хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «література»

Майкл Евамі. Створення логотипів. Найсучасніші розробки

Майкл Евамі. Створення логотипів. Найсучасніші розробки

 

Ця книга — біблія сучасної практики створення логотипів. Тут їх більше 1300, розділених на групи і типи у відповідності з формою, символікою, асоціаціями і т.д. Щоб підкреслити візуальне значення форми логотипу, у книзі вони представлені в чорно-білому варіанті. В колекцію увійшли логотипи як невеличких дизайнерських студій, так і широко відомих міжнародних компаній. Автор книги — копірайтер і журналіст, спеціаліст в області брендінгу Майкл Евамі.

Це книга із серії каталогів креативних логотипів аля «logolounge», але трохи простіша тому й дешевша. Основна фішка — чорно-білі логотипи. У такому вигляді всі вони, так би мовити, в одній ваговій категорії, тобто не відволікаєшся на кольори, а аналізуєш форму, ідею, шрифти… Читати далі »

З’явилася збірка усіх прозових творів Кузьми Скрябіна

 Раніше вони вже виходили друком окремими виданнями, однак у видавництві “Фоліо” їх об’єднали в одну книгу “Проза”

Фестиваль "День Незалежного Поета"



Уже три роки поспіль літоб'єднання Sevama проводить

фестиваль "День Незалежного Поета" (ДНП),

перші два ДНП пройшли у Львові в університеті ім. І. Франка,

третій відбудеться 23 серпня 2011 р. у Івано-Франківську.

Місце: 12:00 - середмістя, 16:00 - Культурно-мистецький центр "Є" (вул. Незалежності, 31)

Учасники фестивалю "День Незалежного Поета у Франику" – члени Спілки письменників і незалежні поети з усієї України.

Цьогоріч
гостями Івано-Франківська є: Арсеній Барзелович, Василь Кузан, Діма
Княжич, Заза Пауалішвілі, Іван Гентош, Іван Сергієнко, Ігор Павлюк,
Катруся Матвійко, Микола Ільків-Свидницький, Михайло Жаржайло, Оксана
Мазур, Оксана Шафаревич, Оксана Яблонська, Роман Лаврентій, Юрій
Рудницький, Юлія Смаль, Юрій Сорока, Ярослав Чорногуз і багато інших
поетів (модератор Оксана Яблонська).

Пісні виконують відомі поети-барди Олексій Бик, Олег Король, Юрій Рудницький і поет-бандурист Ярослав Чорногуз.

Вітають
гостей місцеві автори: Адель Станіславська, Василь Мороз, Ірина
Мандич, Ірина Тарновецька-Мороз, Марія Дзюба, Олег Гуцуляк, Оленка
Бараненко, Олеся Овчар (модератор Олеся Овчар).

Цьогоріч на
фестивалі звучатиме поезія і проза для дітей (о 12-00 у центрі міста)
та дорослих (о 12-40 у центрі міста та о 16-00 у КМЦ «Є»). А родзинкою
фестивалю є презентація збірки українського поета зі Швейцарії Назарія
Незнаного.

Контактні особи ДНП-2011 – Олеся Овчар (Івано-Франківськ) і Оксана Яблонська (Київ).

http://sevama.uaforums.net/
[email protected]

Верлібр

Верлібр — вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини. Походить від французького vers libre — вільний вірш . Про верлібр можна ще сказати, що це є неримований нерівнонаголошений віршорядок, який має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії).
У художній
літературі верлібр поширюється в добу Середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів тощо. Особливого значення верлібру надавав В. Уїтмен, а надто — авангардисти 20 ст. 
Це одна з провідних форм сучасної поезії, сприйнята як виокремлена система віршування:
Діти одягнені у пташині сорочки
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки
                                (В. Голобородько).

Верлібр відрізняється від вільного, власне, нерівностопного римованого (переважно — ямбічного) вірша.

Сучасна модерна поезія в основному грунтується на верліброваному вірші.

Яскраві представники верлібру в українській поезії Б.Щавурський, В.Махно, С. Жадан, Т.Федюк та інші.

Сенцов може отримати Шевченківську премію 2016 року

Автори 60 творчих робіт можуть стати лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка. Саме стільки заявок прийняв відповідний комітет до участі у першому конкурсному турі. Імена кандидатів офіційно оголосять після підписання відповідного указу президентом.
http://lovelylife.in.ua/tvorchist/sentsov-mozhe-otrymaty-shevchenkivsku-premiyu-2016-roku.html

Вона засвідчила ниву духовності … (Ірина Невицька)

Ірину Невицьку, я відкрив для себе, шукаючи матеріали  довоєнного минулого моїх батьків –просвітян, про яке вони після трагічного березня  1939 року замовчували.
Привернули увагу публікації  заокеанської діаспори, з яких випливало, що Невицька проживала в Ставному. Рідне село , де працювали мої батьки, прихистило відому письменницю  і політичну діячку після того, як за віденським арбітражем  Ужгород відійшов до Угорщини.


    З’ясувалось, що мої батьки, ентузіасти аматорських театрів, готували з І. Невицькою  вистави за її п’єсами, а в період становлення Карпатської України працювали разом, як чільні провідники Українського Національного Об’єднання (УНО). Із статті в газеті «Народна свобода»  за 31 січня 1939 року стало відомо, що на окружному з’їзді УНО, який відбувся у Великому Березному  29 січня 1939 року, за участю понад 6500 краян (?), «Пані Ірина Невицька склала привіт від українського жіноцтва»…
      Витоки беззастережного українського вибору  І. Невицької  сягають глибин культурного і духовного набутків  роду свідомих підкарпатських русинів-українців.
      Народилася Ірина Невицька 10 грудня 1886 року у селі Збудська Біла на Лабірщині (Східна Словаччина). Батько – Павло Бурик, русино-український інтелігент, випускник Будапештського та Віденського університетів, гімназійний професор, і мати – вроджена Анна Ковалицька, походили з родини священників.  Своїм дітям (в сімї виростали старший брат Ірини  Павло і молодша сестра Ольга) батьки прищеплювали любов до віри предків, українського слова  та народної пісні. Немало зусиль вихованню онуків доклала бабуся  по батькові, яка особисто зналася з О. Духновичем, слугувалася у навчанні його букварем, граматикою М. Лучкая, творами О. Павловича. За твердженням А. Волошина, «родинний дім Павла Бурика був домом духу щиро руського».
За відсутності шкіл з рідною мовою навчання , початкову освіту Невицька отримала в німецькій школі , а горожанську – в угорській. Згодом шістнадцятирічною студенткою  Пряшівської семінарії вийшла заміж за богослова, відомого культурного діяча Пряшівщини, письменника і народовольця Омеляна Невицького.
      Після розпаду Австро-угорської монархії О. Невицький  ініціював заснування у Старій Любовні  першого народного органу закарпатських українців  - Руської Народної Ради  під гаслом злуки з Україною. В ухваленому 8 листопада 1918 року «Маніфесті до русинів Угорщини» було заявлено: «На другому боці Карпат живуть  такі ж самі русини , як і ми. Їх мова, звичаї  такі ж, як і у нас , а тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо  один великий багатомільйонний народ…». Така позиція не узгоджувалася з офіційною політикою Чехословаччини стосовно Підкарпатської Русі. , тому О. Невицький емігрував до Америки, після чого І. Невицька поселяється в Пряшеві, де організовує «Союз руських жін», а у 1930 році стає ініціатором заснування місцевої «Просвіти». У 1931-32 роках – редагує газету «Слово народа» - першого у Східній Словаччині часопису, що виходив українською літератуною мовою.
       У 1933 році будучи визнаною письменницею. І. Невицька переїжджає до Ужгорода та поринає в громадсько-політичне життя краю . Вона засновує жіночу секцію при товаристві «Просвіта» входить до Першої Руської Центральної Народної Ради, очолює Жіночий союз, як член центрального проводу УНО бере безпосередню участь у підготовці та проведенні виборів до Сойму Карпатської України.
       Як прозаїк і поет, Невицька дебютувала ще на початку минулого століття  в газетах «Наука» та «Неділя», що виходили в Ужгороді та Будапешті. До цього періоду відноситься її публіцистична праця «До руських жін» з соціальних проблем карпатського жіноцтва. В 1912 році в Удолі , де проживали Невицькі , побачила світ і була поставлена п’єса «Боже провидіння». Перу Невицької належать також п’єси «Огонь», «Рождественський дарунок», «Безнадійні», «Доля», «Князь Федір Корятович» та інші.
      Численні вірші І. Невицької були відгуком  на злободенні теми. Ця віршована публіцистика служить своєрідним літописом  і не втрачає актуальності і в наш час…
Високим громадським звучанням сповнені наступні рядки: «…До праці, до діла, до волі, до життя, - доста було спання!» («Соловей»), «…За правду бій, спасе рід мій!» («Дзвін перемоги»).  У віршах «Верховина» та «Завіяв вітер» тривога за нещасливу долю  краю змінюється сподіваннями , що «зацвіте весною нива», і «буде ще тут рай!».
       Гімном злуки українських земель сприймаються рядки вірша «Корятович на верхах Карпат».:
І злучиться народ князя з народом Карпат,
І в своїй любові щирій брата вбійме брат.
       І. Невицька авторка першого закарпатоукраїнського історичного роману «Правда побідила» про добу переслідування християнства. Із малої прози заслуговують уваги  її оповідання «Дарунок», «Буря», «Подорож», та вершиною літературного дару Невицької-прозаїка стала повість «Пригоди Миколи Куколки», яка частинами надходила до юних читачів зі сторінок журналу «Пчілка».
Публіцистичні статті з проблем  народної культури, соціології, феміністки, нариси, казки, поезію і прозу. І. Невицька друкувала переважно під псевдонімами  в тогочасних виданнях: «Неділя русина», «Руське слово», «Наш рідний край», «Свобода», «Літературний листок», в альманасі «Трембіта» та ін.
        У 30-х роках письменницю вшановувала громадськість Праги, Львова, Ужгорода, Пряшева, Коломиї… А. Волошин відзначив «каменярську працю» своєї «щирої помічниці для блага улюбленого нею нашого народу». Та повернувшись у Пряшев після придушення  Карпатської України, вона була позбавлена уваги літературного товариства і померла 21 листопада 1965 року забутою.
       Сьогодні, беззаперечно визнано, що І. Невицька була першою серед літераторів Закарпаття жінкою-прозаїком  та першою в історії краю  жінкою-політиком. Віриться, що прийдешні покоління збережуть пам'ять про цю легендарну постать , яка щедро засівала  народну ниву зернами духовності.
В. Шелепець
"Карпатська зірка" (8.12.2006). №48 (7708)


Література » Редагуємо дизайном

Ян В. Уайт. Редагуємо дизайном

 

Класичний посібник по створенню грамотних, привабливих і читабельних публікацій, видане в семи країнах, і яке витримало три перевидання. Книга наочно демонструє, як творча взаємодія редактора і дизайнера дозволяє добитися максимального впливу на читача слів, образів і простору. Повна простих і оригінальних рішень, ця книга — настільний посібник для дизайнерів, які вдосконалюють свою майстерність; авторів і редакторів, які прагнуть живого діалогу з читачем; головних редакторів, які турбуються про максимальне охоплення і вплив на аудиторію; і видавців, які думають про конкурентоспроможність свого продукту.

Книга хоч і розрахована більше на дизайн друкованих видань — а конкретніше журналів, але буде дуже корисна і веб-дизайнерам. Ідеї і прийоми, якими вона наповнена під зав’язку, легко переносяться на дизайн веб-сторінок. Книга читається дуже легко, а завдяки великій кількості ілюстрацій ще й цікаво. Читати далі »

“Книжковий Арсенал 2016”: топ-20 хітів

В Мистецькому Арсеналі стартувала одна з найочікуваніших книжкових подій року –“Книжковий Арсенал”. Захід пройде з 20 по 24 квітня, а протягом п’яти днів всіх відвідувачів чекає насичена програма з презентацій, дискусій, майстер-класів, перформансів, виставок, кінопоказів, не кажучи про величезний вибір книжкових новинок.