Кохання з присмаком гірчинки...
Солодка мить - мить забуття,
Коли є лише ти і я....
А інше, якось не важливо,
Все інше нехай зачека.

Проте не довгі щастя миті.
Ось тут ти був і вже нема.
Бринить не прошена сльоза
І те, що так зігріло серце
Примарно по душі блука...

І мучить навіть не чекання.
Не від розлуки та сльоза.
Безвихідь тужно огорта.
Чому між нами стільки всього,
Що серця стукіт завмира?

в душі у кожного поета лежить засмажена котлета
горілки чарка і столова ложка вінігрєта
а до горілки ще шматочок сала і цибуля
але то всьо у голові, в реалі на столі лиш дуля.

Жорж Дикий

ВСЕ ПРОСТО

Я з Господом давно на "ти" -
мені Він "тикає" безбожно
і не пускає у світи,
щоб я не пер поперед рожна.

Так я й не пру, а що зіпру,
то не питатиму: - Чи можна?
Не нарікай на дітвору,
якій стареча є тотожна...

Для Господа ми всі одні
і розум тут ніщо не важить!
Якими були твої дні -
то тільки Вищий Суд розважить...

23.11.2008

Запахло рідним татовим садком
І пиріжками з маминим варенням,
Налиті яблука й грушки тайком,
Вітають із святим Преображенням.

А там, за хатою, бджолиний рій
Солодким медом ранок пригощає
І тепла татова усмішка в цій
Бджолиній хмарці знову оживає.

Квітують чорнобривці й повняки
З матусиного серця взявши цвіту,
А ми малі з батьківської руки
Їмо освячені дарунки літа.

І затишок на серці, і любов
Від спогаду, дитинством обійнятим.
Спішу до церкви з яблуками знов
І молюся за маму і за тата.

Тобі важко? Візьми мої крила…

Хай вони допоможуть піднятись.

Додадуть тобі віру і сили,

Зможуть сум і тривогу здолати.

 

Так буває в житті - темна смуга

Часом сонячне світло ховає.

Хто здавався тобі вірним другом,

В найскрутнішу хвилину тікає.

 

Часто доля над нами сміється

І в залежність від себе жбурляє.

Та не зможе зламати серця,

Що невдачі і біль їй прощає.

 

Бог з любові до нас це усе допускає,

Бо лиш той, хто уміє терпіти,

Хто смиренно і радість, і смуток приймає,

Той по-справжньому вміє любити.

 

Візьми крила душі моєї,

В них молитви могутня сила.

Хай зростуться з твоєю душею,

Й подарують надії вітрила.

---

Пройшла весна й сховалося у серпанку літоІ сніг уже летить на мокрий тротуар.Я Вас все зву - але знову немає привіту -І нестримно проривається поетичний.дар

---

Барвінком  стелиться  на  цвинтарі  печаль,  травою  поросли  занедбані  могили,  завмерли  в  вічності  в  них  радощі  та  жаль, забули  їх  чи  може  пам'ятати  не  хотіли.  Легким  туманом  вкриється  земля  ховаючи  уламки  втрачених  ілюзій,  поламані  хрести  мов  докоряють   нам  -   шануйте  пам'ять,  бо  помрете  в  тузі.  Блакитним  цвітом  стелиться  журба,  чомусь  на  цвинтарі  завжди  його  багато,  мов  килимом  вкриває  землю  там  де  пам'ять  залишилась  лиш  у  датах.   15.04.2011 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256995

 ... День  закінчення  посту

Радістю особливою відмічений,

У церкві  біля  іконки Христа,

За усіх людей поставлю свічечку.

 Я побажаю всім добра,

 Надії, віри і терпіння, 

 І нехай весняна ця пора   

 Додасть Вам в усьому  вміння.

 Нехай люди стануть веселіші,

 Забудуть минулі розбрати, 

 Війн не буде – стануть добріші  

 І годитимуться  … як свати

 Для  чого огорожі  й межі ? 

 Любов  і  дружба меж немає,

Нехай цей  світ свічка зберігає,  

Яснішає іконка … Душа радіє ... (Alex Nowak)

… Для тебе створюю пісню кохання,
Будемо милий з Тобою її ми співати,
Звуки пісні летітимуть лісами й полями.
Зможуть до добрих людей завітати.

Щоб щастя усі нам з Тобою бажали,
Щоб небо без краю, щоб доля безхмарна,
Щоб усе те було - у моїй пісні кохання
І щоб губи мої навік злилися з Твоїми.

Щоб зерно кохання пустило коріння,
Щоб любов наша, милий, з Тобою розквітла
Я здіймуся вітрами в квітневе повітря,
Полечу буревієм до милого стрімко
Щоби знову він став трішечки щасливішим;
Може тоді і не буде моя постіль «холодніша»,
Як він приголубить мене, стане наймилішим,
... а потім, … хоч війна. хоч зима - … прожито… . (Julia20)