1.       Весна 2010. Ветерани та проросійські організації встановлюють бюст одному з організаторів 2-ї Світової війни і кату українського народу Сталіну в Запоріжжі. Комуністи і проросійські організації у місті Одеса встановлюють пам’ятник Катерині Другій, у Полтаві пам’ятник Петру Першому, у Карпатах встановлюється пам’ятник угорським фашистам. Це означає, що Україну готують до війни саму з собою. Така тактика завжди застосовувалася Суздаллю-Московією-Російською Імперією проти України і завжди давала найкращий результат. Вперше застосована була перед татаро-монгольською навалою. "Страви ворогів між собою, виступи на боці одного і добий їх".

2.        Велику роль у нагнітанні ворожнечи між українцями відіграє і активізація дій РПЦ та її голови.

3.       Загибель політиків європейських, що беззастережно підтримували Україну. «… 10-го квітня 2010 біля Смоленська загинули видатні представники політикуму Республіки Польща, включно з Президентом Польщі Лехом Качинським та його дружиною». http://old.pauci.org/ua/

4.       Нищення бюсту Сталіна і переслідування патріотів України. Забивається клин між міліцією та самим українським народом, особливо патріотичною його частиною.

5.       Весна 2011. Представник КПУ забиває черговий гол у ворота дурням. Верховна Рада приймає Закон про червоний Прапор (перемоги). Підлі "космонавти" могильова катують Львів 9 травня перегадивши львів’янам «свято і поминальний день». Водночас проросійські сили в Україні, вкупі з російськими керівниками «дожимають» Президента України і змушують його таки підписати вбивчий для України Закон про прапор перемоги 25.05.2011.

6.       Літо. Кремль радіє. Усе лайно російське збирається поїхати до Львова. Є чудова нагода у Кремля і здихатися цього лайна, і попутно звинуватити в тому Україну, хоч війну починай, тим більше що на роль Ката більше претендує Україна. І Президент десь біля портретів Сталіна засвітився, і за пошкодження його малих архітектурних форм людей катують та судять. І прапором червоним Україна себе «позначила» як загарбник. І активних ворогів «прапора загарбання та насилування Європи» в Україні тримають за гратами. А в Росії біля портретів Сталіна «засвітилися» лише юнаки та юнки, і Президент РФ Медведєв ось-ось ніби-то засудить дії Сталіна.

7.       Від навчань з українським підводним човном росіяни теж «втекли» до навчань в складі сил НАТО. Це теж підірве обороноздатність України.

8.       Початок «сирної» війни» проти України: http://www.regnum.ru/news/polit/1415389.html

9.       Вже починають «вкидатися» в інформаційний простір статті типу «Аналіттики про вторгнення РФ в Україну» http://blog.i.ua/user/4076949/727039/

10.   Все ближче жаданий «день М», скільки тут залишилося до 22 червня!? І така неприємність! Звідкілясь взявся ж цей американский протиракетний крейсер «Монтерей». http://state.eizvestia.com/full/rossiya-ispugalas-amerikanskogo-krejsera

11.    Російські політики задіють все що можна і не можна, аби «видавити» той крейсер подалі від України.

12.   Цікаво, чи вийде хто в Україні на захист Президента, Уряду, ВР у випадку агресії Російської Федерації. А з російського боку більшість вже впевнена, кордони не надовго. Чи додумається Президент України відмовити депутатам Російської думи поїздку до Львова на таку сумнівну дату, як 22 червня. Що вони там святкуватимуть!? Початок розстрілу українців у тюрмах, чи напад Гітлера. Як напад Гітлера, то хто тоді зараз зіграє роль Гітлера? Це українська сторона, чи російська?

Останки розстріляних НКВС одеситів майже два роки зберігають під сонцем Одесі не можуть поховати останки розстріляних у 30-х роках мешканців міста і зберігають більше 1,5 років у контейнерах на вулиці. Місцеві мешканці вимагають встановити на місці розстрілу меморіал  На території Одеського аеропорту в контейнері від китайських товарів уже півтора року гниють більше тисячі фрагментів людських решток - останки розстріляних НКВС у 30-х роках жителів міста. Через 77-м років фахівці дістали фрагменти із землі для експертизи. Однак на неї забракло грошей, тому останки і досі не поховані за християнськими звичаями. Стільки вночі стріляли, що на ранок кров текла аж до самого Чорного моря. Репресії не закінчуються до тої пори, поки не буде похований і визначений останній розстріляний", - вважає голова Одеської організації всеукраїнського товариства політичних в'язнів-репресованих Павло Отченашенко. На місце з останками, яку люди почали називати "Одеською Катинню", вказали родичі тих, кого у тридцятих репресували і стратили. У кожному знайденому черепі була дірка від кулі. У 2008 році тут розпочали роботи з ексгумації фахівці всеукраїнського підприємства "Меморіали України". Із землі витягли 1086 останків тіл розстріляних і передали на тимчасове зберігання підприємцю, склад якого розташований поруч, ненадовго, до поновлення робіт. Минуло майже два роки, за кістками ніхто так і не приїхав. У мороз і спеку контейнер міститься на відкритій території. Фахівці, які проводили роботи, пояснюють, що їм не вистачило грошей на ексгумацію всіх репресованих. Одеські охоронці пам'яток культурної спадщини чекають, поки дістануть усі останки. Лише тоді їх перепоховають на західному цвинтарі, де вже виділили місця. Ці могили встановлюються, процес перепоховання відбувається на ті місця де повинні бути поховані люди, тобто на території скверів, парків, вулиць не повинні бути могили", - пояснив керівник управління охорони пам'яток культурної спадщини Володимир Мещеряков.

Проте, чи знайдуть гроші на завершення ексгумації, досі не відомо. Родичі репресованих нині проти перепоховання і вимагають, щоби кістки повернули назад у землю, а на місці масового розстрілу встановили меморіал.

http://tsn.ua/ukrayina/ostanki-rozstrilyanih-nkvs-odesitiv-mayzhe-dva-roki-zberigayut-pid-palayuchim-soncem.html

Приєднатися до події

У неділю 15 березня - у Всесвітній день захисту тюленів (не плутати просто з Днем тюленів 1 березня) молодь Києва вийшла на Хрещатик, щоб висловити свій протест проти вбивства тюленів у Росії.

Шкода, звичайно, що не залишилось вже тюленів в Українській акваторії Чорного моря.

Та біорізноманіття треба захищати не лише біля свого будинку, а і біля сусідніх. Інакше і біля твого будинку воно зникне. Бо в природі все взаємопов"язане.

Минулого року акціями проти вбивства тюленів у декількох країнах вже вдалось добитись заборони вбивства більків - дитинчат тюленів віком до 2 тижнів. В цьому віці вони біленькі і вбивають їх лише (!)заради шкіри.

Однак заборона вбивства більків не скасувала винищення тюленів. Адже почались вбивства сірків - дитинчат тюленів віком до місяця. В них шкіра вже сіра, але все одно приємна для виготовлення одягу. Якщо вбивають дітей, то популяція не відновлюється.

Протестували ми на Хрещатику не лише проти вбивства тюленів у Росії. (А то ще хтось зараз нас у націоналізмі звинуватить). Жахливі випадки вбивства диких і домашніх тиварин процвітають і в Україні. Про це у блогах вже згадувалось.

Однак, своїми діями молодь в Росії, Білорусі і Росії примусила владу Росії скасувати дозвіл на вбивство дитинчат тюленів. Як написали російські колеги, до Міністерства юстиції вже передали на розгляд закон про заборону вбивства дітей тюленів віком до одного року.

Це дуже радісна новина.

Однак, якщо заборона вбивства більків не припинила винищення популяції тюленів, то і зараз можуть виникнути проблеми з вбивствами, наприклад, вагітних самиць.

Тому не варто розслаблятись і заспокоюватись! Треба пильнувати за ситуацією далі!