хочу сюда!
 

Людмила

39 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-46 лет

Заметки с меткой «німеччина»

Відкриті листи керівникам всіх країн світу

UA

Шановні друзі! Прошу підтримати дві мої петиції (два «ВІДКРИТИХ ЛИСТИ КЕРІВНИКАМ ВСІХ КРАЇН СВІТУ») розташованих 6 березня 2017 року на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України. Перша петиція про теледебати між Президентами України, Росії та США (посилання: https://petition.president.gov.ua/petition/34597), а друга – про співпрацю в рамках «Міжнародного комплексного культурологічного проекту «КРАСА» (посилання: https://petition.president.gov.ua/petition/34599). Кількість днів до закінчення збору підписів: 91. Тексти ВІДКРИТИХ ЛИСТІВ розміщені мною в Інтернеті, а також були направлені у електронному виді президентам України, Росії, США і Канцлеру Німеччини.

RU

Уважаемые друзья! Прошу поддержать две мои электронные петиции (два "ОТКРЫТЫЕ ПИСЬМА РУКОВОДИТЕЛЯМ ВСЕХ СТРАН МИРА"), размещенные 6 марта 2017 года на веб-сайте Официального интернет-представительства Президента Украины. Первая петиция о теледебатах между Президентами России, Украины и США (ссылка: https://petition.president.gov.ua/petition/34597), а вторая - о сотрудничества в рамках "Международного комплексного культурологического проекта "КРАСА" (ссылка: https://petition.president.gov.ua/petition/34599). Количество дней до окончания сбора подписей: 91. Тексты ОТКРЫТЫХ ПИСЕМ размещены мной в Интернете, а так-же были направлены в электронном виде президентам России, Украины, США и Канцлеру Германии.

EN

Dear friends! Please support my two electronic petitions (two "OPEN LETTERS TO THE LEADERS OF ALL COUNTRIES OF THE WORLD"), posted on March 6, 2017 on the official website of the President of Ukraine. The first petition on the debates between the Presidents of Russia, Ukraine and the United States (link: https://petition.president.gov.ua/petition/34597), and the second on cooperation within the framework of the "International Complex Cultural Research Project" KRASA "(link: https : //petition.president.gov.ua/petition/34599) The number of days before the end of the collection of signatures: 91. I have posted the texts of the OPEN LETTERS on the Internet, and have also been sent electronically to the presidents of Russia, Ukraine, the USA and the Chancellor Germany.

Покута провини перед Україною

Німці ще не усвідомили до кінця своєї провини перед українцями – німецький історик
30 вересня 2016
 

Президент України Петро Порошенко (праворуч) та президент Німеччини Йоахім Гаук під час вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру. Київ, 29 вересня 2016 року

Питання відповідальності Німеччини за те, що відбувалося на теренах України під час Другої світової війни, стало з’являтися у національній свідомості німців лише внаслідок Євромайдану, коли німці усвідомили, що українці не є продовженням Росії, а є незалежною нацією з окремою історією від росіян, вважає німецький історик, професор Мюнхенського університету Ґвідо Гаусман. Проте, на його думку, цей процес лише на самому початку, і багато досліджень, які змінять свідомість німецького суспільства і політиків, ще доведеться провести. Радіо Свобода поспілкувалося із професором Гаусманом у Києві під час відзначень роковин трагедії Бабиного Яру.

– Фундаментальних змін у німецькій свідомості щодо того, де і як відбувався Голокост, поки не відбулося. Із 1970-х років і до сьогодні головне місце в історичній пам’яті посідають концентраційні табори, табори смерті, як наприклад, табір Аушвіц. Але в дослідженнях зміни відбуваються. З’являється розуміння того, що в колишньому Радянському Союзі, особливо в Україні та Білорусі, відбувався інший тип Голокосту. Це вже не було індустріалізоване вбивство за колючим дротом, приховане від очей громадськості, а вбивство, під час якого вбивці бачили своїх жертв, дивилися їм в очі.

Я думаю, що досі ми не бачимо цілісної картини Голокосту в Україні. Бабин Яр – це символ і лише початок розуміння цих подій. Потрібно дослідити і усвідомити, що відбувалося у тих менших містечках. І ця складна історія лише починає писатися.

– Почуття провини, яке німці мали щодо росіян, формувало великою мірою політику щодо Радянського Союзу і пізніше щодо Росії. Але багато українців звертають увагу на те, що більшість із цих злочинів були скоєні на території України супроти мешканців України. І почуття провини німців має не того адресата, чи ця думка починає доходити до масової свідомості німців?

    Ситуація змінюється. І дослідники звертають увагу на те, що найбільші трагедії сталися в Україні, Білорусі, у західних частинах Росії, також, звичайно

    Є і небезпека, бо є тенденція перекласти частину вини на місцеве населення, на українців, на колаборантів

Але тут є і небезпека, бо є тенденція перекласти частину вини на місцеве населення, на українців, на колаборантів. Це не так стосується істориків, бо йдеться про стереотип масової свідомості, що українці були колаборантами. Нам потрібно створити повнішу картину, де було б місце всім українцям, бо мільйони були жертвами, були примусовими робітниками. І велика робота, присвячена цим людям, була зроблена на рівні міст, сіл, і на цьому можна було б розбудовувати подальші дослідження. І до цих міст уже в 1990-х роках багато з цих людей повернулося, до тих місць, де їх змушували працювати.

– Багатьох українців не лише змушували працювати, але і змушували вбивати. Мільйони військовополонених загинули в концтаборах і тисячі з них були поставлені перед вибором: померти там голодною смертю, або стати охоронцями в таборах смерті, як Аушвіц. Чи усвідомлюють німці свою відповідальність за цей злочин?

– Я б сказав, що ці факти, про які ви говорите, є відомими дослідникам. Але в суспільстві вони ще не набули широкого усвідомлення. Дуже мало люди знають про умови життя місцевого населення та вибір, перед яким вони опинялися. Потрібно буде ще 10-20 років, щоб ці факти були усвідомлені.

– У Німеччині також є дуже важливий досвід визнання своєї вини за злочини, скоєні німцями. Чи це є той досвід, який вона може передати іншим, тим країнам і суспільствам, які намагаються заперечити злочини, скоєні їхніми співвітчизниками?

    Німцям було потрібно кілька десятиліть стабільного життя, щоб змогти взяти на себе відповідальність за минуле
  Марія Щур
http://www.radiosvoboda.org/a/28024821.html

Переміна пріоритетів в Німеччині щодо РФ та України.

16:2907.04.2015
Політичний істеблішмент і населення Німеччини дуже розчаровані діями керівництва Росії - посол України у ФРН

Ексклюзивне інтерв'ю посла України в Німеччині Андрія Мельника агентству "Інтерфакс-Україна".

Запитання: Відносини Москви та Берліна донедавна були дуже тісними: в Німеччині була популярна Ostpolitik, Росія була великим торговельним партнером. А чим зараз для Німеччини стала Росія?

Відповідь: За моїми особистими спостереженнями, в політичному істеблішменті Німеччини відчувається велике розчарування діями керівництва Росії. Нині позиція німецького уряду стала дуже стриманою, у Берліні переважає дуже тверезий погляд на речі. Водночас Німеччина не може не рахуватися з Росією як важливим чинником міжнародної політики, і тому відносини необхідно підтримувати, навіть попри розчарування. Це особиста позиція і канцлера Ангели Меркель, і глави Міністерства закордонних справ. Тому відбуваються регулярні телефонні розмови з президентом Росії - і безпосередньо, і в ширшому нормандському форматі. Але ілюзій про так зване партнерство заради модернізації більше немає, на них сьогодні, по-моєму, поставлено жирний хрест.

Важливим є і той факт, що в німецькому суспільстві відбулися тектонічні зміни стосовно Росії. Про це свідчать останні опитування громадської думки: близько 82-83% німців вважають, що ситуація в Росії розвивається негативно. І лише 12-15% ставляться до Росії добре. Що стосується особисто Володимира Путіна, то у 2008 році до нього позитивно ставилися 44% німців, на сьогодні - лише 8%, а негативно - 66%.

Запитання: А що показують німецькі ЗМІ?

Відповідь: Картинка дуже динамічна. Якщо минулого року німецькі ЗМІ, за традицією, ставилися з певною повагою та пієтетом до Росії, то на сьогодні їхня позиція дуже і дуже критична в усіх відношеннях. Наприклад, близько 55% німців вважають В.Путіна та Росію винуватими у війні проти України, ще 34% вважають винуватими сепаратистів. Це все впливає на те, яким чином мас-медіа висвітлюють цей конфлікт.

На сьогодні німецькі медіа на перше місце ставлять питання про те, яким чином буде завершено цей конфлікт (тобто виконуються чи ні Мінські угоди). Також дедалі більше уваги ЗМІ приділяють питанню ситуації з правами людини в Росії (при чому дуже критично), особливу увагу приділяючи ситуації в Криму.

Щоправда, не можна говорити про всі ЗМІ однаково. У друкованих ЗМІ позиція однозначно дуже і дуже критична. На телебаченні не рідко відчувається російський вплив, навіть на центральних каналах ZDF та ARD.

Українське питання стало критичним у контексті Росія-Німеччина, інтерес до нашої країни в німецьких ЗМІ, політикумі й у громадськості має безпрецедентне значення, і тому ми намагаємося цей історичний момент максимально використовувати, щоб обстоювати й доносити свою позицію.

Запитання: А який вплив на громадську думку мають німецькі лобісти Росії, наприклад, колишній канцлер Герхард Шредер?

Відповідь: Саме ця фігура на сьогодні є дуже суперечливою. Ставлення більшості громадськості та ЗМІ до цього політика, виходячи з позиції, яку він займає протягом останніх років, досить критичне. Тому думка екс-канцлера, зокрема щодо ставлення німецького уряду до Росії, яку він висловлює в ЗМІ, сприймається відповідним чином через призму нинішньої його посади.

Запитання: Чи вдалося сформувати проукраїнський пул німецьких політиків?

Відповідь: Наважуся сказати, що він існує, і очолює його особисто федеральний канцлер. Практично в усіх політичних партіях - від провладних до опозиції - є багато впливових політиків вищого ешелону, які глибоко залучені в українські події. Наприклад, за останній час не було жодного засідання комітету із закордонних справ і з питань ЄС бундестагу, де б не звучало українське питання. На нашому боці правда, і тому кількість політиків, що симпатизують Україні, зросла дуже серйозно, про це можна сміливо говорити.

Запитання: Як позиція Меркель стосовно Росії вплинула на її особистий рейтинг?

Відповідь: Рейтинг федерального канцлера Ангели Меркель був і залишається неймовірно високим. Фактична російська агресія Росії проти України стала одним із головних питань порядку денного глави німецького уряду протягом останніх місяців. Я неодноразово брав участь у непростих переговорах і скажу, що канцлер володіє ситуацією щодо Мінських угод краще, ніж будь-хто із дипломатів. Оскільки А.Меркель є їхнім співавтором, то успіх чи неуспіх цих домовленостей для Німеччини вже не лише зовнішньо-, а й внутрішньополітичне питання: це насамперед питання успіху канцлера як найвпливовішого політика в Німеччині. Однозначно - А.Меркель - лідер номер один, і її особиста участь у процесі дає нам сподівання на те, що мирне врегулювання не зупиниться на півдороги.

Запитання: Чи можна говорити, що Німеччина стала справжнім лідером в Європі - не лише економічним, а й політичним?

Відповідь: Я думаю, це відповідає дійсності. Німеччина понад рік тому офіційно заявила про намір, виходячи з потужної економічної ролі, брати на себе більше відповідальності й у вирішенні глобальних питань. І якщо тоді це виглядало як щось гіпотетичне, то нині Німеччина почала займати дуже активну позицію на світовій арені. І ми, українці, це відчуваємо по-особливому, насамперед у контексті Мінських переговорів.

Запитання: А навіщо тоді Німеччині була Франція в цьому питанні?

Відповідь: Дипломатична ініціатива, наскільки ми можемо судити, виходила саме від німецької сторони. Але запрошення французів до цієї дуже важливої ініціативи було необхідним, щоб показати - це політика тандему двох великих держав, яка спирається на згоду всього Європейського Союзу в координації з США.

А взагалі крок канцлера Німеччини, яка спільно з французьким президентом узяла на себе провідну роль щодо розв’язання конфлікту на сході України, є справді безпрецедентним у новітній історії.

Запитання: Окрім українського питання, де Німеччина ще відзначилася?

Відповідь: Роль Німеччини відчувається дедалі більше й у вирішенні інших питань. Наприклад, "іранське досьє" - окрім п'ятірки постійних членів Ради безпеки ООН, і голос Німеччини звучить у цьому форматі дуже потужно. Тому, я думаю, що це також частина тенденції, що намітилася.

Німеччина тривалий час намагалася залишатися, озираючись на історичні обставини, "в тіні", насолоджуючись своїм економічним потужним розвитком. Берлін був досить стриманим, щоб проектувати цю економічну та людську потужність на глобальні події.

Якщо подивитися на хоча б такий показник, як географія зарубіжних візитів А.Меркель, то навіть це дає певне уявлення, де сьогодні б'ється серце не лише європейської, а й світової політики.

Запитання: Тобто цей телефон, по якому можна подзвонити в Європу, про який колись запитували американські лідери, розташований у Берліні?

Відповідь: Я думаю, що, не ставлячи під сумніви зусилля Туска та Могеріні, роль Німеччини на сьогодні є такою. І телефон у канцлера, судячи з нашої інформації, дійсно "гарячий", він не відключається ні вдень, ні вночі. При чому і на східному, і на західному напрямку.

Запитання: Наскільки в Німеччині сильні антиамериканські настрої?

Відповідь: Ситуація з цим антиамериканізмом є дещо парадоксальною. У Німеччині, в німецькому суспільстві, як не дивно, антиамериканізм досі є. Це проявляється навіть у тому, кого німці вважають винуватим у розпалюванні конфлікту на сході України: 55% - росіян, 34% - сепаратистів, і при цьому - 17% схильні звинувачувати США, а 8% - ЄС.

Антиамериканізм є, і це складно пояснити. З одного боку, в східній частині Німеччини залишилася досить велика кількість людей, на яких впливала ще радянська пропаганда. Це люди старшого віку, для них Америка не припиняла нести в собі образ ворога.

З іншого боку, навіть у західній частині Німеччини є достатньо скептиків. Це обумовлено, зокрема, скандалами з прослуховуванням німецьких політиків американськими спецслужбами, що безумовно підірвало довіру і це не могло не позначитися на загальному політичному процесі.

Для мене це дивно. У численних дискусіях, зокрема на телебаченні, я ставив своїм німецьким партнерам риторичне запитання - чи змогла б Німеччина бути настільки економічно успішною після Другої світової війни, коли б не допомога США? І не лише план Маршалла, а й узагалі - політична підтримка, яка завжди була відчутною в західній Німеччині? На жаль, це запитання залишається риторичним, але ми його не можемо не враховувати.

Відверто антиамериканські, а також антиглобалістські настрої мають місце в лавах окремих політичних сил. Насамперед це Партія лівих (виникла на основі колишньої компартії в НДР - СЄП), яка нині перебуває в опозиції (а це близько 10% виборців). І з цим не можна не рахуватися.

Запитання: Наскільки політикум Німеччини хоче залучення США до європейських політичних справ?

Відповідь: США залишаються для німецьких політиків украй важливим партнером, навіть незважаючи на присутні антиамериканські сентименти в суспільстві. Зокрема, це проявляється у створенні зони вільної торгівлі між ЄС та США. Також є певне розуміння, що позиція ЄС має бути синхронною з США у важливих глобальних питаннях. Насамперед йдеться про спільну лінію поведінки стосовно агресії Росії. До речі, як один з аргументів щодо недоцільності постачання зброї Україні німецькі політики якраз використовують твердження, що в цьому питанні не можна дозволити росіянам роз'єднати Захід.

Запитання: Який тренд склався у відносинах з Україною?

Відповідь: Щоб його визначити, достатньо подивитися на кількість візитів за останній час. Двічі наш президент Петро Порошенко був у Німеччині - в Мюнхені (на форумі з безпеки - ІФ) та Берліні, де проводив переговори з канцлером. Двічі в Німеччині перебував прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Також був голова парламенту, чотири рази - міністр закордонних справ. І така сама динаміка в Україну - за цей час у Києві побували канцлер А.Меркель, президент Німеччини Йоахім Гаук приїжджав на святкування річниці Євромайдану, вперше за останні десять років приїжджав голова парламенту Норберт Ламмерт.

Запитання: Чи вірять німецькі лідери нашим політикам?

Відповідь: Абсолютно. Кілька днів тому відбувся візит прем'єр-міністра Арсенія Яценюка. І канцлер А.Меркель, яка є стриманою у висловлюваннях, особливо на публічних прес-конференціях, після непростих переговорів про реалізацію реформ президентом, урядом та парламентом України заявила, що високо цінує зусилля всіх гілок української влади. Отже, російська пропаганда, яка працює на розкол, тут не спрацьовує.

Та й останні переговори підтвердили, що німецький уряд готовий допомагати Україні не лише в глобальних питаннях, а й у питаннях фінансової стабілізації, проведенні реформ, наданні гуманітарної допомоги, участі в конкретних проектах. Успішність проведення реформ в Україні для канцлера Німеччини є не менш важливим питанням, ніж Мінські домовленості.

Запитання: Як позначилися односторонні торговельні преференції ЄС Україні на двосторонніх відносинах?

Відповідь: Можна констатувати, що односторонні торговельні преференції ЄС Україні почали активно використовуватися українськими товаровиробниками. Якщо в цілому, то торгівля минулого року скоротилася, на що були об'єктивні умови: війна, а також падіння купівельної спроможності в Україні. Товарообіг із Німеччиною становив $8 млрд, при цьому наш експорт зріс менше ніж на 1%. Тобто статистика, з одного боку, не дуже оптимістична. Але є й особливості. У Нижній Саксонії (друга після Баварії за величиною земля) статистика вже інша: тенденція падіння німецького імпорту в Україну збереглася і щодо цих земель, а ось український експорт зріс на 37%. А в Тюрингії - більш ніж на 40%! При чому, якщо раніше в структурі експорту переважала сировина, то нині важливе місце посідає продукція харчової промисловості, а третина нашого експорту до Німеччини - продукція машинобудування. Один із прикладів - завод "Леоні" у Львівській області, який виробляє систему кабелів для німецьких автомобілів.

Водночас у 2,5 раза зріс імпорт газу з Німеччини - частка цієї країни в загальному балансі реверсу газу в Україну сягнула 20%. Це також свідчить на нашу користь - уперше у нас були прозорі прямі контракти з німецькими компаніями.

Тобто, тенденція та структура товарообігу змінюються. І щоб ще більше поліпшити показники торгівлі, вітчизняним товаровиробникам необхідно зосередиться на сертифікації - це питання не менш важливе, ніж торговельні преференції.

Запитання: Яку роль відіграє українська громада Німеччини?

Відповідь: Громада українців у Німеччині велика, і мене радує, що порівняно з періодом, коли сім-вісім років тому я працював у консульстві в Гамбурзі, вона стала більше організованою та дієвою. Це відчувається за рівнем заходів, які громада проводить власними силами. До того ж кількість організацій уже настільки зросла, що ми плануємо 30 травня провести в посольстві з'їзд українських об'єднань Німеччини. Між ними є дуже здорова конкуренція. Одна зі сфер взаємодії - направлення гуманітарних вантажів. Так через місяць ми направлятимемо велику колону з вантажем із Ганновера, така сама колона піде ще до Великодня з Берліна і наприкінці квітня - з Дрездена. Такі конвої направляються регулярно.

Ми допомагаємо громаді в питаннях освіти, суботніх шкіл. Хоча і ці напрями забезпечуються переважно за рахунок волонтерів, але плануємо активно підключатися в межах тих незначних матеріально-фінансових можливостей, які у нас є. Наприклад, громаді Берліна ми готові надати зал посольства для роботи суботньої школи, яка останнім часом тулилася по різних місцях.

Тобто взаємодія між посольством і громадою є досить ефективною, і ми в подальшому намагатимемося досягти ще більшої синергії наших зусиль.

Запитання: З огляду на збільшення ролі Німеччини, яким є стан українського диппредставництва?

Відповідь: Проблеми в державі, звичайно ж, позначаються і на роботі посольства. З іншого боку, ми сприймаємо нинішню непросту ситуацію як об'єктивну реальність. І з урахуванням надзвичайних зусиль держави, суспільства, численних жертв рядових українців уся команда посольства є позитивно зарядженою. З огляду на зростання ролі Берліна, про яку ми говорили, відповідальність також зростає пропорційно. Відчуття того, що всі ми працюємо в умовах надзвичайного дипломатичного стану, є в усіх моїх колег у дипмісії.

http://ua.interfax.com.ua/news/interview/259313.html

Будь українцем і тобі усміхнуться навіть німці!

 
Микола Гомонко
Друзі, це не просто світлина моєї доньки та німецьких поліцейських. Ця світлина з політичним підтекстом.....
Підійшовши до поліцейських в Берліні і попросивши зробити з ними фото на пам'ять, поліцейські демонстративно відвернулись від нас задом, промовивши : - рус, уході !
Роз'яснивши їм, що ми не росіяни ми українці, які приїхали до них за касками, бронежилетами, формою для Українських солдатів - реакція копів на світлині !!!!
PS. Відійшовши від місця метрів 150, ми побачили проросійський мітинг з російськими прапорами та прапором ДНР.
Тоді стало все зрозуміло......

Небезпечна ідея

Normal 0 21 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Для українського суспільства сьогодні це обіцянка переманити окупованих наших громадян своїм кращим життям. Такого свята злуки доведеться чекати хтозна скільки, але ми вже звичні: он як терпляче дожидалися комунізму! Цю ідею охоче поширюють вороги і безпосередні винуватці наших територіальних втрат. Завдання мають втихомирити наші емоції, заспокоїти нас. Хочуть, аби ми понадіялися на майбутні покоління, а самі перейшли у сплячий режим. Так і пригадується колишнє повідомлення в періодиці про італійський Клуб ледачих, заснований на принципі: «Не роби того сьогодні, що можна зробити завтра. Не роби того сам, що може зробити хтось». Одне слово, агресорові дуже хочеться призвичаїти нас до нового статусу загарбаних ним земель.

Не знаю, скільки набереться людей в Україні з дитячим рівнем наївності, що повірять у нав’язувану ідею, бо практика не дає прикладів для таких надій. Он Японія досі не може отримати назад своїх островів, а Німеччині не повернено Кенігсберга, дарма що організація і рівень життя у цих країнах набагато вищі, ніж у Росії. Тим часом декотрі наші керівники твердять, що ми вже здатні себе захистити, мовляв, з цією метою і вигравали час, покірно здаючи Крим. То чого б і справді не захищатися? От лише мусимо навчитися це робити, як слід. Учитися мусимо всі: від головнокомандувача до рядового, а то ж куди годиться: стільки убитих, поранених та полонених! І з потужною високоточною зброєю теж не безвихідь. Наразі її можна купувати на світових ринках, а далі самі виготовляймо; для цього маємо достатній науковий і ресурсний потенціал. Більше того, я впевнений, наші «яйцеголові» здатні винайти зброю, якої не знає світ, їм треба лише створити належні умови.

Одним краснобайством та вояжами «по закордонах» перемоги не здобудемо. Світ поважає того, хто сам себе поважає. І приклад такої самоповаги має показувати у першу чергу наша національна еліта, свідома свого патріотичного обов’язку. Коли я чую, що Україні треба висунути свого Пілсудського, то готовий відповісти: першою має його шукати українська еліта. На жаль, в Україні це головним чином гола, безвладна інтелігенція, чия силова дія практично мінімальна. Повноцінна еліта не вставляє палки в колеса потенційному всеукраїнському лідерові і головнокомандувачеві-професіоналу. Якщо мені скажуть, що такого нема, я твердо заперечу: є, хоч навмисне його не називатиму. Хай кожен подумає і сам зробить висновок, зважаючи на те, що ми у стані війни з небезпечним противником.

Цей стан зобов’язує державну владу застосовувати всі свої установи, відомства та служби для боротьби з ворогом. Агресорові не можна лишати жодного каналу впливу на свідомість наших громадян. Тому видається більш ніж дивною діяльність в Україні Церкви, що підпорядкована ворожій країні та живе за її інструкціями. Маємо приклади відвертої агресії з боку її священиків. То вони агітують паству супроти незалежної України, то відмовляються  відспівати полеглого бійця АТО чи навіть заводять сайт, де славлять Гіркіна, ДНР і ЛНР. Але так відкрито діють не всі, і я дуже сумніваюся, що професіонали СБУ не знають, що багато наших ворогів працюють в УПЦ МП конспіративно. Я впевнений: там їх набагато більше, ніж у російському посольстві та консульствах.

Ще 2004 року УПЦ МП зухвало втрутилася в політичне життя країни, підтримавши кандидата у президенти Віктора Януковича. Відтоді московська креатура в її складі лише міцніла і множилася. Сучасна українська влада досі не вжила ефективних заходів, щоб конструктивно змінити становище. Нас переслідує вже закорінена у свідомості звичка промовчувати, поступатися тощо, а це стимулює нападника розвивати свій наступ. Століття неволі обернули нас у доволі специфічне суспільство, і лише двадцяте, особливо двадцять перше століття внесло у нашу долю суттєві корективи. На жаль, теперішня влада помітно відстає від зрослих, підвищених Майданом, духовних і соціальних запитів  нашого народу, що загрожує подальшими конфліктами всередині країни й особливо небезпечне під час війни з агресором.

На предмет церковних стосунків для порівняння наведу приклад, як чинили з українською Церквою по-сусідськи: «В Росії Богородська єпархія УПЦ Київського Патріархату мала Богоявленський собор з великим комплексом споруд, в яких розташувалися Православна гімназія (середня загальноосвітня школа), Ліцей мистецтв, Духовна семінарія, велика бібліотека з читальною залою, безкоштовний медичний пункт, дві безкоштовні благодійницькі їдальні та велике підсобне господарство. Але восени 1997 року все це було захоплено священиками РПЦ МП за допомогою 100 московських ОМОНовців, які вночі вигнали з території собору не тільки українців, але й росіян, серед яких були гімназисти, семінаристи, духовенство і парафіяни УПЦ Київського Патріархату». (Короткий нарис історії Української Православної Церкви. Вашої Всесвятості – недостойний Адріан, митрополит Дніпропетровсько-Криворізький (Україна) та Московсько-Богородський (Росія). 30 грудня 2008 року). http://mamajeva-sloboda.ua/publ.php?id=65

 

Олекса Палійчук.

 

 

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;}

Spiegel Online: Німеччина переходить до жорсткого стилю відносин

Анексія Криму змусила Анґелу Меркель вдатися до незвичного для неї жорсткого підходу у відносинах з Росією, який в цілому протистоїть настроям ділових кіл та членів правлячої коаліції. Про це пише Spiegel Online.

«Канцлер Німеччини Ангела Меркель , протягом багатьох років намагалася зрозуміти президента Росії Владіміра Путіна. Але навіть вона не очікувала , що він анексує Крим», - пише Spiegel Online «Європа повинна протистояти президенту Росії Владіміру Путіну: жодного потакання, сувора відповідь», - додає видання.

До референдуму у Криму, Меркель накреслила зовсім інший курс для Німеччини в українській кризі; вона прагнула до тісної співпраці з Москвою, як пише видання, у спробі уникнути прямої конфронтації. Але як тільки Путін анексував Крим, що змусило Меркель вдатися до нехарактерного для її політики жорсткого підходу. Так, Меркель перейшла у наступ минулого тижня, розповідаючи німецькому парламенту, що "без сумніву, економічні санкції будуть розглядатися", якщо ситуація ставатиме все більш критичною.

Але шлях Меркель не є безперечним, ані в межах її правлячої коаліції з лівоцентристськими соціал-демократами, ані у її власній партії. «Не дивно, що ділові кола в Німеччині також вважають, що санкції є неправильний підходом», - зауважує видання.

Те, наскільки серйозно Берлін сприймає кризу в Україні можна зрозуміти з останніх зауважень, зроблених міністром оборони Німеччини Урсулою фон дер Лейєн. Захід, як зазначає Spiegel Online, вже явно виключає військові дії. Але НАТО розглядає розширення присутності в країнах Балтії на кордоні з Росією. "Для членів альянсу на периферії тепер важливо, що НАТО показує свою присутність", заявила фон дер Лайєн. "Нинішня ситуація ясно показує, що НАТО це не тільки військовий союз, але також і політичний", - додала вона

Таким чином, наголошує видання, міністр захистила розширення НАТО до країн колишнього соцтабору та Радянського Союзу, а саме це розширення Росія жорстко критикувала. "Це, перш за все, демократичний критерій цінностей, який поширив зацікавлення ними на нових членів", сказала фон дер Лейєн. Саме тому, на її думку, НАТО розширилося у 1990-х, а не тому, що "альянс зробив розширення своїм пріоритетом."

Spiegel Online

Жорсткі покарання під час протестів

Законодавство провідних країн ЄС про жорсткі покарання під час протестів Законодавство країн Європейського Союзу та США передбачає досить жорсткі покарання під час протестів, які не є мирними зібраннями. Правоохоронні органи провідних країн світу надзвичайно жорстко реагують на будь-які порушення громадського порядку, які перетворюються або навіть мають намір перетворитися в масові заворушення. Великобританія. До 10 років ув'язнення можуть отримати ...


"Дойчланд" vs. Німеччина

От ніколи не замислювався над назвою цієї держави - Німеччина, так Німеччина. Живуть там німці, мова німецька. І не тільки ми їх так називаємо. Поляки, хорвати, серби та ін. також цю державу кличуть Німеччина. Тільки от етимологія дивна - "Німеччина" - значить німа. Це виходить, колись давно, ще в докиївські часи слов'яни, які були більш-менш однорідним плем'ям, зустрівшись з представниками германських племен, назвали їх "німцями". Чому ж так? Чи насправді вони були настільки мовчазними, що їх аж "німими" назвали? Виходить, слов'яни щось казали до них, а ті не розуміючи, кліпали очима і дарма - отримали таку назву, не дуже красиву. Невелика це проблема, але за такою ознакою можна називати всі й інші країни - "селюки", "кочовики", "нездари" тощо. Їм би не було зрозуміло, що ми там кажемо. Може це для них і звучало б красиво, але навіть не комфортно так вимовляти. Так само з "німцями". Насправді, вони досить балакучі, не такі, як італійці, але не німі, так точно. От поняття "Ґерманія" цілком підходить для назви цієї держави. Або "Дойчланд" або ще щось інше.   
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая