнером, навіть незважаючи на присутні антиамериканські сентименти в суспільстві. Зокрема, це проявляється у створенні зони вільної торгівлі між ЄС та США. Також є певне розуміння, що позиція ЄС має бути синхронною з США у важливих глобальних питаннях. Насамперед йдеться про спільну лінію поведінки стосовно агресії Росії. До речі, як один з аргументів щодо недоцільності постачання зброї Україні німецькі політики якраз використовують твердження, що в цьому питанні не можна дозволити росіянам роз'єднати Захід.

Запитання: Який тренд склався у відносинах з Україною?

Відповідь: Щоб його визначити, достатньо подивитися на кількість візитів за останній час. Двічі наш президент Петро Порошенко був у Німеччині - в Мюнхені (на форумі з безпеки - ІФ) та Берліні, де проводив переговори з канцлером. Двічі в Німеччині перебував прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Також був голова парламенту, чотири рази - міністр закордонних справ. І така сама динаміка в Україну - за цей час у Києві побували канцлер А.Меркель, президент Німеччини Йоахім Гаук приїжджав на святкування річниці Євромайдану, вперше за останні десять років приїжджав голова парламенту Норберт Ламмерт.

Запитання: Чи вірять німецькі лідери нашим політикам?

Відповідь: Абсолютно. Кілька днів тому відбувся візит прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. І канцлер А.Меркель, яка є стриманою у висловлюваннях, особливо на публічних прес-конференціях, після непростих переговорів про реалізацію реформ президентом, урядом та парламентом України заявила, що високо цінує зусилля всіх гілок української влади. Отже, російська пропаганда, яка працює на розкол, тут не спрацьовує.

Та й останні переговори підтвердили, що німецький уряд готовий допомагати Україні не лише в глобальних питаннях, а й у питаннях фінансової стабілізації, проведенні реформ, наданні гуманітарної допомоги, участі в конкретних проектах. Успішність проведення реформ в Україні для канцлера Німеччини є не менш важливим питанням, ніж Мінські домовленості.

Запитання: Як позначилися односторонні торговельні преференції ЄС Україні на двосторонніх відносинах?

Відповідь: Можна констатувати, що односторонні торговельні преференції ЄС Україні почали активно використовуватися українськими товаровиробниками. Якщо в цілому, то торгівля минулого року скоротилася, на що були об'єктивні умови: війна, а також падіння купівельної спроможності в Україні. Товарообіг із Німеччиною становив $8 млрд, при цьому наш експорт зріс менше ніж на 1%. Тобто статистика, з одного боку, не дуже оптимістична. Але є й особливості. У Нижній Саксонії (друга після Баварії за величиною земля) статистика вже інша: тенденція падіння німецького імпорту в Україну збереглася і щодо цих земель, а ось український експорт зріс на 37%. А в Тюрингії - більш ніж на 40%! При чому, якщо раніше в структурі експорту переважала сировина, то нині важливе місце посідає продукція харчової промисловості, а третина нашого експорту до Німеччини - продукція машинобудування. Один із прикладів - завод "Леоні" у Львівській області, який виробляє систему кабелів для німецьких автомобілів.

Водночас у 2,5 раза зріс імпорт газу з Німеччини - частка цієї країни в загальному балансі реверсу газу в Україну сягнула 20%. Це також свідчить на нашу користь - уперше у нас були прозорі прямі контракти з німецькими компаніями.

Тобто, тенденція та структура товарообігу змінюються. І щоб ще більше поліпшити показники торгівлі, вітчизняним товаровиробникам необхідно зосередиться на сертифікації - це питання не менш важливе, ніж торговельні преференції.

Запитання: Яку роль відіграє українська громада Німеччини?

Відповідь: Громада українців у Німеччині велика, і мене радує, що порівняно з періодом, коли сім-вісім років тому я працював у консульстві в Гамбурзі, вона стала більше організованою та дієвою. Це відчувається за рівнем заходів, які громада проводить власними силами. До того ж кількість організацій уже настільки зросла, що ми плануємо 30 травня провести в посольстві з'їзд українських об'єднань Німеччини. Між ними є дуже здорова конкуренція. Одна зі сфер взаємодії - направлення гуманітарних вантажів. Так через місяць ми направлятимемо велику колону з вантажем із Ганновера, така сама колона піде ще до Великодня з Берліна і наприкінці квітня - з Дрездена. Такі конвої направляються регулярно.

Ми допомагаємо громаді в питаннях освіти, суботніх шкіл. Хоча і ці напрями забезпечуються переважно за рахунок волонтерів, але плануємо активно підключатися в межах тих незначних матеріально-фінансових можливостей, які у нас є. Наприклад, громаді Берліна ми готові надати зал посольства для роботи суботньої школи, яка останнім часом тулилася по різних місцях.

Тобто взаємодія між посольством і громадою є досить ефективною, і ми в подальшому намагатимемося досягти ще більшої синергії наших зусиль.

Запитання: З огляду на збільшення ролі Німеччини, яким є стан українського диппредставництва?

Відповідь: Проблеми в державі, звичайно ж, позначаються і на роботі посольства. З іншого боку, ми сприймаємо нинішню непросту ситуацію як об'єктивну реальність. І з урахуванням надзвичайних зусиль держави, суспільства, численних жертв рядових українців уся команда посольства є позитивно зарядженою. З огляду на зростання ролі Берліна, про яку ми говорили, відповідальність також зростає пропорційно. Відчуття того, що всі ми працюємо в умовах надзвичайного дипломатичного стану, є в усіх моїх колег у дипмісії.

http://ua.interfax.com.ua/news/interview/259313.html

Будь українцем і тобі усміхнуться навіть німці!

 
Микола Гомонко
Друзі, це не просто світлина моєї доньки та німецьких поліцейських. Ця світлина з політичним підтекстом.....
Підійшовши до поліцейських в Берліні і попросивши зробити з ними фото на пам'ять, поліцейські демонстративно відвернулись від нас задом, промовивши : - рус, уході !
Роз'яснивши їм, що ми не росіяни ми українці, які приїхали до них за касками, бронежилетами, формою для Українських солдатів - реакція копів на світлині !!!!
PS. Відійшовши від місця метрів 150, ми побачили проросійський мітинг з російськими прапорами та прапором ДНР.
Тоді стало все зрозуміло......
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая