хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «свобода»

Лица

Я не буду говорить о том, что собой символизирует для человека лицо или какие значения может принимать это слово. Предположим, что даже если вы не припоминаете ничего подобного, то с легкостью можете нарыть в Интернете подобных рассуждений. Я решил не заниматься копирайтерством, а изложить свое мнение по поводу последних событий в стране.

Сначала про Одессу. Мне не жалко. Совсем. И не стыдно за свою позицию. Жаль, конечно, что бандиты оказались бандитами и не смогли перебить больше вонючей мусорни. Банда "синих" оказалась более организованной и в количестве трупов они сумели отыграться, подогнав БТР и притащив РПО, или что там они использовали.

Мне тут могут возразить: "А сам, небось, будешь звонить в милицию, если на тебя нападут". 

Конечно, буду. На нее в бюджете 2012 предусмотрено 14,434 млрд гривен и я не считаю зазорным требовать от правоохранителей выполнять свою работу в государстве, где на тысячу человек приходится 9 милиционеров (что в 2.5 раза больше, чем в постоянно конфликтующем и имеющем дело с террористами Израиле, в 3 раза больше, чем в непростой по криминогенной обстановке мультинациональной Америке).
Как можно видеть, не смотря на такое обилие синих мундиров работают они паршиво. Значит, и не стоят ни гроша. Значит, с точки зрения холодного разума, и не жалко. Ну, убили пару поганых ментов? И что с того? Конечно, человек (даже эпохи пост-модерна) не должен полагаться только на здравый смысл и логику. Есть еще и человечность. Если нет уважения, то должна быть какая-то жалость, которая толкает сердобольных женщин, зажимая нос, кидать деньги покрытому струпьями бомжу в переходе. Но это ведь ее личный выбор, а вот милиция живет за счет нас с вами без всякой оглядки. Живет да живет. А начальство очень даже хорошо.

С такими мыслями я проходил сегодня по центру Киева, решив прогуляться после работы. И вот, поднимаясь по Институтской, я заметил автобус с ОМОНом, возле него стоял боец и курил, обперевшись на борт спиной. Я встретился с его взглядом - простым, открытым и немного грустным. В какое-то мгновение внутри зашевелилась совесть, спеша сделать официальное заявление: "Вот нельзя так безоговорочно, всех".

- Ну, хорошо. - Сказал я сам себе. - Если с точки зрения здравого смысла вся эта орава, на которую тратится 4% бюджета (что равняется ожидаемому дефициту в 2012 году) не вызывает ни капли сожаления, то с точки зрения человечности, наверное, надо посочувствовать семьям погибшим. Разве они виноваты, что у них родной человек - идиот. Поскольку честный человек попадет в милицию только если он идиот. А бесчестных не жалко.

Я остановился, чтоб еще раз взглянуть на вызвавшего такие мысли "бедного, несчастного", но теперь, когда ОМОНовец заметил, что я за ним наблюдаю, от взгляда, полного философской, какой-то экзистенциальной тоски не осталось ни следа. Меня теперь сверлили пустые, агрессивные глаза из-под сморщенного в десять резких полосочек лбом.

- А разве заслуживают человечного отношения люди, от которых и можно только дождаться - взгляда, мимолетного, настолько редкого, что я удивленно остановился понаблюдать? - Снова принялся я рассуждать, шагая по направлению к Дому офицеров. - Кстати, о чести. Вы еще способны поверить человеку, который одевает оплеванный, обрыганный, обосранный мундир только для того, чтобы его почистить? Разве не сначала одежда чистится, а потом одевается?

Лица. Они окружают. Личные, организационные, партийные, вождистские, общественные. Как картинка, состоящая из множества других, мелких, и каждый личный портрет может поворачиваться, как буква в "Поле Чудес", двумя сторонами или даже больше. На одной как хотелось бы выглядеть, на другой - как на самом деле, на третьей - уродливая карикатура оппонентов.

Мне не нравится. Мне не нравится, что о проблемах СИЗО начинают говорить только после того, как туда попало несколько вечно больных политиков и чиновников. Мне не нравится, что все резко закудахтали об МММ, когда в метро спокойненько рекламируют другие финансовые пирамиды. Ложь, пустая болтовня и ложь. Если портреты переворачивать достаточно быстро назад, то никто ничего не заметит. Никакие расследования, самые хитрые и изощренные журналисты не помогут обществу, которое любит лапшу. Их работа становится пресловутым 25-м кадром, который никто не видит и который (чтоб там за глупости не писали) никак на подсознание не влияет.

"Свобода", агитировавшая "проти всех", не смотря на то, что при парламентских выборах, по сути, голосуя против всех избиратель поднимает проходную планку, поскольку эти бюллетени считаются вместе с недействительными, а потом процент находится от общего числа бюллетеней, куда входят и "против всех". Это при том, что они находятся на границе этой черты.
Что это? Политическая слепота, авантюризм или что-то другое? Я точно не знаю, а чувство неприятное остается.

Или "оранжевый" министр юстиции Онищук, который через месяц после журналистского расследования (которое установило, что Альфа-банк отправляет своих клиентов в третейский суд при "Всеукраинском финансовом союзе", созданный самим банком, зарегистрированный в здании банка и в котором работают по совместительству банковские служащие) подписал новое свидетельство о регистрации по новому адресу.

И поэтому нет, мне не жалко когда одни бандиты убивают других. Дело в другом. В своих интересах. И мне почему-то кажется, что выборочное правосудие не в моих интересах. Если садить - так всех, или почти всех, но нельзя же ожидать от Януковича, что после осуждения Тимошенко он осудит сам себя... хотя было бы здорово.  И хоть я совершенно не люблю и не уважаю "Йульу", но если ее осудят, я выйду на митинг, потому что обилие мусоров в центре моего города меня уже начинает напрягать. И мне не хочется, чтоб Украина вязла в болоте бессмысленных запретов и новых заборов, как тот, о котором "не знает" Литвин.

                           



© Mike911 Рейтинг блогов

О поиске...

В океане жила-была рыба, обычная рыба. Только однажды она слишком много наслышалась об Океане, и решила, что должна потратить все силы своей жизни, но попасть туда.

Рыба начала обращаться к разным мудрецам, и хотя многим из них нечего было сказать, они говорили всякую чепуху, чтобы поддержать свой авторитет "гуру".

Так, одна мудрая рыба сказала, что достичь Океана очень и очень непросто. Для этого сначала нужно практиковать определенные позы и движения первой ступени восьмеричного пути безупречно двигающих плавниками рыб.

Другая рыба-гуру учила, что путь в Океан лежит через изучение основ миров просветленных рыб.

Третья учила, что постижение Океана очень и очень сложно, и только очень немногие рыбы когда-либо достигали этого. Единственный путь - это повторять все время мантру "Рам-рам-рам..." и только тогда откроется путь к Океану.

И как-то раз вконец уставшая от разнообразных поучений рыба поплыла в заросли водорослей. И там она встретила совершенно обыкновенную неприметную рыбу.

Услышав о нелегких исканиях, она так учила рыбу-искателя:

- Океан, который ты ищешь, всегда был, есть и будет рядом с тобой. Он всегда кормит, оберегает, окружает своих обитателей. И ты тоже являешься частью Океана, только ты этого не замечаешь. Океан и внутри тебя, и снаружи тебя, и ты - его любимая часть. А все рыбы - это волны этого великого Океана!

(с)

"Вершки или корешки"?

Ко мне снова пришла новая мысль. Вот почему случались всякие революции и восстания? - официальная версия- верхи не могут- низы не хотят. То есть было в основном грубо  2 прослойки (ВЕРХИ -знать, купцы, и прочие богачи и НИЗЫ- крестьяне, рабочие, солдатня, то есть бедные. ) низы могли взять лопаты, грабли , вилы, топоры и (при какой то несправедливости и перегибе со стороны верхов) пойти "мочить гнобителей".
Теперь такие революции и восстания НЕВОЗМОЖНЫ поскоку верхи хорошо вооружены и охраняемы, особняки их за высокими каменными заборами с колючей проволокой, собаками и видеонаблюдением. тоесть разве что системой "град" их валить. а у низов такого оружия НЕТ.

Второе. После октябрьской революции "сравнявшей" как бы всех, общество понемногу деклассировалось и до последнего времени (наших дней) была огромная прослойка "среднего" уровня так сказать, немного "низшего" (алкаши, уголовники, тунеядцы и т.д.) и немного "высшего" (партработники высшего звена, генералы, дипломаты и т.д.). После развала СССР и наступления "демократии" происходило рассасывание среднего "уровня" в высший - многие (а не только "избранные") начали богатеть, овладевать собственностью раздерибаненной от Союза, насильственно ли или с помощью нехитрых махинаций или просто "купи-продайцы" и в "низший" - те же алкаши, нарики, бомжи,  хамло всякое, только их количество стало резко возрастать.
До недавнего времени "среднего класса" (нормальных простых людей, воспитанных добрых и порядочных) было большинство. Теперь же их все меньше и их уже  притесняют в правах и свободах как   верхи так и низы.: "высший класс" чувствуя свою безнаказанность, вседозволенность и власть (денег и  силы физической да и крышуемость силовиков) наглеет все больше, превращая всех остальных в бесправных рабов, а низший - своим хамством, быдлячеством и так же вседозволенностью давит по мелочи со своей стороны.
Рано или поздно, когда останется в основном только 2 класса будет новый бунт либо просто рабовладельческий строй.uhmylka

56%, 9 голосів

6%, 1 голос

38%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Блогери, будьте обережні!!!

Ви можете потрапити у таку халепу, в яку потрапив Тарас Токар. Він прийшов вранці на роботу, сів за компік, хотів відкрити поштову скриньку [email protected]. А воно... зюськи. Адміни www.i.ua закрили йому доступ, не пояснивши толком причин.

Не зберігайте цінної інформації в поштових скриньках на сайті www.i.ua!!!

Абсурд...

Абсурд,вот в чём заключается,

что у человека рабство,свободой величается,

а она,родимая,стенами заточается...

Там она,свобода мнимая,и кончается...

         24.12.10

Закон і бидло під російським посольством Звіт про акцію.

Кілька десятків громадян провели акцію солідарності з росіянами, що одночасно була акцією боротьби за власну свободу.

Фото

Відеорепортаж "5 каналу"

http://www.relax-info.com/news/ukraine/protests_actions/79171.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2058041.html
http://unian.net/ukr/news/news-379400.html

 

Активістами поширювалися такі тексти:

ВЛАДА ХОЧЕ ОБМЕЖИТИ СВОБОДУ МИРНИХ ЗІБРАНЬ

В УКРАЇНІ

 

Українці, перед нами – нова загроза. За прикладом «поліцейської держави-сусідки», всупереч нормам Конституції та міжнародним зобов’язанням України, вже прийнято в першому читанні і внесено для остаточного прийняття у Верховну Раду законопроект №2450 Про порядок організації і проведення мирних заходів. Цей документ загрожує нашому праву збиратися мирно, проводити мітинги, пікети, демонстрації, збори, акції, перфоманси і т.д. Автори законопроекту додумались зазіхнути на права і свободи тих людей, які, наприклад, просто зібралися разом попити чай та поспілкуватись.

 

Найбільш небезпечні норми 2450:

 

Репресивний інструмент. Фактично будь-які неугодні владі зібрання, де, умовно кажучи, присутні більше трьох людей, можуть стати приводом для затримання співробітниками міліції.

 

Заборона на проведення. Профільний комітет парламенту зараз лобіює введення у законопроект антиконституційне часове обмеження, відповідно до якого організатори мають повідомляти владу про проведення заходу не менше ніж за 4 дні. Цього часу, як показує практика, достатньо, щоб продажний суд під будь-яким приводом заборонив людям збиратися. Також ця норма унеможливлює проведення спонтанного мирного заходу.

 

Заборона в режимі “онлайн”. Збільшаться повноваження міліції та чиновницького апарату для перешкоджання народному волевиявленню. Без участі суду, на власний субєктивний розсуд, зупиняти проведення будь-якого заходу зможе уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

 

Світ за очі. Мирні зібрання буде дозволено проводити лише в спеціально відведених чи пристосованих для цього місцях. Де саме – визначатиме місцева влада. Міністр внутрішніх справ Анатолій Могильов, наприклад, пропонує, щоб мітингували лише у полі на околиці міста.

 

Розгляд законопроекту у парламенті планується 15-18 червня. Якщо 2450 буде прийнято, зникне одне з найбільш вагомих знарядь для захисту прав та інтересів народу у цій країні – свобода мирних зібрань. Тому в усіх нас просто немає іншого виходу, як виступити проти прийняття законопроекту.

 

 

ПРИЄДНУЙСЯ!!!

БОРОНИ СВОЮ СВОБОДУ!!!

  

 

 

ФАКТИ БРУТАЛЬНИХ ДІЙ СПІВРОБІТНИКІВ СИЛОВИХ СТРУКТУР

 

Дата події

Зміст події

1

14 березня

Спецзагони міліції «Беркут» затримали п’ятьох  учасників суботнику на бульварі Лесі Українки. Проти одного із затриманих, народного депутата України О.Гудими, було порушено кримінальну справу. Проте суд не знайшов у діях затриманих порушення ст. 185 Кодексу України (опір міліції), і вони були звільнені. Після цього інциденту затримані звернулися до медичних установ, які зафіксували численні тілесні ушкодження.

2

25 березня

Одягнені у цивільне, представники київської міліції, зокрема, майор Оніщенко, здійснили напад на учасників акції з вимогою відставки міністра Д. Табачника і незаконно вилучили у них агітаційні листівки. Один з учасників акції, А. Пікуль, був затриманий співробітниками міліції, які обмежились «профілактичною бесідою». Цього ж дня КМУ звернувся з дорученням (№ 14678/1/1-10) до КМДА «вжити вичерпних заходів щодо організації роботи з громадянами та їх об’єднаннями, зокрема на випередження та недопущення у подальшому проведення акцій протесту біля приміщень Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України».

3

27 березня

Працівники київської міліції провели обшук у помешканнях журналістів О. Білозерської і О. Фурмана та вилучили у них фотоматеріали з кадрами акцій протесту проти політики Київської міськдержадміністрації та проти продажу хутра.

4

8 квітня

Міліція та особи в цивільному за вказівкою народного депутата від правлячої Партії регіонів В. Колісниченка затримали 13 громадян, які протестували проти проведення в Українському домі виставки «Польські та єврейські жертви УПА». Насильство було застосоване  до журналіста «Нового каналу», який виконував свої професійні обов’язки. Суд не знайшов у діях затриманих жодних порушень.

5

9 квітня

Представники міліції незаконно обшукали учасників акції протесту проти захоплення книжкового магазину «Сяйво». Один з них, у якого було знайдено балончик з фарбою, був затриманий і звинувачений у порушенні ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Суд не знайшов у діях затриманого жодного порушення і він був звільнений. До протистояння з учасниками акції були залучені співробітники «Беркуту».

6

13 квітня

Працівники міліції затримали 4 учасників (зокрема журналіста І. Луценка) акції протесту проти незаконної забудови на вулиці Гончара. Один із затриманих зазнав тілесних ушкоджень. Спочатку міліція інкримінувала затриманим порушення ст. 173 КУпАП, але, очевидно, враховуючи хиткість таких звинувачень, задовольнилася поясненнями затриманих. Попри це, саму акцію такими діями правоохоронців було зірвано.

7

15 травня

У місті Харкові міліція зірвала проведення мирної акції протесту «Знищимо в Харкові сміття», що була організована громадською організацією «Демократичний альянс». Правоохоронці заблокували рух колони, силою відібрали відеокамеру та знищили записи, на яких були зафіксовані дії міліції, зірвали прапори та змусили згорнути транспаранти.

8

25 травня

У Харкові в Центральному парку ім. Горького близько 100 міліціянтів били протестувальників, які виступали проти вирубки дерев.

9

27 травня

Бійці Беркуту й міліція у Львові відтискували з площі мітингувальників проти діючої влади, залишивши біля воріт лише учасників нечисленного мітингу на підтримку Януковича.

Свободу - слову! Свободу - Тарасу Токарю!

Адмінгрупа сайту www.i.ua не відреагувала на замітку "АДМИНИСТРАТОРАМ: Вопрос по Тарасу Токарю".

Доступ лідеру рейтингового патріотичного співтовариства "Ми любимо тебе, Україно!" Тарасу Токарю залишається закритим до сайту www.i.ua Хоча Т.Токар не порушував жодного правила, жодної угоди користування сайтом.

Вже зараз стало відомо, що зникли профілі "Хмара" і "SecurityUA", які були носіями проукраїнських ідей на сайті www.i.ua

Натомість, блогери з антиукраїнським ухилом продовжують вільно користуватися всіма послугами сайту www.i.ua

"Політика" адмінгрупи сайту www.i.ua викликає великий сумнів і тепер вже недовіру.

Закликаю адмінгрупу сайту www.i.ua повернути вижезгаданих блогерів і припинити вплив на свободу слова в Україні. В іншому випадку, ми - патріотичноналаштовані блогери - розпочнемо акцію з закликом залишити нормальних людей ваш сайт. І розповімо всьому Світові про початок вами боротьби зі свободою слова на інших веб-ресурсах.

Старые сказки...новой Украины...

    - Дедушка, дедушка. Расскажи нам сказку. Только какую-нибудь новую. Старые мы уже все знаем...
    - Какую ж вам, внучеки, рассказать? Да ещё и новую... Всё новое - это хорошо забытое старое. Уходят старые люди. Приходят новые. Через годы, глядишь, - а никто уже ничего и не помнит. А сменилось-то...Всего-ничего - два-три поколения. Ладно. Расскажу вам то, что от дедов своих слыхивал. А вы уж сами решайте, новое оно али нет...
     Венеция. Самый конец 16го века. На площади перед Дворцом дожей стоит старый седой облезлый шарманщик. И вечным верчением ручки заставляет свою шарманку стонать и петь что-то заунывное, печальное и скучное. Как, впрочем, и звучат любые жалобы и стенания на этой Земле. Рядом худосочная неумытая и кое-как причёсанная девочка в штопаном-перештопаном-латаном-перелатаном платьице подпевает шарманке сипловатым дискантом. На руках она держит озябшую обезьянку, ободранную и унылую, занятую периодически ловлей блох в своей клочковатой шерсти... Прохожие иной раз бросают медяки. И всегда не очень много... И так день за днём. И год за годом...И даже десятилетиями. Время над шарманщиком не властно.
     Но пролетала как-то мимо Добрая Фея. И задержалась на сей раз. Подлетела к шарманщику и молвила:
     - Я давно наблюдаю за тобой, шарманщик. Ты не скулишь и не жалуешься на Судьбу. Просто добываешь себе свой скудный хлеб. Довольствуешься малым. И, наверное, знаешь цену большому. Да ты и не требуешь от жизни большего. Я хочу помочь тебе. Проси у меня, чего хочешь, - всё исполню.
     Посмотрел шарманщик задумчиво. И даже обескураженно. На Добрую Фею. На площадь вокруг. На причалы и виднеющееся вдали море. Долго шевелил губами. Чесал в завшивленной голове заскорузлыми ногтями. Сплёвывал себе под ноги. Потом посмурнел лицом. И в каком-то остервенении прохрипел щербатым ртом:
    - Да пошла ты!...В задницу!...
    ...С тех пор ничего не изменилось...Десятилетие спустя. Венеция. Начало 17го века. На площади перед Дворцом Дожей стоит старый полинялый неопрятный шарманщик и неустанным верчением ручки заставляет шарманку стонать и плакать, добывая себе на хлеб. А из задницы у него торчит Добрая Фея...
     Такая вот, детки, сказка...