хочу сюда!
 

Таня

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «автокефалія»

Агент кремля у рясі: архієпископ боярський феодосій

Окремі прикрі факти свідчать, що  священнослужителі УПЦ Московського патріархату 41-ше Апостольське правило «ті хто служать вівтарю, від вівтаря харчуються» розуміють на свій лад.

 

Для Архієпископа Боярського Феодосія (Снігірьова Дениса Леонідовича) поняття «харчуються» вміщує в себе наступні елементи «скромного існування».


Бачили колись скромний храм, а поруч гарненький будинок священика, збудований на кошти прихожан? Якщо ні, ось гарний приклад

 

Це заміський будинок Архієпископа Феодосія площею 386,8 кв. м. в с. Гатне Києво-Святошинського району, що придбаний ним в 2013 році. Земельна ділянка площею 0,08 га під будинком також перебуває у його приватній власності.

Пересувається служитель церкви не на маршрутному автобусі чи метро, а на елітних авто, вартість яких стартує від 50 тис. доларів США.

 

Для «прикриття» від  мирян архієпископ придбав в червні 2018 року непримітну та відносно недорогу SUZUKI SX-4, державний номер АА 2020 РА, яку майже не використовує.

 

 Ми навіть не говоримо про маленькі але вартісні «дрібнички», які вже стали обов’язковим атрибутом служителів церкви  - айфони, швейцарські годинники, прикраси,  які коштують не один річний дохід українських громадян.

Після «тяжкої праці» в Україні Архієпископ Феодосій полюбляє відпочивати….. ні,  не на річці під Києвом. Служитель церкви по декілька разів на рік літає на дорогі Європейські курорти:

29.08.2014 року – літак № 917 Київ – Прага,

03.09.2014 року – літак № 205 Київ-Керкира,

16.05.2015 року літак № 807 Київ-Прага,

14.07.2015 року літак № 807 Київ-Прага,

02.09.2015 року (!) приватний №7309 Київ-Ларнака (Кіпр),

18.05.2016 року літак № 7309 Київ-Ларнака,

04.08.2016 літак № 917 Київ-Прага,

28.09.2016 року літак № 969 Київ-Афіни,

10.12.2016 літак № 311 Київ-Мілан,

12.01.2017 року літак № 341 Київ-Ларнака,

14.06.2017 року літак 197 Київ-Паланга,

06.08.2017 року літак № 405 Київ-Керкіра,

06.09.2017 року літак № 197 Київ-Паланга,

11.01.2018 року літак № 341 Київ-Ларнака.

Як і інші священнослужителі УПЦ МП Архієпископ Феодосій не вважає за потрібне декларувати свої доходи, адже наявність дорогого майна можна завжди пояснити «добровільними пожертви», обсяги яких важко порахувати та подальше використання ніхто не контролює.

Члени родини  Архієпископа Феодосія також не бідують. Зокрема у приватній власності його матері Снігірьової Ольги Григорівни згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться 2 квартири: трикімнатна квартира в м. Миколаїв  по вул. Молодогвардійська та двокімнатна квартира в м. Києві на проспекті Тичини, в якій зареєстрована вона разом із сином Снігірьовим Денисом Леонідовичем.

Про присутність страху Божого в Архієпископа Феодосія мова не йде, як і про совість, мораль та елементарну пересторогу у зв’язку з можливістю потрапляння в поле зору правоохоронних органів. Бо він і йому подібні звикли жити за звичкою «старих добрих часів» Януковича, адже до Революції Гідності Московський патріархат чудово себе почував «під дахом» злочинної проросійської влади.

 Архієпископ Феодосій, як і решта духовенства Московського патріархату, живуть сподіваннями що «стара влада повернеться», а разом з нею повернеться повна безкарність та вседозволеність. У якій іпостасі, це вже технічні моменти, головне щоб повернулась, і не пізніше парламентських виборів, на які духовенство УПЦ МП з радістю віддасть електорат у вигляді своїх прихожан.

І тому вони шалено впираються утворенню незалежної від Кремля Помісної Церкви в Україні, плюють на чинну владу, тому з такою систематичністю їздять «втішатись» до «родных по духу» Білорусії та Росії. Так Архієпископ Феодосій після початку збройної агресії РФ проти України продовжує систематично їздити до Російської Федерації, зокрема через сусідню Білорусь, а також до окупованого Криму:

29.07.2015 року пункт пропуску із АР Крим – «Каланчак» (автомобіль Toyota);

22.09.2015 року літак № 2 Київ-Москва;

31.01.2016 року літак № 844 Київ-Мінськ;

25.04.2017 року літак № 846 Київ-Мінськ;

13.10.2017 року літак № 840 Київ-Мінськ;

28.11.2017 року літак № 840 Київ-Мінськ.

Як  тут не згадати про той факт, що Архієпископ Феодосій з 1994 року по 1998 рік проходив навчання в Калузькій Духовній Семінарії (РФ), а з 1999 року по 2001 рік -  у Московській Духовній Академії. А в 2001 році згідно даних офіційного сайту УПЦ Московського патріархату Архієпископ Феодосій «направлений» в Україну. Тому нас не повинні дивувати його часті контакти із представниками російського духовенства, поїздки із  предстоятелем Онуфрієм до Росії, переймання подіями на сході України чи провокативні коментарі газеті «Вєсті». 

Закономірним також є той факт, що українськими патріотами виявлений зв'язок між Архієпископом Феодосієм та російською терористкою і агентом спецслужб РФ Кулигіною О.І.

(https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/scandals/69251/)

 

 Останнім часом суспільство шукає «агентів Кремля», які працюють на російські спецслужби. Виявляється, немає потреби бути завербованим ФСБ, якщо тебе вже й так завербувала жага до грошей, можливість набивання кишені ряси, яку ти можеш мати за умови «братства русских народов»…

Життя у розкоші митрополита павла

Деякі сумні факти свідчать, що священнослужителі УПЦ Московського патріархату 41-ше Апостольське правило «ті хто служать вівтарю, від вівтаря харчуються» розуміють на свій лад.


Петро Дмитрович Лебідь — архієрей Української православної церкви Московського патріархату,намісник Успенської Києво-Печерської лаври, член Міжсоборної присутності Російської православної церкви, голова Синодальної комісії у справах монастирів УПЦ, постійний членСвященного Синоду Української православної церкви, антиукраїнський пропагандист, противник незалежності українського православ'я від РПЦ, колишній депутатКиївської міської радивідПартії Регіонів.

Дляпоняття «харчуються» вміщує в себе нерухому власність у вигляді розкішного маєтку в с. Вороньків Київської області, утримання люксової іномарки Mercedes-bеnzS класу подароване йому на день народження,систематичні відпочинки на курортах та купу «дрібничок» - «Айфон» останньої моделі, пару годинників кожен з яких коштує щонайменше річний мінімальний дохід звичайних громадян тощо.


Бачили колись скромний храм, а поруч гарненький будинок священика, збудований на кошти прихожан? Якщо ні, ось гарний приклад: загальна площа - 580 м.кв,повністю мебльований італійської та англійської меблями, елітна побутова техніка, розкішний дизайнерський ремонт в класичному стилі з використання дорогих матеріалів, мармурові підлоги з підігрівом (Італія). Ділянка з красивим дизайнерським ландшафтним дизайном, багато екзотичних дерев. Гостьовий будинок 170 м.кв. та будинок охорони 18 м.кв.


Та на цьому Л.Петро не зупинився. «Харчування від алтаря» виявляється включає в себе бізнес у вигляді прибуткової діяльності через підконтрольні підприємства, а саме: «Троїцька артіль» релігійної громади Української православної церкви парафії на честь Святої Трійці (код ЄДРПОУ 35694664, Київська область, Баришівський район, с. Пасічна, вул. Чкалова, 42/А) та підприємство релігійної організації «Підсобне господарство Свято-Успенськой Києво-Печерської Лаври» (ЄДРПОУ 34162297, Київська обл., Бориспільський район, село Вороньків, вул. Українська, будинок 127-А), які неодноразово потрапляли в поле зору правоохоронців тапідозрюються у організації  заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах.І факт, що ці доходи сумнівного, «неправославного» характеру, намісника Києво-Печерської Лаври владики Петра аж ніяк не бентежить. Пригадується «маленький свечнойзаводик в Самаре» з «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова..

Та й чого бентежитись, якщо митрополит Павлопрацює у тісній зав’язці з високопосадовцями (здебільшого колишні представники «Партії Регіонів» та «КПУ»), бізнесменами, екс-міністрами та колишніми ректорами.

Декларувати доходи владика Павло та інші священнослужителі УПЦ МП не вважають за потрібне, адже завжди можна «з’їхати» на «добровільні пожертви», обсяги та подальше використання яких ніхто не контролює. Так само, як і не контролюються схеми «православного відбілювання» чорного налічного капіталу, який заходить під виглядом пожертв та благодійності.

Про присутність страху Божого в митрополита Павла мова не йде, як і про совість, мораль та елементарну пересторогу у зв’язку з можливістю потрапляння в поле зору правоохоронних органів. Бо він і йому подібні звикли жити за звичкою «старих добрих часів» Януковича, адже до Революції Гідності Московський патріархат чудово себе почував «під дахом» злочинної проросійської влади.

Петро Лебідь, як і решта духовенства Московського патріархату, живуть сподіваннями що «стара влада повернеться», а разом з нею повернеться повна безкарність та вседозволеність. У якій іпостасі, це вже технічні моменти, але повернеться, і не пізніше парламентських виборів, на які духовенство УПЦ МП з радістю віддасть електорат у вигляді своїх прихожан.

І тому вони шалено впираються і утворенню незалежної від Кремля Помісної Церкви в Україні, тому плюють на чинну владу, тому з такою систематичністю їздять «втішатись» до «родных по духу» Білорусії та Росії.

Останнім часом суспільство шукає «агентів Кремля», які працюють на російські спецслужби. Виявляється, немає потреби бути завербованим ФСБ, якщо тебе вже й так завербувала жага до грошей, можливість набивання кишені ряси якими ти можеш мати за умови «братства русскихнародов

Життя у розкоші отця олександра

Деякі сумні факти свідчать, що священнослужителі УПЦ Московського патріархату 41-ше Апостольське правило «ті хто служать вівтарю, від вівтаря харчуються» розуміють на свій лад.


Для настоятеля Собору Св. Апостолів Петра і Павла м. Бровари о. Олександра  (в миру Левчук Олександр Володимирович) поняття «харчуються» вміщує в себе нерухому власність у вигляді житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Кооперативна, буд. 5, купівлю та утримання люксової іномарки, а саме: BMW 750 LI (д.р.н.з. АІ 9577 ЕМ),

 

 

яка коштує близько 100 тис. у.о. та причіп (АІ 4189 ХК) для перевезення габаритного транспорту (у вигляді яхт, катерів), систематичні відпочинки «патріотично налаштованої особи» на курортах (Голландії та Російської Федерації у період державних свят України) та купу «дрібничок» - айфон останньої моделі, пару годинників кожен з яких коштує щонайменше річний мінімальний дохід звичайних громадян, і ще деякі витрати, про які поговоримо згодом.

 

Бачили колись скромний храм, а поруч гарненький будинок священика, збудований на кошти прихожан? Якщо ні, ось гарний приклад, де проживає отець Олександр.


Та на цьому отець Олександр не зупинився. «Харчування від алтаря» виявляється включає в себе невеличкий, але прибутковий бізнес, який зареєстрований на сина Левчука Івана Олександровича, а саме: обслуговуючий кооператив «Котеджного містечка «Віват» (ЄДРПОУ 37871553) та ТОВ «Віват» (ЄДРПОУ 32651413), що знаходяться за адресою: Броварський район, с. Зазимє, вул. Гагаріна, буд. 5. Зокрема, отцю Олександру підконтрольний Благодійний Фонд «Православна Київщина» (ЄДРПОУ 36998419), де раніше отець був власником. І факт, що ці доходи сумнівного, «неправославного» характеру, отця Олександра аж ніяк не бентежить. Пригадується «маленький свечной заводик в Самаре» з «Дванадцяти стільців» Ільфа та Петрова.

Та й чого бентежитись, якщо отець Олександр працює у тісній зав’язці з головою Броварської міської організації Партії регіонів - радником колишнього Прем'єр-Міністра України М. Азарова Федоренком С.М., який під час місцевих виборів, які відбулись 31 жовтня 2010 року лобіював Левчука О.В. у місцевих виборах на депутата.

І декларувати доходи отець Олександр та інші священнослужителі УПЦ МП не вважають за потрібне, адже завжди можна «з’їхати» на «добровільні пожертви», обсяги та подальше використання яких ніхто не контролює. Так само, як і не контролюються схеми «православного відбілювання» чорного налічного капіталу, який заходить під виглядом пожертв та благодійності.

А тепер повернемось до «ще деяких витрат». Справа в тому, що окрім себе, отцю Олександру необхідно утримувати родину (дружину – Левчук Олену Георгіївну, доньку – Левчук Наталію Олександрівну, двох синів – Дмитра та Івана) члени якої ніде не працюють, проте звикли жити на «широку ногу», а також потрібно обслуговувати та закривати 5 іномарок в тому числі і люксова BMW 750 LI, якими володіє та користується родина Левчуків. Також, отець Олександр здійснює матеріальну підтримку брату Ігорю, який так як і наш отець народився та підтримує взаємовідносини з країною агресором Російською Федерацією.

Про присутність страху Божого в отця Олександра мова не йде, як і про совість, мораль та елементарну пересторогу у зв’язку з можливістю потрапляння в поле зору правоохоронних органів. Бо він і йому подібні звикли жити за звичкою «старих добрих часів» Януковича, адже до Революції Гідності Московський патріархат чудово себе почував «під дахом» злочинної проросійської влади.

Отець Олександр, як і решта духовенства Московського патріархату, живуть сподіваннями що «стара влада повернеться», а разом з нею повернеться повна безкарність та вседозволеність. У якій іпостасі, це вже технічні моменти, але повернеться, і не пізніше парламентських виборів, на які духовенство УПЦ МП з радістю віддасть електорат у вигляді своїх прихожан.

І тому вони шалено впираються і утворенню незалежної від Кремля Помісної Церкви в Україні, тому плюють на чинну владу, тому з такою систематичністю їздять «втішатись» до «родных по духу» Білорусії та Росії.

Останнім часом суспільство шукає «агентів Кремля», які працюють на російські спецслужби. Виявляється, немає потреби бути завербованим ФСБ, якщо тебе вже й так завербувала жага до грошей, можливість набивання кишені ряси якими ти можеш мати за умови «братства русских народов».

 

 

 

 


Автокефалія УПЦ буде надана у найближчі тижні – митрополит Гальс

Представник Константинопольского патріархату, митрополит Гальський Еммануїл вважає, що автокефалія Українській церкві буде надана за дуже короткий проміжок часу, напевне, у найближчі тижні. Про це йдеться у статті митрополита в газеті  TA NEA від 20 жовтня.

Подяка Президенту України за автокефалію

Архієпископ Симферопольський і Кримський подякував Президенту за зусилля у наданні автокефалії українській церкві: Ви не один – з Вами Бог і український народ

13 жовтня 2018 року - 13:30

Архієпископ Симферопольський і Кримський подякував Президенту за зусилля у наданні автокефалії українській церкві: Ви не один – з Вами Бог і український народ

Президент Петро Порошенко особливо наголошує на важливості утворення єдиної помісної православної української церкви, яка є одним із значущих елементів державотворення. «Одним із важливих елементів державотворення є наша українська помісна православна церква», - сказав Петро Порошенко під час виступу на урочистій посвяті курсантів Херсонської морської академії поповнення 2018 року.

Присутній на урочистостях Архієпископ Симферопольський і Кримський, керуючий Кримською і Херсонською єпархіями Української Православної Церкви Київського патріархату Климент подякував Главі держави за його зусилля для ухвалення Синодом Вселенського Патріархату рішення про надання українській церкві автокефалії.

«Я згадую жовтень ( насправді: 27 лютого - Б.Г.) 2014 року, коли вночі, під кулями автоматів Ви стояли у сімферопольському аеропорту. Ви були єдиним українським політиком, який наважився прибути в Крим. Тоді Ви нічого не могли зробити, бо були один. Але з Вами був Бог і він благословив Вас стати Президентом України», - зауважив Архієпископ.

Архієпископ Климент наголосив: «Сьогодні, під час війни, Ви намагаєтеся об'єднати український народ навколо єдиної помісної української церкви. Ви не один – з Вами Бог і український народ. Прийміть нашу подяку і молитву, щоб Господь благословив Вас і всіх нас у славі Божій». 

Глава держави зазначив, що 1030 років минуло з часу хрещення України святим рівноапостольним князем Володимиром, а Україна не мала своєї церкви: «З початку ми були в лоні Матері-церкви Константинополя, потім 332 роки Москва вкрала нашу незалежність…».

«І на сьогоднішній день вперше українцям повертається омріяне, мрія поколінь українців. Я думаю,  що 11 жовтня день, коли Синод Вселенського Патріархату прийняв історичне рішення про надання українській церкві автокефалії назавжди золотими літерами буде вписаний в історію України», - підкреслив Петро Порошенко.

https://www.president.gov.ua/news/arhiyepiskop-simferopolskij-i-krimskij-podyakuvav-prezidentu-50426

Чого ж насправді хоче Олександр Драбинко?

Прибічники автокефалії єдиної Помісної церкви в Україні з-поміж духовенства і вірян УПЦ МП, що об'єдналися в Мережу Відкритого Православ'я, провели 20-23 серпня круглий стіл на тему "Якої бути Православної Церкви України".

Захід представляється чимось на зразок прелюдії до передбачуваного Помісного собору, на якому, як то кажуть, належить обрати Київського Патріарха. Але думки про те, коли саме має бути скликаний цей собор – чи то до надання Томосу про автокефалію, чи то після нього,– різняться.

На круглому столі були присутніми архімандрит Кирило Говорун і протоієрей Георгій Коваленко – ректор Відкритого православного університету Св. Софії-Премудрості, за ініціативою якого і пройшов захід. Підсумкову заяву підписали близько 38 священнослужителів УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ і навіть УГКЦ, а також 138 мирян з України та зі всього світу.

Однак, такий відомий захисник автокефалії як митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко) участі в заході не взяв. Ба більше, майже місяць по тому Його Високопреосвященство не тільки не підписав заяву круглого столу, але й навіть не висловився з цього приводу.

І це попри те, що згідно з досьє СБУ на Олександра Драбинко священнослужитель УПЦ МП з 2009 року вів переговори й з "розкольниками", й з представниками Фанару про возз'єднання українських церков та їх перехід під юрисдикцію Константинопольського патріархату. Документ можна легко знайти в Інтернеті простим пошуком по відповідному запиту серед чорно-білих зображень за останній рік.


Чому ж зараз він проігнорував таку значну подію? Боїться прещений з боку священоначалія після попередження від Синоду УПЦ, яке він отримав у травні? Або ж він не хоче нервувати своїх друзів з Київського Патріархату, побоюючись, що ті – цілком обґрунтовано,– сприймуть його активність як спробу просування своєї кандидатури на посаду предстоятеля Єдиної Помісної Церкви, замість глави УПЦ КП Філарета (Денисенко)? Адже набагато вигідніше не боротися з конкурентами, а дочекатися поки вони не зазнають провалу, зробивши більшу частину роботи – і вже тоді вийти на сцену і скористатися тим, чого вони встигли досягти.

Такий хід думок є цілком природним для Митрополита Олександра – досвідченого церковного політика і навіть, можна сказати, цинічного інтригана.

Олександра Драбинко давно називали "сірим кардиналом" УПЦ МП, який в останні роки життя Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана) вирішував багато питань церковної політики від його імені. За три роки до кончини свого шефа митрополит намагався створити в УПЦ МП мережу своїх прибічників, які мали були б проголосувати за його кандидатуру на чергових виборах предстоятеля. Для цього Драбинко ділив існуючі єпархії на дрібніші й просував на нові єпископські кафедри молодих і не завжди гідних, але залежних від нього священиків.



Також він зініціював переведення свого опонента – архієпископа Митрофана (Юрчука) з Київської митрополії в Луганську єпархію.



Не гребував Драбинко й користуватися зв'язками та фінансами видатних політиків – зокрема, депутата Віктора Балоги й заступника голови АПУ Ігоря Гриніва.



У досьє СБУ також містяться відомості про те, як митрополит Переяслав-Хмельницький Олександр використовував прес-секретаря Луцько-Волинської єпархії прот. Валентина Марчука для очорнення своїх опонентів у боротьбі за місце предстоятеля УПЦ МП. Цим він спровокував конфлікт Марчука з його митрополитом Ніфонтом (Солодухою). При цьому Олександр Драбинко подумував про те, щоб у разі невдачі на виборах усунути останнього з посади і самому очолити Луцько-Волинську єпархію.



При своїх захмарних амбіціях митрополит Олександр намагається не лізти на рожен, діяти обережно, бажано чужими руками, і при цьому завжди мати "запасний аеродром". Тому поки що важко зрозуміти, що для нього важливіше, бажання стати на чолі об'єднаної української церкви під юрисдикцією Вселенського патріархату, або зв'язки з головою  інформаційного управління УПЦ КП Євстратієм (Зорею), разом з яким він колись навіть мав мережу ресторанів біля Києво-Печерської Лаври.


З іншого боку, зрозуміло, що якщо останній справді непохитно стоїть за патріаршество Філарета, то амбітний і поки що визнаний у православному світі митрополит Драбинко є скоріше загрозою, ніж союзником. Навряд чи спікер УПЦ КП став жертвою маніпуляцій і готовий проміняти Філарета на канонічний статус в юрисдикції Константинополя та під керівництвом Драбинки. Адже раніше митрополит Олександр обіцяв навіть перейти до УПЦ КП, якщо на виборах предстоятеля УПЦ МП переможе "проросійський" кандидат. Проте, досі цього не зробив.


Чи зробить Порошенко ставку на УГКЦ?

15 липня, за два тижні до Хресної ходи з нагоди святкування 1030-річчя Хрещення Русі-України президент Порошенко відвідав прощу греко-католиків у Зарваниці (Тернопільська область). У своїй промові він у черговий раз (хай і без особливого оптимізму) торкнувся теми автокефалії, а також відзначив роль Української греко-католицької церкви в історії України.

Зокрема, П.Порошенко заявив, що УГКЦ була сполучною ланкою із західноєвропейською християнською спільнотою і «створила прообраз українського національного організму у часи, коли Україна була бездержавною і поділеною між сусідами». Президент звернув увагу і на роль Андрія Шептицького, колишнього предстоятеля УГКЦ з 1901 по 1944 роки, у становленні української держави, назвав його «батьком української нації». Втім, Порошенко у черговий раз займається популізмом, граючи на образі зовнішнього ворога у вигляді СРСР/Росії. Постать Шептицького сприяє цьому: у свій час він виступав і проти царської влади і проти більшовиків, прагнучи створити унію у Західній Україні.
Експлуатація історичних особистостей – доволі часте явище для популістів. Зараз, практично напередодні виборів, штаб Порошенко буде активно шукати і використовувати всіх, хто хоч якось виступав проти ворогів України, адже один зі стовпів політики президента це менталітет «обложеної фортеці». Власне, і предстоятель УГКЦ Святослав (Шевчук) на з’їзді «Лицарів Колумба» у США 7 серпня говорив про ворогів.

Пошук історичних патріотів торкнеться і представників інших релігійних конфесій (причому кого завгодно – протестантів, православних, іудеїв, мусульман, кришнаїтів…): Порошенко буде намагатися знайти підхід до них, лише б завоювати побільше голосів.

Однак до католиків у президента особливе ставлення. Паства УГКЦ складає близько 10% від усіх віруючих в Україні, а більше третини українців (37,7%), згідно соціологічному дослідженню Центра Разумкова, підтримують Папу Римського Франциска. Переважна більшість греко-католиків живуть у західній частині країни, де традиційно сильними є націоналістичні (а частіше антипрезидентські) настрої. Тому УГКЦ – один з найважливіших інструментів для привернення виборців.

Правда, план може виявитися глобальнішим. Ситуація з томосом зараз у підвішеному стані. Якщо цей задум із автокефалією провалиться, політичні супротивники Порошенко отримають просто чудовий привід для критики. Фанар міг також вже повідомити Києву про те, що з більшою вірогідністю томос не буде подарований у результаті чого в адміністрації починають шукати запасних шляхів.

Враховуючи проєвропейський курс нашої країни Петро Порошенко може зробити ставку на католиків, аби отримати прихильність Папи Римського і через нього налагодити більш тісні контакти із західними країнами. Президент в цілому не приховує свого теплого ставлення до католиків: у червні під час офіційного візиту в Іспанію він помолився у католицькому соборі, у липні отримав прощу, а 14 серпня стало відомо про передачу будівлі музею народної архітектури у Львові монастирю УГКЦ.

При цьому все-таки маловірогідно, що Банківська вирішить повністю покластися на УГКЦ: все-таки Україна православна країна, і у нас є найчисельніша Церква – УПЦ КП. У випадку відмови Фанара дарувати автокефалію, вірогідно, Порошенко старатиметься створити всеукраїнську церковну організацію на підґрунті Київського патріархату. Якщо із цим варіантом виникнуть складнощі, тоді на перший план і вийдуть відношення із греко-католиками, що так ретельно налагоджуються.

MicrosoftInternetExplorer402DocumentNotSpecified7.8Normal0

Надання Томосу — це кінець формальної залежності від Росії

“Надання Томосу — це кінець московських спекуляцій щодо того, що хтось є “неканонічним”, – Андрій Юраш
10.08.2018
“Надання Томосу — це кінець московських спекуляцій щодо того, що хтось є “неканонічним”, – Андрій Юраш

Надання Томосу про автокефалію Української Церкви означатиме прощання з Російською імперією. Таку думку в інтерв’ю газеті “Високий замок” виказав директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш.

“Значення буде глобальним. Надання Томосу — це кінець московських спекуляцій щодо того, що хтось є канонічним, а хтось — «неканонічним», що хтось є нібито «благодатний», а хтось — «неблагодатний». Ми і так все це добре розуміли, для українського суспільства це не потрібно було доводити. Але коли з’явиться томос, тоді і на формальному, еклезіальному рівні, буде зрозуміло, що всі перед Богом є рівними. І що релігійний вибір — справа культурно-цивілізаційна, яка пов’язана з глибшими, внутрішніми, свідомісними переконаннями людини, а не з накинутими зовні. Це буде вільний вибір, не пов’язаний з російсько-радянськими схемами”, – сказав Юраш.

У світоглядному сенсі, запевняє посадовець, Томос стане наріжним каменем переборення нашої духовної, формальної залежності від Росії (бо неформально ми давно вже відірвалися від неї).

“Москва, як той сліпець, постійно кричить, що і далі є духовним зверхником. Надання Томосу означатиме остаточний крах усіх ідеологій Росії. Крах ілюзій окремих людей, груп, окремих ієрархів в Україні, які і далі вірять, що благодать Господня лише може сяяти з Москви, з тих зірок на її Кремлі, якими вона замінила двоголових російських орлів. Надання Томосу означатиме прощання з Російською імперією”, – розповів Андрій Юраш.

Надання Томосу — це кінець формальної залежності від Росії

“Надання Томосу — це кінець московських спекуляцій щодо того, що хтось є “неканонічним”, – Андрій Юраш
10.08.2018
“Надання Томосу — це кінець московських спекуляцій щодо того, що хтось є “неканонічним”, – Андрій Юраш

Надання Томосу про автокефалію Української Церкви означатиме прощання з Російською імперією. Таку думку в інтерв’ю газеті “Високий замок” виказав директор Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш.

“Значення буде глобальним. Надання Томосу — це кінець московських спекуляцій щодо того, що хтось є канонічним, а хтось — «неканонічним», що хтось є нібито «благодатний», а хтось — «неблагодатний». Ми і так все це добре розуміли, для українського суспільства це не потрібно було доводити. Але коли з’явиться томос, тоді і на формальному, еклезіальному рівні, буде зрозуміло, що всі перед Богом є рівними. І що релігійний вибір — справа культурно-цивілізаційна, яка пов’язана з глибшими, внутрішніми, свідомісними переконаннями людини, а не з накинутими зовні. Це буде вільний вибір, не пов’язаний з російсько-радянськими схемами”, – сказав Юраш.

У світоглядному сенсі, запевняє посадовець, Томос стане наріжним каменем переборення нашої духовної, формальної залежності від Росії (бо неформально ми давно вже відірвалися від неї).

“Москва, як той сліпець, постійно кричить, що і далі є духовним зверхником. Надання Томосу означатиме остаточний крах усіх ідеологій Росії. Крах ілюзій окремих людей, груп, окремих ієрархів в Україні, які і далі вірять, що благодать Господня лише може сяяти з Москви, з тих зірок на її Кремлі, якими вона замінила двоголових російських орлів. Надання Томосу означатиме прощання з Російською імперією”, – розповів Андрій Юраш.

Шлях до автокефалії УПЦ.


Вселенський Патріарх Варфоломій: «Нехай не забувається, що Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати території України будь-кому».
Через тиждень після візиту на Фанар делегації українського екзархату РПЦ в Україні (УПЦ МП) в супроводі народного депутата В.Новинського, Варфоломій 1 липня, виступаючи у Тронному залі своєї резиденції після поминального богослужіння, значну частину промови присвятив українському питанню. Про це повідомляє Прес-служба Патріархату.

Вселенський Патріарх:
--- І сьогодні на часі врегулювання українського церковного питання, тому що це логічно, і ми бажаємо, як Мати-Церква, відновлення єдності в Україні розділеного церковного тіла - десятків мільйонів вірних, хрещених і просвічених безпосередньою турботою і місіонерською діяльністю Вселенського Престолу. Крім того, в минулому, Константинопольська Церква, діючи в рамках канонів і пастирської опіки, вирішувала важкі і складні церковні питання, завжди керувалась інтересами народу Божого і збереженням Всеправославної єдності. Достатньо згадати нещодавню участь і допомогу Вселенського Патріархату у вирішенні проблем, які були в Церквах Кіпру, Єрусалиму, Албанії тощо. Так Константинопольська Велика і Свята Церква Христова діє в дусі істинної любові, бореться і сьогодні для остаточного вирішення церковних справ в Україні.
В подальшому Вселенський Патріарх нагадав про духовні та канонічні права Вселенського Престолу стосовно України:
--- Нехай не забувається, що Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати території України будь-кому, крім права хіротонії (висвячення) Київського митрополита у Москві на умовах його обрання соборно в Києві на місцевому Соборі та при безумовному згадуванні Вселенського Патріарха. Це сказано у Томосі про автокефалію, що Мати-Церква дарувала Польській церкві: Наш Престол не визнав відділення Київської Митрополії і залежних від неї православних Церков Литви та Польщі та їх приєднання до Московської Церкви, що було здійснено проти канонів та не були дотримані права Київського митрополита, який мав титул Екзарха Вселенського Престолу.

Зміст заяви зосереджений на тому, що Константинополь не визнає факту канонічної передачі Київської Митрополії Московському Патріархату - навпаки, Патріархат вважає владу Московської патріархії отриманою в неканонічний спосіб, про що записано в Томосі про автокефалію Церкви в Польщі (1924 р.), уривок з якого спеціально процитовано в промові.
Цією промовою Патріарх ще раз засвідчує рішуче налаштування розв‘язати українське церковне питання. Свого часу Патріарх успішно діяв у розв‘язанні кризових ситуацій в Церквах Албанській, Кіпрській, Єрусалимській. А отже, не відповідають дійсності твердження, ніби Вселенський Патріарх після візиту до нього делегації МП з України згідний «відкласти справу».

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (в миру – Іван Володимирович Зоря). Речник УПЦ КП.


Страницы:
1
2
предыдущая
следующая