Стефан Грицак;

"Украина криминальная"

БОЙЦЫ ЗАКАРПАТСКОГО "БАЛОГАНА"

Во времена губернаторства Балоги в 2000 году в СМИ появились статьи относительно нарушений законодательства, как самим главой облгосадминистрации, так и его окружением (ох, уж этот бич украинских политиков!). Резонанс вызвала публикация в газете Народного Руха "Карпатский голос" (5.07.2000 года). Статья была посвящена контрабанде через границу Балогой и его ближайшими соратниками дорогих иномарок. Впоследствии были опубликованы результаты расследования этого дела. Генпрокуратура проверила обстоятельства, которые наводились в газете о злоупотреблениях Виктора Балоги, в том числе - относительно совмещения губернаторской должности с занятием предпринимательской деятельностью в 19 (!) коммерческих структурах, а также нецелевого использования средств для ликвидации последствий оползней и ряда других вопросов. Тогдашний первый заместитель генерального прокурора Николай Гарник возбудил против В.Балоги по факту уголовное дело по статье 165 ч.1 УК Украины.
Справка "УК": В том же письме Н.Гарника сообщалось, что делом незаконного растамаживания автомобилей членами семьи В.Балоги занимается Служба безопасности Украины. В уголовном деле, которое было возбуждено СБУ 23 февраля 2000 года, насчитывалось более ста эпизодов незаконного растамаживания автомобилей.
Наученый войной с эсдеками (читайте ниже) В.Балога начал активно двигать своих людей во власть. Начиная от депутатов районных и городского советов, заканчивая заместителями губернатора. Его двоюродный брат Василий Васильевич Петевка был избран мэром Мукачево. Какими методами? В 2003 году за этой мэрской (и мерзкой) кампании наблюдал весь мир. В свое время мэром "Барвограда" был также избран другой товарищ и партнер по бизнесу Балоги - Иосиф Кулл. Став в феврале 2005 года губернатором, Балога забрал друга в облгосадминистрацию - своим заместителем.
Кстати, как писала закарпатская пресса в 2004 году, Кулл лично знаком с венским врачом клиники "Рудольфинерхаус" Николаем Корпаном и даже будто бы поправлял в этой австрийской клинике здоровье. Якобы именно Кулл через Балогу и предложил Виктору Ющенко услуги австрийско-закарпатского эскулапа Н.Корпана.
Справка "УК": В 2002 году на Закарпатье прошла акция "облагораживания" лиц, которые ранее были или являются членами различных организованных преступных группировок. Депутатами Мукачевского горсовета стали: Ланьо Владимир Михайлович, Чубирко Иван Иванович, Герей Игорь Васильевич, Ремез Александр Васильевич. Депутатами Мукачевского райсовета были избраны Паульо Владимир Дердович (кличка "Чалый", руководил бандитами из "Авангарда") и Ланьо Михаил Иванович (кличка "Блюк").
Сайт "Майдан", которого грешно подозревать в необъективности по отношению к нынешней власти, обнародовал перечень "спортсменов" организованной сборной команды имени Балоги. Первым в списке значиться Михаил Ланьо, ранее судимый по статье 117 УК Украины ("изнасилование"). Он возглавляет самую мощную на сегодняшний день в регионе ОПГ.
Справка "УК": По информации закарпатских СМИ, на Закарпатье уже не один год действует и процветает наркоиндустрия. Со стороны уголовного мира все это "наркохозяйство" находится под "крышей" Михаила Ланьо ("Блюка").

На территории Мукачева и Мукачевского района давно уже действует настоящее производство по изготовлению наркотика "первитин" ( "винт") - аналога знаменитого героина. Но "винт" во много раз дешевле своего знатного "сородича". Сырье для наркотика закупается в ближнем зарубежье и завозится в область "сигаретными" контрабандистами. Таким же образом завозится на Закарпатье кокаин, а также - "экстази". Потом товар разбрасывают по сети мелких торговцев, которая ныне охватывает практически все без исключения дискотеки и ночные клубы Ужгорода. Богатый рынок - студенческие общежития.
Деньги, полученные от продажи наркотиков, вкладываются преимущественно в предприятия Венгрии, Словакии, Чехии и Румынии.
Справка "УК": 2005 году заместителем губернатора В.Балоги был назначен Алексей Иванович Иванчо, 1975 года рождения, сын народного депутата из фракции "Наша Украина", бывшего главы Закарпатского областного совета Ивана Иванчо. В 1995 году младший Иванчо вместе с друзьями из "золотой молодежи" попался на ограблении автобуса с украинскими "челноками" в Венгрии. Бандиты отобрали у туристов свыше десяти тысяч долларов, а также золото и драгоценности. Вскоре их задержала венгерская полиция. И будущий заместитель украинской губернии просидел в европейской тюрьме два месяца. Стараниями отца, юного "джентельмена удачи" депортировали в Украину, для подготовки к будущему тяжелому губернаторскому труду. Генпрокуратура Венгрии передало дело украинской ГПУ, где оно благополучно "затерялось".
Мальчик повзрослел, поумнел и стал сначала заместителем директора ЗАО "Закарпатэнергоресурсы" (1999), потом директором ООО "Энергоресурсы" (1999-2001), и директором ООО "Закарпатгазсервис" (2001-2002). Сферой деятельности всех этих акционерных обществ была торговля сжиженным газом, что приносило в слабо газифицированном крае очень неплохие барыши. Потом Иванчо попал под "крыло" Балоги - заместителем губернатора. Сегодня сын народного депутата опять подался в бизнес.
Справка "УК": Среди наиболее активных членов команды В.Балоги также называют: Ланьо И.И. по кличке "Осел" (родной брат "Блюка"), Суворин А.В. (ранее судимый по статье 140 УК Украины), кличка "Москаль"; Фирцак О.В. (ранее судимый по статье 206 УК Укрианы); Баранюк О.О; Адамчук О.И.; Скуба В.И. (ранее судимый по статьям 117, 101, 206 УК Украины); Медвидь С.С. (ранее судимый по статье 215 УК Украины); Козуб И.О. (ранее судимый по статье 143 УК Украины); Васильев В.В. (ранее судимый по статье 101 УК Украины); Орбан В.В. (ранее судимый по статье 117 ч.2 УК Украины); Юрак В.И. (ранее судимый по статье 206 УК Украины).

А також влаштувався на роботу за підробними документами. Це випливає із судового вироку відносно керівника відділу внутрішньої безпеки обласної  Іввано-Франківської ДПС Василя Строїча.   

Начальник відділу внутрішньої безпеки державної податкової служби Івано-Франківської області Василь Строїч виявився ідейним послідовником Остапа Бендера. Нещодавно журналіст Руслан Коцаба оприлюднив результати свого розслідування і, зокрема, шокуюче судове рішення, яке пролило світло на причини стрімкого кар’єрного росту податківця.

Строїч вважається одним з «хрещених батьків» мафії Івано-Франківська. Раніше він був замішаний у скандалі з нібито вимаганням грошей у місцевих підприємців, взамін обіцяючи їм надійний «дах» зі сторони правоохоронних органів. Також за чутками він є «чорним касиром» Партії Районів на Прикарпатті. Але то все – непідтверджена документально інформація. Інша справа – судове рішення, яке протягом 13 років (!) старанно приховувалось від громадськості, а особливо, обласного керівництва МВС і ДПА. Тим не менше, вкотре переконуємося, що усе таємне рано чи пізно стає відомим.

Івано-Франківський міський суд у своєму вироку від 1999 року встановив, що Василько Строїч філігранно підробив власний військовий квиток, трудову книжку і за цими «документами» влаштувався до органів внутрішніх справ. Визнаний винним, нинішній керівник служби внутрішньої безпеки обласної ДПС так і не відсидів тоді свій «зароблений» у суді один рік в колонії, бо був звільнений за амністією, як батько двох малолітніх дітей.

Окрім того, судом було встановлено, що кмітливий Вася Строїч жодного дня не служив у Збройних Силах, навіть банальним свинопасом у армійському свинарнику чи хоча б єфрейтором у військовій лазні. Подейкують, що саме на той період активізувалася його бізнесова «жилка» до торгівлі модними тоді дерев`янними масажерами до автомобільних крісел. Можливо, саме ці навички допомогли йому здійснити блискучу кар`єру з рядового опера ОБХСС до заступника начальника Державної Податкової Адміністрації Івано-Франківської області?

Під великим питанням і достовірність його диплому про заочну вищу освіту, бо хіба встигнеш одночасно торгувати знаменитими косівськими яблуками чи гуцульськими сувенірами і одночасно «гризти граніт науки»?

Сьогоднішня всемогутність високої державної посади Василя Строїча дозволяє йому уникати відповідальності та «обростати» новими та впливовими покровителями. Зміна політичної коньюктури у Івано-Франківській області теж ніяк не хвилює нашого горе-захисника «податкової цноти» у обласному підрозділі фіскального відомства пана Клименка, головного податківця України. Про вплив «сірого кардинала» мафіозного Прикарпаття свідчить і те, що скандальну новину про його судимість не наважилося опублікувати жодне місцеве видання.

Опоненти, які намагаються привернути увагу правоохоронців до бурхливої бізнесової діяльності цього «податківця», одразу потрапляють під жорсткий репресивний каток ДПА-УБОЗ-СБУ-Прокуратури. Ось свіжі приклади:

http://oko.if.ua/2012/08/27/49979/ 
http://oko.if.ua/2012/04/10/47202/  
http://oko.if.ua/2011/12/09/43360/

Як бачимо, реальні громадяни прямо звинувачують Василя Строїча у рейдерстві, вимаганні та розкраданні майна. Але кругова порука між правоохоронними органами разом з негласною підтримкою Партії Регіону створили для податківця-перевертня тепличні умови існування.

До речі, син Строїча Олександр, що за дивним збігом та сімейною династійною традицією працював старшим оперуповноваженим в УБОЗі, зараз знаходиться у розшуку по справі викрадення державного майна на 980 тисяч гривень. Причому, як кажуть очевидці, не надто переховується від правоохоронців.

Комфортно високому чину податкової міліції і на посаді керівника депутатської комісії дотримання законності та правопорядку. Адже керівник боротьби із корупцією податківців Прикарпаття має потужний «дах» з Києва у вигляді одіозного нардепука-регіонала Василя Чуднова, який, подейкують, регулярно прикриває його кримінальну діяльність.

Схоже, «бєспрєдєлу», який відбувається на Прикарпатті, можуть позаздрити навіть братки з «чісто канкрєтного» Донбасу. Бо ж, незважаючи на шлейф криміналу, який тягнеться за Строїчем, він і досі (!) не звільнений з посади начальника внутрішньої безпеки обласної податкової. Воно й не дивно. Хіба хтось сумнівався в тому, що судові рішення для команди Януковича нічого не значать? Схоже у них там все навпаки: якщо відсидів, значить наш пацан. І всюду будєт Донбас, як пишуть підлітки на парканах десь у Галичині…

Мимоволі напрошується дати діагноз владі, де працюють-ламають людські долі ось такі «проффесіонали» із підробними трудовими книжками, військовими квитками та «високими» моральними якостями. Ця влада смертельно хвора, і хвороба ця - корупційно-кримінальний рак. Посадивши уркаганів замість холодних нар - у теплі офісні крісла, Партія (чісто канкрєтних) Районів лише прискорює свою політичну смерть. Адже саме отакі строїчі і показують народу її справжнє обличчя.   

Станіслав Полянський


 Фотокопії скандального вироку

                                              
Я знаю что моя статья вызовет море возражений, некоторые даже «смертельно» оскорбятся. Мне не хочется ни кого обижать (кроме генетических потребителей этого дерьма),  многие известные люди шарахались по притонам, но это не отразилось на их творчестве. Но ни кто же из них  не возводил гнусь в эталон «народной популярности».

Русский шансон.  Если сравнивать настоящий шансон с этой блевотой под «музыку» - это как сравнивать произведения  классиков живописи с надписью на заборе или «Квадратом»Малевича (что и есть продолжение темы надписей).

Для справки: Шансон (франц. сhanson) – французская песня – народная, профессиональная полифоническая 15-16 вв., а также современная эстрадная(из репертуара шансонье).

Шансонетка (франц.chansonnete): 1) песенка игривого, часто фривольного содержания; 2) исполнительница таких песенок в кафешантане, ресторане.

Шансонье (франц.chansonnier) – французский эстрадный певец, исполнитель жанровых песен, часто автор их слов и музыки. В числе шансонье – П. Дюпон, Г. Монтегюс, М. Шевалье, Э. Пиаф, Ив Монтан, Ш. Азнавур.

                                      

                                                                                     Э. Пиаф  

                                                    

                              Ш. Азнавур                                               Ив Монтан                        

Они до сих пор являются классиками своего жанра, а их песни – шлягерами. Вспомните «17 мгновений весны» и песню Э. Пиаф   под которую Штирлиц мчался на машине(хотя она её спела после войны).  Их слушают и перепевают во всем мире. Я представляю лица жури на конкурсе для нищих (Евровидение) если бы на сцене скакала «гопота» с «Владимирским централом».

                                  Как блатная песня стала «шансоном».

В начале 1990 годов, по воспоминаниям режиссёра Москонцерта Сергея Годунова никто не называл блатную песню «шансоном», этот термин использовался лишь в отношении французской музыки. В 1990 году впервые был проведен фестиваль блатной музыки в московском театре Эстрады, названный его организаторами «Гоп-стоп шоу». В 1991 году аналогичный фестиваль прошёл в Санкт-Петербурге, который был назван «Русский шансон. Лиговка 91». К этому времени освободился из колонии строгого режима один из самых известных исполнителей в жанре блатной песни и так называемого «городского фольклора» Александр Новиков.

Символы нового русского «шансона» — песни «Владимирский централ» Михаила Круга и «Ушаночка» Геннадия Жарова, авторы которых никогда не сидели в тюрьме. Напомню, Михаила Круга – певца «братвы» и «реальных пацанов» -   убили вовремя ограбления его  дома.  Воистину – режиссер Господь.

                                                         

В начале XXI века по отношению к блатной песне, которая звучит по радио и на телевидении обычно употребляется термин русский шансон. Она стала предметом массовой культуры. Сказать, что слушает человек можно по одежде, даже манере говорить - музыка закладывается в подсознание. Написавший её человек действует на нашу психику, так что делайте выводы. Если вы будете слушать "Чифирок, Чифирок и кубинский сахарок, шарф, ушанка, телогрейка, вот и весь наш гардероб", то потом не удивляйтесь, что говорят: «У нас  страна, где каждый второй сидел, а каждый третий охранял».

О какой жизни они поют? О типа нелегких буднях работников ножа и топора? Типа я ее любил, а ты меня разлюбила то же только в попсе он другую находит, а в шансоне он типа ее вместе с «хахалем на перо садит». Реальные поцаны любят песни о реальных поцанах, в которых описывается интересная доля этого братства, о том, как классно сидеть в тюрьме и резать друг друга, о том, как их любят малолетки.

Я, конечно, понимаю, что какая то  часть населения сидела, но это не повод говорить о том, что блатные песни - это о нашей жизни. Это о жизни преступников. И название "русский шансон" - не более, чем лицемерие. 

Ну за что можно любить русский шансон? Эта мерзкая блатнятина создана для недавно вышедших на волю с мест не столь отдаленных! Хотя не стоило им выходить, сидели бы ТАМ, слушали "шняга-шняга" ("сижу на нарах, шарики катаю...") и сами сочиняли нечто подобное.

Многие (я не могу сказать придурки скорее не далекие) утверждают, что это - песни о жизни. О чьей, простите, жизни?  Если о вашей, тогда понятно. Лично я достаточно далёк от тюремной лирики. Многие другие, думаю, тоже. Вряд ли нормального человека заинтересуют примитивные песни с убогими текстами о том, как плохо жить в тюрьме. И так понятно, что там плохо, но ведь туда никого и не приглашают просто так, а помещают за преступления. Так стоит ли об этом песни то петь? Раньше петь нужно было..

                           С какого «шансона» это «Г» появилось и развивается?

Давайте вспомним  высказывание дедушки А. Даллеса – бывшего директора ЦРУ о его планах в отношении нас:

«  Мы незаметно подменим их ценности на фальшивые… . Литература, театр, кино — всё будет изображать и прославлять самые низменные человеческие чувства. Мы будем всячески поддерживать и поднимать так называемых художников, которые станут насаждать и вдалбливать в сознание культ секса, насилия, садизма, предательства — словом, всякой безнравственности. Мы будем расшатывать таким образом поколение за поколением…Мы будем драться за людей с детских, юношеских лет, будем всегда главную ставку делать на молодежь, станем разлагать, развращать, растлевать её. Мы сделаем из них космополитов».

Вот так все и получилось.  Как по заказу.  Книги о крутых поцанах,  фильмы на подобие «Три гада и еще кокой то пи..р» (фильм заказной и снят на средства урок. Сейчас они дают интервью по ТВ рассказывая подробности) ну и соответственный «музон».

Посмотрите на фото «кумиров» «гопоты» и «сявок»( странно,  что на «сявок» они обижаются, а хотят быть «урками» и блатными хотя на сленге это одно и тоже).

                                          

                                               

                                                                  Конкретные поцаны! 

                                             

                                                           А этот  «элитарный гоп»! 

                                                   

                            Ну, а это Мэтр! Что вдоль, что поперек. Жизнь видел, зону хавал!

                      (обратите внимание как он пытается "прикидом" походить на Токарева)

                                        Ну, а теперь сравните эти рожи с лицами французов.

Единственный кто может назвать себя  шансонье – Вили Токарев. Хотя он тоже довольно специфичен. 

                                           

И не надо трогать Высоцкого и Розенбаума. Они создали некоторые свои песни в «стиле»,а не для …..

Я устал объяснять знакомым девушкам: – "Ели твой парень слушает радио «Шансон» или блатную музыку, это дебил и кроме «траха» ни на что не рассчитывай, но если повезет, то у вас родятся симпатичные дебильчики. "

Почему порно запрещено, а этот гной лезет из всех динамиков, телевизора, маршруток и т. д..

                     С моей точки зрения,  порно на много интересней и поучительней.

P.S. "Поц" - на  идиш - "член". "Поцан" - маленький член. Может вы и правы называя друг друга поцанами)).

 

 

 

 

Я сподіваюсь всі ми позбулись ілюзій, що до реального лиця й мети бандитів при владі, бандит завжди буде діяти бандитськими методами. Нікого не дивує чому убивають бізнесменів та кримінальних авторитетів в Україні, серед білого дня, в офісах, під'їжджаючи на велосипедах, в центрі міст, також дуже цікава географія вбивств навіть 2012 року. Пошукайте новини з запитом "убили кримінально авторитета, чи бізнесмена " також цікава статистика убивств в Україні "адвокатів, журналістів, правозахисників..." але зараз про криміналітет.

Сподіваюсь нікого в Україні вже не потрібно знайомити з поняттями кримінального світу, головне правило це ніхто не має права займатись "безпрєделом" на території, що належить бандформуванню, тільки банда має право на злодіяння на підконтрольній їй території. Безпредельщики місцеву мафію бояться набагато більше любої міліції, а тим паче коли міліція підконтрольна мафії, тож:

1. Чи є банди в Україні здатні займатись вбивствами та розправами над бізнесменами та авторитетами ?

2. Головна банда України може забезпечити безнаказаність та впевненість своїм кілерам ? (про відкритість убивств)

3. Кому не потрібні конкуренти (джерело небезпеки) кримінальні авторитети та непоступливі бізнесмени ?

4. Чому в Донецькій області тепер не убивають або вже нема неугодних бізнесменів та кримінальних авторитетів ?

5. Хто активно зачищає під себе територію України та видає ліцензії на вбивства ?

Деякі резонансні злочини української банди початку 2012 року, на справді їх набагато тисяч раз більше:

У Дніпропетровську застрелили відомого підприємця У Львові застрелили бізнесмена В центрі Запоріжжя розстріляли кримінального авторитета Під Луганськом застрелили кримінального авторитета

У Донецьку серед білого дня розстріляли адвоката

Десятки мільйонів росіян втягнуті у кримінальні схеми. Про це на зустрічі «Природа й суть російського неототалітаризму», організованою книгарнею «Є» та виданням «Український тиждень», заявив російський політик, історик та громадський діяч Юрій Афанасьєв.

«У Росії відбулася криміналізація влади на всіх рівнях. Згори й знизу. Однак варто розуміти, що влада - це не лише уряд і парламент, чи просто парламент. Швидше це уряд, парламент та прості люди. У нас кримінальна влада у криміналізованому соціумі. Й кількість втягнутих у це людей - десятки мільйонів!» - заявив Афанасьєв.
 
Крім того, він стверджує, що не можна говорити про криміналізацію самої лише влади.
 
«Створені Путіним корпорації типу Газпрому чи «Аерофлоту»  не зовсім «прозорі»: неможливо зрозуміти, куди йдуть гроші, хто власник цих підприємств. Всі кінці губляться в офшорних зонах. І на це, до речі, скаржився сам Путін», - зазначив політик.
 
«А під час мітингів у Москві у ЗМІ почали виступати олігархи, які вимагали, аби до них прислухалися. З цього можна зробити висновок, що відбувається протиборство між  путінським кланом та іншою «елітою», - вважає Афанасьєв.
 
Нагадаємо, на зустрічі, що відбулася у книгарні «Є», Афанасьєв зазначив, що «справжня Росія ще не сказала свого слова у протесних акціях».
 
Юрій Афанасьєв – російський політик та історик, ідеолог антикомуністичного руху в СРСР, один із засновників і співголова руху «Демократическая Россия».
 
Тиждень

НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЗАЯВИ ПРАСТІВ ТА МЕНТІВ ВИКРАДЕННЯ ШАПОК та ФУТБОЛОК І ПОБИТТЯ ТАКИ БУЛО, а говорили вражі діти "нєт нєт футаболки непричема тама !" - вони дебіли чи українців за дебілів вважають ?

 

Бійці спецпідрозділу міліції "Беркут" побили торгівців, які реалізували футболки та чашки з написами "Спасибо жителям Донбасса". Про це в прямому ефірі повідомив кореспондент телеканалу ТВі. Інцидент стався на Майдані Незалежності біля Головпоштамту.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/09/15/6589925/  

Крадіжка шапок, футболок та іншого майна, побиття й швидка втеча рекету, все як головний зек учив, а який приклад ще зек міг показати молодим психічно не сформованим хлопцям.

Депутат від Партії регіонів Владислав Лук'янов зі студії телеканалу обіцяв поїхати на Майдан і розібратися в інциденті, але де ви бачили щоб на хазяїна прислуга голос піднімала.

http://focus.ua/society/200670/ Пресують зеки людей, потрібно допомогти та відповісти "всенародною подякою" http://blog.i.ua/user/2961506/791547/

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?v_kieve_podstrelili_parnya_v_futbolke_spasibo_zhitelyam_donbassa&objectId=137519  зеки ненавидять футболки й стріляють по людях отже потрібно всім одягати їх.

Арешт колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко 5 серпня був цілком передбачуваним, та все ж він став неприємним сюрпризом. Він був передбачуваним не через те, що вона щось зробила або не зробила, а через те, якою людиною є президент України Віктор Янукович: жорсткою, мстивою, яка керується кодексом поведінки кримінального світу. Він став сюрпризом, тому що Янукович – прагматична людина, а арешт його найбільшого політичного ворога принесе йому більше лиха, ніж користі.

Переслідування Тимошенко режимом розпочалось майже одразу після того, як вона програла (із дуже незначним відривом) на минулорічних президентських виборах. По-перше, Янукович найняв іноземних детективів та адвокатів, які мали накопати на неї якійсь бруд. Але їм це не вдалось. Тому у травні прокуратура звинуватила Тимошенко у перевищенні посадових повноважень при підписанні газової угоди з Росією в 2009 році.

Результат цього виявися дуже незвичним, адже це викликало гнів як у Росії, так і у Європейського Союзу. Росія сприйняла ці звинувачення як непряму атаку на свого прем’єр-міністра Володимира Путіна, який підписав цю угоду з Тимошенко. ЄС був незадоволений, тому що він отримав вигоду від цієї угоди, яка поклала краї суперечці, що змусила замерзати частину континенту. 

Формальною причиною арешту Тимошенко минулого тижня була «неповага до суду». Але насправді, як зазначає більшість спостерігачів, це була неповага до самого Януковича та його людей, які кинули її за ґрати. Тимошенко використала судовий процес, щоб перетворити свідків обвинувачення на посміховисько. Коли чинний прем’єр-міністр України Микола Азаров відмовився задовольнити її вимоги про те, щоб він давав свідчення українською, а не російською, вона попросила перекладача. Високопосадовцям вона ставила запитання про їхні сімейні бізнесові інтереси та причетність до газового посередника РосУкрЕнерго. 

У разі визнання винною, що здається все більш вірогідним, Тимошенко загрожує до 10 років в’язниці. Її можуть амністувати або зменшити їй термін. Але обвинувальний вирок не дасть їй конкурувати на виборах з Януковичем, під час яких вона, безумовно, висміюватиме його кримінальне минуле та безглузді висловлювання, яких він так часто припускається.

Але, зводячи рахунки, Янукович може завдати серйозної шкоди самому собі. За даними опитувань, Тимошенко, яка сама – далеко не янгол, і якій не довіряє багато українців, не становить серйозної загрози Януковичу. Але вони також припускають, що Янукович може програти вибори іншому опоненту, скажімо, Арсенію Яценюку, колишньому голові Національного банку та колишньому спікеру парламенту. За словами редактора тижневика «Дзеркало тижня» Юлії Мостової, посадивши Тимошенко за ґрати, Янукович втратив корисного спаринг-партнера та об’єднав роз’єднану опозицію.

Фото Тимошенко, яку виводять із зали суду, та озброєних бійців спецпідрозділів, які розганяють невеликі протести під будівлею суду, підтвердили найгірші страхи багатьох людей щодо Януковича. Кинувши Тимошенко за ґрати ще до завершення суду, він перетнув межу. І в цьому він подібний до Володимира Путіна під час його першого президентського терміну в Росії, коли він у 2003 році вирішив заарештувати нафтового магната Михайла Ходорковського. 

Різниця в тому, що Путін знав, що він робить. Янукович же, здається, перейшов Рубікон, навіть не помітивши цього. Та все ж, в Україні, як і в Росії, проблема таких актів розплати полягає в тому, що вони роблять мирну передачу влади від одного лідера до іншого набагато менш вірогідною.

The Еconomist

  Шановне товариство . Пропоную
на ваш розгляд нагальну тему: назва правоохоронних                                            
органів.                                                                      
                                                                                                            

У Кобеляках міліціонери “попросили” дівчинку-сироту зізнатися у вбивстві, якого вона не скоювала

Викравши її у батьків, вони привезли 16-річну Віку Санжарівець у Кобеляцький райвідділ міліції і сказали, що як візьме “вбивство на себе”, то через два дні її відпустять додому з “підпискою про невиїзд”, а вже суд дасть їй лише два роки умовно як неповнолітній. Беззахисну дівчинку-сиротинку залякали і видавили з неї “Так, я убила”. Але обдурили. Додому через два дні не відпустили - запроторили за грати, де вона сидить оце… сьомий місяць. А тим часом її дорослі кривдники - дяді-міліціонери, тьотя-адвокатша, тьотя-судмедексперт - живуть у своїх сім’ях, сплять зі своїми дружинами, чоловіками чи коханими, попивають вранці гарячий чай, проводжають своїх рідних діток до школи, проголошують тости на всіляких вечірках, усміхаються перехожим у своїх Кобеляках.

Детальніше тут: http://dumka.pl.ua/component/content/article/56-blog-ok/987-2011-04-07-08-58-09.html

Закликаємо народних депутатів України, журналістів, громадських активістів та небайдужих громадян приїхати до Кобеляк, що на Полтавщині, для участі у судовому засіданні, яке почнеться о 10.00 годині, 12 квітня.

НЕ ДАМО ЗАСУДИТИ 16-РІЧНУ ДІВЧИНУ-СИРОТУ ЗА ВБИВСТВО, ЯКЕ ВОНА НЕ СКОЮВАЛА!!!

(На фото: Травень 2010 року.Віка Санжарівець, випускниця 9 класу Ліщинівської школи - за три місяці до арешту.)

http://www.facebook.com/UkraineUA