хочу сюда!
 

Людмила

42 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 44-55 лет

Заметки с меткой «старина»

Стоїть Статуя ...


Статуя зі зйомним верхом. I століття н.е.

Продам Стиралку...

Продам Стиралку. Блендер в придачу.

Львів, храми

         Навкруги від площі Ринок знаходиться багато цікавих старовинних будівель, костелів, отже і до них я встигла дібратись. Першим об"єктом куди я потрапила була Каплиця Боїмів. 
Каплиця Боїмів – славнозвісна пам’ятка пізнього ренесансу, яка не має аналогів не лише в Україні, але й у європейській архітектурі.

Каплиця Боїмів — пам'ятка сакральної архітектури у Львові на площі Катедральній, була збудована у 1609-1615 роках (за іншими даними у 1606-1615 роках) над фамільним гробівцем родини львівських пвтриціїв угорського походження Боїмів. Ззовні каплиця своєю архітектурно-об'ємною композицією нагадує прикарпатські церкви XVII-го століття.


Найнасиченішим декоративними елементами є головний, західний бік каплиці. Відомо, що скульптурну декорацію західного фасаду створено на другому етапі будівництва каплиці.  Фасадна стіна каплиці вкрита суцільним кам’яним різьбленням на тему Страстей і фігурами святих Петра і Павла. Інтер’єр будівлі є не менш пишно декорований. При створенні багатофігурних композицій за звичаєм того часу використовували як моделей звичайних людей. Таким чином ми маємо тут нагоду побачити обличчя справжніх людей давньої епохи.




Інтер'єр каплиці композиційно і стилістично пов'язаний з її зовнішнім виглядом. Завдяки майстерності архітекторів, зсередини каплиця виглядає значно більшою і вищою, аніж ззовні. Вівтарна стіна, що зливається з чашою куполу каплиці, створює атмосферу піднесення. Головна тема вівтарних композицій — Страсті Христові. Центральною композицією є "Моляння про чашу". На невеликій площі авторам вдалося розмістити всіх учасників подій у Гетсиманському саду.




         Внутрішня чаша купола каплиці є одним з найважливіших елементів ансамблю, який довершує цілісність комплексу. У нижній частині купола — три ряди кесонів, по дванадцять у кожному ряді. Розміри кесонів зменшуються з наближенням до верхівки купола. Таке їх розташування, вдало вибраний блакитний колір тла, а також восьмигранний світловий ліхтар, створюють враження значно більшої висоти каплиці, аніж вона є насправді.


         Освітлення внутрішнього простору каплиці забезпечують також три круглі вікна. Два з них — у верхній частині північної стіни та ще одне — у вехній частині підкупольного восьмерика на західному фасаді. Додаткове освітлення нижнього ярусу забезпечують чотири нижніх вікна головного фасаду.



         Мені дуже сподобалась вирізблена композиція на правій стіні каплиці. І от що про неї пишуть: Деякі скульптурні композиції створені з застосуванням чорного мармуру та білого або сірого алебастру, який на той час був відомий під назвою «русинський мармур». Жіночка, яка наглядає карлицю саме так і сказала, що ця композиція з алебастру.


Наступний об"єкт була Латинська Катедра.

Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський катедральний собор, або Катедра — католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви на Катедральній площі. Пам'ятка сакральної архітектури 14-18 століття. Латинський катедральний собор - чи не єдина вціліла готична пам"ятка архітектури древнього Львова. Впродовж століть катедра неодноразово зазнавала реставрвцій і добудов, які змінювали її вигляд, внаслідок чого собор увібрав в себе риси кількох стилів розпочинаючи від готики , закінчуючи бароко, ренесансом і сецесією. Суворі й величні форми собору гармонійно вписуються в ансамбль середньовічного міста, а стіни пам"ятають багато цікавих, захоплюючих, а часом і трагічних подій та історичних фактів, що відбувались на території Львова.


Атмосфера в храмі дуже заспокійлива, таке ж відчуття у мене було в  Петропавлівському костьолі Кам"янця-Подільського http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  Я сиділа на лавочці і роздивлялась навколишнє убранство храму, фрески, вітражі, різблені і вибиті з каменю скульптури. Всередині храм значно величніший ніж ззовні. І так само як і в каплиці Боїмів всередині він виглядає великим. 















Інтер"єр храму, як і всі готичні споруди, вражає високими архітектурними елементами, елегантною вишуканістю, пишним скульптурним оформленням, прекрасними розписами стін та витонченою різьбою та ліпниною.  У храмі зберігся орган з 1839 року. Своїм мелодійним звуком він і нині милує слух прихожан.

Далі йду до Храму святих апостолів Петра і Павла, відомий як костел Єзуїтів. Храм споруджений у 1610-1630 роках. Костел — одна з найбільших культових будівель Львова. 


Центральний вхід в костел и скульптура на фасаді 



В цей день у Храмі велись якісь зйомки і в принципі туди нікого не пускали, але люди крадькома заходили в бічні двері, проходили повз табличку "Вхід лише зйомочній групі" і тихенько навшпиньках йшли роздивлятись храм всередині.  


Порівняно з Латинською катедрою в цьому костелі звичайно стан на багато гірший. Коли я по ньому ходила було глибоке відчуття жалості, таке відчуття неначе я біля сильно хворого. І так стою і розумію, що я нічим не можу допомогти і від цього же гірше на душі. Але ж як я роздивилась, реставрація там по-тихеньку іде, отже хворого лікують. Пішла я звідти з надією, що все ж таки храм вилікують і він буде радувати своєю величністю. 

Внутрішній інтер"єр храму:







Дерев"яні вирізблені меблі




Центральна частина храму, в якій стоять ліси і йде реставрація.


А ці сходи вели як раз туди, де і велись зйомки, бо віддтіля доносились знімальні команди: "мотор" "дубль надцять" і т.п.... Дуже жаль, що не можна було туди позаглядати unsmile 


Якийсь час храм використовували як склад, а від 1970-х років передали Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника НАН України  під книгосховище обмінного фонду (станом на жовтень 2011 р. у ньому знаходилось понад 2,3 млн книг). Експлуатація будівлі храму у якості книгосховища дала можливість уникнути значних руйнувань інтер'єру, хоча вповні зберегти внутрішню оздобу не вдалось. Так через поганий стан покрівлі храму всередину потрапляла волога, це стало причиною втрати цінних фресок центрального склепіння та в бічних навах. Наприкінці 1990-х років провели археологічні розкопки у криптах під центральною навою та відреставрували приміщення сутерен під південною навою. Храм став першою пам'яткою барокової архітектури у Львові.

Фото з інету: процес вивезення книг з храму.


Храми Львова віддзеркалюють складну конфесійну структуру цього релігійного центру всеукраїнського значення. Львів завжди славився красою своїх храмів і різноманітністю стилів. У Львові представлені громади усіх конфесій християнства, які упродовж віків побудували в місті декілька десятків церков, що входять до числених пам'ятників архітектури.

Куточки Січеслава - Школа № 96

Неподалік від лікарні, в якій ми вже були http://blog.i.ua/user/729788/1693830/ , а також поряд з робочим районом http://blog.i.ua/user/729788/1693934/  є будівля, зараз вона вже закинута і не придатна ні до чого. Іноді проходячи повз неї згадую розповіді бабусь і батьків про те, що в цій будівлі вони навчались, там була середня школа. Мої бабусі були 1919 і 1921 років народження, отже коли вони пішли до школи 1926-1928 рр ця школа вже функціонувала. 
Я з дитинства пам"ятаю фруктовий садок, який був позаду цієї будівлі. Ми ходили туди з бабусею рвати траву кроликам і коли достигали абрикоси, іноді збирали їх на компот. Потім, коли я пішла до школи тут вже була музична школа. Три роки я ходила туди навчатись грати на аккордеоні boyan . У нас навіть в одному з класів ще збереглись декілька старих парт і стара дошка.




 Потім там було якесь відділення чи охорони, чи міліції. Тепер там немає ні садочка, ні трави, там тепер гаражі і свалка... unsmile
А ось будівля ще стоїть, як мовчазний свідок минулого, який споглядає на теперішне і не знає, що її чекає...



На цьому фото можна роздивитись, в які кольори фарбувалась будівля. Особисто я пам"ятаю її і жовтою, і гірчичною, і червоною, і рожевою, і зеленою lol





Фотографуючи будівлю з цього ракурсу побачила, що між вікнами видніється якийсь кругляшок.



Ось він ближче. Але я не можу зрозуміти, що на ньому написано і що те означає. Бачу, що написаний 1927 рік. Але що таке "Точная навеллировка" (чи можливо друге слово - то щось інше?)



Отже наробивши кадрів пішли до батьків брати інтерв"ю. В ході розмови виявили, що у школи було два корпуси. Але ці корпуси знаходились на деякій відстані один від одного. Цей корпус знаходиться на вулиці Братів Трофімових, а інший корпус - на горі, на вулиці Кармелюка. Зі спогадів батька, начебто він пам"ятає, що на тому корпусі на стіні є дата 1905. Йти нам було не далеко, отже ми пішли і туди. І дійсно, знайшли те, що шукали umnik  Тепер в тій будівлі знаходиься АТС Укртелеком. Будівля в досить гарному стані.







І ось ця дата. Дійсно 1905 рік sila  Кирпичики один в один, таке враження, що будувалось воно не 110 років назад, а лише 10-20 років. Куди там теперішнім червоним сипучим цеглинам shock 



Так я там заварено решіткою, пробратись щоб зафотографувати дату рівненько не було можливості. Але пройшовши трохи далі, ми знайшли ничку і на напівзігнутих долізли до дати


 
і ось вона красунька 


А це фото майже лежачи lol



А це ученики школи smile





І вже йдучи додому, побачили на сусідній вулиці ось такий колодязь. Він вже не функціонує, але ще й досі стоїть, теж нагадуючи про минуле smile


Куточки Січеслава - Брянська слобода

       Минулої суботи їхали у маршрутці і побачили унікальну старовинну пам"ятку історії і архітектури. Сил не було дочекатись нових вихідних і підти роздивитись її поближче. Вирішили почати подорож з району в якому жили робітники заводів. Тепер тут розташовані жилі масиви Парус, Комунар і Червоний Камінь.



Далі пішли по району, який називається Фінські домики, від фінських доміків там вже мало чого залишилось, але все ж таки є рарітети smile  Цей район почав заселятись разом з розвитком промисловості нашого міста. Спочатку тут були тимчасові дерев"яні бараки, які з часом змінювались кам"яними двоповерховими будинками, а також почали забудовуватись вулиці поряд, де нарізали двори робітникам заводів.











   Далі наш шлях пролягав по проспекту Свободи в сторону заводів. Сам нинішній проспект Свободи не завжди носив своє ім"я. Спочатку його називали просто Великою вулицею. В травні 1920 року на Великій вулиці легендарний командуючий 1-шої конної Армії Семен Будьонний, направляючись на Польський фронт і проходячи зі своїми військами по Великій вулиці Нових Кайдак, виступив перед робітниками. В пам"ять про це в 1930-ті роки вулицю перейменували в проспект Будьонного. Але ще до 1941 року жителі проспекта називали його просто Широким проспектом. Тут ми зустріли Пожежну частину, не знаю якого вона року, але цікава споруда.



    Звернувши трішки від проспекту в хащах знайшли порушену будівлю. Нам розповіли, що то стара будівля якогось помісника, на жаль поки що інформацію ніде не знайшли. При радянській владі в цьому будинку розміщувався дитячий садок, не дивлячись на його близькість до пожежної частини, будинок згорів. І тепер будівля у повному занепаді і смітті.




фото з інету

     

       Далі на нашому шляху був будинок культури імені Леніна. Ми думали, що він давно не працює, але були дуже здивовані, коли дізнались, що там майже вирує культурне життя umnik  lol 



До зустрічі з цим культурним палацом ми пройшли досить не малий  шлях, а так як погодка парка, пили водичку, то нам приспічило в секретну кімнату  smutili . Ми зайшли в палац і його сторож люб"язно дозволив пройти до секретної кімнати lol  Звідти я і зробила це фото. В середині Будинок культури в прекрасному стані. 



По дорозі ми зустрічали багато старих будинків, вони з особистостями тогочасної архітектури, але особливої цінності не несуть. 


    
      Так ми дійшли до самого найстарішого заводу Дніпропетровська, одного з найбільших в Україні - Брянського заводу / заводу імені Петровського / заводу Эвраз.  

      Строительство завода поручили инженеру-технологу А. М. Горяинову, который и стал первым директором завода. Известные в Российской империи акционеры П. И. Губонин и В. Ф. Голубев сумели привлечь и поставить на службу отечественной металлургии и трубной промышленности франко-бельгийские капиталы.

Александровский Южно-Российский завод Брянского акционерного общества был основан 22 мая 1887 года (по дате ввода в эксплуатацию доменной печи № 1). В сентябре того же года была открыта небольшая чугунолитейная мастерская для отливки изделий из чугуна. Весной 1888 года Брянское акционерное общество приступило к строительству бессемеровской и сименс — мартеновских сталелитейных мастерских, началось сооружение рельсовой, листопрокатной и железнодорожной мастерских с 32 пудлинговыми печами и отделением прокатки универсального широкополосного и сортового железа.

22 мая 1888 года первую плавку дала вторая доменная печь, а в октябре — начали осуществлять прокатку металла на мелкосортных и среднесортных станах завода.

К 1917 году на Брянском заводе работало 6 доменных, 8 мартеновских печей, 9 прокатных станов (в том числе 5 сортовых), 3 бессемеровских конвертера, вспомогательные и ремонтные цехи. (с)

Є цікавий момент, пов"язаний з цим старим заводом: З давніх часів і по ці часи на все місто гудить гудок, який сповіщає початок робітничої зміни. 1 зміна - 7-00 годин, 2 зміна - 15-00 годин, 3 зміна - 23-00 година. 



Підїхавши трішки на трамвайчику ми добрались до цікавого пам"ятника архітектури, історії і інженерії umnik Старовинної водонапірної башти, яка була побудована разом з залізною дорогою.  Я її називаю - красунечка. Вона сором"язливо стоїть посеред нових будівель заводу, але її інтелігентна величність все ж таки виглядає прекрасно.

«Две водонапорные башни – в районе железнодорожного вокзала и на территории ДИИТа – интересные памятники промышленной архитектуры и свидетели «индустриального бума» в истории нашего города конца XIX – середины XX веков. Башни не обладают наивысшей категорией архитектурной ценности, но для современного Днепропетровска – это памятники уникальные, единичные.

Обе рассматриваемые нами водонапорные башни принадлежат к направлению историзма в архитектуре и созданы в формах эклектики второй половины XIX века, то есть соединяют в себе признаки двух стилей – неороманского и неорусского.

Водонапорная башня при станции «Екатеринослав» – ровесница самой дороги и вокзала (линия открыта в 1884 г.). Её мощный силуэт долгие десятилетия формирует панораму завокзальной территории между линией железной дороги и Днепром.

Башня представляет из себя массивное вертикально ориентированное сооружение высотой больше 36 метров. Башня восьмигранная, шестиярусная (!), увенчанная восьмискатным шатром. На сегодня объект хорошо сохранился. Особенно следует отметить удивительную сохранность верхнего деревянного яруса башни, с использованием массы резных декоративных элементов. Дерево почернело от времени, но верхний ярус башни – уникальный образец деревянной архитектуры старого Екатеринослава.

Из-за необычной формы верхнего яруса издалека башня может напоминать гигантский цветок.

Сегодня башня находится на территории Днепропетровского тепловозоремонтного завода (ул. Краснозаводская) и скрыта от посторонних посетителей. Может, это и к лучшему, учитывая современное отношение к памятникам прошлого.

Несмотря на свою роль архитектурной доминанты, водонапорная башня при станции «Екатеринослав», является, все-таки, типовым памятником для данного вида сооружений».(с)




Далі по місточку ми перейшли до самого вокзалу. Місточок дуже влучно збудований для зручності і швидкого діставання робітників до вокзальної площі. 


З місточка нам відкрились старовинні будівлі залізниці.




Вокзал із зворотньої сторони


І ще одна водонапірна вежа 




Куточки Січеслава - Лікарня

Працює в Дніпропетровську Міська лікарня № 5. Повз неї щодня люди ходять на роботу, у магазини, на ринок, діти до школи і мало хто замислюється над тим скільки років вона тут працює. 
Багато будівель цієї лікарні вже стерті з лиця землі, і лише місцеві аборігени точно знають де розміщувалась будівля Дитячої поліклініки, родильного відділення, гінекологічного відділення і відділення ФТО - їх просто вже немає. Але з початку ХХ століття, а саме з 1900, 1901 і 1905 років  ще стоять і навіть працюють відділення лікарні.
Отже, побродивши там маємо таку інформацію з фото smile

Будівля пральні-дезинфекторської. Пральня давно не працює, але невеличка частина будівлі зайнята дезинфекторською кімнатою, яка займає десь шосту частину всієї будівлі.

                     

                   
Йдемо далі і з кущів бачимо залишки ступеньок, які вели в гінекологічне відділення і відділення ФТО
 

Там в кущах три роки назад були знайдені перші старовинні цеглинки, з яких і почалась колекція цегли і черепиці

И.М. - Иов Майданский



Х.Р. - Хаим Израилевич Розенберг



Спускаємось нижче і зустрічаємо спорудження, в якому раніше був склад медикаментів, це льодник, який в ті часи використовували як холодильник. 

 

Далі за будівлями ще один льодник, але на жаль він не функціонує, а закиданий сміттям. Там теж були знайдені цікаві цеглинки.





На подвір"ї лікарні знаходиться станція перекачки, але вона не дуже старовинна.



І ось вона, будівля, яка будувалась з 1901 року і введена в експлуатацію у 1905 році. Тепер це діючий Денний стаціонар Дніпропетровського центру первинної медико-санітарної допомоги № 5, розрахований на 20 ліжок.
 
 "Здание, "выстроенное основательно и капитально", было окончено в 1905 г. По современным да и по тогдашним меркам, больницу нельзя назвать крупной. В главном здании размещались 4 палаты по 3 койки в каждой. В здании также находились прихожая, приёмная, кабинет врача, перевязочная, аптека, операционная, пред-операционная, дежурная, комната сторожа, буфетная, ванная, кладовая, бельевая и ватер-клозет. В отдельном здании находились кухня, прачечная, бельевая и квартира кухарки. Существовал и дом врача, состоящий из 5 комнат со всеми необходимыми службами вплоть до ванной и ватер-клозета. В 1910 г. был выстроен дом для фельдшеров, рассчитанный на 4 отдельные квартиры в 2 комнаты каждая. В 1912 г. при больнице выстроили и специальное здание заразного отделения, рассчитанное на 4 койки. В комплекс входили также каменный сарай на 3 отделения с ледником, каменный погреб и отхожее место для посетителей. Больничный водопровод получал воду из специального колодца, а стоки отводились в цементированную сливную яму. Медицинский штат больницы состоял из врача, 3 фельдшеров, акушерки и оспопрививателя. Служителей набирали тут же в Диевке. (с)

В середині нічого старовинного не збереглось, тому що вже багато разів робився поточний ремонт з покращення внутрішніх приміщень.













Тут же на території розташований пам"ятник, кажуть головному лікарю, який працював в лікарні. 





Звичайно в Дніпропетровську є й старіші лікарні, такі як лікарня Мечникова (1798 року) і лікарня Другої робочої лікарні (1892 року), але все ж таки ця лікарня вже відзначила свій 100-літній ювілей і продовжує виконувати свої функції. Цікаво, що дещо з тих часів збережено і діє. smile  


Страницы:
1
2
предыдущая
следующая